Рішення

від 10.10.2019 по справі 911/690/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"10" жовтня 2019 р. Справа № 911/690/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Альянс Груп"

до Кагарлицької районної ради

про стягнення 62 273,71 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Альянс Груп" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Кагарлицької районної ради про стягнення 62 273,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 57 492,53 грн. основного боргу, 4 418,05 грн. нарахованої пені та 363,13 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/690/19 від 18.03.2019 позовну заяву "Укр-Альянс Груп" залишено без руху.

29.03.2019 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2019.

Ухвалою суду від 02.04.2019 було відкрито провадження у справі № 911/690/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 03.06.2019 було вирішено здійснювати розгляд справи №911/690/19 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі № 911/690/19 на 03.07.2019 о 14:30.

03.07.2019 від позивача надійшли до суду письмові пояснення.

В судове засідання 03.07.2019 представник відповідача не з`явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

03.07.2019 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 17.07.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

04.07.2019 до канцелярії суду надійшла заява від відповідача, в якій останній просив суд відкласти судове засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання 05.07.2019 судом складено та направлено останньому ухвалу-повідомлення.

16.07.2019 до суду надійшла заява від відповідача, в якій останній просив суд розглядати справи без його участі та відзив на позовну заяву.

17.07.2019 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 01.08.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання 18.07.2019 судом складено та направлено останньому ухвалу-повідомлення.

22.07.2019 позивачем подано до суду письмові пояснення.

01.08.2019 в судовому засіданні судом встановлено, що відзив на позовну заяву подано відповідачем із пропуском строку, встановленого судом(15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі), з огляду на наступне.

Ухвалу суду від 03.06.2019, в якій судом встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповідачем отримано 05.06.2019, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103267921745. В свою чергу, відзив на позовну заяву, відповідачем подано безпосередньо до канцелярії суду 16.07.2019, що підтверджується наявним на заяві штампом господарського суду та присвоєним вхідним номером 13878/19.

Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Оскільки, відповідачем подано відзив на позовну заяву із пропуском строку, встановленого судом, а також беручи до уваги те, що Кагарлицькою районною радою не було подано заяву про продовження строку на подачу відзиву до закінчення цього строку, тому, господарський суд, на підставі ст. 118 ГПК, залишає без розгляду, поданий відповідачем відзив на позовну заяву.

01.08.2019 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про залишення відзиву відповідача без розгляду; про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого судового засідання на 04.09.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

04.09.2019 позивачем подано до канцелярії суду заяву про збільшення розміру позовних вимог разом із новою редакцією позовної заяви, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Альянс Груп" окрім заявлених позовних вимог, ще просило суд стягнути з відповідача 28 744,67 грн. збитків.

04.09.2019 судом в судовому засіданні оголошено перерву до 05.09.2019.

З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, 05.09.2019 судом здійснено телефонограму, яку прийнято начальником відділу господарського забезпечення відповідача.

Ухвалою суду від 05.09.2019 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Укр-Альянс Груп" заяву про збільшення розміру позовних вимог вих. № б/н від 04.09.2019 з доданими до неї документами, а також нову редакцію позовної заяви з доданими до неї документами із мотивів, викладених у ухвалі суду.

05.09.2019 в судовому засіданні судом вирішено закрити підготовчого провадження по справі та призначити розгляд справи по суті на 03.10.2019, що занесено до протоколу судового засідання.

30.09.2019 від відповідача надійшло до суду доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до змісту якого Кагарлицька районна рада проти позову заперечує в повному обсязі та стверджує, що позивач, зловживаючи своїми правами, не вжив заходів щодо зупинення постачання природного газу відповідачу понад об`єм, підтверджений сторонами, а продовжував здійснювати постачання природного газу за ціною, набагато вищою ніж ціна, встановлена НАК Нафтогаз України станом на 1 січня 2019 року.

03.10.2019 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

За твердженнями позивача, відповідачем не виконані зобов`язання щодо оплати в повному обсязі та в строки, визначені договором № 0318-39 постачання природного газу від 19.03.2018, поставленого природного газу. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 57 492,53 грн. основного боргу, 4 418,05 грн. нарахованої пені та 363,13 грн. 3 % річних.

В свою чергу, представник відповідача, в жодне судове засідання не з`явився, своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву в строки, встановлені судом не скористався (відзив подано із пропуском строку, у зв`язку із чим його залишено судом без розгляду).

03.10.2019 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 10.10.2019.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено останньому на поштову адресу.

10.10.2019 в судовому засіданні представник позивача в судових дебатах просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 10.10.2019 не з`явився.

Наразі, з приводу неявки вказаного учасника судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 10.10.2019.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.10.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Альянс Груп" (далі - постачальник, позивач) та Кагарлицькою районною радою (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 0318-39 постачання природного газу (далі - договір). Пунктом 1 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2018 році природний газ українського походження, та/або ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000 (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3, 1.8 договору, постачальник передає споживачу газ в обсягах 55 000 куб.м., в тому числі по місяцях(перелік зазначено в договорі). Дані обсяги є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися відповідно до реальних потреб споживача. Постачання газу здійснюється для потужностей споживача за наступними адресами: Київська обл., м. Кагарлик, пл. Незалежності, 1; Київська обл., м. Кагарлик, вул. Незалежності, 1. Збільшення (зменшення) планового обсягу газу у поточному місяці споживання здійснюється на підставі письмових заявок споживача, поданих впродовж поточного розрахункового місяця не менш, ніж за 6 робочих днів до дати коригування.

У випадку неподання споживачем заявки у строк та у порядку, встановлених п. 1.6 та 1.7 договору, обсяг газу, що поставлений постачальником, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу, оформленими згідно з розділом 4 даного договору, та підлягає оплаті споживачем в порядку, встановленому даним договором (п. 1.12 договору).

Відповідно до п. п. 2.1-2.2 договору, ціна за 1 тис. куб. м. газу на момент укладення даного договору, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає: 6 216,67 грн. (Шість тисяч двісті шістнадцять гривень 67 коп.), крім того ПДВ 20% складає: 1 243,33 грн. (Одна тисяча двісті сорок три гривні 33 коп.). Разом ціна складає: 7 460,00 грн. (Сім тисяч чотириста шістдесят гривень 00 коп.). Загальна сума цього Договору складає: 410 300,00 гри. (Чотириста десять тисяч триста гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20% 68 383,33 грн .

Ціна може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Додатковою угодою № 6 від 06.11.2018 сторони погодили зміни до договору, зокрема до пунктів 1.2 та 2.1. Відповідно до зазначеного, постачальник передає споживачу газ в обсягах 36,948 тис. куб.м., в тому числі по місяцях(перелік зазначено в угоді). Ціна за 1 000 кубічних метрів без ПДВ складає: 11 013,28 (одинадцять тисяч тринадцять гривень 28 коп.), крім того ПДВ 20% складає: 2 202,66 грн. (дві тисячі двісті дві гривні 66 коп.). Разом ціна складає: 13 215,94 (тринадцять тисяч двісті п`ятнадцять гривень 94 коп.). Загальна сума цього Договору складає: 410 300,00 гри. (Чотириста десять тисяч триста гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20% 68 383,33 грн .

Додатковою угодою № 7 від 16.01.2019 сторонами досягнуто згоди щодо наступних умов: укласти цю додаткову угоду на продовження строку дії договору на постачання природного газу № 0318-39 від 19.03.2018 на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2019 року. Ціна додаткової угоди складає 82 060,00 (Вісімдесят дві тисячі шістдесят грн. 00 коп.), що становить 20% від ціни договору. Ця додаткова угода набирає чинності з 01 січня 2019 року та діє до повного використання коштів за даною додатковою угодою. Інші умови договору залишаються незмінними і являються обов`язковими для виконання сторонами

Відповідно до п. 11.3 договору, всі доповнення та додаткові угоди набирають чинності та мають перевагу над раніше укладеними та над положеннями даного договору в разі, коди вони укладені у письмовій формі, мають дату, номер, посилання на даний договір, підписи уповноважених представників сторін та оригінальні печатки підприємств.

Згідно з п. п. 4.3 - 4.4 договору, приймання - передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід`ємними частинами цього договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Для складання актів приймання-передачі природного газу, споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов`язаний надати постачальникукопію акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу складеного між споживачем та оператором ГРМ або оператором ГТС.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом 3(трьох) робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акти приймання-передачі природного газу та направляє їх споживачу.

Споживач протягом 2 (двох) днів з дати одержання Актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

У разі невиконання обов`язку, передбаченого п. 4.4 даного договору, газ не вважається поставленим та неприйнятий споживачем від постачальника до врегулювання розбіжностей у судовому порядку.

Відповідно до п. п. 3.1 - 3.2 договору, споживач зобов`язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на рахунок постачальника на наступних умовах: 30 % вартості до 10-го числа місяця поставки; 30 % вартості до 20-го числа місяця поставки; 30 % вартості до 30-го числа місяця поставки. Остаточний розрахунок проводиться на підставі належним чином оформлених актів прийому - передачі природного газу до 10 числа наступного місяця.

У разі зменшення або збільшення місячного обсягу споживання споживачем газу порівняно із замовленим обсягом, оплата розраховується наступним чином: при збільшенні споживання місячного обсягу газу, споживач зобов`язаний провести оплату за обсяг газу, на який збільшиться поставка до 10 числа місяця наступного за місяцем споживання з урахуванням положень 2.1., п. п. 3.1.1. даного Договору.

Моментом оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок постачальника. Якщо день здійснення споживачем будь-якого платежу за цим договором припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то такий платіж повинен бути здійснений в робочий (банківський) день, що передує вихідному, святковому або неробочому дню.

Згідно з п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення іх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання природного газу з 19.03.2018 до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Одночасно, як вже встановлено судом, додатковою угодою № 7 від 16.01.2019 сторонами досягнуто згоди щодо продовження строку дії договору на постачання природного газу № 0318-39 від 19.03.2018 на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2019 року.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № № 0318-39 на постачання природного газу від 19.03.2018 та всі додаткові угоди до нього, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. п. 4.3 - 4.4 договору, приймання - передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід`ємними частинами цього договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Для складання актів приймання-передачі природного газу, споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов`язаний надати постачальникукопію акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу складеного між споживачем та оператором ГРМ або оператором ГТС.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом 3(трьох) робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акти приймання-передачі природного газу та направляє їх споживачу.

Споживач протягом 2 (двох) днів з дати одержання Актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на доказ фактичної поставки відповідачу у січні 2019 року природного газу об`ємом 13,509757 тис. куб. м. на загальну суму 178 547,28 грн., долучено до матеріалів справи копії наступних доказів: акт передачі-приймання природного газу № 59 від 31.01.2019 на суму 57 492,53 грн; акт передачі-приймання природного газу № 48 від 31.01.2019 на суму 38 994,75 грн. та акт передачі-приймання природного газу № 27 від 31.01.2019 на суму 82 060,00 грн.

Зазначені акти були направлені позивачем відповідачу одним відправленням, що підтверджується експерс-накладною № 20450117995705(копія наявна у матеріалах справи).

В свою чергу, відповідачем підписано та скріплено печаткою Ради без зауважень та заперечень тільки два акти, а саме: акт передачі-приймання природного газу № 48 від 31.01.2019 на суму 38 994,75 грн. та акт передачі-приймання природного газу № 27 від 31.01.2019 на суму 82 060,00 грн. Акт передачі-приймання природного газу № 59 від 31.01.2019 на суму 57 492,53 грн. відповідачем не підписано та не повернуто позивачу, як і не направлено письмової вмотивованої відмови від підписання зазначеного акту приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 4.5 договору, у разі невиконання обов`язку, передбаченого п. 4.4 даного договору, газ не вважається поставленим та неприйнятий споживачем від постачальника до врегулювання розбіжностей у судовому порядку.

Наразі, з урахуванням вищенаведеної умови договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що додатковою угодою № 7 від 16.01.2019 визначена ціна додаткової угоди, а саме: 82 060,00 грн. При цьому, фактично, в січні 2019 року відповідачем отримано понад договірний обсяг природного газу в загальному об`ємі 13,509757 тис. куб. м. на загальну суму 178 547,28 грн.

Абзацами 1 та 4 пункту 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу визначено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

Аналізуючи норми чинного законодавства України можна дійти висновку, що законодавець покладає контроль за обсягами споживання природного газу саме на споживача. Крім того, вищенаведеним порядком передбачено механізм дій споживача у випадку споживання останнім понад договірний обсяг природного газу.

Судом також досліджено наявну в матеріалах справи копію акту наданих послуг з розподілу природного газу № ОГЯ89003114 від 31.01.2019, підписаного Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Київоблгаз , як оператором ГРМ, та Кагарлицькою районною радою (відповідачем у справі), як споживачем. Відповідно до зазначеного акту загальний розподілений об`єм природного газу у січні 2019 року становить 13,51 тис. м. куб., що дорівнює тим об`ємам газу, про поставку яких стверджує позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а також, беручи до уваги норми чинного законодавства України, господарський суд встановив, що позивачем у січні 2019 року поставлено, а відповідачем, прийнято природний газ в загальному об`ємі 13,509757 тис. куб. м. на загальну суму 178 547,28 грн. Протилежного суду не доведено. Доказів не отримання або відмови від отримання відповідачем природного газу в об`ємі 13,509757 тис. куб. м. на загальну суму 178 547,28 грн. матеріали справи не містять.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2018 по справі №925/282/17.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. п. 3.1 - 3.2 договору, споживач зобов`язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на рахунок постачальника на наступних умовах: 30 % вартості до 10-го числа місяця поставки; 30 % вартості до 20-го числа місяця поставки; 30 % вартості до 30-го числа місяця поставки. Остаточний розрахунок проводиться на підставі належним чином оформлених актів прийому - передачі природного газу до 10 числа наступного місяця.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору поставки природного газу, а також, враховуючи останній місяць поставки природного газу (січень 2019 року) суд дійшов висновку, що строк оплати природного газу, поставленого позивачем відповідачу, настав.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого природного газу на суму 121 054,75 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, долучених до матеріалів справи.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого природного газу, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що всі твердження відповідача спростовуються вищенаведеним, а також наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 57 492,53 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2 договору, в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від загальної суми боргу за кожний день прострочення.

Позивач за прострочення строків оплати за договором, керуючись п. 8.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 418,05 грн.

Щодо наведеної вимоги, господарський суд зазначає наступне.

При дослідженні розрахунку, наданого позивачем, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Альянс Груп" з урахуванням п. 3.1 договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на рахунок Постачальника на наступних умовах: 30 % вартості до 10-го числа місяця поставки ; 30 % вартості до 20-го числа місяця поставки; 30 % вартості до 30-го числа місяця поставки. Остаточний розрахунок проводиться на підставі належним чином оформлених актів прийому - передачі природного газу до 10 числа наступного місяця, визначило початок прострочення з 11.01.2019. Також, суми на які здійснені нарахування (відповідні 30 %), взяті позивачем із розрахунку всієї суми поставленого природного газу у січні 2019 року - 178 547,28 грн.(100%).

Разом із тим, господарський суд не може погодитись із зазначеним розрахунком, з огляду на наступне. Правовідносини між сторонами щодо постачання газу безпосередньо у січні 2019 року , стали можливими після того, як сторонами було продовжено дію основного договору і підписано додаткову угоду № 7. Зазначену додаткову угоду сторонами підписано тільки 16.01.2019, тому фактично, станом на 10.01.2019 у відповідача ще не існувало зобов`язання щодо здійснення оплати за січень 2019 року у розмірі 30 % вартості, що в свою чергу виключає можливе прострочення не існуючої, на той момент, заборгованості. З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач мав здійснити оплату перших 30 % вартості - 16.01.2019; до 20.01.2019 - другі 30 % вартості; до 30.01.2019 - треті 30 % вартості і до 10.02.2019 здійснити остаточний розрахунок. Пунктом 2 додаткової угоди № 7 встановлена ціна зазначеної угоди - 82 060,00 грн.

Щодо строків оплати, господарський суд зазначає наступне. По договору (п. 3.1) передбачено чіткий порядок здійснення оплати відповідачем, а саме: 30 % вартості до 10-го числа місяця поставки; 30 % вартості до 20-го числа місяця поставки; 30 % вартості до 30-го числа місяця поставки. Остаточний розрахунок проводиться на підставі належним чином оформлених актів прийому - передачі природного газу до 10 числа наступного місяця.

З урахуванням зазначеного, а також, враховуючи здійснену оплату відповідачем у загальній сумі 121 054,75 грн., з яких: 38 994,75 грн. - переплата на момент укладання додаткової угоди № 7 та 82 060,00 грн. - оплата, здійснена 18.02.2019, господарський суд зазначає:

- з 17.01.2019 по 21.01.01.19 - у відповідача була відсутня заборгованість(була переплата у сумі 38 994,75 грн);

- з 22.01.2019 по 30.01.2019 - відповідач мав сплатити другі 30% вартості від 82 060,00грн. (24 618,00 грн. -14 376,75 грн. залишок переплати) = 10 241,25 грн;

- з 31.01.2019 по 11.02.2019 - відповідач мав сплатити треті 30 % - 24 618,00 грн. + вже існуючу на цей період прострочену заборгованість у сумі 10 241,25 грн. = 34 859,25 грн.;

- з 12.02.2019 по 17.02.2019 - залишок загальної заборгованості 139 552,53 грн.;

18.02.2019 відповідачем була здійснена часткова оплата заборгованості у сумі 82 060,00 грн.

- з 19.02.2019 по 11.03.2019 - остаток заборгованості = 57 492,53 грн.

Окремо слід зауважити, що позивачем не враховано, що в день часткової оплати заборгованості (18.02.2019) не здійснюється нарахування штрафних санкцій.

Крім того, господарський суд вважає, що позивачем не вірно здійснено розрахунок бази нарахувань пені, зокрема від суми всієї поставки природного газу за січень 2019 року, що складає 178 547,28, оскільки додатковою угодою № 7 сторони чітко визначили ціну зазначеної угоди, яка склала 82 060,00 грн. Так, з урахуванням п. 3.1 договору, відповідач був зобов`язаний сплатити вартість місячного обсягу газу, що в даному випадку становить 82 060,00 грн., і, відповідно, розрахунок 30 % має відбуватись безпосередньо від цієї суми.

Одночасно, згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, здійснивши власний перерахунок пені в межах розрахунку позивача з урахуванням умов договору та додаткової угоди № 7, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, здійснених поставок, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, обмеживши розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 2 520,14 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 363,13 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням встановлених вище дат та сум прострочення грошового зобов`язання, умов договору, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 210,01 грн.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З приводу розподілу судових витрат за наслідками розгляду спору суд зазначає наступне.

Наразі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 15 500,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи:

- договір про надання правової допомоги № 03/01/19-1 від 03.01.2019 та додаткову угоду № 2 до нього від 01.03.2019(копії);

- копію свідоцтвіа про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 000510;

- ордер серія КС № 494785;

- копію акту надання послуг № 19 від 06.03.2019 на суму 15 500,00 грн;

- копію платіжного доручення № 196 від 06.03.2019 на суму 15 500,00 грн.;

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на адвокатські послуги.

Відповідно до п. 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п`ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення позову, співрозмірність ціни позову та розміру наданих позивачу адвокатських послуг, суд дійшов висновку про обмеження розміру відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката, у відсотковому співвідношенні задоволених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача витрати за послуги адвоката у розмірі 10 % від задоволених позовних вимог, що становить 6 022,27 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 857,73 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Кагарлицької районної ради (місцезнаходження: 09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, площа Незалежності, буд. 1; код ЄДРПОУ 04054754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Альянс Груп" (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Левандовська, буд. 8, нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень 10) (в літ.а); код ЄДРПОУ 39377647) 57 492,53 грн. основного боргу, 2 520,14 грн. пені, 210,01 грн. 3 % річних, 1857,73 грн. судового збору та 6 022,27 грн. витрат на послуги адвоката.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2019.

Суддя Л.В. Сокуренко