Рішення

від 17.10.2019 по справі 922/2584/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2584/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Груп", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюб", м.Харків, про стягнення 37148,37 грн, за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Груп", м.Київ, 13.08.2019 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюб", м.Харків, про стягнення помилково сплачених коштів у розмірі 22243,00 грн, суми інфляційних збитків у розмірі 11656,81 грн та 3% річних у розмірі 3248,56 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 1212 ЦК України та стверджує, що відповідачем було визнано, що кошти по рахунку № 589 від 17.10.2017 були сплачені позивачем помилково, про що свідчить часткове повернення вказаних коштів двома платежами на загальну суму 60000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2019 вищевказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України, у зв`язку з відсутністю належних доказів на підтвердження повноважень представника позивача, що є порушенням ч. 5 ст. 164 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2019, після усунення недоліків позовної заяви, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Груп" було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/2584/19; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судові засідання з розгляду даної справи, які відбулися 01.10.2019 та 17.10.2019, представники позивача і відповідача не з`явились.

04.10.2019 позивачем було подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами. При цьому, позивач зазначив, що позовна заява містить всі відомі йому фактичні обставини, які підтверджуються наданими доказами. Інших доказів позивач не має.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав; про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Тобто, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду даної справи, судом засобами поштового зв`язку направлялись копії ухвал від 09.09.2019 та від 01.10.2019 на юридичну адресу останнього: 61128, м. Харків, пр. Льва Ландау, 149, зазначену в позовній заяві, і яка зазначена як місцезнаходження підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Проте, вищевказані копії ухвал були повернуті до господарського суду без вручення адресатові за закінченням терміну зберігання та з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Крім того, ухвали суду від 09.09.2019 та від 01.10.2019 були опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, відповідач не був обмежений у доступі до інформації про дату і час проведення судових засідань, і відповідно мав змогу надати суду відзив на позовну заяву або клопотання відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України з обґрунтованими поясненнями причин неможливості бути присутнім у судових засіданнях. Тобто відповідач мав змогу ознайомитися зі змістом ухвал самостійно, навіть якщо ухвалу в паперовому вигляді ним не було отримано.

За таких обставин вбачається, що судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, а тому відповідач, у розумінні вимог ст. 120 ГПК України, вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. і

При цьому, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджатиме розгляду справи по суті, у зв`язку з чим визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи доказами, згідно ст. 202 ГПК України.

Дослідивши м матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Груп" (позивач) періодично замовляло транспортні послуги у Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюб" (відповідач) шляхом обміну через електронні поштові адреси договорами-заявками на перевезення вантажу у вигляді сканованої копії.

Так, 11.10.2017 на електронну поштову адресу позивача надійшов Договір-заявка відповідача на перевезення вантажу № 1110 від 11.10.2017 на суму 14000,00 грн. При цьому, як вказує позивач, така послуга ним не замовлялась.

В подальшому, 17.10.2017 від відповідача на електронну поштову адресу позивача надійшов для оплати Рахунок № 589 від 17.10.2017 на суму 164486,00 грн, в якому як його підставу було зазначено Договір-заявку від 11.10.2017 № 1110.

Позивач зазначає, що 18.10.2017 ним було помилково здійснено часткову оплату рахунку № 589 у безготівковий спосіб у розмірі 82243,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3774 від 18.10.2017. В платіжному дорученні вказано призначення платежу - оплата Рахунку № 589 від 17.10.2017.

В подальшому, враховуючи, що позивач помилково сплатив вказану суму коштів, він звернувся до відповідача з проханням повернути кошти, але відповідач це прохання проігнорував.

Послуги згідно Договору-заявки № 1110 від 17.10.2017 відповідачем позивачу не надавалися.

На протязі року позивач неодноразово усно звертався з вимогою повернути помилково сплачені кошти, але відповідач усі вимоги також ігнорував.

Лише в грудні 2018 року помилково сплачені позивачем кошти були частково повернуті відповідачем двома платежами 06.12.2018 - в сумі 30000,00 грн та 28.12.2018 - в сумі 30000,00 грн, що підтверджується виписками банку по рахунку позивача.

Таким чином, відповідачем було визнано, що кошти в сумі 82243,00 грн були помилково перераховані йому позивачем згідно Рахунку № 589 від 17.10.2017, за послуги, які не було надано.

Проте, частина помилково перерахованих позивачем коштів в сумі 22243,00 грн залишилася не повернутою.

07.03.2019 позивачем на електронну адресу відповідача була направлена претензія з вимогою повернути помилково сплачені грошові кошти, відповіді на яку відповідач не надав.

17.05.2019 відповідачу було направлено претензію за формою і у спосіб, що відповідають вимогам ст. 222 ГК України, що підтверджується оригіналами опису вкладення та чеку. Відповіді на дану претензію позивачем також отримано не було.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" № 227/95 від 16.03.1995, який діяв на час спірних правовідносин, термін, протягом якого підприємства незалежно від форм власності мають повертати платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти складає п`ять днів.

Таким чином, ТОВ "Автолюб" було зобов`язане повернути ТОВ "Інтекс-Груп" безпідставно отримані кошти в строк до 23.10.2017.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки кінцевий термін для повернення грошових коштів, згідно діючого на той час законодавства, був встановлений до 23.10.2017, початком періоду прострочення з боку відповідача є 24.10.2017.

Отже, відповідач має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (з 24.10.2017 по 29.07.2019), а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 11656,81 грн та 3% річних у розмірі 3248,56 грн законними та обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 37148,37 грн, у тому числі: 2243,00 грн - помилково сплачені кошти, 11656,81 грн - інфляційні втрати та 3248,56 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Груп" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем включено витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування судових витрат за надані адвокатом послуги позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги б/н від 13.05.2019; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_1 ; Акт здачі-приймання наданих послуг № 1 від 26.07.2019, з якого вбачається, що на виконання Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Гамбіт" в особі директора ОСОБА_1 , у період з 13.05.2019 по 26.07.2019 було надано позивачу (замовнику) наступну правничу допомогу: правовий аналіз наданих замовником документів; усне консультування замовника з питань його звернення; складання та подання претензії ТОВ "Автолюб"; складання позовної заяви до Господарського суду Харківської області (усього послуг на 7 годин 30 хвилин).

Також позивачем надано платіжне доручення № 6026 від 16.07.2019 про сплату 6000,00 грн за послуги адвоката.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката повністю підтверджуються наданими позивачем доказами та є співмірним із ціною позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 6000,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 612, 625, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 126, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюб" (61128, м.Харків, пр. Льва Ландау, буд. 149; код ЄДРПОУ: 39673138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Груп" (03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, буд. 4) - помилково сплачені кошти в розмірі 22243,00 грн, інфляційні збитки в розмірі 11656,81 грн, 3% річних у розмірі 3248,56 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "21" жовтня 2019 р.

Суддя Н.М. Кухар