Рішення

від 15.10.2019 по справі 911/1971/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1971/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровибухпром" (м. Житомир) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ" (Київська область, Рокитнянський район, с. Бушеве) про стягнення 1105572,11 грн

за участю представників:

від позивача: Кушнір О.В. - довіреність від 02.10.2019 вих. №771/2;

від відповідача: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євровибухпром" (далі - позивач) подало до господарського суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ" (далі - відповідач) 1105572,11 грн, з яких: 900000,00 грн основного боргу, 162796,03 грн пені, 13832,30 грн 3% річних та 28943,78 грн інфляційних нарахувань.

В обгрунтування заявлених вимог позивач у позові посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині оплати вибухових робіт, проведених на виконання умов договору № 11-03/19 від 11.03.2019.

Ухвалою від 04.09.2019 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 03.10.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2019 подав заяву від 02.10.2019 вих. № 770 про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині вимог на суму основного в розмірі 900000,00 грн.

Ухвалою від 03.10.2019 Господарський суд Київської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.10.2019.

11.10.2019 до суду від позивача надійшла заява від 10.10.2019 вих. № 784 про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують понесені позивачем витрати на послуги адвоката у даній справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав на суму несплачених відповідачем 162796,03 грн пені, 13832,30 грн 3% річних та 28943,78 грн інфляційних нарахувань. У частині вимог на суму 900000,00 грн просив провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

При цьому щодо неприбуття в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги таке.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1005721732, станом на час розгляду справи в суді Товариство з обмеженою відповідальністю "КСЛ" зареєстроване за адресою: 09643, Київська обл., Рокитнянський район, с. Бушеве, вул. Гранітна, будинок 1.

Відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.

За ч. 1 ст. 10 вищевказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялися ухвали Господарського суду Київської області від 04.09.2019 та від 03.10.2019, відповідає адресі, вказаній у витязі з ЄДР.

Також суд зазначає, що ухвали Господарського суду Київської області від 04.09.2019 та від 03.10.2019 були оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України, а саме в Єдиному державному реєстрі судових рішень, www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі. Крім того, інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці Господарського суду Київської області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, у зв`язку з чим справу можливо розглядати за наявними у ній документами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КСЛ" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євровибухпром" (далі - виконавець) було укладено договір № 11-03/19 на виконання вибухових робіт по подрібненню гірничої маси методом свердловинних зарядів за адресою: Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Бушеве, вул. Гранітна, 1.

Відповідно до п. 1.2 договору в комплекс робіт, які виконує виконавець, входить доставка та підготовка вибухових матеріалів, зарядка і проведення вибухових робіт свердловинними зарядами.

Згідно з п.п. 4.1, 4.4 договору роботи виконуються в об`ємі, необхідному замовнику, з урахуванням п. 1.4 цього договору та обсягів визначених графіком проведення робіт.

Фактичний обсяг виконаних робіт у щільному тілі визначається згідно тахеометричної зйомки, яка проводиться представниками (маркшейдерами) обох сторін та підтверджується актами виконаних робіт, підписаними представниками замовника і виконавця.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що вартість робіт договірна і узгоджується Протоколом погодження договірної ціни, що є невід`ємною частиною (Додатком) до Договору.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Протоколу погодження договірної ціни на проведення вибухових робіт у ТОВ "КСЛ", сторони дійшли згоди про величину договірної ціни на проведення вибухових робіт, яка становить: вибухові роботи свердловинними зарядами без подрібнення негабариту - 45,18 грн/м3, вибухові роботи свердловинними зарядами по 1 горизонту без подрібнення негабариту - 57,06 грн/м3, вибухові роботи свердловинними зарядами по підробці підошви без подрібнення негабариту - 99,60 грн/м3.

У відповідності до п. п. 5.1. 5.2 договору передбачено, що роботи виконуються при умові 100% попередньої оплати орієнтовної вартості робіт за два дні до дати початку виконання вибухових робіт. Остаточний розрахунок за фактичний вихід гірничої маси проводиться протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту передачі-приймання виконаних робіт.

При наявності простроченої заборгованості замовника за виконані роботи, всі грошові оплати за наступними заявками замовника в першу чергу надходять на погашення існуючого грошового боргу за вже проведені вибухові роботи, незалежно від визначеного замовником призначення платежу в платіжному документі.

Згідно з п. 10.3 договору термін дії договору установлюється з моменту підписання по 31 грудня 2019 р. Договір лишається чинним на тих же умовах на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за місяць не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити його дію.

Як вбачається із позовної заяви, з метою виконання взятих на себе договірних зобов`язань, позивач 14.03.2019 виконав визначені п. 1.1 договору вибухові роботи по подрібненню гірничої маси методом свердловинних зарядів, доказом чого є підписані між сторонами акти здачі-приймання виконаних вибухових робіт на загальну суму 1802575,44 грн, однак відповідач отримані послуги не оплатив, вимогу позивача від 05.04.2019 вих. №281 про погашення грошового боргу повністю не задовольнив.

За доводами позивача, спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач всупереч умовам договору належним чином не виконав свого обов`язку щодо своєчасної оплати виконаних на його замовлення робіт, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по оплаті основної суми боргу та нарахованих йому пені, 3% річних та інфляційних, які позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача, заявлені у позові, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами договору сторони погодили виконання робіт при 100% попередній оплаті, однак зауважили, що остаточний розрахунок за фактичний вихід гірничої маси проводиться протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту передачі-приймання виконаних робіт.

Як встановлено судом, на підставі рахунку на оплату № 30 від 11.03.2019 та за відсутності попередньої оплати 14.03.2019 позивачем було виконано за замовленням відповідача вибухові роботи по подрібненню гірничої маси методом свердловинних зарядів за адресою: Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Бушеве, вул. Гранітна, 1, про що свідчать підписані з обох сторін без зауважень акти здачі-приймання виконаних вибухових робіт на загальну суму 1802575,44 грн.

З огляду на викладене та з урахуванням положень Цивільного кодексу України, п. п. 5.1. 5.2 договору, суд констатує, що у відповідача виник обов`язок по оплаті позивачу виконаних вибухових робіт у строк до 19.03.2019 включно (14.03.2019+5 к.д.)

Відповідач факт проведення господарських операцій на суму 1802575,44 грн визнав, що підтверджується наданими в суді банківськими виписками та платіжними дорученнями про оплату суми основного боргу в повному обсязі. При цьому частина коштів (902575,44 грн) була оплачена відповідачем до моменту звернення позивача до суду з даним позовом, а залишок боргу (900000,00 грн) був погашений в процесі розгляду спору.

Приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільного їх визнання.

Враховуючи, що відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем, в тому числі в сумі, що існувала станом на день звернення позивача до суду, господарський суд вказує про обгрунтованість та законність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 900000,00 грн основного боргу за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором. Однак враховуючи, що ця сума боргу була оплачена відповідачем до початку розгляду справи по суті, провадження в частині стягнення на користь позивача 900000,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору в частині оплати наданих йому послуг, позивачем було нараховано відповідачу до відшкодування 162796,03 грн пені, 13832,30 грн 3% річних та 28943,78 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Приписами п. 5.3 договору сторони погодили, що за прострочення в оплаті замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день прострочки, що відповідає рівню подвійної облікової ставки Національного банку України, котра діє в період, за який сплачується пеня.

З розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована ним у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму боргу, що виникла за несвоєчасно оплаченими актами здачі-приймання виконаних вибухових робіт від 14.03.2019, з урахуванням здійснених відповідачем проплат в межах річного строку позовної давності та з дотриманням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені по кожному акту наданих послуг окремо за період з моменту виникнення заборгованості по визначену позивачем дату - 31.07.2019, суд дійшов висновку, що обгрунтовано заявлений розмір пені складає 148165,90 грн.

Суд встановив, що при обрахунку пені позивачем було невірно визначено період її нарахування на суму боргу у розмірі 1702575,44 грн, а саме невірно зазначено кінцевий строк нарахування пені, враховуючи, що проплату на суму 500000,00 грн відповідачем було проведено 08.04.2019, а не 08.05.2019 як зазначив позивач. Відповідно змінився і початковий строк нарахування пені на суму боргу у розмірі 1202575,44 грн, на що не зважив позивач.

З огляду на викладене, у стягненні з відповідача 14630,13 грн пені слід відмовити за безпідставністю її нарахування.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 13832,30 грн 3% річних та 28943,78 грн інфляційних втрат.

Суд встановив, що річні розраховані позивачем за період з 20.03.2019 по 31.07.2019 включно на суму заборгованості по трьох актах, по яким відповідач несвоєчасно зробив оплати суми боргу, а інфляційні - за період квітень, травень 2019 року.

При перевірці наданого позивачем розрахунку щодо обгрунтованості стягнення з відповідача суми річних та інфляційних, судом було встановлено, що позивачем при розрахунку річних допущені помилки аналогічні тим, на які суд вказав аналізуючи розрахунок позивача щодо нарахованої пені.

Перевіривши розрахунок 3% річних, виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, суд вважає вимогу про їх стягнення обгрунтованою у сумі 12599,43 грн. Таким чином у частині стягнення з відповідача 1232,87 грн річних слід відмовити.

При перерахунку нарахованих позивачем інфляційних втрат, судом було враховано, зокрема, постанову Пленуму ВГС України від 17.12.2013 №14, в якій роз`яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції має визначатися з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав би бути здійснений, а не на конкретну дату місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період квітень, травень 2019 року, суд встановив, що позивачем невірно визначено суму боргу, на яку мало здійснюватися нарахування інфляційних втрат. Суд зазначає, що після проведеної відповідачем 08.04.2019 оплати на суму 500000,00 грн, заборгованість відповідача на кінець квітня місяця склала 1202575,44 грн, а враховуючи, що наступна оплата боргу була здійснена відповідачем аж 03.06.2019, отже позивач мав право на нарахування відповідачу інфляційних за період квітень, травень 2019 року лише на суму боргу у розмірі 1202575,44 грн.

Враховуючи вказане, відповідно до здійсненого судом перерахунку, стягненню з відповідача підлягає 20527,96 грн інфляційних втрат. Нарахування позивачем інфляційних у сумі 8415,82 грн суд вважає неправомірним, тому у їх стягненні відмовляє.

Відповідно до статей 74 та 77 ЦК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував в суді правомірність заявлених ним до відповідача вимог, натомість відповідач позов за предметом та підставами пред`явлення не оспорив, відзиву на позовну заяву не подав.

З огляду на викладене, враховуючи прострочку відповідача в частині сплати заборгованості за виконані роботи по договору № 11-03/19 від 11.03.2019, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню на суму 181293,29 грн, з яких 148165,90 грн пені, 12599,43 грн 3% річних та 20527,96 грн інфляційних втрат. У частині стягнення з відповідача 900000,00 грн основного боргу провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. У частині стягнення з відповідача 14630,13 грн пені, 1232,87 грн 3% річних та 8415,82 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі суд має вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами, повернення судового збору з бюджету.

Разом з тим приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що позивач звернувся з даним позовом до суду з підстав несвоєчасної та неповної оплати відповідачем боргу за роботи, виконані позивачем за його замовленням, суд керуючись ч. 9 ст. 129 ГПК України вважає за необхідне покладаються на відповідача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується відшкодування інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс з огляду на укладений з адвокатом договір про надання адвокатських послуг від 01.07.2019, то господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 4 вищезазначеної статті ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом позивачу при підготовці ним позову до суду та представленні інтересів позивача під час розгляду даної справи, зважаючи, що відповідачем не було подано до суду обгрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі суми, що є меншою від заявленої позивачем до відшкодування, господарський суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн по даній справі є обґрунтованими та співрозмірними об`єму наданих і отриманих позивачем юридичних послуг, тому зважаючи на часткове задоволення судом заявлених у позові вимог, господарський суд вважає за необхідне вказати, що витрати на професійну правничу допомогу, як і витрати по сплаті судового збору, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає суму 14670,59 грн.

Керуючись ст. 74-79, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровибухпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ" про стягнення 1105572,11 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ" (09643, Київська обл., Рокитнянський район, село Бушеве, вулиця Гранітна, будинок 1, код ЄДРПОУ 33801194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровибухпром" (10001, Житомирська обл., місто Житомир, Майдан Згоди, будинок 6, офіс 8, код ЄДРПОУ 39368391): 148165 (сто сорок вісім тисяч сто шістдесят п`ять) гривень 90 копійок пені, 12599 (дванадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 43 копійки 3% річних, 20527 (двадцять тисяч п`ятсот двадцять сім) гривень 96 копійок інфляційних втрат, 16219 (шістнадцять тисяч двісті дев`ятнадцять) гривень 40 копійок судового збору та 14670 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят) гривень 59 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. У частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ" (09643, Київська обл., Рокитнянський район, село Бушеве, вулиця Гранітна, будинок 1, код ЄДРПОУ 33801194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровибухпром" (10001, Житомирська обл., місто Житомир, Майдан Згоди, будинок 6, офіс 8, код ЄДРПОУ 39368391) 900000 (дев`ятсот тисяч) гривень 00 копійок основного боргу провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено: 21.10.2019

Суддя В.М. Антонова