Рішення

від 10.09.2019 по справі 392/1887/17

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1887/17

Провадження № 2/392/42/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Березія Ю.А.,

при секретарі Кальній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Енерджі" про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 28 вересня 2017 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Енерджі" укладено договір фінансового лізингу № 0001/1, відповідно до якого лізингодавець бере на себе зобов`язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоотримувача на строк та на умовах, передбачених договором. Лізингоотримувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з чинним законодавством. Предметом фінансового лізингу по даному договорі є транспортний засіб Cherу Tiggo . На виконання умов зазначеного договору позивач 28 вересня 2017 року перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 30 000 грн, як оплата за товари і послуги. Зазначає, що відповідач порушив його права як споживача, оскільки під час укладання спірного договору застосував нечесну підприємницьку діяльність, надавши позивачу спочатку Додаток №1 до Договору в якому містилась інформація щодо техніки, яку хотів придбати позивач, марка якої зовсім не відповідає тій, яку зазначено в Договорі. Так, замість обіцяної техніки МТЗ-892 та причепу на кругу, сівалки, культиватору причіпного, плугу, оприскувача, косарки та борони в Договорі зазначено автомобіль Cherу Tiggo з вартістю 299000 (11261,77 доларів США). Позивача завірили, що це лише попередній договір і потім йому нададуть вірний та повідомили про необхідність чекати місяць поки привезуть техніку. Надалі в телефонній розмові з менеджером ТОВ Авто-Енерджі позивача повідомили, що товариство не здійснює торгівлю сільськогосподарською технікою, а лише автомобілями. На запитання позивача чому не виконуються умови Договору, його повідомили, що жодного трактора немає.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що під час укладання договору його було введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення, договір нотаріально не посвідчений, тому вважає правочин недійсним. Окрім того, у вказаному Договорі відсутні відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження, в ньому звужені обов`язки Лізингодавця та розширені його права (пункти 3.1 та 3.2 статті 3 Договору). Договір не містить положень дострокової сплати лізингових платежів, що є обмеженням принципів справедливості, розумності та добросовісності тому є несправедливим згідно з вимогами статті 18 Закону України Про захист прав споживачів . Просить визнати договір залучення фінансових активів для придбання автомобілю № 0001/1 від 28 вересня 2017 року недійсним та стягнути з відповідача сплачені ним кошти в розмірі 30000 грн.

Позивач та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились. Від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ Авто-Енерджі , який про дату, час і місце слухання справи повідомлений належним чином у відповідності до статті 130 ЦПК України , в судове засідання не з`явився без повідомлення причини неявки.

В матеріалах справи наявне заперечення на позов, відповідно до якого представник відповідача не визнає позов та просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, з обставин зазначених в запереченні (а.с. 32-34).

Згідно до частини 2 статті 247 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

21 грудня 2017 року ухвалою судді відкрито провадження у справі (а.с. 26-27).

6 березня 2018 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду (а.с. 63).

Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 28 вересня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ Авто-Енерджі було укладено договір залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу № 0001/1.

Відповідно до п. 1.3 Договору відповідач взяв на себе зобов`язання придбати предмет лізингу (автомобіль марки Cherу Tiggo ), вартість якого згідно п. 5.2 цього Договору 299000 гривнь; авансовий платіж згідно п. 6.2 Договору складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 50 % від вартості предмету лізингу. Пункт 1.7 Договору визначає, що лізингодавець передає у користування ОСОБА_1 предмет лізингу не пізніше 90 календарних днів з дати отримання на їх поточний рахунок наступних платежів: комісія за організацію Угоди, авансового платежу, комісії за передачу предмету лізингу у разі наявності, оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах Договору.

28 вересня 2017 року позивачем на рахунок відповідача було внесено авансовий платіж 30000 грн , що підтверджується квитанцією у справі (а.с. 10).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина 2 статті 627 ЦК України ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України ).

Відповідно до частини другої статті 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За частиною 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України Про фінансовий лізинг .

Відповідно до статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про фінансовий лізинг договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Авансовий платіж згідно п. 6.2 Договору складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 50 % від вартості предмета лізингу, зазначеному у договорі; п.6.3 лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж, на умовах викладених у даному договорі, впродовж ( але не більше) 12 місяців з моменту підписання договору платежами, які визначені

в Додатку № 1.

Лізингодавець передає у користування ОСОБА_1 предмет лізингу не пізніше 90 календарних днів з дати отримання на їх поточний рахунок наступних платежів: комісія за організацію договору, авансового платежу, комісії за передачу предмету лізингу у разі наявності, оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах Договору.

Згідно з договором лізингу комісія за передачу предмета лізингу - це одноразовий платіж, розмір якого становить 1 відсотків від вартості предмета лізингу, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за здійснення необхідних дій, які пов`язані з передачею Предмета лізингу лізингооодержувачу.

Відповідно до п.7 договору лізингу, лізинговий періодичний платіжце платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до графіку сплати лізингових періодичних платежів (додаток 1 до договору). Кожен черговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування в розмірі 21 відсотків річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода відповідача за отримане у лізинг майно); частину від Обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу).

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України Про фінансовий лізинг розмір лізингових платежів є істотною умовою договору.

Судом встановлено, що комісія за передачу Предмета лізингу, яка передбачена Договором лізингу, виходять за межі переліку платежів, передбачених Законом України Про фінансовий лізинг .

Підпунктом 11.1 статті 11 Договору лізингу передбачено, що після завершення строку лізингу лізингоодержувач придбаває предмет лізингу у лізингодавця за викупною вартістю, що буде визначена відповідачем з урахуванням виконання позивачем зобов`язань щодо сплати лізингових та інших платежів, що підлягають сплаті за договором лізингу.

Для позивача встановлені жорсткі зобов`язання та непропорційно великі розміри штрафів та пені.

За аналогічних обставин, Верховний Суд України, розглядаючи справу № 6-2766цс15 у своїй постанові зазначив, що така умова договору суперечить положенням пункту 4 частини 3 статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору - є несправедливою умовою договору.

Судом встановлено, що у договорі лізингу виключені та обмежені права позивача, як споживача стосовно відповідача у разі неналежного виконання ним обов`язків, передбачених Договором лізингу та законом, звужені обов`язки позивача, які передбачені Законом України Про фінансовий лізинг , положеннях Цивільного кодексу України , повністю виключена відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання обов`язків щодо передачі Предмета лізингу неналежної якості, одночасно значно розширені права відповідача, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Так, згідно з частиною 1 статті 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині 2 статті 18 Закону України Про захист прав споживачів : умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Зі змісту вказаної правової норми випливає, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак:

-умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України );

-умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін;

-умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Законом України Про захист прав споживачів встановлено недійсність правочинів, вчинених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введені в оману споживачів, шляхом пропонування; з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, позбавлення споживачів достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Згідно з положеннями частини 1, пунктів 2, 4, 7 частини третьої, частини 5 статті 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Також, Верховний Суд України у своїй постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зробив правовий висновок про те, що договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи має бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Як встановлено, спірний Договір лізингу нотаріально посвідченим не був.

Оцінивши докази в справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи норми чинного законодавства, на підставі доказів, досліджених в судовому засіданні.

Спірний договір фінансового лізингу, який укладено між сторонами 28 вересня 2017 року, слід визнати недійсним та стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 30000 грн, оскільки в судом встановлено, що зазначеним договором забезпечено захист інтересів лише відповідача; умови договору лізингу є несправедливими, тому, що встановлюють жорсткі обов`язки для споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, надають можливість продавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору. Договір лізингу укладено з використанням нечесної підприємницької практики та нотаріально не посвідчено.

А тому, в судовому порядку слід захистити порушені при укладенні спірного договору лізингу права та інтереси позивача шляхом визнання договору фінансового лізингу недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна сторона повинна повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, що існують на момент відшкодування.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 28 вересня 2017 року, суд вважає необхідним задовольнити і позовні вимоги позивача про повернення йому сплачених коштів за даним договором як авансовий платіж згідно договору фінансового лізингу в сумі 30000 грн.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 264, 265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір залучення фінансових активів для придбання транспортного засобу № 0001/1 (фінансовий лізинг), укладений 28 вересня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Енерджі та ОСОБА_1 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Енерджі , код ЄДРПОУ 41339031, р/р НОМЕР_1 в АТ ОТП Банк , МФО 300528, м. Харків, пр. Гагаріна, 181а на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , сплачені кошти в розмірі 30000 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Енерджі , код ЄДРПОУ 41339031, р/р НОМЕР_1 в АТ ОТП Банк , МФО 300528, м. Харків, пр. Гагаріна, 181а на користь держави судовий збір в розмірі 640 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

відповідач товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Енерджі , код ЄДРПОУ 41339031, р/р НОМЕР_1 в АТ ОТП Банк , МФО 300528, м. Харків, пр. Гагаріна, 181а.

Повне рішення складено 20 вересня 2019 року.

Головуючий

суддя