Рішення

від 30.07.2019 по справі 362/328/18

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/328/18

Провадження № 2/362/246/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі: секретарів судового засідання - Шевченко М.В., Шаблій Т.С., Яренко Н.М., Дрозденко К.О.,

представників позивача - Сичик М.В., Квітіна Р . В.,

представників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , про визнання права іпотекодержателя за договором іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12.12.2006 р. між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 181000 доларів США, відповідно до додаткової угоди ліміт збільшено до 436000 доларів США. 20.03.2008 р. з метою забезпечення вимог за кредитним договором між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 і ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку наступне майно: домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з непогашенням кредитних коштів, рішенням суду від 03.08.2011 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки. 31.07.2017 р. позивач уклав договір відступлення права вимоги з ПАТ Комерційний індустріальний банк , який в свою чергу уклав договір про відступлення права вимоги з ТОВ Фінансова компанія Авістар , за яким позивач набув права вимоги за договором іпотеки. Однак, звернувшись до нотаріуса з метою проведення реєстрації зміни іпотекодержателя, отримав відмову, оскільки записи про іпотеку за Договором іпотеки припинені 17.07.2015 р. від імені нотаріуса Микитченко О.В. Як було з`ясовано, вказаним нотаріусом жодних нотаріальних та реєстраційних дій відносно вказаного іпотечного майна не проводилось (вказані дій вчинені шахраями, у зв`язку з чим порушено кримінальне провадження). Після виключення з реєстру записів про обтяження, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відчужили зазначене іпотечне майно ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 04.08.2015 р. В подальшому, ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на дві земельні ділянки в результаті поділу земельної ділянки, та проведено реконструкцію домоволодіння, що були предметом іпотечного договору. Позивач вважає, що речове право - іпотека за іпотечним договором не припинилась і продовжує існувати, не зважаючи на зміну власника та часткової зміни його функціональних елементів.

За таких обставин просить суд визнати його іпотекою держателем першої черги за договором іпотеки від 20.03.2008 р., укладеним між ВАТ Райффайзен банк Аваль та ОСОБА_2 і ОСОБА_6 стосовно наступних об`єктів нерухомого майна: житлового будинку загальною площею 381,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 694995232214); земельної ділянки площею 0.0329 га, к.н. 3221487004:03:004:0106 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 911004932214); земельної ділянки площею 0,2171 га, к.н. 3221487004:03:004:0105 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 911026532214).

Представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якій не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими з тих підстав, що позивачем не надано доказів, що первісний кредитор ПАТ Комерційний індустріальний банк зареєстрував свої права за переданим іпотечним договором в Державному реєстрі обтяжень та набув всіх прав Іпотекодержателя, у зв`язку з чим вважає договори про відступлення прав вимоги до позивача - недійсними. Також зазначає, що позивач, до якого перейшли права первісного кредитора за кредитним договором, не скористався правом звернення стягнення на предмет іпотеки за наявними судовими рішеннями. Вважає позовні вимоги не обґрунтованими, не доведеним порушення чи невизнання прав позивача, тому просить в задоволенні позову відмовити.

В додаткових поясненнях від 02.04.2019 р. представник ОСОБА_2 зазначає, що ПАТ Райффайзен Банк Аваль було пропущено строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі про втягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 , у зв`язку з чим на момент укладення договору про відступлення права вимоги, станом на 31.07.2017 р., втратив право вимоги до відповідачів, оскільки пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, тобто не існувало жодних підстав для пред`явлення вимог до відповідача ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених в позові, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених в відзиві та додаткових поясненнях, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 20.03.2008 р. між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 і ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №014/0001/81/2089 від 12.12.2006 р., укладеного між ТОВ Райффайзен банк аваль та ОСОБА_2 , а також додаткових угод до нього, за умовами якого Боржник зобов`язується перед іпотеко держателем повернути кредит в розмірі 436000 доларів США в термін до 09.12.2016 р., сплатити проценти в розмірі 14% річних за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором. У відповідності до даного договору іпотеко держатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,2500 га за вказаною адресою (а.с.12-15).

Відповідно до договору відступлення права вимоги, укладеного 31.07.2017 р. між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Комерційний Індустріальний банк , первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий Кредитор заміняє Первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі таприймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним договором. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору вартість Прав вимоги відступають (відчужуються). В дату відступлення Прав вимоги Первісний кредитор вважається таким що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав Первісного кредитора щодо Поручителя за договором поруки б/н від 12.12.2006 р., що укладений між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_7 .

Як вбачається з п.2.7 вказаного договору, не пізніше 5 робочих днів з Дати відступлення Прав вимоги Сторони зобов`язуються укласти в нотаріальній формі договір про відступлення прав за Договором Іпотеки, укладеним між ВАТ Райффайзен Банк Аваль (правонаступником якого є Первісний кредитор), як іпотеко держателем та ОСОБА_2 і ОСОБА_6 як Іпотекодавцями, та посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Довбнею І.В. 20.032008 р. за реєстровим номером 623.

Згідно п. 5.2. даного Договору, протягом 3 робочих днів з Дати відступлення Прав вимоги за Кредитним договором, а також відступлення прав за Договорами про забезпечення згідно умов договору, Первісний кредитор за власний кошт повинен виконати дії виконати дії, необхідні для внесення змін до діючих Державних реєстрів, що місять записи про обтяження /іпотеку за Договором забезпечення на користь Нового кредитора, стосовно відступлення прав вимоги за Договором забезпечення Новому кредитору.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду Договору про відступлення прав саме за Договором Іпотеки, укладеного між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Комерційний Індустріальний банк , також не надано відомостей з Державного реєстру обтяжень щодо зміни іпотеко держателя за зазначеним вище іпотечним договором.

Натомість суду надано договір відступлення права вимоги від 31.07.2017 р., укладений між ПАТ Комерційний індустріальний банк та ТОВ Фінансова компанія Авістар , за яким первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий Кредитор заміняє Первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним договором. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору вартість Прав вимоги, що відступають (відчужуються) в порядку та на умовах, передбачених Договором. В дату відступлення Прав вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив, а Новий кредитор таким, що набув всіх права вимоги до Боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за Кредитним договором.

Відповідно до п. 2.6. зазначеного договору, в Дату відступлення права вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, щ прийняв та набув всіх прав Первісного кредитора щодо поручителя за Договором поруки б\н від 12.12.2006 р., що укладений між ВАТ Райффайзен банк Аваль та ОСОБА_7. П . 2.7. Договору передбачено, що не пізніше 5 робочих днів з дати відступлення Прав вимоги сторони зобов`язуються укласти в нотаріальній формі договір про відступлення прав за Договором Іпотеки, укладеним між ВАТ Райффайзен банк Аваль , як Іпотекодержателем та ОСОБА_2 і ОСОБА_6 , як Іпотекодавцями, та посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Довбнею І.В. 20.03.2008 р. за р.н. 623

За положеннями п.5.2 Договору, протягом 3 робочих днів з дати відступлення Прав вимоги за кредитним договором, а також відступлення прав за Договорами забезпечення згідно умов Договору, Первісний кредитор за власний кошт повинен виконати дії, необхідні для внесення змін до діючих державних реєстрів, що містять записи про обтяження /іпотеку за Договором забезпечення на користь Нового кредитора .

При цьому, позивачем не надано суду Договору про відступлення прав за Договором Іпотеки, укладеного між ПАТ Комерційний Індустріальний банк та позивачем ТОВ Фінансова компанія Авістар та відомостей з Державного реєстру обтяжень щодо зміни іпотекодержателя за вказаним іпотечним договором.

Як вбачається з повідомлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. від 04.12.2017 р., адресованого ТОВ Фінансова компанія Авістар , неможливо вчинити нотаріальну дію щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 20.03.2008 р. укладеного між ВАТ Райффайзен Банк Аваль як іпотекодержателем та ОСОБА_2 і ОСОБА_6 , як іпотекодавцями стосовно об`єктів нерухомого майна: домоволодіння, загальною площею 365,9 кв.м, в тому числі житловою площею 159,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - оскільки запис про іпотеку припинений 17.07.2015 р. приватним нотаріусом Микитченко О.В. Крім того, нерухоме майно, що є предметом іпотеки не перебуває у власності Іпотекодавця, оскільки на підстав договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.08.2015 р. відчужено на користь ОСОБА_5 (а.с.29).

Як вбачається з витягу з кримінального провадження №12016100100006861, до ЄРДР 01.06.2016 р. внесено відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією: ч.1 ст. 361 КК України за фабулою: ЖЕО №42320 від 31.05.2016 р. до Шевченківського управління поліції ГУ НП в м. Києві надійшла заява від ОСОБА_10 про те, що невстановленими особами шляхом використання програм було здійснено незаконне заволодіння копіями електронного підпису та паролів приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Микитченко О.В. (а.с.32).

Відповідно до наданих позивачем матеріалів, вказану заяву про кримінальне правопорушення ОСОБА_10 подав у зв`язку з внесенням від його імені невстановленими особами відомостей про припинення іпотеки щодо об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки за вказаною адресою.

Разом тим, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження встановлення факту незаконного заволодіння електронного підпису та паролів приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Микитченко О.В., внаслідок чого внесено відомості про припинення іпотеки.

Відтак, у суду відсутні підстави вважати незаконним внесення відомостей про припинення іпотеки щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права перівісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із змісту вищезазначених договірів відступлення прав вимоги, сторони зобов`язувались укласти в нотаріальній формі договір про відступлення прав за Договором Іпотеки, та зобов`язання виконати дії, необхідні для внесення змін до діючих Державних реєстрів, що місять записи про обтяження/іпотеку за Договором забезпечення на користь Нового кредитора, стосовно відступлення прав вимоги за Договором забезпечення Новому кредитору.

За таких обставин суд вважає, що позивач не набув у встановленому порядку прав Іпотекодержателя, не зареєстрував його, як іпотекодержатель у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

На момент звернення до суду з вказаним позовом, власником домоволодіння, загальною площею 365,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; та земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 , відповідно до договорів купівлі-продажу від 04.08.2015 р., укладених між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 як продавцями та ОСОБА_5 , як покупцем, посвідченого приватним нотаріусом Семенцем О.А., які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.46-49).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Положення статті 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що на даний час право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру не скасовано, вона є добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна.

Доказів зворотнього суду не надано.

Вирішуючи вимоги кожної із сторін у справі, суд враховує наступні вимоги закону.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для задоволення позову, а тому вони є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі суд відносить на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, Конституцією України, ст. 203, 215, 216, 330, 388, 1212, 1213, 1281 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , про визнання права іпотекодержателя за договором іпотеки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко