Рішення

від 08.10.2019 по справі 345/3967/19

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/3967/19

Провадження № 2/345/1499/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2019 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Баран В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради про зобов`язання вчинити дії та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

що позивач-відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання здійснити перебудову виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 545,3 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 З , з дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки (кадастровий номер 2610400000:38:003:0040) площею 0,05 га на підставі договору про поділ земельної ділянки від 01.02.2019р., зареєстрованого за № 230. Його сусід - ОСОБА_2 на своїй земельній ділянці (кадастровий номер 2610400000:38:003:0039) площею 0,0983 га, самочинно здійснив будівництво виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Внаслідок вищезазначених дій ОСОБА_2 порушено правила добросусідства, оскільки відбувається затінення земельної ділянки ОСОБА_1 , що призводить до перешкод у здійсненні ним права володіння та користування земельною ділянкою за цільовим призначенням. Вважає, що вищевказаний об`єкт збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право на виконання будівельних робіт, з істотним порушенням будівельних норм та правил, а тому є самочинним будівництвом.

Ухвалою суду від 06.09.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін..

ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов про визнання права власності, який ухвалою від 24.09.2019 прийнято судом до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 Цією ж ухвалою суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 66-67).

Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що він завершив будівництво виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 545,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Будівництво здійснював на земельній ділянці (кадастровий номер 2610400000:38:003:0039) площею 0,0983 га, яка належить йому на праві приватної власності на підставі договору про поділ земельної ділянки від 01.02.2019р., зареєстрованого за № 230. Самочинно збудований ним виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами не порушує санітарних норм, правил пожежної безпеки, розташований відповідно до норм чинного законодавства. Згідно звіту Про проведення технічного обстеження №16/19 від 27.03.2019р., проведеного ТОВ АЛЬЯНС-КОНСАЛТИНГ ІФ встановлено, що за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта: виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , загальна площа з добудовами 545,30 кв.м., встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. Посилаючись на норми статей 16, 328, 331, 376, 392 ЦК України просить визнати за ним в цілому право власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 просить відмовити.

В судове засідання позивач-відповідач ОСОБА_1 не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій вимоги за первісним позовом підтримав повністю, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити, справу просить розглядати без його участі.

В судове засідання відповідач-позивач ОСОБА_2 не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності,зустрічний позов підтримав в повному обсязі , а у задоволенні первісного позову просить відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву про розгляд справи без його участі. Щодо задоволення позовних вимог покладається на розсуд суду.

Суд, дослідивши подані учасниками справи докази, вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити, з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що позивачу-відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0500 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 2610400000:38:003:0040, розташована по АДРЕСА_1 . За цією ж адресою йому на праві власності належить нежитлова будівля (а.с 6-10).

Підстава первісного позову обґрунтовується порушенням правил добросусідства, а саме затінення належної ОСОБА_1 земельної ділянки, що призводить до перешкод у здійсненні ним права володіння та користування земельною ділянкою за цільовим призначенням.

Відповідно до частин першої та другої статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до п.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа, згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст.ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами, згідно ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Однак у порушення вищевказаних норм, ОСОБА_1 не надав доказів щодо завдання йому незручностей у користуванні та володінні земельною ділянкою будівництвом, яке здійснено ОСОБА_2 .

Верховний Суд України у постанові від 13.04.2016 у справі № 2981цс15 виклав вказаний нижче правовий висновок.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

За змістом статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Отже, з огляду на викладене законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Оскільки ОСОБА_1 не довів наявність порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав з боку ОСОБА_2 , то суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Водночас, зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає до задоволення виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 (а.с. 34).

Також ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0983 га, кадастровий номер 2610400000:38:003:0039, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 35-37).

Згідно статті 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Отже, ОСОБА_2 здійснив будівництво на належній йому земельній ділянці та без порушення цільового призначення земельної ділянки.

З технічного паспорта слідує, що виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який збудовано ОСОБА_2 , є завершеним будівництвом (30-33).

Згідно звіту Про проведення технічного обстеження №16/19 від 27.03.2019р., проведеного ТОВ АЛЬЯНС-КОНСАЛТИНГ ІФ встановлено, що за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта: виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , загальна площа з добудовами 545,30 кв.м. встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації (а.с. 38-60).

Відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

При застосуванні до спірних правовідносин статті 376 ЦК України суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 жовтня 2018 р. у справі № 520/17520/14-ц.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно з частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої, четвертої статті 376 ЦК України необхідно зробити висновок, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо дотримання цільового призначення земель, а й до випадків, коли відсутнє таке порушення, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Аналіз норм права, викладених у зазначених частинах статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником під уже збудоване нерухоме майно.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.

Суд також бере до уваги положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зважаючи на вищенаведене, з урахуванням позиції третьої особи, враховуючи принцип пропорційності (ст. 11 ЦПК України), суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.. 39,103 Земельного Кодексу України, ст..ст. 15, 16, 328, 331, 376, 392 Цивільного Кодексу України, ст..ст. 3,4,11,12,13,15,76,77, 81, 89, 141, 263-265, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради про визнання права власності задоволити .

Визнати за ОСОБА_2 в цілому право власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 1677,50 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя