Рішення

від 15.10.2019 по справі 910/10176/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2019Справа № 910/10176/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово Промислова Бізнес Група"

про стягнення 75445,88 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово Промислова Бізнес Група" про стягнення 75 445,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 8-01/19 від 08.01.2019 щодо сплати орендної плати, у зв`язку із чим у позивача за період з січня 2019 по березень 2019 року утворилася заборгованість у сумі 46 997,34 грн. Позивачем, також заявлені до стягнення 988,56 грн. - інфляційні втрати, 6 593,23 грн. пені, 9 399,59 грн. - 20 % штрафу, 10 907,56 грн. - неустойка за несвоєчасне повернення майна, 559,00 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 зазначену позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

09.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10176/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

09.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка про стан боргу, згідно із якою заборгованість відповідача перед позивачем без врахуванням штрафних санкцій становить 46997,94 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 13.08.2019, повернутою на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на відсутність адресата.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2019 між Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (орендодавець, позивач,) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово Промислова Бізнес Група" (надалі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № 8-01/19 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення площею 106,1 кв.м. на 1-му поверсі майстерні, інв. № 10012, (надалі - майно), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 7в.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що майно включене до статутного капіталу ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", перебуває на балансі за Київ-Московською філією.

Відповідно до п. 1.3. договору майно передається в оренду з метою використання орендарем за призначенням при здійсненні господарської діяльності (формування та підготовки продукції деревообробки до відправки залізничним транспортом).

Згідно із п. 1.5. договору орендар користується електроенергією, водопостачанням та водовідведенням. Відшкодування фактичних витрат на електроенергію, водопостачання та водовідведення здійснюється згідно розділу 3 цього договору.

Орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна, але не раніше підписання сторонами цього договору. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін (п. 2.1. договору)

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно. Власником майна залишається ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі його відокремленого підрозділу - Київ-Московської філії, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата, згідно протоколу узгодження договірної ціни, становить 5996,68 грн з урахуванням ПДВ - 20% 999,45 грн за базовий місяць оренди.

Орендна плата за перший, місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з дати проведення належної оцінки до дати укладання договору оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі зменшення індексу інфляції орендна плата не перераховується (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що орендар здійснює 100% передоплату до 5-го числа кожного місяця:

орендної плати;

відшкодування земельного податку у розмірі 16548,73 грн на рік (підлягає коригуванню у відповідності до зміни коефіцієнтів, нормативно-грошової оцінки);

відшкодування фактичних витрат на електроенергію (ліміт електроенергії, що планується витратити орендарем, останній зобов`язаний надати наперед у письмовій заявці на весь термін дії цього Договору. При перевищенні факту використання над лімітом використання електроенергії, ця заявка підлягає коригуванню, а надлишково використана електроенергія - негайному відшкодуванню у повному обсязі з урахуванням усіх додаткових витрат);

відшкодування фактичних витрат на водопостачання та водовідведення, опалення, податку на нерухомість та інших витрат.

Усі платежі, зазначені в п. 3.4 цього договору, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації і за їх прострочення стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом більше 3-х місяців, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 3.7. договору, усі інші послуги, які не увійшли до п. 3.4 цього договору, відшкодовуються або сплачуються орендарем окремо, згідно окремих рахунків або за окремими договорами, укладеними з підприємствами, що безпосередньо надають ці послуги.

Пунктом 9.2. договору встановлено, що у разі порушення умов п. 3.4. цього договору орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу на дату нарахування пені, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.9. договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за Актом приймання-передачі (включно). Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язків сплатити орендодавцю заборгованість з орендної плати, у повному обсязі, якщо така виникла, враховуючи штрафні санкції.

За змістом пункту 3.4. договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю в стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням його фізичного зносу, порядком, аналогічним встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі. Обов`язок по складанню Акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Пунктом 11.1. сторони погодили, що договір дії з 08.01.2019 по 07.12.2021 рік, строк дії договору становить 2 роки 11 місяців.

Згідно з п. 10.4. договору, продовження строку дії договору оренди здійснюється за умови наявності дозволу Міністерства інфраструктури, як Вищого органу ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", який надається на запит орендодавця.

Пунктом 11.4 договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок:

закінчення строку, на який його було укладено;

загибелі орендованого майна;

достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду;

банкрутства орендаря;в інших випадках, прямо передбачених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 11.3. договору, орендодавець розриває договір в односторонньому порядку у випадках, передбачених п. 8.2. цього договору, виникненні дебіторської заборгованості з орендної плати, комунальних платежів більше як 3 (три) місяці, та при невиконанні орендарем умов договору, повідомивши про це іншу сторону за 20 календарних днів до дня його розірвання.

В пункті 10.1. договору встановлено обов`язок орендаря після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний звільнити та повернути орендодавцю орендоване майно в термін 3 діб, згідно з п. 5.10. цього договору.

Згідно із п. 9.3. договору, у випадку несвоєчасного повернення майна, орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за кожен місяць користування майном.

На виконання умов договору, 10.01.2019 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення площею 106,1 кв.м. на 1-му поверсі майстерні, інв. № 10012, (надалі - майно), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 7в, про що сторонами складено акт приймання-передачі майна за договором оренди нерухомого майна № 8-01/19 від 08.01.2019.

08.01.2019 позивач виставив відповідачу рахунок № 1-01/19 на суму передоплати за січень 2019 в розмірі 11 796,20 грн.

01.02.2019 відповідач здійснив оплату по договору у сумі 6 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується довідкою АТ "РВС БАНК" вих. № 300/19-БТ від 18.07.2019.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів за період з січня 2019 року по березень 2019 року (33 210,08 грн з ПДВ) та передоплати за квітень 2019 (13 787,86 грн з ПДВ), у зв`язку із чим загальна сума заборгованості відповідача становить 46997,94 грн. з ПДВ.

11.04.2019 позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 195 від 09.04.2019, в якому повідомив, що договір буде розірваний з 30.04.2019 в односторонньому порядку на підставі п. 11.3 договору. Окрім того, у вказаному листі просив просив сплатити заборгованість в повному обсязі та підписати Акт приймання - передачі майна.

Оскільки відповідач відповіді на лист вих. № 195 від 09.04.2019 не надав, заборгованості не сплатив та акту приймання-передачі не підписав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2019 по березень 2019 року у сумі 46 997,34 грн, інфляційних втрат у сумі 988,56 грн, пені у сумі 6 593,23 грн, 20 % штрафу у сумі 9 399,59 грн, неустойки за несвоєчасне повернення майна 10 907,56 грн. та 3 % річних у сумі 559,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна передав від 10.01.2019, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення площею 106,1 кв.м. на 1-му поверсі майстерні, інв. № 10012, (надалі - майно), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 7в.

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В пункті 3.4. договору сторони погодили, що відповідач сплачує 100% передоплату до 5-го числа кожного місяця орендної плати, відшкодування земельного податку у розмірі 16548,73 грн на рік, відшкодування фактичних витрат на електроенергію, відшкодування фактичних витрат на водопостачання та водовідведення, опалення, податку на нерухомість та інших витрат.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

01.02.2019 відповідач здійснив часткову оплату по договору у сумі 6 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується довідкою АТ "РВС БАНК" вих. № 300/19-БТ від 18.07.2019.

За розрахунком позивача за період з січня 2019 року по квітень 2019 року у відповідача виникла заборгованість зі слати орендних платежів у сумі 46997,94 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів в спростування заборгованості по договору №8-01/19 оренди нерухомого майна у загальному розмірі 46997,94 грн відповідачем не надано.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов`язання з оплати орендної плати на виконання договору №8-01/19 оренди нерухомого майна у розмірі 46997,94 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 46997,94 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані пеня у сумі 6 593,23 грн, 20 % штрафу у сумі 9 399,59 грн, 3 % річних у сумі 559,00 грн та інфляційні втрати у сумі 988,56 грн. Нарахування здійснені за періоди з 01.02.2019 по 04.02.2019 за 3 дня, з 05.02.2019 по 04.03.2019 за 27 днів, з 05.03.2019 по 04.04.2019 за 30 днів, з 05.04.2019 по 26.07.2019 за 112 дня. З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені та 3% річних позивач здійснює фактично за періоди з 01.02.2019 по 04.02.2019, з 06.02.2019 по 04.03.2019, з 06.03.2019 по 04.04.2019, з 06.04.2019 по 26.07.2019.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків сплати орендних платежів плати передбачена у п. 9.2. договору, відповідно до якого сторони погодили, що у разі порушення умов п. 3.4. цього договору орендар сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу на дату нарахування пені, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що сума пені становить 6580,74 грн, а тому вимоги у даній частині суд задовольняє частково.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У пункті 3.5. договору сторони передбачили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом більше 3-х місяців, відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Враховуючи наявність прострочення зі сплати орендної плати більше трьох місяців, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем штрафу на підставі п. 3.5. договору у сумі 9399,59 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши перерахунок 3% річних судом встановлено, що сума 3% річних становить 558,64 грн, а тому вимоги у даній частині суд задовольняє частково.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснюється з 01.02.2019 по 04.02.2019 на суму боргу 5796,00 грн за січень 2019 року; за лютий 2019 року на суму боргу 19487,02 грн за січень - лютий 2019 року; за березень 2019 року на суму боргу 5796,00 грн за січень - березень 2019 року; за квітень - червень 2019 року на суму боргу 46997,94 грн за січень - квітень 2019 року.

Тобто, при нарахуванні інфляційних втрат позивачем здійснено нарахування в тому числі і за місяці, в які мали бути здійснені платежі, в той час як нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись з наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Отже, нарахування інфляційних втрат слід здійснювати за лютий 2019 року на суму боргу 5796,00 грн за січень 2019 року; за березень 2019 року на суму боргу 19487,02 грн за січень - лютий 2019 року; за квітень 2019 року на суму боргу 33210,00 грн за січень - березень 2019 року; за травень - червень 2019 року на суму боргу 46997,94 грн за січень - квітень 2019 року.

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат становить 865,45 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення майна 10 907,56 грн.

За приписами ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Разом з тим, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до положень ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Наведеною нормою передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов`язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У розумінні наведених положень істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна як своєчасне внесення орендної плати є достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму та повернення наймодавцеві речі із найму.

Крім того, у пункті п. 11.3. договору сторони погодили, що орендодавець розриває договір в односторонньому порядку у випадках, передбачених п. 8.2. цього договору, виникненні дебіторської заборгованості з орендної плати, комунальних платежів більше як 3 (три) місяці, та при невиконанні орендарем умов договору, повідомивши про це іншу сторону за 20 календарних днів до дня його розірвання.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із п. 9.3. договору, у випадку несвоєчасного повернення майна, орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за кожен місяць користування майном.

Відповідно до 3.4. договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю в стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням його фізичного зносу, порядком, аналогічним встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі. Обов`язок по складанню Акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

В пункті 10.1. договору встановлено обов`язок орендаря після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний звільнити та повернути орендодавцю орендоване майно в термін 3 діб, згідно з п. 5.10. цього договору.

Згідно з матеріалів справи, листом вих. №195 від 09.04.2019, у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів і наявністю у нього заборгованості з орендної плати станом на 01.04.2019 у сумі 33210,08 грн, посилаючись на п. 8.2., п. 10.7., п. 11.3. договору, позивач повідомив відповідача про розірвання договору №8-01/19 оренди нерухомого майна з 30.04.2019, у зв`язку з чим просив підписати акт приймання-передачі майна та здійснити розрахунки за оренду в повному обсязі. До вказаного листа позивачем додано акт приймання-передачі майна у двох примірниках для підписання відповідачем.

За змістом статті 782 ЦК України та пункту 11.3. договору №8-01/19 оренди нерухомого майна обов`язковою умовою для дострокового розірвання позивачем договору в односторонньому порядку є несплата відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як підтверджено матеріалами справи станом на час направлення листа вих. №195 від 09.04.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за січень - квітень 2019 року (за чотири місяці; строк оплати за квітень настав 05.04.2019) становила 46997,94 грн (з урахуванням часткової оплати у розмірі 6000,00 грн).

В підтвердження направлення листа вих. №195 від 09.04.2019 позивачем надано копію фіскального чеку від 11.04.2019 №6640.

При цьому у відповідності до приписів статті 782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем листа вих. №195 від 09.04.2019, в якому позивач повідомив про розірвання договору.

Судом враховано, що на офіційному сайті "Укрпошта" за допомогою ідентифікатора поштового відправлення, який присвоюється кожному рекомендованому відправленню та зазначається в списку рекомендованих відправлень, можливо отримати інформацію про місцезнаходження та стан реєстрованого поштового відправлення.

З інформації щодо відстеження поштового відправлення з штрихкодовим індикатором відправлення №0101303818805) фіскального чеку від 11.04.2019, зазначене поштове відправлення лист вих. №195 від 09.04.2019 повернуто поштовим відділенням зв`язку позивачу 24.06.2019, причини повернення не зазначені.

За відсутності доказів отримання відповідачем листа вих. №195 від 09.04.2019 суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що договір є розірваним.

За наведених обставин, нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за несвоєчасне повернення майна у сумі 10 907,56 грн суд вважає необґрунтованим.

Більш того, нарахування подвійної плати за несвоєчасне повернення майна здійснено позивачем за користування приміщенням у квітні 2019 року, що є помилковим, так як одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16.

З урахуванням наведених обставин суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за несвоєчасне повернення майна у сумі 10 907,56 грн, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово Промислова Бізнес Група" (03150, м. Київ, вулиця ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 34 Б, офіс 206; ідентифікаційний код 41680497) на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вулиця АЛМА-АТИНСЬКА, будинок 37; ідентифікаційний код 04737111) заборгованість у сумі 46997,94 грн, пеню у сумі 6580,74 грн, 3% річних у сумі 558,64 грн, 20% річних у сумі 9399,59 грн, інфляційні втрати у сумі 865,45 грн та судовий збір у розмірі 1639,81 грн,

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 21.10.2019.

Суддя О.В. Гулевець