Рішення

від 17.10.2019 по справі 200/9840/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 р. Справа№200/9840/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького державного університету управління про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Донецького державного університету управління про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. У період з 01.09.2013 року по 30.06.2017 року вона навчалася у відповідача та після закінчення навчання, працевлаштувалася на посаду лаборанта факультету права і соціального управління.

15 січня 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при працевлаштуванні, як дитині, позбавленої батьківського піклування у розмірі шість прожиткових мінімумів та вартості одягу, взуття, м`якого інвентарю та обладнання, що передбачене постановою КМ України № 226 від 05.04.1994 року. Проте 18 червня 2019 року відповідач листом № 06-01\353 повідомив про відмову у здійсненні такої виплати з посиланням на відповідь Міністерства освіти та науки від 29.05.2019р. № 1\11-5008.

Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки це порушує його конституційні права.

Виходячи з наведеного, позивач просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів та грошової компенсації вартості одягу, взуття, м`якого інвентарю та обладнання у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; 2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у сумі 11 046 грн. та грошову компенсацію вартості одягу, взуття, м`якого інвентарю та обладнання у сумі 680 грн.; 3) стягнути одноразову грошову допомогу у сумі 11 046 грн. та грошову компенсацію вартості одягу, взуття, м`якого інвентарю та обладнання у сумі 680 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

04 вересня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що період часу, в який можливо виплатити одноразову грошову допомогу, в ПКМУ № 226 не зазначено. Також не вказано, коли потрібно працевлаштовуватися на роботу, а саме до, чи після закінчення закладу вищої освіти.

Відповідно до наданої відповіді Міністерством освіти і науки України, зазначені вище виплати повинні здійснюватися до кінця поточного фінансового року, у якому особа закінчила заклад освіти, в іншому випадку це буде вважатись нецільовим використанням бюджетних коштів, що призведе до порушення закладом освіти бюджетного законодавства.

Крім того, посилається на лист Міністерства освіти і науки України від 08.07.2009 року № 10/2-490, згідно якого виплата допомоги при працевлаштуванні здійснюється до кінця бюджетного періоду вищими навчальними закладами, у зв`язку з тим, що державний бюджет формується на відповідний рік - як наслідок, виплата допомоги випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюється до кінця поточного бюджетного періоду.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 17 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.09.2019 року позивачу поновлено строк звернення до суду з даним позовом.

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце його проведення були повідомленні належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи приписи частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників судового процесу у письмовому провадженні.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність певних обставин справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту громадянина України (а.с. 8). Позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить відповідна довідка від 25.09.2017 року № 0000341849, адреса фактичного місця проживання позивача є АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Згідно довідки №09-01/533 від 06.09.2019 року ОСОБА_1 навчалась у Донецькому державному університеті управління з 01.09.2013 року по 30.06.2017 року на денній (бюджетній) формі навчання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр напряму підготовки 6.030101 Соціологія , відносилась до пільгової категорії студентів з числа дітей, позбавлених батьківського піклування та перебувала на повному державному утриманні.

ОСОБА_1 працює у Донецькому державному університеті управління на посаді лаборанта факультету права і соціального управління з 29 жовтня 2018 року по теперішній час, що підтверджується довідкою від 06.09.2019 року №09-01/532 (а.с. 35). Вищевказані обставини не є спірними та визнаються сторонами.

25 лютого 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила виплатити одноразову грошову допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів та грошову компенсацію вартості одягу, взуття, м`якого інвентарю та обладнання (а.с. 15).

Листом від 18.06.2019 року №06-01/353 Донецький державний університет управління повідомив позивача про відсутність підстав для виплати грошової допомоги (а.с. 16).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначаються Законом України Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування від 13 січня 2005 року № 2342-IV (далі - Закон № 2342-IV).

Абзацом 3 ст. 1 Закону № 2342-IV передбачено, що діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

Статтями 3 та 4 Закону № 2342-IV визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (ч.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 7 статті ст. 8 Закону № 2342-IV визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття. Таким чином, держава здійснює повне забезпечення, зокрема, дітей, позбавлених батьківського піклування. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів із числа цих дітей та за рахунок навчального закладу забезпечуються одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. При цьому, ч.7 ст.8 Закону № 2342-IV встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші.

Відповідно до ст.25 Закону № 2342-IV порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Підпунктом 4 пункту 13 постанови КМ України № 226 від 05.04.1994 року встановлено, що учням, студентам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учням, студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видається одяг, взуття, м`який інвентар і обладнання на суму, не менш як 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів. За бажанням випускникам навчальних закладів може бути виплачена грошова компенсація у розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік № 2246 від 07.12.2017 року, визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 липня до 1 грудня у розмірі 1841 грн.

Як передбачено пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Подтакового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Таким чином, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час виникнення спірних правовідносин дорівнює 1 841 грн., а розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян - 17 грн.

Виходячи з вищевикладеного відповідач повинен був сплатити одноразову допомогу у сумі 11 046 грн. (1 841 грн. * 6 = 11 046 грн.), та грошову компенсацію у сумі 680 грн. (17 грн. * 40 = 680 грн.).

Суд зазначає, що норми ст. 25 Закону № 2342-IV регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі.

Порядок виплати одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, визначений Законом, не узгоджується з порядком виплати такої одноразової грошової допомоги за Постановою КМУ.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови КМУ прийняті до набрання чинності Законом та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства освіти та науки України, оскільки такий лист не є нормативно правовим-актом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце протиправна бездіяльність Донецького державного університету управління щодо невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів та грошової компенсації вартості одягу, взуття, м`якого інвентарю та обладнання у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Позовні вимоги позивача про стягнення одноразової грошової допомоги та грошової компенсації вартості одягу, взуття, м`якого інвентаря та обладнання задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу.

Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача щодо розгляду даного позову в порядку цивільного судочинства з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як вбачається з позовної заяви, обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на неправомірну бездіяльність відповідача щодо невиплати випускнику навчального закладу із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги, виплата якої гарантована державою та делегована навчальному закладу.

Суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 8 Закону № 2342-ІV передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Таким чином, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

Таким чином, Донецький державний університет управління здійснює делеговані їй чинним законодавством владні управлінські функції щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги і має статус суб`єкта владних повноважень, оскільки виплата такої допомоги є соціальною виплатою, гарантованою державною.

Державні соціальні гарантії - це встановлені законами розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя окремих верств населення, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 16 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Розрахунки й обґрунтування до показників видатків на соціальні потреби у проектах державного бюджету України та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до закону.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо, зобов`язання Донецького державного університету управління нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, виплату якої гарантовано державою, є державною соціальною допомогою та покладено на навчальний заклад, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду України від 07 листопада 2018 року у справі № 553/4650/14-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Донецького державного університету управління про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Донецький державний університет управління (місцезнаходження: вул. Карпинського, буд. 58, м. Маріуполь, Донецька область, 87513, код ЄДРПОУ 00173427) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 11046 (одинадцять тисяч сорок шість) гривень.

Зобов`язати Донецький державний університет управління (місцезнаходження: вул. Карпинського, буд. 58 , м. Маріуполь, Донецька область, 87513 , код ЄДРПОУ 00173427) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості одягу, взуття, м`якого інвентаря та обладнання у розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецького державного університету управління (місцезнаходження: вул. Карпинського, буд. 58, м. Маріуполь, Донецька область, 87513, код ЄДРПОУ 00173427) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 614 (шістсот чотирнадцять) гривень 72 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв