Рішення

від 18.10.2019 по справі 640/19193/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2019 року № 640/19193/18

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЯХТА-КОЛЛ до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЯХАТА-КОЛЛ (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 114, код ЄДРОУ 41902477) з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 39, каб. 802, код ЄДРПОУ 39779238), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Чернігівській області про усунення виявлених порушень №25-02-015/00454 від 16.10.2018 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці і Чернігівській області про накладення штрафу №25-02-015/0651/271 від 17 жовтня 2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не здійснив повний та всебічний аналіз правовідносин товариства з фізичними особами та підстав їх виникнення, а ґрунтуючись тільки на власних припущеннях, зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам. Відповідач не врахував докази, які підтверджують факт наявності господарських відносин між позивачем та фізичними особами.

Відповідач із доводами позивача не погодився, надав відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що позовні вимоги не відповідають обставинам справи та не спростовують матеріалів інспекційного відвідування. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому навів спростування доводам відповідача у відзиву на адміністративний позов.

Ухвалою суду від 20 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 25-26 вересня 2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, Гущіною Іриною Борисівною, за участю головного спеціаліста сектору економічного аналізу відділу економіки виконавчого комітету Ніжинської міської ради - Коваленко Тетяни Вікторівни, проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю ЯХТА-КОЛЛ . За результатами вказаного інспекційного відвідування складено акт №25-02-015/0651 від 26.09.2018 року, яким встановлено порушення Товариством ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме використання найманої паці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин.

Н погоджуючись із висновками акту, позивач направив свої заперечення на акт, у відповідь на які отримав лист від Управління Держапраці у Чернігівській області №02-04/015/097-В від 09.10.2018 року про розгляд зауважень. Відповідно до вказаного листа, позивачу повідомлялось, що дії відповідача під час проведення перевірки були в межах повноважень та здійснювались у спосіб, передбачений Конституцією України та іншими нормативно -правовими актами.

В подальшому відповідачем був складений припис №25-02-015/0454 від 16.10.2018 року про усунення виявлених порушень.

17 жовтня 2018 року за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування №25-02-015/0651 від 26.09.2018 року начальником управління Держпраці у Чернігівській області винесено постанову про накладення штрафу №25-02-015/0651/271 від 17.10.2018 року та накладено на ТОВ ЯХТА-КОЛЛ штраф у розмірі 335070 грн.

Позивач із вказаним приписом та винесеною постановою не погоджується, тому звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду із даним позовом.

При вирішенні спору по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877).

Відповідно до статті 1 Закону №877, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до підпункту 6 пункту 4, 7 Положення №96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , якою затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Основні засади здійснення контролю за додержанням законодавства про працю визначені Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV і є частиною національного законодавства України та застосовується в порядку, передбаченому Законом України Про міжнародні договори України .

Відповідно до статті 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких прописано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Відповідно до статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 затверджено порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акту про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пунктів 3-6 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений начальником управління Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 Постанови Пленуму від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Відповідно до частини 3 статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з цього, обов`язковою передумовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Під час інспекційного відвідування 25.09.2018 року інспектором праці встановлено, що у приміщенні, де здійснює фактичну підприємницьку діяльність ТОВ ЯХТА-КОЛЛ за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченко, б. 109/1 знаходились на робочих місцях 10 працівників, які виконували обов`язки операторів колл-центру.

Дві особи відмовились назвати своє прізвище, мотивуючи це тим, що вони самостійно вивчають програму роботи з клієнтами на предмет подальшого працевлаштування і не є працівниками колл-центру.

П`ятеро працівників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відмовились від надання пояснень.

ОСОБА_1 надала пояснення про те, що на роботу її приймала ОСОБА_9 , працює вона з 01.01.2018 року, виконує обов`язки оператора. Працює з 10.00 до 18.00, вихідні дні - субота та неділя. Заробітна плата перераховується на її банківську картку двічі, з 05 по 10 та з 25 по 30. Трудовий договір не укладався, трудова книжка роботодавцю не надавалась.

ОСОБА_2 надала пояснення про те, що працює з 11.09.2018 року, режим роботи з 9.00 до 15.00, вихідний день-понеділок. Трудову книжку роботодавцю не надавала. Заяву про прийняття на роботу не писала. Приймала її на роботу ОСОБА_10 . Заробітна плата перераховується на її банківську картку двічі на місяць, аванс з 25 по 30, заробітна плата з 05 по 10. Виконує посадові обов`язки оператора. Контролює її роботу ОСОБА_15 .

ОСОБА_3 надала пояснення про те, що на роботу її приймала ОСОБА_10, працює вона з 18.08.2018 року, виконує обов`язки оператора. Режим роботи з 09.00 до 15.00 вихідні: субота, неділя. Трудова книжка роботодавцю не надавалась. Заробітна плата виплачується двічі на місяць: до 10 числа та до 30 числа, кошти перераховуються на банківську картку. Трудовий договір з нею не укладався.

Позивач зазначає, що вказані обставини ще раз підтверджують, що трудових відносин між позивачем та вказаними особами не було.

Суд не погоджується із такими доводами позивача, та вважає, що навпаки зазначені пояснення та викладені в них обставини підтверджують порушення позивачем приписів законодавства стосовно допуску до роботи працівників без попереднього укладення з ним трудових договорів.

Суд звертає увагу на те, що пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , підписані ними особисто із зазначенням того, що вони написані власноручно та без примусу.

Інспектором праці були відібрані пояснення від вищезазначених осіб під особистий підпис, у відповідності до п. 11 Порядку від 26.04.2017 №295 та в межах проведення інспекційного відвідування. Дані пояснення були відображені в акті від 26.09.2018 року №25-02-015/0651, на підставі якого була винесена постанова про накладення штрафу від 17.10.2018 №25-02-015/0651/271.

Пізніше, інспектору були направлені пояснення, відповідно до яких вказані особи відмовлялись від раніше наданих пояснень від 25.09.2018 року під час проведення інспекційного відвідування. Підставою для відмови зазначені особи вказали, що перебували в стані розгубленості та морального впливу нестандартної ситуації

Суд не приймає до уваги додаткові пояснення вказаних осіб, в яких останні відмовились від раніше наданих пояснень від 25.09.2016 року, та критично відноситься до їх змісту, оскільки вважає такі документи неналежними доказами по справі з огляду на наступне.

Аналіз змісту наданих додаткових пояснень свідчить про те, що за своєю формою, стилем написання та змістом вони є ідентичними.

Крім того, у вказаних пояснення не зазначено, а суду не надано доводів та доказів того, з якою метою під час перевірки вказаними особами були надані неправдиві пояснення контролюючому органу. Пояснення були складені зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та під ними були проставлені підписи, що підтверджує той факт, що особи читали та розуміли зміст наданих пояснень. Вказані особи фактично надали пояснення, що за своєю суттю є ідентичними (щодо особи, яка приймала на роботу, графіку роботи, а також порядку виплати заробітної плати).

Суд вважає, що особи, які дійсно займались власною роботою та винаймали місця роботи за договором коворкінгу, працювали за різними сферами діяльності, не надавали би ідентичних пояснень стосовно графіку роботи, порядку виплати заробітної плати та інше.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи позивачем додані копії пояснень тільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Пояснення ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні.

Також слід зазначити, що квитанції про відправлення додаткових пояснень , які додані до матеріалів позовної заяви, свідчать що останні відправлені 04.10.2018 року о 14.05.48 хв та о 14.05.50 хв, тобто з різницею у 2 хвилини з одного поштового відділення ПАТ Укрпошта №10 у м. Ніжин, а також 05.10.2018 року з того ж відділення пошти. Вказані факти свідчать про те, що пояснення фактично були відправлені однією особою, з одного відділення зв`язку, а не різними особами, які їх власноруч писали.

26.09.2018 року директор ТОВ ЯХТА-КОЛЛ ОСОБА_9 надала пояснення по суті заданих запитань та повідомила, що у ТОВ ЯХТА-КОЛЛ окрім неї по трудовим договорам ніхто не працює. ТОВ ЯХТА-КОЛЛ надає бокс для особистих цілей (коворкінг). ОСОБА_14 - її подруга, до 25.09.2018 року приходила до офісу, де їй дозволялось використовувати оргтехніку для особистих цілей безкоштовно. 25.09.2018 року з нею було укладено договір про надання коворкінгу.

На підтвердження даних обставин позивачем до суду надано копії: договору про надання послуг коворкінгу №09/04/18-01 від 09 квітня 2018 року між позивачем та ОСОБА_1 , акт приймання-передачі послуг від 09 квітня 2018 року, 21 червня 2018 року, 30.08.2018 року, а також квитанції про сплату грошових коштів у розмірі 2750 грн, 1500 грн, 2300 грн., копія договору про надання послуг коворкінгу № 25/09/18-2 від 25.09.2018 року, заключеного із ОСОБА_2 , акт прийому-передачі від 25.09.2018 року, квитанція про сплату грошових коштів у розмірі 800 грн.; копія договору про надання послуг коворкінгу №12/09/18-1 від 12.09.2018 року між позивачем та ОСОБА_3 , акт прийому-передачі послуг від 12.09.2018 року та квитанцію про спату грошових коштів у розмірі 2900 грн.

Проаналізувавши вказані документи, суд не приймає їх до уваги в якості письмових доказів по справі з огляду на наступне.

Відповідно до п.1,2 акту прийому-передачі послуг від 25.09.1018 року (та ідентичних з ним), виконавцем, на виконання умов договору №25/09/18-2 від 25 вересня 2018 року надано Замовнику послуги коворкінгу за період з 25.09.2018 по 24.10.2018 року. Послуги виконані в строк і в повному обсязі , згідно умов договору, зауваження з боку Виконавця до Замовника відсутні.

Тобто, зі змісту акту прийому-передачі вбачається, що станом на дату підписання акту - 25.09.2018 року, послуги виконавцем вже були надані у повному обсязі до 24.10.2018 року, зауваження до замовника відсутні.

Вказані обставини свідчать про те, що ці документи не засвідчують реальність надання послуг коворкінгу, оскільки в кожному із них послуги надавались наперед.

Суд зазначає, що для того, щоб акт прийому-передачі послуг міг виконувати функції первинного документа, він має відповідати вимогам, наведеним у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV і Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення № 88).

Згідно зі ст. 1 Про бухгалтерській облік і фінансову звітність первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік, п. 2.2 Положення № 88). Тобто первинний документ - Акт прийому-передачі послуг має підтверджувати факт здійснення господарської операції, тобто отримання послуг. А це можливо лише після закінчення надання послуг постачальником (п. 2.13 Положення № 88).

З вищезазначеного слідує, що в порушення вказаних вимог законодавства, акт прийому-передачі послуг складався не після фактичного завершення надання послуг, а заздалегідь.

Також суд вважає додані позивачем до матеріалів справи квитанції про оплату грошових коштів неналежними доказами по справі, оскільки з їх форми та змісту неможливо встановити особу, яка здійснювала оплату, призначення платежу, а також інші реквізити, які б могли ідентифікувати, що ці платежі відбувались саме за договором про надання послуг коворкінгу та були сплачені на розрахунковий рахунок позивача.

Журнал коворкінга, який був наданий позивачем на підтвердження факту користування робочими місцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд не приймає до уваги , як належний доказ по справі, оскільки із інформації в ньому неможливо встановити достовірність даних, зафіксованих в них. Судом не встановлено, що час, який зафіксований у журналі є часом користування вказаними особами своїм робочим місце за договором коворкінгу, а не в якості операторів колл-центру.

В зв`язку із чим, суд не приймає такий письмовий доказ та не враховує його під час вирішення спору по суті.

Стосовно доводів позивача про те, що відповідач неправомірно вказує про використання найманої праці ОСОБА_1 з 01.01.2018 року, так як саме товариство було зареєстроване, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій 31.01.2018 року, суд зазначає наступне.

Із пояснень ОСОБА_1 від 25.09.2018 року неможливо достовірно встановити дату, з якої вказана особа працює у даному колл-центрі, оскільки вона виправлена ручкою на 03 (березень) чи 07 (липень) місяць. Тому відповідач вказану інформацію зазначив так, як візуально вона відображена. Тому суд вважає доводи позивача в цій частині необґрунтованими, з огляду на те, що зазначення дати достовірно вказати неможливо.

На думку суду всі вищезазначені факти свідчать про формальне оформлення між позивачем та зазначеними фізичними особами договорів коворкінгу, проте фактично вказані особи виконували функції операторів колл-центру, про що вони під час проведення інспекційного відвідування і зазначили.

Відповідно до пунктів 27-29 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З огляду на сукупність встановлених під час розгляду справи обставин, суд приходить висновку, що при прийнятті оскаржуваного припису від 16.10.2018 року та постанови від 17 жовтня 2018 року №25-02-015/0651/271 відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, а тому припис та постанова про накладення штрафу скасуванню не підлягають.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЯХАТА-КОЛЛ (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 114, код ЄДРОУ 41902477) відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.Г. Вєкуа