Постанова

від 17.10.2019 по справі 569/10213/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/10213/19

Провадження № 22-ц/4815/1183/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Прогрес ,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Фінрайз ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року, ухвалену в складі судді Панас О.В.,. у справі № 569/10213/19

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Прогрес , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Фінрайз про розірвання договірних зобов`язань та повернення грошових коштів.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Прогрес , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Фінрайз про розірвання договірних зобов`язань та повернення грошових коштів передано за підсудністю до Обухівського районного суду Київської області.

Не погодившись ухвалою суду ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду за встановленою підсудністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається, зокрема на те, що суд помилково дійшов висновку про підсудність вказаної справи на підставі ст. 27 ЦПК України, яка передбачає, що позови до юридичних осіб пред`являється в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, предметом вказаного спору, який виник між сторонами у справі, є майнові права на нерухоме майно, які були придбані на підставі договорів купівлі-продажу укладених у м. Рівне.

Оскільки з придбанням майнових прав виникли цивільні права на отримання об`єкту нерухомості, вважає, що підсудність вказаної цивільної справи має бути визначена за правилами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, як передбачає, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являється за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Передаючи справу на розгляд до суд першої інстанції виходив з того, що місцезнаходження-юридична адреса відповідача зареєстроване у м.Обухів, Київської області.

Проте погодитись з таким висновком апеляційний суд не може з таких підстав.

Приписами ст. 30 ЦПК України встановлено правила виключної підсудності. Так, відповідно до положень ч. 1 позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ № 3 від 01 березня 2013 року виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК ). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

При цьому, як зазначено в п. 41 вищевказаної постанови, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Поняття позови, що виникають з приводу нерухомого майна є ширшим, ніж поняття позови, де предметом спору є нерухоме майно , а тому правило вказаної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових прав на власне чи чуже нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання договору та припинення договорів деривативу та купівлі продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, стягнення з відповідача збитків за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № НОМЕР_1 . АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 від 13 липня 2017 року в розмірі 497167,00 грн.

Предметом вищевказаного договору купівлі-продажу майнових прав на приміщення в багатоповерховому житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_3 , з приводу неналежного виконання умов якого виник спір між сторонами, є майнові права на вказане приміщення.

Таким чином, враховуючи, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, а саме вищезазначеної квартири, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо відсутності підстав для застосування приписів ч. 1 ст. 30 ЦПК України, що визначають виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, за місцезнаходженням майна.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що постановлену ухвалу про передачу справи на розгляд до Обухівського районного суду Київської області не можна вважати законною та обґрунтованою, її постановлено з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу Рівненського міського суду від 13 червня 2019 року скасувати справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367-368, 369, 371, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :