Рішення

від 11.10.2019 по справі 120/2257/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 жовтня 2019 р. Справа № 120/2257/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Оцелот-О" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Вінницькій області з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Оцелот-О" (далі - ТОВ "Оцелот-О") про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, щоза ТОВ "Оцелот-О", в результаті несплати єдиного податку з юридичних осіб, рахується податковий борг в загальній сумі 1517,94 грн., який станом на дату звернення до суду не погашено. Оскільки товариство самостійно не сплачує узгоджену суму зобов`язання в установлені законом строки, майно, яке можливо було б реалізувати з метою погашення податкового боргу, у відповідача відсутнє, а тому контролюючий орган звертається до суду з позовом про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують ТОВ " Оцелот - О", коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1517,94 грн., а також накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в установах банків, на суму податкового боргу.

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження суд направляв ТОВ "Оцелот-О" на адресу, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Соборна, буд. 79, м. Вінниця). Однак, до суду повернувся не вручений конверт зі вмістом поштового відправлення з відміткою поштового відділення зв`язку: "інші причини, що не дали можливість виконати обов`язок щодо пересилання поштового відправлення". За таких обставин, суд вважає, що відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) копія ухвали про відкриття провадження в справі вручена відповідачу належним чином. Разом із тим, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року вирішено замінити первинного позивача Головне управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 1517,94 грн.

Вказана заборгованість виникла на підставі акта перевірки №63/12-04/38174044 від 23.05.2016, за результатами якого винесено податкове повідомлення - рішення №0004091204 від 05.07.2016, відповідно до якого сума штрафних санкцій складає 5417,02 грн., яку станом на 18.08.2016 відповідачем було частково сплачено у розмірі 3931,21 грн., тому сума боргу складає 1485,81 грн.; а також податкове повідомлення - рішення №0004101204 від 05.07.2016, відповідно до якого сума штрафних санкцій складає 32,13 грн.

Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень суду не надано.

Таким чином загальна сума заборгованості складає 1517,94 грн. ( 1485,81 +32,13 ).

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача було направлено податкову вимогу № 15771-17 від 26.08.2016 року на суму боргу - 1517,94 грн. Проте вказана податкова вимога залишилась без належного виконання. Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку вказаної суми заборгованості.

Відповідно до положень п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент вирішення справи по суті відповідачем не надано доказів сплати податкового боргу в сумі 1517,94 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для його стягнення.

Щодо позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підстави виникнення права податкової застави визначені статтею 89 ПК України. Зокрема підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 цієї статті передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, для погашення податкового боргу відповідача податковим органом було вчинено дії з метою проведення опису майна підприємства, проте майна, що могло б бути описано у податкову заставу, не виявлено. Так, листом Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (а.с. 15), службовою запискою (а.с. 16-17), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на не рухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №138525188 від 20.09.2018 року (а.с. 13), підтверджується факт відсутності у відповідача рухомого чи нерухомого майна, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно із п. п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).

Відповідно до п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що у ТОВ "Оцелот-О" відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 1517,94 грн., що повністю підтверджується належними і допустимими доказами, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках відповідача у банківських установах, з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов`язань перед бюджетом на суму податкового боргу.

Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю "Оцелот-О", кошти в сумі 1517,94 грн. (одна тисяча п`ятсот сімнадцять гривень 94 копійки), в рахунок погашення податкового боргу.

Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Оцелот-О", що знаходяться на рахунках в установах банку, на суму податкового боргу 1517,94 грн. (одна тисяча п`ятсот сімнадцять гривень 94 копійки).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 43142454).

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Оцелот-О" (вул. Соборна, буд. 79, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 38174044);

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна