Постанова

від 15.10.2019 по справі 643/12320/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 жовтня 2019 року

м. Харків

справа №643/12320/18

провадження № 22-ц/818/4310/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Піддубного Р.М. (суддя - доповідач),

суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 червня 2019 року, ухвалене у складі судді Букреєвої І.А., -

встановив:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 06 травня 2016 року між нею та ОСОБА_2 було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лучніковою Ю.В. договір позики, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у розмірі 878000 грн та зобов`язався повернути вказану суму у строк до 10 червня 2017 року.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс (ТОВ Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс ) укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лучніковою Ю.В. договір, яким передано в заставу рухоме майно.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, ОСОБА_1 просила стягнути з нього заборгованість за договором позики у розмірі 878000 грн, в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на рухоме майно, що є предметом застави відповідно до договору застави рухомого майна від 06 травня 2016 року.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 червня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 06 травня 2016 року у розмірі 878000 грн та 8780 грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що застава і порука є різними видами забезпечення зобов`язань, а тому норми, що регулюють поруку, зокрема, підстави її припинення, не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_2 та ТОВ Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс рішення суду в апеляційному порядку не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Судовим розглядом встановлено, що 06 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лучніковою Ю.В. договір позики, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у розмірі 878000 грн та зобов`язався повернути вказану суму у строк до 10 червня 2017 року.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, між позивачем та ТОВ Харківський авіаційний сільськогосподарський комплекс укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лучніковою Ю.В. договір, яким передано в заставу агрегати і прилади літака НАРП- заводський № НОМЕР_1 , перелік яких наведений в Таблиці 1 Договору застави рухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, суд першої інстанції виходив з того, що у передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк позивач вимог до поручителя не пред`явив, у зв`язку з чим порука є припиненою, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з ч. 1 статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За положеннями ч.2 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

В разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч. 1 ст. 589 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 1 ст. 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимог; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п. 6 договору застави від 06 травня 2016 року заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави наступними позасудовими способами, обравши їх на власний розсуд: передачею предмета застави у власність заставодержателя в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов`язання у порядку, встановленому законом; здійснити продаж предмету застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем або на прилюдних торгах.

Отже, звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження з передачею предмету застави у власність заставодержателя в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов`язання у порядку, встановленому законом або шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем або на прилюдних торгах, є позасудовим способом звернення стягнення на заставне майно, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивінсть, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження ОСОБА_1 не зазначила у який саме спосіб вона просить звернути таке стягнення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Доказів виконання позивачем вимог вищевказаної правової норми матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 546 ЦК України застава та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 цього Кодексу), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки останній відповідає перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання винятково у межах вартості предмета застави.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначеного вище не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави у зв`язку зі спливом передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 295, 367, 376, 379, 381-383 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 червня 2019 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2019 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова