Рішення

від 09.10.2019 по справі 497/1328/19

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.10.2019

Справа № 497/1328/19

Провадження № 2/497/833/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2019 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

розглянувши за відсутністю сторін у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2019 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, яким просить визнати за нею, як за спадкоємцем за законом після смерті її брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на на ступне майно:

- земельну ділянку площею 0,30 умовних кадастрових гектарів, що належала спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0173597, та яка розташована на території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області; - земельну ділянку площею 0,30 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0173598 , що було видано на ім`я матері позивача - ОСОБА_3 ;

- земельну ділянку площею 0,30 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області,на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0173599 , що було видано на ім`я батька позивача - ОСОБА_4

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона є спадкоємцем за законом майна її брата, який успадкував право на дві земельні ділянки матері і батька, а також в нього було власне право на земельний пай; проте вона, позивач, не може оформити належним чином свої спадкові права, до складу яких входить право на три земельні частки (паї) у землі розміром 0.30 умовних кадастрових гектари кожна, що під багаторічними насадженнями та перебували у колективній власності КСП Кубей - з-за того, що нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на них за законом через відсутність належного правовстановлюючого документу.

Позивач у судове засідання не з`явився, своєю заявою просив задовольнити його позовні вимоги та розглянути справу за його відсутністю.

Представники відповідачів: Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області та Болградської районної державної адміністрації Одеської області, до суду не прибули, про час та місце розгляду справи відповідачі сповіщені належним чином, надіслали заяви, що позовні вимоги визнають, просили розглянути справу без участі їх представників.

Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити у підготовчому судовому засіданні.

Розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заяви сторін, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, у тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна, оскільки відповідно до ч.2ст.182 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачаються наступні факти та відповідні ним правовідносини, що були встановлені судом на підставі наданих суду і досліджених доказів:

- згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.04.2012 року, що зареєстроване у реєстрі за №955, позивач є власником земельної ділянки площею 3,36га, що розташована на території Червоноармійської сільської ради Болградского району Одесьокї області, з них 3,36га - риллі, яка передана для ведення товарного сілськогосподарсьокго виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5121487000:01:001:0051 (а.с.5)

- згідно рішення Болградського районного суду Одеської області від 14.06.2012року за №1507/1401/12, що набрало чиності, позивач є власником земельної ділянки площею 1,82га, що розташована у с.Червоноарміське Болградського району Одеської області (а.с.10);

- згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серїі ВЕІ№080781 від 03.11.2006 року, що зареєстроване в реєстрі за №5439, спадкодавець ОСОБА_2 є власником двох земельних ділянок площею 1,68 га кожна (а.с.6);

- згідно відповідей відділу у Болградському районі Головного управління держгеокадастру в Одеській області, спадкодавець реалізував право власності на земельні ділянки лише під ріллею, таким чином залишається не реалізоване право на земельну частку(пай) саме на багаторічні культури - 0,30 умовних кадастрових гектари, за особистим сертифікатом, але з 01.01.2013 року органи Держгеокадастру позбавлені повноважень щодо реєстрації прав власності та користування земельною ділянкою (а.с.12-14);

- з сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ОД в„– 0173597, серії ОД № 0173598 та серії ОД №0173599 вбачається, що батьки і брат позивача - спадкодавці, як мешканці с.Кубей (на час паювання - назва була с.Червоноармійське), - отримали право на 2,0 умовних кадастрових одиниць землі, а реалізували спадкодавці лише частину цього свого права - на 1,82га (а.с.7-9);

- представник відповідача - Болградської районної державної адміністрації Одеської області Рожков О.В., що діє на підставі довіреності від 20.08.2019 року за № 01/01-34/1257, просив розглянути справу без його участі, про що надав відповідну заяву, не надавши будь-яких заперечень щодо предмету та підстав позову, пояснюючи, що 01.01.2019р. набув чинності ЗУ "про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні"; цим законом, окрім іншого, внесені зміни до ЗУ "про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Ці зміни встановили виключні повноваження сільських, селищних, міських рад у вирішенні питань, пов`язаних з земельними частками (паями), а тому Болградська районна адміністрації не є належним відповідачем;

- відповідно до заяви представника відповідача - Кубейської сільської ради, - відповідач вимоги позивача визнає повністю.

Мешканці місцевої громади села Кубей (колишнє Червоноармійське), як члени КСП Кубей , у тому числі і позивач (як спадкоємець) реалізували своє право власності на земельні ділянки лише під ріллею, проте в них залишилося нереалізованим право на земельну частку (пай) під багаторічними насадженнями в розмірі 0.30 умовних кадастрових гектари - згідно особистих сертифікатів, що не заперечують відповідачі.

Під час виділення в натурі на місцевості земельних ділянок державні акти були видані пайщикам лише на земельні ділянки під ріллею, право на землю під багаторічними насадженнями (сади та виноградники) громадянами реалізовано не було.

Оскільки право на земельні частки (паї) визначалося в умовних кадастрових гектарах, то число, яким зазначалася відповідна площа, завжди округлювалася до десятих (одна цифра після коми), то в усіх документах, які складалися з цього приводу, завжди зазначалася площа 0.3у.к.га.

Правовідносини з приводу спадщини регулюються відповідними нормами ЦК України.

Положеннями ст.ст.1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. В разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також в разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

В силу перелічених правових норм, позивач є спадкоємцем за законом першої черги, який скористався своїм правом прийняття та оформлення спадщини, що відкрилася після смерті його батька.

Разом з цим його право порушене, оскільки він позбавлений можливості в позасудовому порядку реалізувати в повному обсязі свої спадкові права, хоча володіє усіма необхідними законними підставами для цього, оскільки за час свого життя спадкодавець не оформив належним чином своє право на земельну частку (пай) розміром 0.30у.к.га , а саме, - право на земельну частку (пай) розміром 0.30га, що під багаторічними насадженнями.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про спадкування, права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року №720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Пунктом 17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності в 2002 році передбачено, що відповідно до формулювань Указу Президента України від 08 серпня 1993 року №720/95 слід розуміти, що сертифікат на право на земельну частку (пай) має не правовстановлююче, а правопосвідчувальне значення, тобто право на земельну частку (пай) виникає у члена господарства з моменту виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку (пай) та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року №899-VІ (надалі Закон) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Статтею 1 Закону визначено коло осіб, які мають право на земельну частку (пай):

- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємства, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариства, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємства, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом…

Також ч 3 ст.1 цього ж Закону передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено у судовому порядку.

Згідно ст.2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Частиною другою цієї статті визначено, що документами, які посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Стаття 3 Закону визначає підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), яка належить їм по праву, подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

В разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Як роз`яснено в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Таким чином, судом встановлено на підставі належних і допустимих доказів, що брат позивача - спадкодавець ОСОБА_2 мав право на дві земельні частки (паї) розміром 2 умовних кадастрових гектари кожна, на які, на підставі сертифікату, були отримані ним державні акти про право власності на земельни ділянки зі складом сільськогосподарських угідь у виді ріллі розмірами 3,36га, 1,68га та 1,68га, при цьому оригінали сертифікатів були вилучені, а замість них видані державні акти. Проте, за життя спадкодавець не зміг реалізувати своє право на земельні частки (паі) у сільськогосподарських угіддях у виді багаторічних насаджень, та не отримав відповідних державних актів. З огляду на зазначене, позивач, згідно вимог чинного законодавства, успадкував дане право, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Згідно ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а`ч.3ст.152 Земельного Кодексу України. Частиною 2 ст.373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктами 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно п.3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців в разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців до суду з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання права власності в порядку спадкування на три земельни ділянки розміром 0,3га кожна у виді багаторічних насаджень, які вона успадкувала, є обґрунтованими та підлягають задоволенню; порушення цим прав третіх осіб не вбачається з наданих суду матеріалів і доказів.

Що стосується тверджень представника Болградської районної державної адміністрації що вона не є належним відповідачем, то, оскільки саме розпорядженням райадміністрації затверджувалися свого часу списки сільських рад щодо паювання, позивач скористався своїм правом притягнути її до участі у справі таким чином, оскільки він наділений цим правом чинним законодавством, а суд не вбачає підстав визнати цього відповідача неналежним.

На підставі ст.ст.81,152 Земельного Кодексу України, ст.ст.328, 373, 1216-1218, 1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 200, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України , суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як за спадкоємцем за законом, - право на земельну частку (пай) розміром 0.30 в умовних кадастрових гектарах, в землі, яка перебувала у колективній власності КСП Кубей , та яка належала на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0173597 її брату - спадкодавцю ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як за спадкоємцем за законом, - право на земельну частку (пай) розміром 0.30 в умовних кадастрових гектарах, в землі, яка перебувала у колективній власності КСП Кубей , та яка належала на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД в„–0173598 її матері - спадкодавцю ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як за спадкоємцем за законом, - право на земельну частку (пай) розміром 0.30 в умовних кадастрових гектарах, в землі, яка перебувала у колективній власності КСП Кубей , та яка належала на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0173599 її батькові - спадкодавцю ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання ним повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення виготовлено 19.10.2019 року.

Суддя А.В. Кравцова