Постанова

від 09.10.2019 по справі 161/18928/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 161/18928/17

провадження № 61-40625св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство Родовід Банк , ОСОБА_2 ,

третя особа - Перший відділ Державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2018 року у складі судді Плахтій І. Б. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Грушицького А. І., Данилюк В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк (далі - ПАТ Родовід Банк ), ОСОБА_2 , третя особа - Перший відділ Державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Перший відділ ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області), про зняття арешту з майна.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 26 жовтня 2012 року між нею та ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до умов якого остання отримала позику в сумі 79 900,00 грн. Із метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 26 жовтня 2012 року між нею та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки № 1362 (зі змінами від 02 вересня 2015 року), предметом якого є житловий будинок із надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 72,5 кв. м, та земельна ділянка під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0710100000:22:014:0009, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , і належать ОСОБА_2 . На підставі вказаного договору іпотеки внесені відомості про заборону відчуження предмета іпотеки до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Сторони дійшли згоди щодо набуття нею права власності на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за договором позики у позасудовому порядку.

Постановою старшого державного виконавця Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 27 березня 2014 року у виконавчому провадженні № 42684748 із виконання рішення суду про стягнення заборгованості у розмірі 96 311,29 грн із ОСОБА_2 на користь ПАТ Родовід Банк накладено арешт та заборону відчуження на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2

Звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку примусового виконання проведено державним виконавцем за виконавчим документом для задоволення вимог стягувача ПАТ Родовід Банк , який не є іпотекодержателем. Наявність арешту на спірне майно перешкоджає їй реалізувати своє право, так як обтяжене майно не підлягає відчуженню.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просила звільнити з-під арешту та заборони відчуження, накладеного постановою державного виконавця Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 27 березня 2014 року у виконавчому провадженні № 42684748, нерухоме майно, а саме: житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 72,5 кв. м, та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0710100000:22:014:0009, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , і належить ОСОБА_2 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2018 року позов задоволено. Знято накладений постановою старшого державного виконавця Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 27 березня 2014 року у виконавчому провадженні № 42684748 арешт та заборону відчуження з нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 72,5 кв. м, та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0710100000:22:014:0009, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , і належать ОСОБА_2 .

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2018 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 20 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ Родовід Банк залишено без задоволення.Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2018 року залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що право на розпорядження предметом іпотеки належить позивачу, а накладений постановою старшого державного виконавця Першого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 27 березня 2014 року у виконавчому провадженні арешт та заборона відчуження, порушують права останньої, тому вимоги про зняття арешту підлягають задоволенню.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У липні 2018 року ПАТ Родовід Банк подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 20 червня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що передчасне зняття арешту з майна ОСОБА_2 призведе до невиконання рішення суду щодо стягнення заборгованості. Накладений арешт не порушує прав позивача, оскільки відсутнє рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_2 на її користь суми заборгованості. Обтяження щодо предмета іпотеки внесені до реєстру пізніше, ніж накладено арешт на все майно ОСОБА_2 Позов про зняття арешту з майна може бути поданий лише власником або особою, яка володіє на підставі закону чи договору або на іншій законній підставі майном, тому позивач не мала права на пред`явлення цього позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ Родовід Банк не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що 26 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до умов якого остання отримала позику в сумі 79 900,00 грн, що за курсом на день укладення договору складала 10 000,00 дол. США.

Із метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 26 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю. Б. за реєстраційним № 1362, предметом якого є житловий будинок із надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 72,5 кв. м, та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0710100000:22:014:0009, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , і належать ОСОБА_2 . Відповідно до пункту 12 іпотечного договору від 26 жовтня 2012 року в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 13 вказаного договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з окремим договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

26 жовтня 2012 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна нотаріусом, як державним реєстратором, внесений запис про заборону на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власник - ОСОБА_2 , обтяжувач - ОСОБА_1

02 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір про внесення змін до іпотечного договору від 26 жовтня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю. Б. за реєстраційним № 703, відповідно до пункту 13 якого, сторони іпотечного договору домовились про те, що у разі невиконання основного зобов`язання іпотекодавцем цей договір передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на іпотечне майно. Зазначене застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

15 листопада 2016 року ОСОБА_1 направлено ОСОБА_2 повідомлення про задоволення вимог іпотекодержателя на підставі договору іпотеки від 26 жовтня 2012 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 жовтня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ Родовід Банк заборгованість за кредитним договором у розмірі 96 311,29 грн.

Постановою старшого державного виконавця Першого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 27 березня 2014 року у виконавчому провадженні № 42684748 із виконання виконавчого листа № 161/10436/13ц, виданого 11 лютого 2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ Родовід Банк заборгованості у розмірі 96 311,29 грн, судового збору в розмірі 963,12 грн, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , та оголошено заборону відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику. Відомості про накладений державним виконавцем арешт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належного боржнику майна за адресою: АДРЕСА_1 .

30 червня 2015 року постановою державного виконавця Першого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області у виконавчому провадженні № 42684748 виконавчий лист № 161/10436/13ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Родовід Банк заборгованості за кредитним договором у розмірі 96 311,29 грн та судового збору, повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першого статті 47 Закону України Про виконавче провадження . У постанові зазначено, що за боржником зареєстровано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , проте вказане майно знаходиться в іпотеці ОСОБА_1

25 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Першого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області із клопотанням про часткове зняття арешту з майна ОСОБА_2 , а саме: із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавчою службою повідомлено заявника, що арешт може бути знятий за рішенням суду.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтями 575, 577 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 4 Закону України Про іпотеку передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Особливості звернення стягнення на заставлене нерухоме майно визначено також положеннями Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 44 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року встановлена черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення вартості заставленого майна.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно, або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (частина четверта статті 54 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року).

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт з майна може бути знятий виконавцем за рішенням суду (частина перша, п`ята статті 60 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що позивач на підставі договору іпотеки від 26 жовтня 2012 року є іпотекодержателем житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 , державна реєстрація іпотеки проведена 26 жовтня 2012 року, проте постановою державного виконавця Першого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 27 березня 2014 року в межах виконавчого провадження із виконання рішення про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ Родовід Банк заборгованості накладено арешт на все майно ОСОБА_2 , у тому числі на вказані житловий будинок та земельну ділянку, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно застосував наведені вище норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зняття арешту із нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, оскільки іпотекодержатель має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.

Доводи касаційної скарги про те, що права позивача не порушені, оскільки відсутнє рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_2 на його користь суми заборгованості, є безпідставними, оскільки позивачем обраний позасудовий спосіб захисту - реєстрація права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, що відповідає вимогам статті 33 Закону України Про іпотеку . Разом з тим наявність арешту на спірне нерухоме майно порушує право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки, оскільки обтяжене майно не підлягає відчуженню.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що обтяження щодо предмета іпотеки внесені до реєстру пізніше, ніж накладено арешт на все майно ОСОБА_2 , є безпідставним та спростовується наявними у матеріалах справи доказах, а саме записом про заборону відчуження житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який зроблений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу 26 жовтня 2012 року та зареєстрований у реєстрі за № 1360, а також інформацією з витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, згідно з якою обтяження на вказаний житловий будинок на підставі договору іпотеки зареєстроване 26 жовтня 2012 року.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК Українивиходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, арішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 20 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак Ю. І. Гулейков Г. І. Усик