Рішення

від 18.10.2019 по справі 420/3677/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3677/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Захарчук О.В.

представника позивача Капітонова П.П.

представника відповідача Малюченко А.С.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні) справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю АГРОШЛЯХБУД до Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення ГУ ДФС в Одеській області від 05.06.2019 року №0025951401,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОШЛЯХБУД до Головного управління ДФС України в Одеській області в якому позивач просить:

визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 05.06.2019 року за №0025051401.

Позов вмотивовано наступним.

ТОВ АГРОШЛЯХБУД 12.06.2019 року засобами поштового зв`язку було отримано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 05.06.2019 року за №0025951401.

Згідно викладеного в акті ГУ ДФС в Одеській області від 16.05.2019 року за №936/15-32-14-01/05407344 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ АГРОШЛЯХБУД податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 службовими особами контролюючого органу було здійснено планову документальну перевірку платника податків, яка проводилась з 23.04.2019 по 10.05.2019 року.

Не погоджуючись з викладеним в Акті позивачем направлені на адресу відповідача заперечення на Акт із додатками.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 78 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У Акті перевірки службові особи зазначили недостовірну інформацію про відсутність у платника податків товарно-транспортних накладних щодо поставлених на адресу платника податків товарів від ТОВ УКРДОРІНВЕСТ , ТОВ Євротезіс , ТОВ ОЗРІК , ТОВ СОРЦЕФ , ТОВ АДВАНС АССИСТ , ТОВ ІВЕРІЯ ПРОМ .

Згідно Акту перевірки, ТОВ АГРОШЛЯХБУД встановлено порушення: п. 198.1, п. 198. 2 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 500 8606 гривень.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Отже, відповідно до ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата події, яка відбулася раніше: або дата списання коштів, або дата отримання платником податків товарів/послуг, які підтверджуються відповідними платіжними документами та документами про зміну права володіння та користування майном.

У спірних правовідносинах, податковим органом не враховано рух активів товариства, який супроводжувався передбаченим ст. 198 ПК України списанням коштів з банківського рахунку, що є безумовною підставою для складання податкової накладної.

Згідно ст. 198 ПК України ТОВ АГРОШЛЯХБУД має право на включення до податкового кредиту сум податку, зазначених у податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування.

Слід наголосити, що згідно Наказу платника податків перевіряючи особи були зобов`язані перевірити на дотримання законодавства при обліку ПДВ, електронне адміністрування здійснюється в автоматичному порядку (ст. 200-1 ПК України), на роботу якого не має права вплинути ТОВ АГРОШЛЯХБУД або посадові особи контролюючих органів.

Та згідно п. 201-9 ст. 201 ПК України податкова накладна та або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстр податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг. є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь- якого іншого додаткового підтвердження.

ТОВ АГРОШЛЯХБУД виконує вимоги документообігу в електронному вигляді (угоди, податкові накладні, тощо) окрім видаткових накладних, актів виконаних робіт, довіреностей, які підтверджують момент змін у праві власності на поставлений товар.

Перевіряючи особи знехтували результатами камеральної перевірки, яка здійснюється суцільним рядком та жодних розбіжностей між за декларованими у 2016-2018 роках податкових зобов`язань та податкового кредиту не виявила.

Отже, посадові особи податкового органу неналежно виконують передбачені діючим законодавством України функцій та обов`язки податкового органу, чим порушують права і законні інтереси, які підлягають відновленню відповідно до ст. 21 ПК України.

Згідно ст. 201 ПК України виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Посадові особи відповідача під час здійснення контрольних заходів не мали результатів документальної виїзної перевірки постачальника, якою б були встановлені розбіжності між даними декларацій та даних Єдиного реєстру податкових накладних.

ТОВ АГРОШЛЯХБУД за результатом відсутності порушень податкового законодавства в частині ПДВ не отримувало від відповідача результатів камеральної перевірки позивача за 2016-2018 роки, але ця інформація знаходиться у володінні та розпорядженні ГУ ДФС в Одеській області.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ АГРОШЛЯХБУД та контрагентами, позивачем до суду надано копії угод, копії первинних документів, оборотно-сальдових відомостей, картку-рахунку по контрагентам, банківські виписки, податкових накладних, заперечення на акт перевірки.

Вказані документи відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Доказів того, що укладені угоди позивача із контрагентами визнані у встановленому законом порядку нечинними чи фіктивними, у відповідача відсутні.

Крім того, слід зазначити, що відсутність у відповідача податкових звітів форми 1- ДФ контрагентів позивача, які не знаходяться на обліку відповідача, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Бо податкові звіти інших платників податків не є документами позивача, його документами первинного обліку, що підтверджують обставини придбання та обліку послуг.

При цьому, посилання відповідача в акті, в обгрунтовання висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на інформацію, яка є результатом аналітичної думки відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача можливостей виконати умови договорів, не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не ТОВ АГРОШЛЯХБУД , а його контрагентів, стосовно яких відсутні результати здійснення перевірочних заходів контролюючими органами, на обліку яких знаходяться ці контрагенти позивача.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагентів покупця послуг трудових ресурсів, техніки, тощо.

Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, в акті перевірки вказано, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість. Та в акті перелічені зареєстровані за наслідком відповідної перевірки ризиків в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунків коригування ДФС України податкові накладні, виписані контрагентами позивача, що відповідачем не було оскаржено .

Окрім того, ГУ ДФС в Одеській області не володіє належними доказами на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг (поставки товарів), адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів (надання послуг) не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладання договорів оренди, найму, тощо.

У даному випадку, фізично наявний результат використання отриманих від контрагентів позивача товарів, які не можуть з`явитися без змін у структурі активів, що беззаперечно вказує на фактичне виконання обов`язків всіма сторонами угоди. Доказів того, що відповідач або інша особа здійснила будівельні роботи до суду також не надано.

Доводи податкового органу про вчинення позивачем порушень податкового законодавства не грунтуються на доказах, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту.

Крім того, складений відповідачем Акт не містить посилання на ставлення під сумнів валових витрат позивача. Отже, відповідач погоджуючись із обсягом валових витрат позивача, які мали місце при здійсненні господарської діяльності із вказаними в Акті контрагентами, не мав жодних підстав ставити навіть під сумнів обсяг отриманого позивачем податкового кредиту, за фактом здійснення відповідних валових витрат.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Так, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються лише наді про фактично здійсненні господарські операції.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 25.06.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).

Відповідно ст. 162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі та копію позову з додатками отримано представником відповідача ГУ ДФС в Одеській області 26.06.2019 року, що підтверджується розпискою про отримання нарочно (т. 1 а/с. 189).

09.07.2019 року за вх. № 24458/19 представником відповідача Гуковою Х.О. (за довіреністю) через канцелярію суду надано відзив на адміністративний позов із додатками, який обґрунтований наступним.

ГУ ДФС в Одеській області позов не визнає, не погоджується з доводами позивача, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, п.2 ст.13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , відповідно до наказу № 2593 від 08.04.2019 року ГУ ДФС в Одеській області, плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2019 року та направлення від 06.02.2019 №126/15-32 виданого ГУ ДФС в Одеській області проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 відповідно до затвердженого плану перевірки.

В ході перевірки складено акт перевірки від 16.05.2019 року №936/15-32-14-01/05407344, на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки були встановлені наступні порушення платника податків ТОВ АГРОШЛЯХБУД :

1. п. 198.1, п. 198.2, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 500 606 грн.:

ТОВ "УКРДОРІНВЕСТ" (код 36009153) - податкова інформація від 26.08.2016 №102/21-22-14-06/36009153, складена Головним управлінням ДФС у Херсонській області;

ТОВ Євротезіс (код 41119161) - податкова інформація від 27.10.2017 № 95/11-28-14-04/41119161, складена Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області;

ТОВ "ОЗРІК" (код 40830145) - податкова інформація від 22.03.17 №83/21-22-14- 10/40830145 складена Головним управлінням ДФС у Херсонській області;

- ТОВ "СОРЦЕФ" (код 41647250) - податкова інформація від 03.08.2018 №58/11-28-14-02/41647250, складена Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області.

В ході проведення перевірки здійснено аналіз діяльності суб`єктів господарювання: ТОВ "УКРДОРІНВЕСТ", ТОВ "АДВАНС АССИСТ", ТОВ "ІВЕРІЯ ПРОМ", ТОВ "ОЗРІК", ТОВ Євротезіс , ТОВ "СОРЦЕФ" (наведено в додатку №6 до акту перевірки) в результаті чого встановлено невідповідність номенклатури придбання та реалізації ними продукції, відсутність основних засобів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, тощо.

До перевірки ТОВ "АШБ" не надано первинні документи (товарно-транспортні накладні, інше), які б підтверджували фактичне перевезення товарів від Постачальників.

Перевіркою встановлено неможливість здійснення ТОВ "УКРДОРІНВЕСТ", ТОВ "АДВАНС АССИСТ", ТОВ "ІВЕРІЯ ПРОМ", ТОВ "ОЗРІК", ТОВ Євротезіс , ТОВ "СОРЦЕФ" реалізації товарів на адресу ТОВ "АШБ" у зв`язку з наступним:

до перевірки ТОВ "АШБ" не надано первинні документи (товарно- транспортні накладні, інше), які б підтверджували фактичне перевезення товарів від Постачальників;

аналізом діяльності суб`єктів господарювання ТОВ "УКРДОРІНВЕСТ", ТОВ "АДВАНС АССИСТ", ТОВ "ІВЕРІЯ ПРОМ", ТОВ "ОЗРІК", ТОВ Євротезіс , ТОВ "СОРЦЕФ", а також згідно отриманих інформацій щодо їх діяльності встановлено неможливість здійснення господарської діяльності у зв`язку з невідповідністю номенклатури придбання та реалізації ними продукції, відсутності основних засобів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, тощо.

Посадовими особами ТОВ "АШБ" не було надано до перевірки оформлених належним чином документів, які б достовірно підтверджували фактичне придбання товарів від ТОВ "УКРДОРІНВЕСТ", ТОВ "АДВАНС АССИСТ", ТОВ "ІВЕРІЯ ПРОМ", ТОВ "ОЗРІК", ТОВ Євротезіс , ТОВ "СОРЦЕФ".

У зв`язку з вищевикладеним, перевіркою неможливо встановити реальність господарських операцій та підтвердити фактичне постачання товарів від ТОВ "УКРДОРІНВЕСТ", ТОВ "АДВАНС АССИСТ", ТОВ "ІВЕРІЯ ПРОМ", ТОВ "ОЗРІК", ТОВ Євротезіс , ТОВ "СОРЦЕФ" на адресу ТОВ "АШБ" на загальну суму 3003635 грн., у т. ч. ПДВ - 500605,8 грн.

Враховуючи вищенаведене, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

В порушення п. 198.1, п. 198.2, ст. 198 ПК України ТОВ "АШБ" віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним без документального підтвердження фактичного придбання товарів, робіт, послуг або здійснення їх оплати, що призвело до завищення значення рядку 10.1 Декларації Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою на загальну суму 500 606 грн.

За період з 01.01.2016 по 31.12.2018 ТОВ "АШБ" задекларовано суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 2 296 675 грн.

Отже, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми від`ємного значення) за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено його заниження на загальну суму 500 606 грн.

Крім того, слід зазначити, що по одному з контрагентів наявний Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 16.05.2018 року по справі №464/1797/18, в якому зазначається, що директор ТОВ Озрік перебував у складі організованої злочинної групи осіб.

Виходячи з Вироку члени організованої групи мали єдиний умисел, спрямований на організацію фіктивного підприємництва, тобто створення (придбання) суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, пов`язаної з ухиленням від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених в установленому законом порядку, підроблення офіційних документів, які видаються та посвідчуються підприємством з метою використання такого документа, шляхом залучення до злочинної діяльності ряду колективних та приватних підприємств України для прикриття незаконної діяльності, яка полягає у проведенні безтоварних фінансово- господарських операцій, з метою складання фінансово-господарських документів та надання їх іншим суб`єктам господарської діяльності для легалізації а прикриття фактичної відсутності товарів та послуг, штучного створення податкового кредиту для ухилення від оподаткування, незаконної конвертації безготівкових коштів в готівку, з наступним використанням її у проведенні тіньових господарських операцій та подальшою документальною легалізацією їх наслідків від імені фіктивних підприємств.

Ухвалою суду від 14.08.2019 року розгляд справи продовжений за правилами загального позовного провадження.

14.08.2019 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення представника позивача, які, зокрема, обгрунтовані наступним.

ГУ ДФС в Одеській області із відзивом на позовну заяву та окремим клопотанням було долучено до матеріалів справи документи, які не були зазначені в акті ГУ ДФС в Одеській області від 16.05.2019 року за №936/15-32-14-01/05407344 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ АГРОШЛЯХБУД ЄДРПОУ 05407344 податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 (надалі - Акт) та в оскаржуваному рішенні, в якості підстави для ухвалення оскаржуваного позивачем рішення.

При цьому, слід звернути увагу суду на найголовніше: згідно викладеного в Акті контролюючий орган визнає всі валові витрати позивача як правомірні за відсутністю порушень податкового законодавства, але у структурі валових витрат сплачену позивачем окремим рядком суму ПДВ до вартості отриманих товарів відповідач не бажає визнавати!

Тобто, сплачені контрагентам за поставлений товар кошти відповідач вважає правомірною дією, але неправомірним вважає зарахування позивачем до складу податкового кредиту частину сплачених на користь постачальників коштів у розмірі ПДВ, що вказує на упередженість службових осіб контролюючого органу, який намагається долученими відповідачем до матеріалів справи документами обґрунтувати абсурдність та вибірковість власних рішень, дій та бездіяльності.

Викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №823/882/17 (провадження №К/9901/12456/19) позиція вказує, що висновки податкового органу про порушення норм чинного законодавства не можуть впевнено вказувати на такі порушення без дослідження первинних документів та без з`ясування яку господарську діяльність провадив суб`єкт господарювання у період що перевірявся, і що навіть наявність у контролюючого органу повноважень на здійснення перевірочних заходів не означає безумовну законність дій із проведення таких заходів

11.09.2019 року через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наголошує на правовій позиції ВС по справі №802/1853/16-а від 27.02.2018 року щодо наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, та їх використання під час розгляду податкових спорів.

Ухвалою суду від 11.09.2019 року підготовче провадження по справі закрито і призначено розгляд справи по суті на 07.10.2019 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, п.2 ст.13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , відповідно до наказу № 2593 від 08.04.2019 року Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2019 року та направлення від 06.02.2019 №126/15-32, виданого Головним управлінням ДФС в Одеській області було проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018., дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт перевірки від 16.05.2019 №936/15-32-14-01/05407344.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки були встановлені наступні порушення платника податків ТОВ АГРОШЛЯХБУД :

п. 198.1, п. 198.2, ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 500 606 грн.:

ТОВ "УКРДОРІНВЕСТ" (код 36009153) - податкова інформація від 26.08.2016 №102/21-22-14-06/36009153, складена Головним управлінням ДФС у Херсонській області;

ТОВ Євротезіс (код 41119161) - податкова інформація від 27.10.2017 № 95/11-28- 14-04/41119161, складена Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області;

ТОВ "ОЗРІК" (код 40830145) - податкова інформація від 22.03.17 №83/21-22-14-10/40830145, складена Головним управлінням ДФС у Херсонській області;

ТОВ "СОРЦЕФ" (код 41647250) - податкова інформація від 03.08.2018 №58/11-28-14- 02/41647250, складена Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області.

05.06.2019 р. прийнято податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області за № 0025951401.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.4. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ВИСНОВКИ СУДУ

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року по справі №813/4079/15 .

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом досліджені первинні документи по господарським операціям, які становили предмет перевірки.

Судом встановлено:

Податкові накладні №50 від 16.08.2016; №84 від 29.08.2016; №20 від 09.08.2016;№18 від 09.08.2016 щодо придбаних товарів між ТОВ ІВЕРІЯ ПРОМ та ТОВ АГРОШЛЯХБУД Т.1, а/с. 69-73);

Податкові накладні №41 від 12.07.2016; №87 від 22.07.2016; щодо придбаних товарів між ТОВ АДВАНС АССИСТ та ТОВ АГРОШЛЯХБУД (Т.1, а/с. 74,75);

Податкові накладні №8 від 31.05.2016; №7 від 30.05.2016;№33 від 21.07.2016;№12 від 13.06.2016;№22 від 29.06.2016;№37 від 27072016;№57 від 25.08.2016;№47 від 10.08.2016 щодо придбаних товарів між ТОВ Укрдор інвест та ТОВ АГРОШЛЯХБУД (Т.1, а/с. 76-83);

Податкові накладні №9 від 09.12.2016 щодо придбаних товарів між ТОВ ОЗРІК та ТОВ АГРОШЛЯХБУД (Т.1, а/с. 84-85);

Податкові накладні №72 від 27.12.2017 щодо придбаних товарів між ТОВ СОРЦЕФ та ТОВ АГРОШЛЯХБУД (Т.1, а/с. 86-87);

Податкові накладні №93 від 02.10.2017; №94 від 12.10.2017 щодо придбаних товарів між ТОВ ЄВРОТЕЗІС та ТОВ АГРОШЛЯХБУД (Т.1, а/с. 88,89);

Витяги з оборотно-сальдових відомостей за травень-серпень 2016 року, жовтень 2017 року, грудень 2016 року, грудень 2017 року (Т.1, а/с. 90-98);

Платіжні доручення №№ 130, 150, 1, 208, 275 (Т.1 а/с. 98-102);

Виписка порахунку в АТ Райфайзен Банк Аваль від 01.09.2016 року (а/с.103, 143);

Договір купівлі-продажу №43-Б від 20.09.2012 р. (Т.1,а/с.104-105);

Паспорти якості №№ 152, 183, 216, 238 (Т.1, а/с. 106-109)

Сертифікат відповідності від 25.08.2016 року (Т.1, а/с. 40);

Накладні №7 від 31.05.2016; №11 від 13.06.2016; №21 від 29.06.2016; №32 від 21.07.2016;№35 від 27.07.2016; №41 від 10.08.2016; №54 від 25.08.2016 (Т.1 а/с. 111-1170;

Акти прийому-передачі товару від 31.05.2016, 29.06.2016, 27.07.2016, 25.08.2016 (Т.1,а/с. 118-121);

Акти переробки (Т.1, а/с. 122-123, 128, 134);

Звіти про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами (Т.1, а/с. 124-127, 129-133, 135-138);

Видаткова накладна №РН-0000019 від 09.12.2016 року (Т.1 а/с. 140)

Товарно-транспортна накладна від 14.12.2016 року та відомості на вантаж (Т.1, а/с. 141-142);

Договір поставки №1 від 02.10.2017 року та додатки до Договору (Т.1, а/с. 144-147);

Видаткові накладні №121094 від 12.102017; №021093 від 02.10.2017; №РН-72 від 27.12.2017; №120741 від 120741 від 12.07.2016; №220787 від 22.07.2016 (т.1 а/с. 148-149, 152, 155-156);

Платіжні доручення №218, 218 (Т.1, а/с. 150, 151, 153);

Договір купівлі продажу б/з № (Т.1, а/с. 157-158);

Виписка порахунку в АТ Райфайзен Банк Аваль (а/с.159);

Платіжні доручення №№ 250,280 (Т.1, а/с.161, 162);

Договір купівлі-продажу №090801 від 09.08.2016 року (Т.1, а/с. 163-164)

Накладна-вимога №47, №44 (Т.1 а/с. 166, 170);

Витяг з матеріального звіту по рахунку №205 (Т.1 а/с. 167);

Акт переробки (Т.1, а/с. 168-168);

Звіти про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами (Т.1, а/с. 171-175);

Видаткові накладні №090820 від 09.08.2016, №090818 від 09.08.2016; №160850 від 16.08.2016, №290884 від 29.08.2016 (Т.1 а/с. 176, 178, 182, 185;

Товарно-транспортна накладна від 09.08.2016 року, від 16.08.2016 року, від 30.08.2016 року та відомості на вантаж (Т.1, а/с. 177, 179-181, 183-184, 186-187).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

(Постанова ВС від 31.05.2019 року у справі №812/1787/17).

Також, Верховний суд у Постанові від 02.04.2019 року по справі № 826/6245/18, висловив правову позицію:

…Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку… .

У постанові Верховного Суду від 11.10.2019 року зазначено:

Судами правомірно не взято до уваги і посилання контролюючого органу на висновки викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів зважаючи на те, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону .

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ч. 4 ст. 9 КАС України (Постанова ВС від 24.04.2019 року у справі № 820/5629/13-а).

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (Постанова ВС від 27.02.2018 р. у справі № 811/2154/13-а).

Не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або неналежним їх оформленням, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. Чинним законодавством України передбачено обов`язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення (Постанова ВС від 16.05.2018 р. у справі № 2а-0870/12052/11).

Товарно-транспортні накладні не завжди складаються при наявності операцій з перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється фактом перевезенням товарів власними силами. У даній ситуації відсутність товарно-транспортної накладної є законним явищем. (Постанова ВС від 05.06.2018 р. у справі №2а-10089/11/1370).

Товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. (Постанова ВС від 17.04.2018 р. у справі № 816/1587/17).

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 року по справі №817/548/15 встановив:

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань ДПІ у м. Рівному, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на відсутність товарно-транспортних документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів .

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень , які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відтак, висновки Верховного Суду щодо товарно-транспортних накладних, як умови для підтвердження реальності господарських операцій, є обов`язковими і для ГУ ДФС в Одеській області. А тому, висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій за відсутності товарно-транспортних накладних відхиляються судом як необґрунтовані.

Крім того, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) (Постанова ВС від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17).

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (Постанова ВС від 08.05.2018 р. у справі № 814/937/15).

При цьому, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників також не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди повинно мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, а особливо в разі перепродажу товару; звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів, як от на підставі цивільно-правових договорів ( справа №822/955/16 від 12.09.2019).

Щодо вироку Сихівського районного суду міста Львова від 16.05.2018 року, яким затверджено угоду від 16.04.2018 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Львівської області Сасом Євгеном Володимировичем про визнання винуватості ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України із призначенням йому покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки.

Факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили (Постанова ВС від 05.06.2018 р. у справі № 2а-1570/6063/12).

Відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій товариства з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту (Постанова ВС від 05.06.2018 р. у справі № 805/649/15-а).

З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи, пояснень учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії ).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області за рахунок державних асигнувань на користь ТОВ АГРОШЛЯХБУД суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була неминучою , так як сплати судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АГРОШЛЯХБУД до Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення ГУ ДФС в Одеській області від 05.06.2019 року № 0025951401 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 05.06.2019 року за №0025051401.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю АГРОШЛЯХБУД суму судового збору за подання адміністративного позову за:

платіжним дорученням №359 від 20.06.2019 року у сумі 9386,37 грн. (дев`ять тисяч триста вісімдесят шість гривень 37 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОШЛЯХБУД" - адреса: 67200, Одеська область, Іванівський район, с. Прохорове, вул. Братів Лизогубових, 1, код ЄДРПОУ 05407344, телефон: (050) 400 19 70

Головне управління ДФС України в Одеській області - адреса: 65044, Одеська область, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.