Рішення

від 09.10.2019 по справі 905/1069/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.2019 Справа № 905/1069/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Доннік Н.В.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Інвест-Груп" (51413, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова, буд. 8, кв. 4, код ЄДРПОУ 36443439)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром" (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Щорса, буд. 10, кв. 67, код ЄДРПОУ 31023892)

про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 634 867,82 грн., 3% річних в розмірі 49606,95 грн., інфляційних втрат в розмірі 184 324,75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Інвест-Груп" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром" про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 634 867,82 грн., 3% річних в розмірі 49 606,95 грн., інфляційних втрат в розмірі 184 324,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору доручення №7 від 20.03.2015р. щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.06.2019 за вищевказаним позовом порушено провадження у справі №905/1069/19.

16.07.2019р. відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується зі стягненням 3% річних в розмірі 49 606,95 грн., інфляційних втрат в розмірі 184 324,75 грн.

Незважаючи на умови укладеного сторонами договору (специфікацій до нього), щодо 100% передплати за отриманий товар, сторони фактично обумовили постачання товару без його оплати з боку відповідача. Сторонами залишились неузгодженими в договорі строки (терміни) виконання зобов`язань відповідача, які стосуються строків (термінів) оплати за отриманий товар.

Вказує, що відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України з дати отримання претензії 13.04.2019р. у відповідача виникло зобов`язання оплатити товар.

12.08.2019р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній заперечує щодо дати виникнення зобов`язання оплатити товар та вказує, що в даному випадку слід виходити зі спеціальної норми, а саме, ст. 692 Цивільного кодексу України.

Також, погоджується з доводами відповідача щодо: незрозумілості зарахування платежів по поставці за видатковою накладною № 131 від 29.07.2016, та визначив за нею борг в розмірі 18 286,58 грн. та нарахував інфляційні втрати. 11.07.16 р. між сторонами укладено специфікацію № 42 на суму 169488,00 грн. позивач виставив відповідачу рахунок на сплату № 125. Загалом сплачено суму 169487,48 грн., тобто на 52 копійки менше, ніж зазначено в рахунку на сплату, отже за цією поставкою не може рахуватись борг, який визначено позивачем для нарахування індексу інфляції і 3% річних; відповідач не тільки сплатив вартість отриманої продукції за видатковою накладною № 11 від 27.01.2017 року, а й переплатив суму в розмірі 6519,00, яка невідомо в яку поставку зарахована, в той же час позивач нараховує на сплачену поставку інфляційні втрати і 3 відсотка річних і вважає її не погашеною.

12.08.2019р. на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач донарахував 3% річних та інфляційні втрати, у зв`язку з чим просить суд стягнути основну суму заборгованості в розмірі 634 867,82 грн., 3% річних в розмірі 54 792,27 грн., інфляційних втрат в розмірі 192 250,54 грн.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Заява про збільшення позовних вимог надана на стадії підготовчого провадження, а тому, прийнята судом та справа розглядається з її урахуванням.

09.09.2019р. на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відзив, в яких останній, зокрема, вказує, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат повинно бути здійснено не раніше ніж з 14.11.2018р., коли між сторонами було підписано акт звірки розрахунків.

11.09.2019р. на адресу суду від позивача надійшли пояснення відносно заперечень на відповідь на відзив.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

20.03.2015р. між Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Інвест-Груп" (далі - постачальник або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мегапром (далі - покупець або відповідач) був укладений Договір № 7 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, по даному Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити Товар на умовах, визначених в даному договорі.

Згідно з п. 1.2 договору найменування Товару, його номенклатура, технічні характеристики зазначаються в специфікаціях. Кожна специфікація з моменту її підписання є невід`ємною частиною даного договору.

За приписами п. п. 2.1, 2.3 договору, поставка товару здійснюється в строки та на умовах, визначених специфікаціями. Сторони встановлюють, що право власності на Товар переходить до покупця після підписання накладної (акту приймання-передачі), після чого товар вважається поставленим постачальником та прийнятий покупцем.

Умовами п. п. 3.1-3.3 договору передбачено, що ціни на товар визначаються у відповідності до специфікацій. Розрахунки за поставлений по даному договору товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника в строки, визначені специфікаціями. Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які являються невід`ємною частиною даного договору. У випадку відступлення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості, загальна вартість договору змінюється пропорційно до кількості фактично поставленої кількості продукції з розрахунку її вартості, яка зазначена у відповідних специфікаціях по Договору.

Договір поставки №7 від 20.03.2015р. підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору між сторонами були підписані специфікації (том 1 а.с. 29 - 70, том 3 а.с. 13 - 38), в яких, зокрема, визначені: найменування товару, його кількість, вартість та передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% передплати.

На виконання умов договору та специфікацій позивач з 20.03.2015 по 28.02.2017 (включно) поставив відповідачу продукцію на загальну суму 7 417 643,85 грн., що підтверджуються підписаними між сторонами видатковими накладними (том 1 а.с. 71 - 140, том 3 а.с. 39 - 77) за відповідні періоди.

В той же час, відповідачем поставлений товар був оплачений не в повному обсязі - на суму 6 782 776,03 грн.

Як вказує позивач, станом на 31.05.2019 заборгованість відповідача перед позивачем по договору складає 634 867,82 грн. (7 417 643,85 грн. - 6 782 776,03 грн.).

Між сторонами підписано Актом звірки за період з 01.01.2015 по 14.11.2018, відповідно до якого у відповідача наявна заборгованість в сумі 634 867,82 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №01 від 29.03.2019р., в якій позивач вимагав погасити заборгованість в сумі 634 867,82 грн.

Відповідачем основна заборгованість в сумі 634 867,82 грн. не була оплачена, у зв`язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач не заперечує щодо наявності основної заборгованості в сумі 634 867,82 грн. та доказів оплати не надав.

Тому, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості в сумі 634 867,82 грн. підлягають задоволенню.

Суд одразу зазначає, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог зі стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних витрат у відзиві останній зазначає, що незважаючи на умови укладеного сторонами договору (специфікацій до нього), щодо 100% передплати за отриманий товар, сторони фактично обумовили постачання товару без його оплати з боку відповідача. Сторонами залишились неузгодженими в договорі строки (терміни) виконання зобов`язань відповідача, які стосуються строків (термінів) оплати за отриманий товар.

Стаття 692 Цивільного кодексу України не вимагає негайної сплати покупцем вартості отриманого товару, ця стаття визначає лише дату (подію) не раніше якої у покупця виникає право, щодо оплати за товар, кінцевої дати сплати за товар дана стаття не встановлює, отже в даному випадку сторонам слід керуватись ст. 530 ЦКУ, якою визначено обов`язок кредитора щодо виконання зобов`язання за договором протягом 7 днів з моменту отримання вимоги, саме з дати отримання відповідачем претензії тобто 13.04.2019 року і виникає зобов`язання відповідача сплатити вартість основного боргу за отриману продукцію. І як наслідок з 13.04.19 року у Позивача виникає право щодо нарахування 3 % річних та індексу інфляції.

В подальшому, 09.09.2019р. на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відзив, в яких останній, зокрема, вказує, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат повинно бути здійснено не раніше ніж з 14.11.2018 року, коли між сторонами було підписано акт звірки розрахунків.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Зі змісту вказаних доводів відповідача вбачається, що він не погоджується з розміром нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних витрат, з огляду на те, що на його думку до даних правовідносин необхідно застосовувати не ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, як це зробив позивач відповідно до позовних вимог та їхнього розрахунку, а ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як вже було вказано, за змістом специфікацій, поставка здійснюється на умовах 100% передоплати, але сторони відступили від виконання даної домовленості, тому, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару .

Загальні положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки, термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною вище спеціальною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань строк виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України

Тобто, за приписами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України обов`язок оплатити поставлений товар виник у відповідача у день підписання видаткових накладних, у зв`язку з чим, позивач правомірно нараховує 3% річних з наступного дня після підписання видаткових накладних.

Позивачем з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 54 792,27 грн. за період з 19.03.2016р. по 09.08.2019р. та інфляційних втрат в сумі 192 250,54 грн. за період з 01.04.2017р. по 31.07.2019р. (включно).

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В таблиці 1 (том 2 а.с. 208-211) зазначені господарські операції по яким можливо чітко співставити між собою накладні, специфікації, рахунки та платіжні доручення за допомогою вартості та найменування товару.

В таблиці 2 (том 2 а.с. 212-217) вказані первинні документи, які співставлялись позивачем шляхом підбору дати поставки, дати виставлення рахунку, дати підписання специфікації та суми товару у відповідних документах. При цьому, якщо по одній специфікації (рахунку) виникала заборгованість, то вона погашалась за рахунок переплат по іншим господарським операціям в хронологічному порядку. Якщо ж поставок по сплаченому повністю (або частково) рахунку взагалі не було, то всі ці грошові кошти направлялись на погашення заборгованості у вказаному вище порядку (хронологічному). Зауваження Відповідача, що зазначені у Відзиві можливо роз`яснити наступним чином.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що він є арифметично вірним, та підлягає задоволенню в розмірі 54 792,27 грн.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що він є арифметично невірним, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 192 113, 65 грн.

Тому, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 192 250,54 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 192 113, 65 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сума судового збору стягується пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Інвест-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром" про стягнення: основної суми заборгованості в розмірі 634 867,82 грн. - задовольнити, 3% річних в розмірі 54 792,27 грн., - задовольнити, інфляційних втрат в розмірі 192 250,54 грн. - задовольнити частково в сумі 192 113, 65 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Інвест-Груп" основний борг в розмірі 634867,82 грн., 3% річних в розмірі 54 792,27 грн., інфляційні втрати в розмірі 192 113, 65 грн. та суму судових витрат в розмірі 13 226,61 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс Інвест-Груп" (51413, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова, буд. 8, кв. 4, код ЄДРПОУ 36443439).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегапром" (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Щорса, буд. 10, кв. 67, код ЄДРПОУ 31023892).

Суддя О.М. Сковородіна