Рішення

від 21.10.2019 по справі 920/883/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.2019 Справа № 920/883/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/883/19

за позовом Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго в особі філії Лебединський район електричних мереж ПАТ Сумиобленерго , м. Лебедин Сумської області

до відповідача Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Сумської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, м. Суми

про стягнення 44 002,29 грн.,

встановив:

19.08.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 44002,29 грн., у тому числі 33020,28 грн. пені за несвоєчасну оплату активної електричної енергії за період з 09.07.2018 по 20.12.2018, 8234,97 грн. інфляційних нарахувань за період з 20.09.2018 по 20.12.2018, 2747,04 - 3% річних, нарахованих за період з 09.07.2018 по 19.12.2018, а також 1921,00 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.08.2019 відкрито провадження у справі № 920/883/19; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 16.09.2019; встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 26.09.2019; встановлено відповідачу строк для подання до суду заперечення до 07.10.2019.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, визнає факт несвоєчасної оплати за спожиту електроенергію, несплату пояснює відсутністю коштів.

Позивач подав відповідь на відзив, доводи відповідача вважає необґрунтованими та зазначає, що відсутність коштів не позбавляє відповідача обов`язку своєчасно оплачувати вартість спожитої електроенергії та нести відповідальність за порушення зобов`язань.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

31.08.2015 між Публічним акціонерним товариством Сумиобленерго в особі філії Білопільський район електричних мереж ПАТ Сумиобленерго та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Сумської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення був укладений Договір про постачання електричної енергії № 111447, відповідно до умов якого стороною договору є Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, проте безпосереднім споживачем послуги є Сумська філія Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, за адресою: 40022, Сумська область, м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 3.

Наказом ПАТ Сумиобленерго № 1/117 від 25.03.2019 з метою забезпечення належної організації роботи ПАТ Сумиобленерго як оператора системи розподілу в нових умовах функціонування ринку електричної енергії України згідно Закону України Про ринок електричної енергії , на підставі рішення Правління ПАТ Сумиобленерго (Протокол № 16 від 18.03.2019) скорочено структурні одиниці та посади, а саме: філію Білопільський РЕМ перейменовано у дільницю та з 01.04.2019 приєднано до філії Лебединський РЕМ ПАТ Сумиобленерго як Білопільську дільницю.

Відповідно до пункту 3.1. розділу III Положення про Сумську філію Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, затвердженого наказом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення № 53 від 08.02.2007, філія є відокремленим підрозділом Концерну, який не має статусу юридичної особи і здійснює від імені Концерну частину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва в межах повноважень, закріплених цим Положенням.

Для здійснення цілей визначених цим Положенням, філія має право, вступати у господарські та цивільно-правові відношення з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, відповідно до цілей Положення та інтересів Концерну; за дорученням укладати від імені Концерну будь-які не заборонені цим Положенням та законодавством угоди, договори з будь-якими юридичними особами (п. 4.1. розділу IV Положення).

Відповідно до умов договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу в обсягах, визначених договором (пп. 2.1.2 п. 2.1.), а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та інші нарахування, згідно з умовами договору та додатків до договору № 4 Порядок розрахунків , № 5 Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії , що є його невід`ємними частинами (пп. 2.3.3, пп.2.3.4 п. 2.3 договору).

Відповідно до пункту 1 додатку № 4 Порядок розрахунків до договору сторони домовились, що покази розрахункових засобів обліку для здійснення розрахунків за спожиту електроенергію знімаються Споживачем щомісячно до 20 числа. Розрахунковим періодом є період з 20 числа місяця до 19 числа наступного місяця включно.

На виконання умов вищевказаного договору позивач за період з 20.06.2018 по 19.12.2019 поставив, а відповідач отримав 358920 кВт/год активної електричної енергії на загальну суму 1073198,46 грн.

Заявлені вимоги про стягнення нарахованих сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за активну електричну енергію.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача актину електричну енергію на загальну суму 1073198,46 грн. Відповідач не заперечує, що отримував електроенергію за вказаним договором, підписував акти, отримував та оплачував рахунки. Також відповідач зазначає, що оплата за поставлену електроенергію була проведена з порушенням строків оплати, у зв`язку з скрутним фінансовим станом, що склався на підприємстві, проте не погоджується з наданим відповідачем розрахунком суми пені, 3% річних та інфляційних витрат. Відповідач вказує на безпідставність включення позивачем у розрахунок дати, коли мав бути здійснений платіж та день фактичної оплати наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 4 Порядок розрахунків , споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Однак, відповідач порушив умови договору і несвоєчасно розрахувався за поставлену електричну енергію, у зв`язку з чим останньому нараховано пеню відповідно до умов договору, а також 3% річних та інфляційні збитки.

Станом на час розгляду справи заборгованість за поставлену електричну енергію відсутня.

Проте, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідач вважає, що постачальник електричної енергії має право на стягнення пені та інших санкцій за несвоєчасну оплату тільки спожитої електричної енергії.

Однак, відповідно до пункту 2 додатку 4 Порядок розрахунків до договору про постачання електричної енергії № 111447 від 31.08.2015, в редакції від 30.07.2018, споживач до початку розрахункового періоду (до 20 числа календарного місяця) здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості повного заявленого (очікуваного) обсягу споживання активної електричної енергії, визначеного додатком 1 Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу до Договору на цей період. Рахунок на оплату активної електричної енергії, фактично спожитої впродовж звітного розрахункового періоду, та рахунок на попередню оплату очікуваного споживання активної електричної енергії на наступний розрахунковий період надається Постачальником Споживачу одночасно, із зазначенням в рахунках кінцевих дат їх оплати. Сума коштів, які має сплатити Споживач, як попередню оплату, розраховується шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг активної електричної енергії, заявлений на наступний розрахунковий період, відповідно до додатку 1 Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу до Договору.

Також, відповідач зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, що також суперечить дійсним обставинам справи.

Пунктом 9 додатку 4 Порядок розрахунків до договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених цим додатком до договору платежів, Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати; 3 % річних з простроченої суми. При цьому, сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника, який вказується у рахунках.

Отже, день фактичної сплати суми заборгованості включається в розрахунок періоду часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідачу щомісяця надавалися рахунки за фактично спожиту електричну енергію та на попередню оплату, відповідно до умов договору (пункт 9 додатку 4). Оскільки відповідачем несвоєчасно оплачувались рахунки, в розрахунок пені включались суми заборгованості на початок розрахункового періоду, несплачені суми попередньої оплати, та борг на поточну дату. Суми, на які нараховувалась пеня є фактичною заборгованістю, що залишилась після сплати/часткової сплати відповідачем рахунків, тому вони не можуть відповідати сумам, що були вказані у рахунках.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних, перевірено періоди нарахування.

Слід зазначити, що відповідач визнав наявну заборгованість по кожному розрахунковому періоду (місяцю), що відображено у акті звірки взаємних розрахунків № 1908 від 01.01.2019, та підтверджував факт несвоєчасних розрахунків з позивачем. Несвоєчасність оплат відповідач пояснював скрутною фінансовою ситуацією, що склалась внаслідок виробничих процесів на суспільному телебаченні.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/1389/18 від 05.03.2019, де серед інших висновків суд зазначив, що підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами, свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, за порушення строків оплати відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 33020,28 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом.

Правовий аналіз вказаний статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України від 07.04.2008 N 01-8/211, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Судом враховано, що сума основаної заборгованості за спожиту електричну енергію сплачена відповідачем у повному обсязі, період прострочення не є значним, порушення строків розрахунків не завдало збитків позивачеві. Відтак враховуючи, що відповідач є суб`єктом радіо- та телевізійного мовлення, має значне суспільне значення для населення держави та належить до сфери управління адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованої позивачем до стягнення пені на 50 відсотків (до 16510,14 грн.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховано 3% річних за період з 09.07.2018 по 19.12.2018 у загальній сумі 2747,04 грн. та 8234,97 грн. інфляційних збитків, нарахованих за період з 20.09.2018 по 20.12.2018.

Судом перевірено розрахунки позивача, вимоги щодо стягнення 3% річних є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Зважаючи на період нарахування інфляційних збитків (з 20.09.2018 по 20.12.2018), суд враховує позицію, викладену в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права , відповідно до пункту 2 якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що інфляційні повинні бути нараховані відповідачу за кожний повний місяць, у якому мало місце прострочення.

Тому враховуючи, що період прострочення розпочатий з 20.09.2019, інфляційні нарахування слід застосовувати, починаючи з 01.10.2018.

Відтак, здійснивши власний розрахунок сум інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 6661,69 грн.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, з урахуванням всіх обставин справи, подав суду належні докази, які об`єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

Заперечення відповідача проти позовних вимог спростовані встановленими судом обставинами справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 16510,14 грн. пені, 2747,04 грн. 3% річних, 6661,69 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір виник з вини відповідача, суд відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодовує позивачу витрати по сплаті судового збору за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Сумської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (40022, м.Суми, вул. Скрябіна, 3; код ЄДРПОУ ВП 34926850) на користь Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго в особі філії Лебединський район електричних мереж ПАТ Сумиобленерго (42200, Сумська область, м.Лебедин, вул. Тараса Шевченка, 70; код ЄДРПОУ 37785103) 16510,14 грн. пені, 2747,04 грн. 3% річних, 6661,69 грн. інфляційних збитків, нарахованих за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії №111447 від 31.08.2015; 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншому відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 21.10.2019.

Суддя В.Л. Котельницька