Рішення

від 18.10.2019 по справі 240/10461/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року м. Житомир

справа № 240/10461/19

категорія 112010101

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального стархування України у Житомирській області до Колективного охоронного агентства "Житомирська варта" про стягнення коштів,-

встановив:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- стягнути з Колективного охоронного агентства "Житомирська варта" 3939,13 грн заборгованості по сплаті страхових коштів на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на розрахунковий рахунок Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №37175000106002, МФО 899998 банк Казначейства України (ЕАП) м.Житомира, код ЄДРПОУ 41431378.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Колективне охоронне агентство "Житомирська варта" знаходиться на обліку як страхувальник в Житомирському відділенні Фонду соціального страхування України у Житомирській області за реєстраційним №1293. Відповідно до звіту по формі Ф4-ФССзТВП за 2014 рік Колективне охоронне агентство "Житомирська варта" повинно було сплатити страхові кошти у розмірі 3939,13 грн, однак на даний час вказані кошти не сплачені та мають статус заборгованості.

Оскільки заборгованість відповідачем в добровільному порядку на сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом про її стягнення.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 26.09.2019, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження не надіслав до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що Колективне охоронне агентство "Житомирська варта" (код ЄДРПОУ 13565376) перебуває на обліку як страхувальник в Житомирському відділенні Фонду соціального страхування України у Житомирській області, реєстраційний номер 1293.

14 січня 2015 року відповідачем, як страхувальником, було подано звіт по коштах загальнообов"язкового державного соціального страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за 2014 рік за формою Ф4-ФССзТВП, відповідно до якого, Колективним охоронним агентством "Житомирська варта" самостійно визначено суму страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування що підлягають сплаті у розмірі 3939,13 грн, які утворилися внаслідок непогашеної заборгованості, що мала місце станом на 01.01.2011 (а.с.13 та 13 зворот).

Відповідно до довідки Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 11.09.2019 №15.2-12-992 станом на 11 вересня 2019 року Колективне охоронне агентство "Житомирська варта" має заборгованість зі сплати страхових внесків до Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області у розмірі 3939,13 грн (а.с.14).

Зазначені обставини, стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин правові, організаційні та фінансові основи загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв`язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей були врегульовані Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням від 18.01.2001 №2240-III (далі - Закон №2240-III).

Преамбулою Закону №2240-III визначено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до статті 1 Закону №2240-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв`язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім`ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов`язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім`ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Закону №2240-III джерелами формування коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є зокрема: страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і у порядку, передбачених цим Законом.

При цьому пунктом 10 статті 2 Закону №2240-III визначено, що страхові внески це відрахування на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №2240-III платниками страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Згідно з п.3 ст. 2 Закону №2240-III страхувальником відповідно до цього Закону є: роботодавець - для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону; та особи, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону.

Порядок і строки сплати страхових внесків були визначені в статті 23 Закону №2240-III.

Так, ч.ч.1 та 2 статті 23 Закону №2240-III передбачено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов`язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Платники страхових внесків, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, сплачують страхові внески до Фонду в повному розмірі в порядку та в строки, визначені страховиком.

Згідно з пп. 2 та 4 ч.2 ст.27 Закону №2240-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов`язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а також вести облік коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Окрім того, відповідно до п.3 ч.2 ст.28 Закону №2240-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик, яким згідно з п.4 ст.2 Закону №2240-III є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зобов`язаний здійснювати контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків, а також обґрунтованістю проведених ним витрат страхових коштів.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), яким введено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 3 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як страхувальника заборгованості зі сплати страхових внесків, яка утворилася за період до 01 січня 2011 року (а.с.13)

Відповідно до п.7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №464-VI суми внесків, нарахованих на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Починаючи з 01 січня 2015 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28.12.2014 №77-VIII (далі - Закон №77-VIII), на підставі якого втратив чинність Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням від 18.01.2001 №2240-III.

Окрім того, Законом №77-VIII було викладено в новій редакції Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23.09.1999 №1105-XIV, згідно з якою він отримав назву Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105-XIV).

Частиною 1 статті 4 Закону №1105-XIV визначено, що фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" джерелами формування коштів Фонду є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 4 та 5 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.

Згідно з ч. 3 ст. 8 вказаного Закону робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами.

Отже, до Фонду соціального страхування України та його робочих органів перейшли повноваження, зокрема щодо стягнення із страхувальників заборгованості зі сплати страхових внесків, яка виникла перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до 01 січня 2011 року, дня набрання чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в тому числі страхових внесків до вказаних Фондів, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав).

суд зазначає, що згідно з пп.2 та 4 ч.2 ст.27 Закону України №2240-III Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - до 01 січня 2011 року), страхувальник зобов`язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески та вести облік коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Відповідно до вказаного Закону №2240-III постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року №16 була затверджена Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка була чинною та підлягала застосуванню на час подачі звітності.

Згідно з п. 4.1 вказаної Інструкції страхувальники, зазначені в пунктах 2.1 та 2.2 цієї Інструкції, щомісячно нараховують страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. При цьому не мають значення джерела фінансування витрат на оплату праці.

Відповідно до п. 4.4 Інструкції перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків.

У разі виплати заробітної плати за першу половину або іншу частину місяця нараховані страхові внески повинні бути перераховані до Фонду не пізніше дня, встановленого для виплати заробітної плати за другу половину місяця.

Не сплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.

Пунктом 5.1. Інструкції визначено, що страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону №2240-III своєчасно не сплачені та не відшкодовані страхові кошти відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону і фінансові санкції, передбачені частиною першою цієї статті, стягуються із страхувальника, іншого отримувача коштів Фонду у дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

Згідно з абз. 3 п. 5.1 Інструкції не сплачені в строк страхові платежі стягуються в доход Фонду зі страхувальника, згідно з Порядком надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов`язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 року №1387, та Угоди про інформаційне співробітництво між Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Державною податковою адміністрацією України від 25.04.2003, зазначені платежі можуть стягуватись із страхувальника також у судовому порядку.

При цьому, строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених статтею 30 Закону №2240-III, не застосовується.

Аналогічна норма закріплена в ч. 2 ст.17 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , відповідно до якої строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

З огляду на системний аналіз правових норм, судом встановлено, що до спірних правовідносин строк давності до даної категорії справ не застосовується.

Суд зазначає, що оскільки, Колективним охоронним агентством "Житомирська варта" не було сплачено заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 3939,13 грн до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що підтверджується наявною у справі довідкою про заборгованість від 11.09.2019 №12.2-12-992, суд дійшов до висновку, що відповідно до вимог законодавства, зазначена заборгованість зі сплати страхових внесків підлягаю стягненню в судовому порядку.

Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач відзив на позовну заяву та докази погашення заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 3939,13 грн суду не надав, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Колективного охоронного агентства "Житомирська варта" заборгованості зі сплати страхових коштів у розмірі 3939,13 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (м-н Корольова, буд.2, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 41313540) до Колективного охоронного агенства "Житомирська варта" (вул.Чехова, буд.2, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13565376) про стягнення коштів, - задовольнити.

Стягнути з Колективного охоронного агентства "Житомирська варта" на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області заборгованість зі сплати страхових коштів у розмірі 3939 (три тисячі дев"ятсо тридцять дев"ять) грн 13 (тринадцять) коп на розрахунковий рахунок Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №37175000106002, МФО 899998 банк Казначейства України (ЕАП) м.Житомира, код ЄДРПОУ 41431378.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 18 жовтня 2019 року.

Суддя А.В. Горовенко