Рішення

від 09.10.2019 по справі 904/2859/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2019м. ДніпроСправа № 904/2859/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Назаренко С.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест С.А." (49000, м. Дніпро, вул. Барикадна, 1; ідентифікаційний код 40532461)

про стягнення 22 557 грн. 19 коп.

Представники:

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: представник не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (вх.№2960/19 від 05.07.2019р.), в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест С.А." 22 557 грн. 19 коп., що складає 11 200 грн. 00 коп. - основного боргу, що є щомісячною винагородою відповідно до умов Договору від 01.11.2017р. №КБР-06/11/17-1, 646 грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 210 грн. 39 коп. - 3% від простроченої суми, 8 400 грн. 00 коп. - штрафу та 2 100 грн. 00 коп. - суму дострокової сплати винагороди (Роялті).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовче засідання на 31.07.2019р. о 10:00 год.

Позивач у заяві (вх.№32237/19 від 22.07.2019р.) про розгляд справи за відсутності позивача просить розглядати справу за відсутності представника позивача.

Також позивач у заяві (вх.№32366/19 від 22.07.2019р.) зазначає про те, що: - договір №БР-06/11/17-1 є за своєю правовою природою ліцензійним договором; - договір № КБР-06/11/17-1 не був припинений відповідачем; - дострокова сплата винагороди не є штрафними санкціями, а є боргом, який виник на підставі пункту 3.6 Договору у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання; - відповідач має сплатити всю суму заборгованості, незважаючи на те, що він міг деякий час не використовувати у своїй господарський діяльності музичні твори, якщо договір є чинним.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 31.07.2019р. продовжено підготовче провадження до 08.10.2019р., відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 25.09.2019 об 10:30 год.

Позивач у заяві (вх.№36527/19 від 14.08.2019р.) просить стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн. 00 коп. - витрат на професійну правчину допомогу, посилаючись на те, що у даній справі стороні позивача професійну правничу допомогу надають адвокати Адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс", про що позивач надає акт про затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції та платіжне доручення про сплату за надану правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 09.10.2019 о 12:45 год.

У судове засідання 09.10.2019р. представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України. Також відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.07.2019 вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпро, вул. Барикадна, 1, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Провадження у даній справі відкрито 10.07.2019 та з цього моменту у господарських судах відбулося три судових засідання (два - у підготовчому провадженні та одно - розгляд справи по суті, про які суд належним чином повідомляв відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв`язку з неотриманнями відповідачем ухвал суду, нез`явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням ним відзиву на позов, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також враховуючи вищевикладене, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Оскільки у судове засідання представники позивача та відповідача не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (стаття 222 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 01.11.2017р. між позивачем - Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав", як УЛАСП, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест С.А.", як користувачем, було укладено договір №КБР-06/11/17-1 (надалі - Договір, а.с. 24-27), відповідно до преамбули якого УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24 січня 2011 року, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.11.2018, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання (пункт 6.1 Договору).

Якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1 дати, дія Договору вважається подовженою на той самий строк, і на тих же умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення; належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін; повідомлення про припинення дії цього Договору мало бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (пункт 6.2 Договору).

Матеріали справи не містять доказів повідомлення про припинення протягом місяця до завершення строку дії Договору, таким чином договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах.

Відповідно до пункту 3.1 Договору користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів; користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього Договору та закону.

Згідно з пунктом 3.3 Договору користувач зобов`язується перераховувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до договору; відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перерахуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця за який здійснюється; не зважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір; перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання договору; розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання.

Згідно з пунктом 1 Додатку № 2 до Договору винагорода (роялті) нараховується на підставі Закону та цього Договору і виплачується користувачем УЛАСПу щомісячними платежами; сторонами погоджено наступний розмір щомісячного платежу за використання творів: - розмір щомісячного платежу має складати 700 грн. 00 коп. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору; загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 700 грн. 00 коп.; зазначена сума перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем сплачено за договором загалом 5 500 грн. 00 коп. за період з листопада 2017 року по березень 2018 року, про що свідчить реєстр платіжних документів (а.с.30-31).

Як вбачається, оплата за подальший період відповідачем здійснена не була, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідач в спірний період дії договору не виконав належним чином зобов`язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов договору.

Судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з договором, є період з квітня 2018 року по липень 2019 року, заборгованість за який складає 11 200 грн. 00 коп.

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.

Частиною 1 статті 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (частина 2 статті 418 Цивільного кодексу України).

Перелік об`єктів права інтелектуальної власності визначений приписами частини 1 статті 420 Цивільного кодексу України. Зокрема, об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (частина 1 статті 433 Цивільного кодексу України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (пункт 1 частини 1 статті 433 Цивільного кодексу України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (частина 1 статті 449 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до частини 1 статті 440 Цивільного кодексу України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до частини 1 статті 452 Цивільного кодексу України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини 2 статті 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною 3 статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин 4-5 статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною 2 статті 33 України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (стаття 45, частина 1 статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини 5 статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно зі статтею 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В пункті 3.6 Договору сторони погодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більше ніж 4 місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу; крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Отже, згідно розрахунку штраф становить 8 400 грн. 00 коп. (з квітня 2018 року по березень 2019 року), а сума дострокової сплати винагороди (роялті) - 2 100 грн. 00 коп. (з серпня 2019 року по жовтень 2019 року).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, інфляційні нарахування після перерахунку (з урахуванням постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань") становлять 587 грн. 50 коп. (за загальний період з квітня 2018р. по червень 2019р.), а річні - 210 грн. 39 коп. (за загальний період з 27.03.2018р. по 26.06.2019р.).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається, 21.06.2019 між адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс" (далі - Адвокатське об`єднання) та Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав (далі - клієнт) було укладено договір №8.68-А про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір про надання правової допомоги, а.с. 32-33), відповідно до пункту 1.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надану йому правову допомогу.

За змістом пункту 1.2 Договір про надання правової допомоги, професійна правнича допомога, що надається за цим Договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до ТОВ "Інвест С.А." про стягнення заборгованості за договором №КБР-06/11/17-1.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 (пункт 5.1 Договір про надання правової допомоги).

Відповідно до пункту 4.1. Договору про надання правової допомоги, встановлено, що за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду у наступних розмірах: 4.1.1. підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 5 000 грн. 00 грн. (п`ять тисяч гривень), без ПДВ.

Як вбачається із акту затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом від 03.07.2019 (Додаток №1 до Договору), Адвокатське об`єднання надало клієнту послуги відповідно до умов Договору та Додаткової угоди на загальну суму 5 000 грн. 00 коп. та зазначеною оплатою охоплюється наступний перелік робіт адвоката: - підготовка позовної заяви, аналіз документів для підготовки позовної заяви, проведення розрахунків загальної заборгованості - 3 000 грн., - аналіз законодавства, надання консультацій клієнту - 1 000 грн., - підготовка процесуальних документів - 1 000 грн.

Згідно з умовами Договору Приватна організація Українська ліга авторських і суміжних прав" здійснила оплату послуг з надання правової допомоги за Договором в сумі 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 03.07.2019р. №460.

Отже, при визначенні розміру витрат на послуги адвоката господарський суд виходить із співрозмірності таких витрат, враховує складність справи, а також те, що адвокат не брав участі у судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає співрозмірними витрати адвоката у даній справі у розмірі 2 500 грн. 00 коп.

Щодо розподілу судового збору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у розмірі 1 915 грн. 95 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест С.А." (49000, м. Дніпро, вул. Барикадна, 1; ідентифікаційний код 40532461) про стягнення 22 557 грн. 19 коп. - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест С.А." (49000, м. Дніпро, вул. Барикадна, 1; ідентифікаційний код 40532461) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) 11 200 (одинадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. - заборгованості, 587 (п`ятсот вісімдесят сім) грн. 50 коп. - інфляційних нарахувань, 210 (двісті десять) грн. 39 коп. - річних, 8 400 (вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп. - штрафу, 2 100 (дві тисячі сто) грн. 00 коп. - сума дострокової сплати винагороди (Роялті), 1 915 (одна тисяча дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 95 коп. - витрат по сплаті судового збору та 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

18. 10.2019р..