Постанова

від 26.03.2010 по справі 2-а-6758/09/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

        справа № 2-а-6758/09/0470

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2010 року                                                                               м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                                                  Чорної В.В.

при секретарі судового засідання                                                          Черненко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області № 133» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені, -

                                                                ВСТАНОВИВ:

    13.05.2009 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів  звернулося до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з державного підприємства «Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області № 133» адміністративно–господарські санкції в сумі 6073 грн. 08 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 р.,  та пеню в сумі  935 грн. 55 коп. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

    Позовну заяву обґрунтовано тим, що на виконання положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», державне підприємство «Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області № 133», при середньообліковій чисельності штатних працівників підприємства – 13 осіб,   повинно було створити у 2007 р. 1 робоче місце, та працевлаштувати на нього інваліда. Проте, жодного інваліда працевлаштовано не було. Таким чином, відповідач не виконав норматив щодо створення одного робочого місця для працевлаштування інваліда, чим порушив вимоги  ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв’язку з чим зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 6073 грн. 08 коп., виходячи з розміру половини середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню на суму заборгованості по сплаті адміністративно – господарських санкцій  у сумі 935 грн. 55 коп., за несвоєчасну їх сплату. У добровільному порядку відповідач не сплачує суму заборгованості, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

    В судове засідання сторони не з’явились. Представник позивача надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. У судове засідання не з’явився, заперечень проти позову не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

За таких обставин, у відповідності до вимог ст.128 КАС України, справу розглянуто без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»  встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

    Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико–соціальної експертизи.

    Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально – економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону,  для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25  осіб -  у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до  висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов’язок,                        по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів;                      по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації  працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції.

    Судом встановлено, що державне підприємство «Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області № 133» перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному  відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

    Згідно форми 10 – ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2007 рік, що надавався відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 13 осіб. При цьому, штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві у 2007 році не працювало (а.с. 4).

    Проте, виходячи з нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підприємстві потрібно було працевлаштувати одного інваліда, про що зазначити у звіті за формою 10 – ПІ, чого відповідачем зроблено не було.

Згідно інформації Самарського районного центру зайнятості від 28.10.2008 р.             № 14224, ДП «Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області № 133»  протягом 2007 року у звітах за формою 3-ПН не заявляло про потребу у працівниках – інвалідах, та не зверталося з проханням направляти для працевлаштування на підприємство осіб, яким встановлена інвалідність (а.с. 8).

Таким чином, вимоги ст.ст. 18,19, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем не виконані.

У відповідності до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.  Відповідач вказані обставини не довів.

    Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно – господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями  самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого  ч.1 ст.19  вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2007 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в строки, встановлені законом, не були сплачені, позивач здійснив розрахунок зазначених санкцій за даними наданого відповідачем  звіту за формою 10-ПІ від 13.10.2008 року за 2007 рік,  виходячи з половини середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в сумі 6073 грн. 08 коп., а також нарахував пеню за порушення  термінів сплати адміністративно - господарських санкцій  в сумі 935 грн. 55 коп. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 7008 грн. 63 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення внаслідок порушення відповідачем у 2007 р. вимог            ст.ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання необхідної для організації працевлаштування інвалідів інформації у державну службу зайнятості, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій  за невиконання нормативу робочих місць).

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167  КАС України,  суд, -

                                                ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – задовольнити .

           Стягнути з державного підприємства «Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області № 133» (р/р 26004095410431, банк «УКРСОЦБАНК», МФО 305017, код ЄДРПОУ 08679787) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31214230700010, ГУДКУ у Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 25005978) адміністративно – господарські санкції  за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 р. в сумі  6073 грн. 08 коп. (шість тисяч сімдесят три гривні вісім копійок), та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій  в сумі 935 грн. 55 коп. (дев’ятсот тридцять п’ять гривень п’ятдесят п’ять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                          В.В.Чорна