Рішення

від 18.10.2019 по справі 703/2961/19

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/2961/19

2/703/1731/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарях судового засідання Харченко М.О., Бойко Л.М.

представника позивача Геріх М .А.

представника відповідача Бельського О.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що з 08 листопада 2016 року була прийнята на посаду методиста методичного кабінету відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації, згідно наказу № 599 від 07 листопада 2016 року. Наказом № 65 від 19 червня 2019 року її звільнено із займаної посади у зв`язку з скороченням штату згідно п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України.

Наказом відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації № 33 від 29 березня 2019 року позивач була попереджена про скорочення штату працівників структурних підрозділів та установ відділу освіти.

Наказом № 62 від 22 травня 2019 року було внесено зміни до штатної чисельності структурних підрозділів та штатного розпису, а саме позицію всього 9,5 змінено на позицію 6 , з яким позивач була ознайомлена належним чином.

31 травня 2019 року було видано наказ № 40-к про звільнення позивача з посади методиста методичного кабінету відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач зазначила, що з 30 травня по 12 червня 2019 року перебувала на лікарняному відповідно до листа непрацездатності, про що вона повідомила керівництво. В зв`язку з тим, що стан її здоров`я не покращився з 12 червня 2019 року їй продовжено перебування на лікарняному до 19 червня 2019 року включно, а приступити до виконання трудових обов`язків позивач повинна була 20 червня 2019 року.

20 червня 2019 року приступивши до виконання своїх трудових обов`язків позивача повідомили, про те, що 19 червня 2019 року було видано наказ про її звільнення із займаної посади. Вважає, що оскаржуваний наказ суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки її було звільнено у період тимчасової непрацездатності, що підтверджується виданими у встановленому законом порядку відповідними медичними установами листками непрацездатності.

Просить суд визнати незаконним та скасувати накази № 40-к від 31 травня 2019 року, № 65 від 19 червня 2019 року про звільнення ОСОБА_3 з посади методиста методичного кабінету відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації, поновити її на посаді методиста методичного кабінету відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 20000 гривень та понесені судові витрати.

16 жовтня 2019 року позивач надала суду заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду, а саме про визнання незаконним та скасування наказу № 40-к від 31 травня 2019 року про звільнення ОСОБА_3 з посади методиста кабінету відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації та щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та заяві від 16 жовтня 2019 року.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що ОСОБА_3 дійсно перебувала з відповідачем відділом освіти Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області з 07 листопада 2016 року у трудових відносинах.

В зв`язку з переведенням деяких закладів освіти Смілянського району на баланс об`єднаних територіальних громад, позивач була попереджена наказом № 33 від 29 березня 2019 року про скорочення посад та наступне вивільнення 31 травня 2019 року.

31 травня 2019 року позивач не повідомила про причину невиходу на своє робоче місце. Наказ про звільнення ОСОБА_3 № 40-к від 31 травня 2019 року виданий до того, як позивач повідомила про вихід на лікарняний. Після отримання від позивача інформації про вихід на лікарняний відповідачем було видано наказ № 64-к від 19 червня 2019 року про визнання наказу № 40-к від 31 травня 2019 року таким, що втратив чинність , з яким вона ознайомилася під підпис 20 червня 2019 року. 19 червня 2019 року видано наказ № 65-к про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади.

20 червня 2019 року позивач не приступила до виконання трудових обов`язків, а лише з`явилася для отримання трудової книжки та копій наказів з питань її звільнення.

Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 241-1 КЗпП України коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. А тому, вважає, звільнення з 19 червня вірним 20 червня , що також підтверджується п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58.

Як зазначив представник відповідача, з метою виправлення допущеної помилки при визначенні дати звільнення було видано наказ відділу освіти від 20 серпня 2019 року № 90-к Про внесення змін до наказу від 19 червня 2019 року № 65-к , яким виправлено помилково вказану дату звільнення, який був надісланий позивачу на її адресу.

Представник відповідача звертає увагу суду на те, що обидва листки непрацездатності є первинними та в них один випадок тимчасової непрацездатності (п.1.3.Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 року № 189). Листок непрацездатності АДФ № 740445 мав би бути заповнений згідно п. 2.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом МОЗ України від 03 листопада 2004 року №532/274/136-ос/1406, а саме мав бути позначений і оформлений як продовження попереднього листка непрацездатності. Крім того, в медичній карті № 508 вказана дата лікування позивача лише з 04 червня 2019 року та відсутня відмітка про листок непрацездатності, а тому як вважає представник відповідача це є підставою для з`ясування законності видання листків непрацездатності позивачу, шляхом виклику лікарів в якості свідків по справі та для проведення експертизи за матеріалами справи щодо законності їх видання позивачу.

Щодо моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що звільнення в зв`язку із скороченням штату працівників навряд чи можна вважати ганебним, тим більш воно обґрунтоване вимогами законодавства та виробничою необхідністю, крім того позивач завчасно була попереджена про скорочення штату чисельності працівників до лікарняного і їй було достовірно відомо, що вихід на лікарняний відтерміновує скорочення на час хвороби, жодної моральної травми, як вважає представник відповідача, позивач не понесла. Просив у задоволенні позову ОСОБА_3 до відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації, відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві та пояснив, що ОСОБА_3 дійсно перебувала в трудових відносинах з відповідачем. В зв`язку з переведенням деяких закладів освіти Смілянського району на баланс об`єднаних територіальних громад, позивач була попереджена наказом № 33 від 29 березня 2019 року про скорочення посад та наступне вивільнення 31 травня 2019 року, а тому 31 травня 2019 року ОСОБА_3 була звільнена із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вчасно не повідомила про те, що вона перебуває на лікарняному, після того як вона надала інформацію стосовно перебування на лікарняному наказ № 40-к від 31 травня 2019 року було скасовано та видано новий наказ № 64-к від 19 червня 2019 року про її звільнення. Крім того в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що обидва листки непрацездатності є первинними, видані з порушенням вимог чинного законодавства. Вважає, що звільнення відбулося з дотриманням умов КЗпП України, позивач отримала трудову книжку, їй виплачено заробітну плату в повному обсязі по 19 червня 2019 року включно, а тому підстави для її поновлення на посаді відсутні. Після надання листків непрацездатності ОСОБА_3 та у зв`язку з неправильним визначенням дати звільнення п.1 наказу № 65-к від 19 червня 2019 року було винесено наказ № 90-к від 20 серпня 2019 року, яким ОСОБА_3 звільнено з посади методиста методичного кабінету відділу освіти з 20 червня 2019 року у зв`язку із скороченням штату згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.Даний наказ був направлений ОСОБА_3 .

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі Ващенко проти України (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно із частиною 1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Відповідно до частити 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебувала в трудових відносинах з Смілянською районною державною адміністрацією з 08 листопада 2016 року і наказом № 599 від 07 листопада 2016 року була призначена на посаду методиста методичного кабінету відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 12).

З наказу Смілянської районної державної адміністрації відділу освіти № 33 від 29 березня 2019 року Про попередження про скорочення штату працівників структурних підрозділів та установ відділу освіти вбачається, що ОСОБА_3 була попереджена про можливе скорочення посад та наступне вивільнення 31 травня 2019 року (а.с. 7).

Наказом № 62 від 22 травня 2019 року з 01 червня 2019 року внесено зміни до штатної чисельності структурних підрозділів та штатного розпису позицію всього: 9,5 змінено на позицію всього:6 (а.с. 6).

Як вбачається з наказу відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації № 65-к від 19 червня 2019 року ОСОБА_3 звільнено з посади методиста методичного кабінету відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації 19 червня 2019 року у зв`язку із скороченням штату, згідно п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України (а.с. 14).

Як вбачається з листків непрацездатності серія АДФ №868170 від 30 травня 2019 року та серія НОМЕР_2 від 12 червня 2019 року ОСОБА_3 перебувала на лікуванні КЗ Смілянська міська лікарня ім. Т.Шевченка з 30 травня по 11 червня 2019 року та з 12 червня по 19 червня 2019 року (а.с. 9-10).

Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена ч.3 ст.40 КЗпП України, заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Згідно з пунктом 1.3. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2008 року № 189, непрацездатність (утрата непрацездатності) - це стан здоров`я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров`я.

Тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Як визначено в п.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року N 532/274/136-ос/1406, листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. В листку непрацездатності, зокрема, вказується дата (день, місяць, рік) його видачі, відповідно день, з якого особа звільняється від роботи (п.3.12 Інструкції), при цьому вказання часу відкриття листка непрацездатності не передбачено.

З листа Фонду соціального страхування України управління виконавчої дирекції фонду у Черкаській області № 11-14-1822 від 30 вересня 2019 року вбачається, що листок непрацездатності серія НОМЕР_2 терміном звільнення від роботи з 12 червня 2019 року по 19 червня 2019 року виданий обґрунтовано, проте записи в медичній документації не обґрунтовують продовження листка непрацездатності на термін з 15 червня 2019 року по 19 червня 2019 року в порушення вимог п. 1.7. Інструкції 455 та п. 5.1.5. Положення 189. Крім того зазначено, що листок непрацездатності серія НОМЕР_3 виданий та продовжений необґрунтовано, а тому слід вважати листок непрацездатності серія НОМЕР_2 виданий як первинний (а.с. 58).

Відтак, суд приймає як належний та допустимий доказ листок непрацездатності серія АДФ № 740445 від 12 червня 2019 року, згідно якого позивач перебувала на амбулаторному лікуванні в КЗ Смілянська міська лікарня ім. Т.Шевченка з 30 травня по 11 червня 2019 року та з 12 червня по 19 червня 2019 року і повинна приступити до роботи 20 червня 2019 року, який слід вважати первинним та таким, що виданий обгрунтовано (а.с. 9, 10).

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що листки непрацездатності надані позивачу з порушенням вимог законодавства, оскільки це не є компетенцією позивача щодо їх оформлення. Окрім того з листа Фонду соціального страхування України управління виконавчої дирекції фонду у Черкаській області № 11-14-1822 від 30 вересня 2019 року вбачається, що листок непрацездатності серія АДФ № 740445 є первинним, а підстави його видачі обґрунтовані.

Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність, що повністю кореспондується з імперативними приписами ст. 40 КЗпП.

Частиною 2 ст.19 Конституції України зобов`язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.ст. 232, 233 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій; працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відтак, суд не приймає до уваги наказ відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації від 20 серпня 2019 року № 90-к Про внесення змін до наказу від 19 червня 2019 року № 65-к викладений в наступній редакції, де ОСОБА_3 звільнено з посади методиста методичного кабінету відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації з 20 червня 2019 року у зв`язку із скороченням штату, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки такий винесений після того, як дана позовна заява стала предметом розгляду справи у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області.

Крім того, представник відповідача не надав суду доказів про те, що ОСОБА_3 ознайомлена з наказом від 20 серпня 2019 року № 90-к Про внесення змін до наказу від 19 червня 2019 року № 65-к , на якому відсутній її підпис.

Відтак, з врахуванням вищевказаного наказ № 65 від 19 червня 2019 року виданий всупереч вимогам чинного законодавства, доводи позивача про наявність правових підстав для його скасування є обґрунтованими.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24 грудня 1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року.

Згідно постанови КМ України від 08 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати середня заробітна плата звільненого робітника обчислюється виходячи із його заробітку за останні два повних місяця роботи. Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно ст. 27 Закону України "Про оплату праці" 24 березня 1995 року № 108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд України у постанові від 01.03.2017 року по справі N 635/2084/16-ц визначив, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пп. б) п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Суд не приймає до уваги розрахунок представника позивача щодо обчислення заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки такий не відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

В якості належного та допустимого доказу позивач надала суду довідку про доходи № 54 від 11 липня 2019 року, з якої вбачається, що останніми двома місяцями роботи позивача є березень та квітень 2019 року (а.с.13).

Крім того, суд приймає до уваги посилання представника позивача про те, що ОСОБА_3 з 01 вересня 2019 року та по даний час перебуває в трудових відносинах з відділом освіти Смілянської районної державної адміністрації,відтак середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен нараховуватись до 01 вересня 2019 року.

Заробітна плата за березень 2019 року, яка має враховуватись при розрахунку середньої заробітної плати, складає 7670 гривень 85 копійок, за квітень 2019 року - 7670 гривень 85 копійок.

Виходячи з цього, заробітна плата за останні два місяці роботи позивача, яка має враховуватись при розрахунку середньої заробітної плати, складає 7670,85 + 7670,85 = 15341 гривня 70 копійок.

Кількість робочих днів у березні та квітні 2019 року дорівнює 40 днів. Виходячи з цього, середньоденна заробітна плата складає 15341, 70 грн. : 40 день = 383,54 грн./день.

При обчисленні середнього заробітку за період затримки розрахунку з моменту звільнення до часу подання позивачем заяви про зміну позовних вимог від 16 жовтня 2019 року необхідно враховувати, що кількість робочих днів з моменту звільнення до 01 вересня 2019 року дорівнює 50.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку дорівнює добутку середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів за час затримки і визначається як 383,54грн * 50 робочих дні = 19177 гривень.

З огляду фактично встановлених обставин, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 19177 гривень, оскільки вказані вимоги позивача відповідають вимогам Закону та підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити рішення в частині поновлення на посаді методиста методичного кабінету відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації ОСОБА_3 до негайного виконання.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, повязані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно з ч.2ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Договором про надання правничої допомоги, укладеним 14 липня 2019 року між адвокатом Геріх М.А. та позивачем ОСОБА_3 передбачено, що за надання правничої допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату вартість наданих послуг при наданні правничої допомоги, перелік та вартість яких визначається в розрахунку обсягу вартості наданих послуг та розміру компенсації витрат по наданню правничої допомоги та в акті виконаних робіт при наданні правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу № 18 від 16 жовтня 2019 року, копію свідоцтва адвоката Геріх М.А. № 434 про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серія ЧК № 105534 від16 жовтня 2019 року, договір про надання професійної правничої допомоги від 14 липня 2019 року, та квитанцію на оплату професійної правничої допомоги вд 16 жовтня 2019 року.

Відтак, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за надання правничої допомоги в розмірі 3600 гривень.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок, за вимогу про поновлення на роботі, оскільки позивач при подачі позовної заяви за пред`явлення такої вимоги від його сплати звільнена.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1536 гривень 80 копійок.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 19, 43 Конституції України, ст.ст. 40, 116,117, 232, 233, 235 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 137, 141, 263-265, 430 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року, постановою Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24 грудня 1999 року, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року, Законом України "Про оплату праці" 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року N 532/274/136-ос/1406, Положенням про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 року № 189, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_3 до відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о.начальника відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації № 65-к від 19 червня 2019 року про звільнення ОСОБА_3 з посади методиста методичного кабінету відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації з займаної посади інструктора з трудової терапії за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на посаді методиста методичного кабінету відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації.

Стягнути з відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації, місце знаходження юридичної особи: м. Сміла, вул. Незалежності, 37, Черкаська область, код ЄДРПОУ 02147173 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19177 (дев`ятнадцять тисяч сто сімдесят сім) гривень.

Стягнути з відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації, місце знаходження юридичної особи: м. Сміла, вул. Незалежності, 37, Черкаська область, код ЄДРПОУ 02147173 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3600 (три тисячі шістсот) гривень та судові витрати по справі в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок, а всього 5136 (п`ять тисяч сто тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації, місце знаходження юридичної особи: м. Сміла, вул. Незалежності, 37, Черкаська область, код ЄДРПОУ 02147173 на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Допустити рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць та в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді методиста методичного кабінету відділу освіти Смілянської районної державної адміністрації.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення виготовлений 21 жовтня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .

Відповідач: відділ освіти Смілянської районної державної адміністрації, місце знаходження юридичної особи: м. Сміла, вул. Незалежності, 37, Черкаська область, код ЄДРПОУ 02147173.

Головуючий О.П.Опалинська