Рішення

від 25.06.2019 по справі 758/4059/15-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4059/15-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

25 червня 2019 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Войтенко Т. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дідук С. В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення 3% річних та інфляційного збільшення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

03 квітня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати, пені, стягнення 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03.12.2012 року він був прийнятий на посаду начальника юридичного відділу ДП Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України . 17.06.2013 року його було звільнено із займаної посади за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення позивача відповідач повинен був провести з ним розрахунок по заробітній платі. Крім того, як зазначає у позовній заяві позивач, в наказі про звільнення містилося розпорядження головному бухгалтеру відповідно до ст.ст. 4 та 24 Закону України Про відпустки провести ОСОБА_1 виплату грошової компенсації за невикористані 12 днів щорічної основної відпустки за період роботи з 03.12.2012 року по 17.06.2013 року.

Позивач зазначає, що в день звільнення, відповідач не виплатив позивачу заробітну плату за лютий 2013 року - червень 2013 року, що стало підставою для звернення до суду.

Вказує, що 27 березня 2014 року Подільським районним судом м. Києва було постановлено судове рішення у справі №758/16605/14ц за його позовом до ДП Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України , яким позов ОСОБА_1 до відповідача було задоволено частково та стягнуто з ДП Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 8483,35 грн., а також середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 14241,40 грн. за період з 18.06.2013 року по 02.12.2013 року, моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн., а всього 24 724,75 грн.

Посилається на те, що виконавчий лист, виданий на підставі судового рішення Подільського районного суду м. Києва по справі №758/16605/14ц, було пред`явлено до примусового виконання до Шевченківського районного ВДВС ГТУЮ в м. Києві, однак останнє не виконане.

Зокрема, вказував, що судовим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27.03.2014 у справі №758/16605/14ц було вирахувано його середньоденну заробітну плату у розмірі 149,83 грн. відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

Посилаючись на те, що відповідач так і не провів з позивачем повного розрахунку сум, які підлягали виплаті при звільненні, що дає право позивачу на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також вказуючи на те, що порушення трудових прав позивача ОСОБА_1 триває, позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача 58 372,41 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, інфляційне збільшення боргу та 3% річних у розмірі 9267,66 грн.

13 травня 2015 року ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Сербіної Н.Г. було відкрите провадження у даній справі, а справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

21 вересня 2016 року Розпорядженням керівника апарату Подільського районного суду м. Києва №1078 було призначено повторний автоматизований розподіл даної справи на підставі п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, в результаті якого справу було розподілено судді Роману О.А.

23 листопада 2017 року Розпорядженням керівника апарату Подільського районного суду м. Києва №2899 було призначено повторний автоматизований розподіл даної справи на підставі п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, в результаті якого справу було розподілено судді Супрун Г.Б.

31 жовтня 2018 року Розпорядженням керівника апарату Подільського районного суду м. Києва №1042 було призначено повторний автоматизований розподіл даної справи на підставі п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, в результаті якого справу було розподілено судді Войтенко Т.В.

Ухвалою від 29.11.2018 дану справу було прийнято до провадження Подільського районного суду м. Києва в складі головуючого судді Войтенко Т.В. та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні 18.04.2019 представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач ОСОБА_1 актуалізував свої вимоги станом на день розгляду справи. Зокрема, вказував на те, що відповідач так і не провів розрахунок з позивачем, у зв`язку з чим відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 03.12.2013 по 17.04.2019 ДП Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України повинне виплатити позивачу 293876,02 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, якою передбачена відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, представник позивача також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 41751,80 грн. інфляційного збільшення боргу за період з 03.12.2013 по 28.02.2019 року із суми 24724,75 грн., яка стягнута судовим рішенням №758/16605/14-ц Подільського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року, а також 3% річних від цієї суми у розмірі 3987,12 грн. за період з 03.12.2013 по 17.04.2019.

Також представник позивача просив суд стягнути пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 03.12.2013 по 02.10.2014 у сумі 3689,07 грн.

Витрати позивача за надання йому правової допомоги за попереднім розрахунком представника ОСОБА_1 становлять 20 800 грн., які представник позивача просив також стягнути з відповідача на користь позивача.

Як наслідок, згідно Заяви про збільшення позовних вимог, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 293876,02 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 , 41751,80 грн. інфляційного збільшення боргу за період з 03.12.2013 по 28.02.2019 року, 3% річних у розмірі 3987,12 грн. за період з 03.12.2013 по 17.04.2019, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 03.12.2013 по 02.10.2014 у сумі 3689,07 грн., та 20800 грн. витрат на правову допомогу.

У судове засідання, призначене на 25 червня 2019 року позивач та представник позивача не з`явилися. До суду від представника позивача надійшла заява, в якій представник позивача просив суд справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача Державного підприємства Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Заяв про розгляд справи за його відсутності, про причини неявки, відзив на позовну заяву від відповідача не надходили.

Зважаючи на відсутність заперечень представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача з можливістю постановлення заочного рішення по справі (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, 17.06.2013 року на підставі наказу від 17.06.2013 №38-к ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника юридичного відділу Державного підприємства Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

В день звільнення ОСОБА_1 , Державне підприємство Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України не здійснило розрахунок при звільненні з позивачем, не виплатило йому заборгованість по заробітній платі, що стало підставою для постановлення судового рішення Подільського районного суду м. Києва від 27.03.2014 про стягнення на користь ОСОБА_1 8483,35 грн. заборгованості по заробітній платі за лютий-червень 2013 року, 14241,40 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.06.2013 по 02.12.2013 року, та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с.125-129).

Судом встановлено, що станом на день розгляду даної справи у суді, судове рішення Подільського районного суду м. Києва від 27.03.2014 не виконане, розрахунок з ОСОБА_1 не проведено, порушення його трудових прав триває, а відтак його права підлягають захисту судовим рішенням.

Зокрема, згідно ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Присуджена судовим рішенням до виплати сума заборгованості по заробітній платі у розмірі 8483,35 грн. ОСОБА_1 не виплачена, а відтак роботодавець повинен нести відповідальність, встановлену статтею 117 КЗпП України, у вигляді виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27.03.2014 на користь позивача стягнуто 14241,40 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.06.2013 по 02.12.2013 року.

У даній справі позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період після 02.12.2013 року, тобто з 03.12.2013 по 17.04.2019 у розмірі 293876,02 грн.

Правові підстави для стягнення середньої заробітної плати за вказаний період наявні та передбачені ст. 117 КЗпП України. Таким чином, роботодавець повинен компенсувати звільненому працівнику, з яким не було проведено розрахунок по виплаті заробітної плати у день звільнення, середній заробіток за період прострочки по день виплати. У конкретному випадку цей період розраховується від 03 грудня 2013 року до 17 квітня 2019 року.

Однак, визначаючи розмір суми до стягнення, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27.03.2014 визначено розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 149,78 грн.

У грудні 2013 року кількість днів прострочки виплати заробітної плати склала 19 днів.

Враховуючи положення ст. 73 КЗпП України, відповідно до Листа Міністерства праці та соціальної політики України 04.09.2013 р. № 9884/0/14-13/13 кількість робочих днів у 2014 році склала 251 день.

Враховуючи положення ст. 73 КЗпП України, відповідно до Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 09.09.2014 р. №10196/0/14-14/13 кількість робочих днів у 2015 році склала 251 день.

Враховуючи положення ст. 73 КЗпП України, відповідно до Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 №10846/0/14-15/13 кількість робочих днів у 2016 році склала 251 день.

Враховуючи положення ст. 73 КЗпП України, відповідно до Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 05.08.2016 р. №11535/0/14-16/13 кількість робочих днів у 2017 році склала 249 день. Крім того, відповідно до Закону України Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів від 16.11.2017 року № 2211, який набрав чинності 02.12.2017 року - 25 грудня введено додатковий вихідний день (Різдво Христове), який не було враховано в Листі Міністерства праці та соціальної політики України в редакції від 05.08.2016 року. Тож остаточна кількість робочих днів у 2017 році склала 248 днів.

Враховуючи положення ст. 73 КЗпП України, відповідно до Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 19.10.2017 №224/0/103-17/214 кількість робочих днів у 2018 році склала 250 днів.

Враховуючи положення ст. 73 КЗпП України кількість робочих днів за період з 1 січня 2019 року по 17 квітня 2019 року склала 74 дні.

Загальна кількість робочих днів, за яку необхідно стягнути середній заробіток, складає: 19 +251+251+251+248+250+74=1344 дні.

При цьому, позивач просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період, який тривав протягом часу з 3 грудня 2013 року по 17 квітня 2019 року з урахуванням всіх календарних, а не робочих днів, тобто за 1962 дні. В той же час, механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами).

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами), середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У постанові у справі від 01.03.2017 р. № 6-2807цс16 ВСУ додатково зазначає: при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача, визначена виходячи з виплат за останні фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні складає 149,78 грн. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 3 грудня 2013 року по 17 квітня 2019 року складає 201 304,32 грн. (1344 дні х 149,78 грн. середньоденного заробітку).

Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь 3% річних та інфляційного збільшення боргу за період з 3 грудня 2013 року по 17 квітня 2019 року, слід зазначити наступне.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов`язання є грошовими.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини.

Таким чином, до роботодавця не може бути застосована відповідальність у вигляді нарахування 3% річних та інфляції, а відтак у задоволенні позову в цій частині позивачу потрібно відмовити.

Поряд з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційного збільшення боргу, позивач просив суд також стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 3689,07 грн.

Правових підстав для стягнення такої суми та застосування відповідальності до роботодавця у вигляді стягнення пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, суд не вбачає, оскільки така відповідальність не передбачена трудовим законодавством. Заявляючи позовну вимогу про стягнення 3689,07 грн. пені, представник позивача не зазначив правової норми для стягнення такої суми, а при обґрунтуванні строків позовної давності для стягнення спірної суми, безпідставно посилався на Господарський кодекс України.

Висновки суду про необхідність стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 201 304,32 грн. за період з 3 грудня 2013 року по 17 квітня 2019 року не спростовуються вимогами ст. 233 КЗпП України щодо строків звернення до суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з позовною заявою безпосередньо до районного, районного в місті, міського або міськрайонного суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 р. у справі №1-5/2012, відлік такого строку розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. У конкретному випадку розрахунок не відбувся. Порушення прав позивача триває.

Що стосується заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 20800 грн. витрат на праву допомогу, суд вважає за необхідне зазначити таке. Компенсація позивачу витрат на правову допомогу дійсно передбачена чинним ЦПК України. Однак компенсація витрат на правову допомогу не може бути здійснена за рахунок відповідача, якщо позивачем не надано суду доказів понесення таких витрат взагалі та витрат саме у заявленій сумі. Наразі матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 сплатив адвокатському об`єднанню чи конкретному адвокату якусь суму, а до наданих попередніх розрахунків включено витрати, які позивач ще не міг понести, як то: витрати на представництво інтересів в суді апеляційної та касаційної інстанції.

За відсутності будь-яких квитанцій, чеків, платіжних доручень тощо, понесення витрат у розмірі 20 800 грн. суд вважає недоведеними, а відтак, і такими, що не можуть бути компенсовані за рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 487,20 грн. судового збору, від сплати якого був звільнений позивач при подачі позову.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду про стягнення середньої заробітної плати за 1 місяць - грудень 2013 року за 19 робочих днів (149,78 грн. х 19 днів) у розмірі 2845,82 грн.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 73, 116, 117 Кодексу законів про працю України та керуючись ст. 12, 13, 81, 264, 265, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення 3% річних та інфляційного збільшення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України (вул. Герцена, 12, м.Київ, 04050, код ЄДРПОУ 37995314) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) 201 304,32 грн. середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 3 грудня 2013 року по 17 квітня 2019 року.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційного збільшення боргу ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України на користь держави 487,20 грн. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення середньої заробітної плати за 1 місяць - грудень 2013 року у розмірі 2845,82 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 1 липня 2019 року.

Суддя Т. В. Войтенко