Рішення

від 16.10.2019 по справі 924/725/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2019 р. Справа № 924/725/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до комунального підприємства Білогірської селищної ради "Водоканал", смт. Білогір`я Білогірського району Хмельницької області

про стягнення 612828,84 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу

за участю представників:

позивача: Сліпчук О.П. - за довіреністю від 02.05.2019 р.

відповідача: Гребенюк В.А. - голова комісії з припинення (ліквідатор), згідно з рішенням від 20.06.2019 р. №20-16/2019

присутній ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, м. Хмельницький звернулась до суду з позовом про стягнення з комунального підприємства Білогірської селищної ради "Водоканал", смт. Білогір`я Білогірського району Хмельницької області 612828,84 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Ухвалою суду від 20.08.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 03.09.2019 р., яке відкладено на 23.09.2019 р. і в подальшому - на 30.09.2019 р., 07.10.2019 р. та 09.10.2019 р.

Ухвалою суду від 09.10.2019 р. підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 16.10.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на здійснення відповідачем самовільного водокористування за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чим порушено вимоги ст. ст. 44, 48 Водного кодексу України. При цьому також посилається на положення ст. ст. 20-2, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. 255 Податкового кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. від 04.09.2019 р.) з позовними вимогами не погодився. Звернув увагу на невідповідність наявного у матеріалах справи акта планової перевірки порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині його підписання керівником чи уповноваженою особою суб`єкта господарювання. Зазначив, що відповідач не зволікав і не ухилявся від вчинення дій, спрямованих на отримання дозволу на спеціальне водокористування, а тому його вина відсутня. Також звернув увагу на неправильне визначення у розрахунку розміру відшкодування кількості води, забраної з каптажного джерела.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області у період з 30.03.2017 р. по 03.04.2017 р. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами комунального підприємства Білогірської селищної ради Водоканал , про що складено акт №156/02.

Перевіркою, зокрема встановлено, що підприємство є первинним водокористувачем. Для забезпечення господарсько-питних потреб споживачів передбачено забір води із 1 каптажного джерела глибиною 1,6 м та продуктивністю 208,33 м.кв. на добу, знаходиться в північній частині смт. Білогір`я. Облік водоспоживання із каптажного джерела здійснюється побічно по показах електролічильника. Журнал обліку водоспоживання та водовідведення не ведеться, в порушення ст. 44 Водного кодексу України.

Також зазначено, що підприємством представлено дозвіл на спеціальне водокористування №1349 від 14.02.2017 р. терміном дії з 14.02.2017 р. до 14.02.2020 р. Перевіркою встановлено, що підприємству відповідно до рішення 32 сесії шостого скликання Білогірської селищної ради від 24.04.2014 р. та додатку до рішення передано майно, в тому числі водокачки, водопровідна мережа, а, отже, в період з 24.04.2014 р. по 13.02.2017 р. включно підприємство здійснювало спеціальне водокористування підземною водою за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, в порушення вимог ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України. Представлено звіти 2-ТП (водгосп) за 2014, 2015, 2016 роки. Підприємство надало до акта довідку №25 від 30.03.2017 р.

Під час заходу державного нагляду (контролю) виявлено порушення вимог законодавства, зокрема, дозвіл на спеціальне водокористування відсутній (п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49, п. 3 ч. 1 ст. 44 ВКУ), ліміти забору води не дотримуються (у зв`язку з відсутністю обліку не встановлено) (п. 3 ч. 1 ВКУ), облік забору води не здійснюється (п. 7 ч. 1 ст. 44 ВКУ), пристроями та вимірювальною апаратурою, що здійснюють облік об`ємів забору і скидання води, не оснащено (п. п. 1, 6 ч. 1 ст. 98 ВКУ).

Акт підписаний посадовою особою, що проводила перевірку.

Позивачем надано лист від 04.04.2017 р. №1370/02 про надіслання відповідачу акта планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства для ознайомлення.

Крім того, надано копії звітів про використання води (форми №2-ТП (водогосп)) за 2, 3, 4 квартали 2014 року, звітів про використання води (форми №2-ТП-водгосп) за 2015, 2016 роки.

У матеріалах справи наявна довідка відповідача від 30.03.2017 р. №25, в якій зазначено, що для забезпечення потреб споживачів КП "Водоканал" використало води з каптажа: за період з 24.04.2014 р. по 30.04.2014 р. - 1800 м.куб.; за період з 01.01.2017 р. по 13.02.2017 р. - 12900 м.куб.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області відносно директора КП Білогірської селищної ради "Водоканал" складено протокол від 30.03.2017 р. №001013 про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 48 КУпАП, а саме: про порушення права державної власності на воду (в період з 24.04.2014 р. по 13.02.2017 р. підприємство здійснювало спеціальне водокористування водою із каптажу, що розташований на території Білогірської селищної ради, для забезпечення централізованого водопостачання споживачів смт. Білогір`я за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України). Протокол містить підпис керівника підприємства.

Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області було виконано розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування комунальним підприємством Білогірської селищної ради "Водоканал", згідно з яким розмір збитків становить 612828,84 грн.

У розрахунку зазначено, що підприємство проводить господарську діяльність з забезпечення водопостачання населення, підприємств та установ та очистку стічних вод. За результатами перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства від 03.04.2017 року (акт № 156/02) встановлено, що комунальне підприємство Білогірської селищної ради Водоканал здійснювало забір підземних вод з каптажного джерела за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. ст. 44 49 Водного кодексу України. За наданою інформацією суб`єктом господарювання - в період з 24.04.2014 року по 13.02.2017 року включно з каптажного джерела забрано 431600 м. куб. води (інформацію взято - звіти форми №2-ТП (водгосп) за 2014, 2015, 2016 роки, довідка №25 від 30.03.2017 року). Розрахунок розміру відшкодування збитків здійснено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 року №389 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року за №767/16783, за формулою 23 Методики. Згідно зі ст. 255.5.2 Податкового кодексу України ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод встановлена, як 94,66 грн./100 куб.м.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 21.04.2017 р. №1674/06, в якому повідомив про необхідність виконання зобов`язання по відшкодуванню збитків, заподіяних державі у розмірі 612828,84 грн., у десятиденний термін. До листа було додано копію розрахунку на 1 арк.

Несплата відповідачем в добровільному порядку збитків, заподіяних державі в результаті самовільного водокористування за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, в розмірі 612828,84 грн. стала підставою звернення позивача з цим позовом до суду.

При цьому відповідачем у матеріали справи надано: лист КП "Білогір`яводоканал" начальнику Державного управління охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області від 22.01.2013 р. №6 з проханням видати дозвіл на спецводокористування; погодження спеціального водокористування №191 від 18.09.2013 р., виданого КП "Білогір`яводоканал" Подільською гідрогеологічною партією; листи директору департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької області від 10.07.2014 р. №39/1, від 25.08.2015 р. №76 з проханням видати дозвіл на спецводокористування; клопотання відповідача про погодження умов і отримання дозволу на спеціальне водокористування для діючих промислових, комунальних, транспортних та інших організацій і користувачів; лист директору департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької області від 11.09.2015 р. №81 про виділення коштів на будівництво очисних споруд; заяву про видання дозволу на спецводокористування з додатком - листом від 11.09.2015 р. №81; лист департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації від 29.07.2016 р. №03/1-3474.

Також надано довідку відповідача від 20.09.2019 р. №70, відповідно до якої для забезпечення потреб споживачів смт. Білогір`я комунальним підприємством "Водоканал" було піднято води з каптажа: за період травень-грудень 2014 року - 63577,28 м. куб. (260 м.куб./добу); за період січень-грудень 2015 року - 90123,50 м.куб. (246 м.куб./добу); за період січень-грудень 2016 року - 85578,49 м.куб. (234 м.куб./добу).

Позивачем надано розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів КП Білогірської селищної ради "Водоканал" при відсутності дозвільного документу: дозволу на спеціальне водокористування. Згідно з розрахунком, виконаним з урахуванням наданої інформації КП "Водоканал" (лист від 20.09.2019 року №70/1) про забір води з каптажного джерела у період з травня 2014 року по грудень 2016 року, розмір відшкодування збитків становить 336752,64 грн. (формула 23 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 року №389 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року за №767/16783).

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положення ст. 50 Конституції України гарантують кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Статтею 5 цього Закону визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема пред`явлення претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах (ст. 20-2 даного Закону).

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів відповідно до п.1 Положення "Про державну екологічну інспекцію в Україні", затвердженого Указом Президента України від 19 квітня 2017 року №275 є Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України).

Відповідно до приписів статті 1 Водного кодексу України (далі - ВК України): використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); забір води - вилучення води з водного об`єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Цією статтею визначено, що водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); а водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.

Води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування (ст. 6 ВК України).

Статтею 42 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. Пункт 9 ст. 44 Водного кодексу України відносить до обов`язків водокористувачів здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу.

Частиною 1 ст. 149, ст.151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 46 Водного кодексу України також визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним (ч. ч. 1, 5 ст. 49 Водного кодексу України).

Такі ж вимоги встановлені й у ст. 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", згідно з якими підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування.

Таким чином, суб`єкт господарювання, який здійснює водокористування, зокрема для потреб питного водопостачання, зобов`язаний отримати відповідний дозвіл.

Як убачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області за результатами планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами комунального підприємства Білогірської селищної ради "Водоканал" з 30.03.2017 р. по 03.04.2017 р. (акт №156/02) було встановлено, що підприємство в період з 24.04.2014 р. по 13.02.2017 р. включно здійснювало спеціальне водокористування підземною водою за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, в порушення вимог ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на непідписання акта перевірки, враховуючи те, що факт проведення перевірки відповідачем не заперечується, примірник акта був надісланий відповідачу та, як пояснив представник відповідача, був наявний на підприємстві. Доказів висловлення заперечень чи вчинення будь-яких інших дій, які би свідчили про незгоду відповідача із встановленими перевіркою обставинами, суду не подано. При цьому керівником підприємства підписано та отримано протокол про адміністративне правопорушення від 30.03.2017р., вчинене в порушення порушення ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України шляхом здійснення водокористування за відсутності спеціального дозволу.

Таким чином, встановлений перевіркою факт використання позивачем в означеному періоді води за відсутності спеціального дозволу відповідачем не заперечується та матеріалами справи не спростовано.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність необхідності в отриманні дозволу на спеціальне водокористування з посиланням на ст. 23 Закону України "Про надра", оскільки позивачем визначено таку підставу позову як порушення водного законодавства в частині самовільного користування водними ресурсами без дозволу на спеціальне водокористування і питання щодо наявності дозволу на користування надрами не входить до предмета доказування у цій справі.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно зі статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди (збитків) необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльність особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків (шкоди), їх наявності та розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 р. у справі №06/113-38, від 04.07.2011 р. у справі №51/250, від 07.10.2015 р. у справі №916/3371/14).

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: - протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; - шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідач стверджує, що звертався до уповноважених органів з метою отримання дозволу на спеціальне водокористування, починаючи з січня 2013 року, посилаючись на надані у матеріали справи листи з проханням видати дозвіл на спецводокористування, погодження та клопотання.

Разом з тим, з наданих відповідачем документів неможливо дійти висновку про належне оформлення відповідачем документів, необхідних для отримання відповідного дозволу (неможливо визначити, чи додавалися до листів необхідні додатки тощо), їх направлення відповідним органам та вчасність подання.

При цьому суд зазначає, що несвоєчасне отримання дозволу не надає право відповідачу на самовільне користування природними ресурсами та не може бути підставою для визнання його дій щодо здійснення забору води без спеціального дозволу правомірними та звільнення його від відповідальності за завдану шкоду. Сама по собі процедура отримання дозволу на спеціальне водокористування не звільняє відповідача від відповідальності за самовільне їх використання.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №909/1092/18 за подібних обставин.

При цьому відповідач, розуміючи, що здійснення процедури отримання дозволу протягом тривалого часу призведе до відсутності необхідного для здійснення водокористування дозволу у відповідному періоді (майже 3 роки), доказів оскарження дій чи бездіяльності уповноважених органів щодо оформлення документів не надав. Саме відповідач повинен був проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із спеціальним водокористуванням за відсутності дозволу.

Згідно з п. 1.6 роз`яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27.06.2001р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, саме відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні такої шкоди.

Разом з тим, суд доходить висновку, що подані відповідачем документи не підтверджують вчинення ним достатніх та необхідних дій для вчасного отримання дозволу на спеціальне водокористування, як наслідок, не підтверджують відсутність вини відповідача у вчиненому порушенні.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено розрахунок заявленої до стягнення шкоди відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20.07.2009р. №389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за №767/16783, зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів 05.11.2015 р. №367 від (далі - Методика).

Пунктом 1.2. Методики закріплено, зокрема, що вона регулює порядок визначення розмірів відшкодування збитків у разі: самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Як убачається з наданого позивачем розрахунку шкоди, останній здійснений на підставі звітів форми №2-ТП (водгосп) за 2014, 2015, 2016 роки та довідки відповідача №25 від 30.03.2017 року.

Разом з тим, у п. 9.2 Методики зазначено, що фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Враховуючи пояснення відповідача про те, що звіти форми №2-ТП (водгосп) за 2014, 2015, 2016 відображають максимальний (розрахунковий), а не фактичний розмір забраної води, та те, що довідка відповідача №25 від 30.03.2017 р. не містить інформації про кількість забраної води за увесь період її використання без відповідного дозволу, суд доходить висновку, що правомірним та обґрунтованим буде розрахунок збитків, здійснений з урахуванням показників саме фактичного забору води з каптажного джерела за період з травня 2014 року по грудень 2016 року, що відображено у довідці відповідача від 20.09.2019 р. №70, з урахуванням даних про кількість забраної води у квітні 2014 року, січні-лютому 2017 року, яка зазначена у довідці відповідача від 30.03.2017 року №25 (усього за період - 253972,27 м.куб.).

Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що розмір збитків, заподіяних внаслідок самовільного використанням водних ресурсів КП Білогірської селищної ради "Водоканал" за відсутності дозволу на спеціальне водокористування становитиме 360615,23 грн. (360615,23=5х253972,27х94,66/100х0,3), виходячи з розрахунку за формулою 23 Методики, а саме: Зсам = 5 ? W ? Тар (грн.), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3).

При розрахунку взято до уваги, що відповідно до ст. 255.5.2 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на час виявлення порушення) ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод для відповідача встановлена на рівні 94,66 грн/100 куб.м.; згідно зі ст. 255.7 Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3, що враховано Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області.

Згідно зі ст. ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Дослідивши обставини справи, суд доходить висновку про доведеність усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме: протиправність поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні положень ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України; наслідком діяльності відповідача, що пов`язана з самовільним забором води з підземного джерела за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, закон визначає спричинення збитків (шкоди), в даному випадку, за підрахунком суду, в розмірі 360615,23 грн.; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками (шкодою); вина відповідача полягає у несвоєчасному отриманні дозволу на спеціальне водокористування.

За таких обставин, враховуючи встановлення необхідних елементів складу збитків, відсутність спростування відповідачем наявності його вини у порушенні порядку водокористування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 360615,23 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу. У позові в частині стягнення 252213,61 грн. шкоди належить відмовити.

Судом враховується, що відповідно до ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п. "г" ч. 4, ч. 6 ст. 47 вказаного Закону державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2019 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Трофимчук проти України", №4241/03, пункт 54, рішення від 28.10.2010 р., "Салов проти України", №65518/01, пункт 89, рішення від 06.09.2005 р., "Проніна проти України", №63566/00, пункт 23, рішення від 18.07.2006 р. та "Серявін та інші проти України", №4909/04, пункт 58, рішення від 10.02.2010 р., за якою хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. справа "Ruiz Torija проти Іспанії", №18390/91, пункт 29, рішення від 09.12.1994 р.).

У зв`язку з частковим задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до комунального підприємства Білогірської селищної ради "Водоканал", смт. Білогір`я Білогірського району Хмельницької області про стягнення 612828,84 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Білогірської селищної ради "Водоканал", Хмельницька область, Білогірський район, смт. Білогір`я, вул. Івана Франка, буд. 60 (код 39203332) 360615,23 грн. (триста шістдесят тисяч шістсот п`ятнадцять гривень 23 коп.) шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, на користь держави в дохід Державного бюджету України, місцевих бюджетів Хмельницької обласної ради та Білогірської селищної ради, зарахувавши кошти за реквізитами: УК у Білогірському районі/смт Білогір`я, номер рахунку 33118331022009, код класифікації доходів бюджету 24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37625173, Код Банку (МФО ГУДКСУ) 899998, Банк (ГУДКСУ) Казначейство України (ЕАП).

У решті позову відмовити.

Стягнути з комунального підприємства Білогірської селищної ради "Водоканал", Хмельницька область, Білогірський район, смт. Білогір`я, вул. Івана Франка, буд. 60 (код 39203332) на користь Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький, вул. Івана Франка, буд. 2/2 (код 38045514) 5409,23 грн. (п`ять тисяч чотириста дев`ять гривень 23 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 21.10.2019 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Івана Франка, 2/2), 3 - відповідачу (30200, Хмельницька область, Білогірський район, смт. Білогір`я, вул. Івана Франка, 60). Всім рек. з пов. про вруч.