Постанова

від 16.10.2019 по справі 390/647/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2019 року м. Кропивницький

справа № 390/647/19

провадження № 22-ц/4809/1451/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л. М., Кіселика С. А.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Зелінського Сергія Борисовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2019 року в складі головуючого - судді Пасічника Д. І.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фермерського господарства Зелінського Сергія Борисовича про розірвання договору оренди землі від 24.07.2015 року, укладеного між ними, яким передано у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 3,0940 га, кадастровий номер 522586600:02:000:0120, що розташована на території Первозванівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 7 років, починаючи з дати державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки, загальною площею 3,0940 га, кадастровий номер 3522586600:02:000:0120, що розташована на території Первозванівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 24.07.2015 року між ним та ФГ Зелінського Сергія Борисовича було укладено договір оренди землі терміном на 7 років, починаючи з дати державної реєстрації права оренди земельної ділянки, тобто з 27.08.2015 року.

Згідно спірного договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку. Грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 92472,29 грн. Згідно довідки відповідача №21/1 від 21.01.2018 року станом на 21.01.2018року йому було виплачено оренду плату за 2016, 2017, 2018 роки в повному обсязі та заборгованість по сплаті орендної плати відсутня.

З цим ствердження він не погоджується, адже в 2016році відповідачем було нараховано йому орендну плату в розмірі 7767,02 грн. В 2017році відповідачем було нараховано йому орендну плату в розмірі 7767,02 грн. В 2018 році відповідачем було нараховано йому орендну плату в розмірі 7767,02 грн. Тобто за три роки орендна плата не збільшувалась, хоча грошова оцінка землі завжди змінювалась. Згідно нормативної оцінки земельної ділянки на 2018 рік її вартість становить 112974 гривень і згідно цієї оцінки йому за 2018 рік повинно була сплачена орендна плата в розмірі 7908 гривень, а натомість він отримав лише 7767 гривень, тобто йому не сплачено 141 гривню.

Вважає це істотним порушенням вищезазначеного договору оренди землі і бажає його розірвання в судовому порядку.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2019 року відмовлено у задоволенні позову за його недоведеністю та безпідставністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування вказаного судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначив, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Не погоджується із висновками суду про те, що відповідачем правильно нарахована орендна плата за 2017-2018 роки в розмірі 7767,02 грн.

Суд не взяв до уваги нормативно грошову оцінку земельної ділянки надану позивачем, рішення Кіровоградської районної ради від 14.12.2018 р. №462, та висновку державної експертизи землевпорядної документації від 21.09.2018 р. №2261, згідно яких вбачається, що нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становить 112 974 грн.

Враховуючи ці докази та нормативну грошову оцінку земельної ділянки 112 974 грн., орендна плата позивачеві мала бути нарахована у розмірі 7 908 грн.

Також вказує, що суд першої інстанції посилається на пояснення відповідача, згідно яких позивачем отримано в рахунок орендної плати від відповідача 750 кг. пшениці, ринковою вартістю 5213,33 грн., за тону на суму 3910 грн., 650 кг. ячменю вартістю 5282 грн. за тону на суму 3433,3 грн., та 60 кг. кукурудзи, ринковою вартістю 5033,33 грн. за тону на суму 302 грн., а всього зерна ринковою вартістю 7645,3 грн., що більш як на 1000 грн. більше суми, яку бажав отримати позивач.

Проте, згідно із наявними в матеріалах справи накладними позивачем було отримано у якості орендної плати продукції на суму 6252,45 грн., а не на суму 7645,3 грн.

Крім того, не надано належної оцінки поясненням позивача щодо несплати відповідачем податку на доходи фізичних осіб позивача за 2017-2018 роки, який мав бути сплачений ним як податковим агентом.

Вважає, що має місце систематична (два та більше випадків) несплата орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та його представника адвоката Іванову І. А., які підтримали доводи апеляційної скарги, представника відповідача адвоката Черниша В. А., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 3,0900 га, кадастровий номер 3522586600:02:000:0120, що розташована на території Первозванівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія КР в„– 052773 (а.с.17).

24.07.2015 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Зелінського Сергія Борисовича укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_1 передав, а ФГ Зелінського Сергія Борисовича прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 3,0940 га, кадастровий номер 3522586600:02:000:0120, що розташована на території Первозванівської сільської ради Кіровоградського району та області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 7 років, починаючи з дати державної реєстрації права оренди земельної ділянки (а.с.12-16). Грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 92 472,29 грн.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №42871125, приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Буліч Н.В., 27.08.2015 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 24.07.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Зелінського Сергія Борисовича (а.с.11).

Згідно рішення Кіровоградського районного суду від 28.11.2017 року у справі №390/1539/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства Зелінського Сергія Борисовича про розірвання договору оренди землі, було встановлено що підстави для розірвання договору оренди землі від 24.07.2015 року між ОСОБА_1 та ФГ Зелінського Сергія Борисовича відсутні, а також відсутні підстави у стягнені з відповідача на користь позивача заборгованості за орендною платою, оскільки орендну плату було нараховано та виплачено у строк передбачений договором оренди землі та відповідно до закону.

Таким чином, фермерське господарство Зелінського С.Б. на момент ухвалення рішення Кіровоградського районного суду від 28.11.2017 року заборгованості перед ОСОБА_1 не мало.

У 2017 році розмір нарахованої ОСОБА_1 орендної плати склав 7767,02 грн. З нарахованої орендної плати Фермерське господарство Зелінського С.Б . сплатило податки на доходи фізичних осіб в розмірі 1398,06 грн. (18%) та військовий збір (1,5%) в розмірі 116,51 грн. За вирахуванням податків ОСОБА_1 необхідно було сплатити орендну плату в розмірі 6252,45 грн., яку ним отримано у повному обсязі.

У 2018 році розмір нарахованої ОСОБА_1 орендної плати склав 7767.02 грн. З нарахованої орендної плати фермерське господарство Зелінського С.Б. сплатило податки на доходи фізичних осіб в розмірі 1398,06 грн. (18%) та військовий збір (1.5%) в розмірі 116,51 грн. За вирахування податків ОСОБА_1 необхідно було сплатити орендну плату в розмірі 6252,45 грн. Дану орендну плату ним отримано у повному обсязі. Фермерське господарство Зелінського С.Б. належним чином сплатило податки за договором оренди землі, укладеним з ОСОБА_1

Установлена у 2016 році нормативно грошова оцінка землі у 2017-2018 роках не змінювалася. Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.05.2019 року нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3522586600:02:000:0120 становить 109078,55 грн. Таким чином, фермерське господарство Зелінського С.Б. правильно нараховувало позивачеві орендну плату і сплачувало її в повному обсязі (а.с.36).

Крім того, з пояснень представника відповідача, та згідно наявних у фермерського господарства Зелінського С.Б . накладних, вбачається, що позивачем отримано в рахунок орендної плати 750 кг пшениці, ринковою вартістю 5213,33 грн за тону на суму 3910 грн, 650 кг ячменю вартістю 5282 грн за тону на суму 3433,3 грн, та 60 кг кукурудзи, ринковою вартістю 5033,33 грн за тону на суму 302 грн, а всього отримав зерно ринковою вартістю 7645,3 грн (а.с.35-38).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

З аналізу цих норм можно дійти висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки систематичність , має значення саме несплата орендної плати, тоді як у вказаній справі має місце сплата у меншому розмірі та з порушенням строків, встановлених умовами договору.

Аналізуючи наведене, а також встановлені судом обставини справи, відсутність ознак систематичності несплати відповідачем орендної плати, навіть за наявності незначних порушень строку виплати орендної плати та її розміру, не дає підстав для дострокового розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про не згоду з висновком суду щодо отримання ним у 2018 році в повному обсязі орендної плати, в тому числі сільськогосподарською продукцією, ринкова вартість якої складала 7645,30 грн , оскільки в накладній зазначена сума вартості 6252,45 грн. (а.с.37-38).

Проте питання про стягнення невиплачених сум орендної плати, щодо яких відсутні відомості та належні докази їх виплати, позивачем не ставилось.

Доводи апеляційної скарги про систематичну несплату відповідачем орендної плати, не дають підстав для скасування оскарженого рішення суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду першої інстанції і не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді Л. М. Дьомич

С. А. Кіселик