Рішення

від 09.10.2019 по справі 910/9432/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2019Справа № 910/9432/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг" доТовариства з обмеженою відповідальністю "КС Комбікорм" простягнення 317579,94 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачаКондратенко В.В., керівник; від відповідачане з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Комбікорм" 317579,94 грн, з яких: 300000,00 грн основного боргу, 12500,49 грн інфляційних втрат, 5079,45 грн 3% річних. Також позивач просив суд покласти на відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №01/12/К від 20.12.2017 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги в частині її своєчасного повернення.

17.07.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/9432/19; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 15.08.2019; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг" про забезпечення позову відмовлено.

У підготовчому засіданні 15.08.2019 було оголошено перерву до 19.09.2019. Відповідачу направлено виклик у судове засідання 19.09.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2018.

Представник позивача в судове засідання 09.10.2018 з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 09.10.2018 свого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Стосовно повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи №910/9432/19, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, м.Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 14-16, офіс 1.

Однак, конверти з ухвалами Господарського суду міста Києва були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 в справі №911/1163/17.

Крім того господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду міста Києва в справі №910/9432/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Комбікорм" про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 09.10.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг" (позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КС Комбікорм" (позичальник, відповідач) був укладений договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №01/12/К, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти (надалі - позика) на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується повернути надану позику позикодавцю в порядку, встановленому договором (п.1.1), позика надається позичальнику з метою поповнення обігових коштів (п.1.2), сторони погодили наступну черговість погашення заборгованості позичальника за цим договором: сума основного боргу; штрафні санкції за цим договором (п.1.3).

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 600000,00 грн на безоплатній основі, тобто відсотки (комісії та/або плата за користування грошовими коштами) не нараховуються і не сплачується. Поворотна фінансова допомога надається в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, згідно умов цього договору. Позика може надаватися частинами (п.п.2.1, 2.3, 2.4 договору).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику не пізніше 21.12.2018. Позичальник має право повертати позику частинами. Позичальник має право достроково повністю або частково повернути позикодавцю фінансову допомогу (позику). Позика підлягає поверненню у безготівковій формі, шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця, зазначений в цьому договорі. За взаємним погодженням сторін розрахунки за цим договором можуть бути здійснені шляхом видачі позичальником простого векселя (векселів) на користь позикодавця. Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця (п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору).

Відповідно до п.7.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

На виконання досягнутих між контрагентами домовленостей, 20.12.2017 позивач перерахував відповідачу кошти платіжними дорученнями №630 на суму 150000,00 грн, №632 на суму 150000,00 грн, а 28.12.2017 платіжними дорученнями №648 на суму 150000,00 грн, №647 на суму 150000,00 грн, а всього на загальну суму 600000,00 грн.

Відповідачем було повернуто грошові кошти на загальну суму 300000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №230 від 26.07.2018 на суму 50000,00 грн, №253 від 16.08.2018 на суму 50000,00 грн, №294 від 11.09.2018 на суму 50000,00 грн, №333 від 26.09.2018 на суму 50000,00 грн, №336 від 01.10.2018 на суму 100000,00 грн.

01.04.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №1610 від 29.03.2019 з вимогою про повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у розмірі 300000,00 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний між сторонами та скріплений печатками господарюючих суб`єктів станом на 31.05.2019 у відповідача наявна заборгованість перед позивачем на суму 300000,00 грн.

Також відповідача було ознайомлено з листом позивача про повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на суму 300000,00 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, перераховану позивачем безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на суму 300000,00 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "КС Комбікорм" не повернуло, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 317579,94 грн, з яких: 300000,00 грн основного боргу, 12500,49 грн інфляційних втрат, 5079,45 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання позики.

Згідно із п.14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між сторонами договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем було перераховано відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на загальну суму 600000,00 грн, а Товариством з обмеженою відповідальністю "КС Комбікорм" було повернуто позичальнику грошові кошти на загальну суму 300000,00 грн.

При цьому всупереч норм ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України та п.3.1 договору Товариством з обмеженою відповідальністю "КС Комбікорм" не було повернуто позивачу безвідсоткову фінансову допомогу в загальному розмірі 300000,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникла відповідна заборгованість. Доказів протилежного відповідач суду не надав, а матеріали справи не містять. Строк виконання зобов`язання з повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги є таким, що настав.

Відтак, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 300000,00 грн основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12500,49 грн за період з січня місяця 2019 року по травень місяць 2019 року та 3% річних на суму 5079,45 грн за період прострочки з 22.12.2018 по 15.07.2019.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по поверненню безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірений судом, тобто у розмірі 5079,45 грн та 12500,49 грн відповідно.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Комбікорм" в повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 4763,70 грн покладається на відповідача.

За приписами ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вказувалось вище, позивачем було заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Комбікорм" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

За змістом ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 11.07.2019, укладений між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Шевченко Г.Ю. та платіжне доручення №1586 від 11.07.2019 про сплату позивачем 10000,00 грн на користь Шевченко Галини Юріївни .

В той же час в матеріалах справи відсутні копія свідоцтва адвоката, який представляв інтереси позивача, або оригінал ордеру адвоката та докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

При цьому суд зазначає, що інформація щодо адвоката Шевченко Галини Юріївни в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутня.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача судових витрат, пов`язаних із наданням позивачу професійної правничої допомоги у справі №910/9432/19.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КС Комбікорм" (01103, м.Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 14-16, офіс 1, ідентифікаційний код 39795252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КР Консалтинг" (02095, м.Київ, вул.Княжий Затон, будинок 9 , квартира 284, ідентифікаційний код 35362160) 300000 (триста тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн 49 коп. інфляційних втрат, 5079 (п`ять тисяч сімдесят дев`ять) грн 45 коп. 3% річних та судовий збір у сумі 4763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн 70 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.10.2019

Суддя Ю.М.Смирнова