Постанова від 16.10.2019 по справі 916/2703/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року Справа № 916/2703/18 м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної

суддів К.В. Богатиря, Л.О. Будішевської

(склад судової колегії змінений відповідно до розпоряджень керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №350 від 02.07.2019р. та №625 від 27.08.2019р.; протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019р. та від 27.08.2019р.)

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 - Кокош П.І.; Приміч Д.В . - за ордером;

від Ізмаїльської міської ради Одеської області - Левандовська Г.О. - за довіреністю;

від ОСОБА_4 - не з`явився;

від Приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. - не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 26 березня 2019 року

у справі №916/2703/18

за позовом ОСОБА_1

до:

- Ізмаїльської міської ради Одеської області;

- ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марія Дмитрівна

про визнання договору недійсним, припинення права власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов`язання звільнення частини нежитлового вбудованого приміщення

суддя суду першої інстанції: Гут С.Ф.

дата і місце ухвалення рішення: 26.03.2019р., 12:15год., м. Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №13

повне рішення складено 05.04.2019р.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судових засіданнях 20.08.2019р. та 17.09.2019р. оголошувалась перерва згідно ст.216 ГПК України.

В судовому засіданні 16.10.2019р. згідно ст.ст.233,240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

03.12.2018р. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області (надалі - відповідач, Ізмаїльська міськрада) та ОСОБА_4 (надалі - відповідач, ОСОБА_4 ), в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна шляхом продажу на конкурсі від 05.07.2011р. №3186, 3/500 частини нежитлового вбудованого приміщення АДРЕСА_2 ; припинити право власності ОСОБА_4 на зазначене нежитлове приміщення та зобов`язати ОСОБА_4 звільнити 3/500 частини нежитлового вбудованого приміщення АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав наступне:

- за договором оренди нерухомого майна, яке було власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради від 15 вересня 2009 року, ОСОБА_1 був орендарем нежитлового вбудованого приміщення №18-кабінет, яке розташоване на першому поверсі в прибудові до будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 , загальною площею 13.1 кв.м. Датою закінчення договору оренди є 14 серпня 2012 року включно. Умови договору оренди позивачем виконувалися в повному обсязі, орендна плата сплачувалася у строки, визначені договором.

Однак Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради, в особі ОСОБА_6, в договорі купівлі-продажу комунального майна шляхом продажу на конкурсі від 05.07.2011 року в п. 8.1 гарантує нотаріусу та ОСОБА_4 , що об`єкт приватизації ... не є переданим, не знаходиться під арештом, судових справ щодо нього немає . В свою чергу ОСОБА_4 вказувала в п. 13.2. договору купівлі-продажу комунального майна шляхом продажу на конкурсі від 05.07.2011 року, що осіб, які б могли ставити питання про визнання цього договору купівлі-продажу недійсним, відсутні .

- оскаржуваний Договір купівлі-продажу комунального майна шляхом продажу на конкурсі., об`єктом якого є 3/500 частини нежитлового вбудованого приміщення АДРЕСА_2 . був укладений 05.07.2011р. між Фондом омунального майна Ізмаїльської міської ради, в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 після подачі ОСОБА_1 адміністративного позову про оскарження рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 30 червня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_4 було визнано як особу, що запропонувала найбільшу ціну в сумі 92000 грн. переможцем конкурсу по приватизації спірного нежитлового вбудованого приміщення, на підставі якого і був укладений договір купівлі-продажу комунального майна шляхом продажу на конкурсі від 05.07.2011 року.

- сторонами договору купівлі-продажу були порушені вимоги ст. 203 ч.1, ч.2 ст.777Цивільного кодексу України.

- Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2016 року визнано незаконним та відмінено рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 30 червня 2011 року, згідно з яким переможцем конкурсу по продажу нежитлового вбудованого приміщення АДРЕСА_2 , визнано ОСОБА_4 як особу, що запропонувала найбільшу ціну в сумі 92000 грн., а тому , на думку позивача, і договір купівлі-продажу комунального майна від 05 липня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_4 , є власником 3/500 частини нежитлового вбудованого приміщення №18-кабінет необхідно визнати незаконним та недійсним.

Також 03.12.2018р. позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, в якій позивач просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовною заявою та поновити строк позовної давності з тих підстав, що право на звернення до господарського суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійним та припинення права власності ОСОБА_4 на спірне приміщення виникло у ОСОБА_1 лише після оскарження рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 30.06.2011р., на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу комунального майна шляхом продажу на конкурсі від 05.07.2011р. №3186. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду від 17.03.2016р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016р., скасовано рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 30.06.2011р.Тому, на думку позивача, строк позовної давності у три роки слід рахувати з 22.06.2016р., коли постанова Ізмаїльського міськрайонного суду набрала законної сили.

Позивач вказував, що 09.06.2017р. звертався до Ізмаїльського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення права власності. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду 15.06.2017р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017р., відмовлено у відкритті провадження у зв`язку з тим, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після чого 05.10.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду з цивільним позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення права власності. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду 05.10.2017р. провадження за позовом ОСОБА_1 закрито у зв`язку з тим, що даний спір підсудний господарському суду. Вказані обставини, за твердженнями позивача, стали причиною пропуску позовної давності.

26.12.2018р. від ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими.

Зокрема відповідач зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 з позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу на протязі семи років після укладення договору до суду не звертався, хоча знав про порушення свого права та особу, яка, начебто, його порушила. Доводи позивача, викладені в заяві про поновлення строку позовної давності, ніяк не стосуються позову про недійсність договору купівлі продажу.

02.01.2019р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача Ізмаїльської міської ради Одеської області надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_4 вважає недоцільними твердження позивача, що оскільки рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 30.06.2011р. визнано незаконним, то і договір купівлі-продажу комунального майна від 05.07.2011р. необхідно визнати незаконним, оскільки вказаний договір був укладений на підставі норм цивільного законодавства та нотаріально посвідчений, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та після повної сплати ОСОБА_4 вартості приміщення ФКМ Ізмаїльської міської ради була здійснена передача їй об`єкта. ОСОБА_4 вважає себе добросовісним набувачем спірного майна та зазначає, що ОСОБА_1 не є стороною по справі для розірвання договору купівлі-продажу спірного приміщення № 18 , а тому відсутні підстави для задоволення його позовних вимог.

02.01.2019р. від Ізмаїльської міської ради Одеської області надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначав наступне:

- на час розгляду справи господарським судом права позивача ніяк не порушені, оскільки він не має відношення до спірного майна так як не є ані орендарем, ані власником такого майна. З посиланням на ч.2 п.8 ст. 15 ЗУ Про приватизацію державного та комунального майна відповідач вказує, що позивач може претендувати на приватизацію спірного майна шляхом викупу лише за відсутності інших претендентів на приватизацію відповідного майна, що спростовує факт порушення прав або законних інтересів позивача на спірне майно.

- має місце сплив позовної давності, оскільки позивачу було відомо про наявність оскаржуваного правочину більше строку загальної позовної давності;

- на момент вчинення оскаржуваного правочину сторонами договору було дотримано всіх вимог діючого законодавства, а тому підстави для його визнання недійсним відсутні та між сторонами правочину немає спору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2019р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д.

17.01.2019р. від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив Ізмаїльської міської ради, в якому позивач зазначає, що не погоджується з доводами Ізмаїльської міської ради з огляду наступного:

- саме укладенням договору купівлі-продажу були порушені права та законні інтереси позивача як заінтересованої особи стосовно спірного приміщення, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу від 05.07.2011р. ОСОБА_1 був орендарем спірного майна;

- посилання відповідача на новий Закон України Про приватизацію державного та комунального майна є некоректними, оскільки на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу комунального майна вказаного закону ще не існувало;

- позивачем було з поважних причин пропущено строк позовної давності, оскільки ним оскаржувалося рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, на підставі якого був укладений оспорюваний договір купівлі продажу, про що позивач детально вказував у заяві про поновлення пропущеного строку на звернення з позовом;

17.01.2019р. від позивача надішли зміни та уточнення до позовної заяви, в яких позивач зазначає, що після отримання відзиву Ізмаїльської міської ради на позовну заяву виникла необхідність змінити та уточнити позовні вимоги.

Відповідно до уточненої позовної заяви позивач просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна шляхом продажу на конкурсі від 05.07.2011р., зареєстрованого в реєстрі за №3186, об`єктом якого є 3/500 частини нежитлової вбудованого приміщення АДРЕСА_2 ;

- припинити право власності ОСОБА_4 на зазначене нежитлове приміщення;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності №29077050 від 07.07.2011р. за ОСОБА_4 3/500 частини нежитлової вбудованого приміщення АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_4 звільнити 3/500 частини нежитлової вбудованого приміщення АДРЕСА_2 та передати його законному власнику - Ізмаїльській міській раді.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2019р. (суддя Гут С.Ф.) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, припинення права власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов`язання звільнення частини нежитлового вбудованого приміщення відмовлено.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст. ст. 11, 15 (ч.1), 203 (ч.1), 257, 267, 321, 346 (ч.2), 777 ЦК України, ст. 175 (ч.1) ГК України , ст. 41 Конституції України, положення п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" та вмотивоване наступним.

-спірний договір купівлі-продажу комунального майна був укладений після подачі ОСОБА_1 адміністративного позову від 04.07.2011р. про оскарження рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 30.06.2011р., згідно з яким ОСОБА_4 було визнано як особу, що запропонувала найбільшу ціну в сумі 92000 грн. переможцем конкурсу по приватизації 3/500 частини нежилого вбудованого приміщення АДРЕСА_2 ., на підставі якого і був укладений договір купівлі-продажу комунального майна шляхом продажу на конкурсі від 05.07.2011 року.

- Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради, в особі ОСОБА_6 , і ОСОБА_4 , знаючи про те, що об`єкт договору знаходився в оренді в ОСОБА_1 , ввели нотаріуса в оману, оскільки надали нотаріусу неправдиву інформацію про відсутність осіб, які б могли ставити питання про визнання цього договору купівлі-продажу недійсним.

-оскільки рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 30 червня 2011 року визнано незаконним та скасовано то, на думку суду і договір купівлі-продажу комунального майна від 05 липня 2011 року, укладений на підставі скасованого рішення, згідно з яким ОСОБА_4 є власником спірного нежилого приміщення, підлягає визнанню недійсним, а тому і вимога позивача, щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності за номером права власності №29077050 від 07.07.2011 року за ОСОБА_4 та припиненням права власності ОСОБА_4 на нежитлове вбудоване приміщення підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Поряд з тим, судом зазначено, що відповідачами було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності з тих підстав, що договір купівлі-продажу був зареєстрований ще 05.07.2011 p., на підставі чого господарський суд з посиланням на ст. ст. 257, 267, п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" дійшов висновку, що наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник, окрім доводів аналогічним доводам позовної зави, зазначає наступне:

-позивачем у справі був пропущений строк позовної давності у три роки з моменту укладання договору купівлі-продажу від 05.07.2011 року., однак цей строк у був пропущений з поважних причин. Для того, щоб позивач мав право та міг звернутися до суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення права власності ОСОБА_4 на спірне приміщення, необхідно було спочатку довести незаконність та недійсність рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 30 червня 2011 року, на підставі якого був укладений договір купівлі-продажу спірного приміщення. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду від 17.03.2016р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016р., скасовано рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 30.06.2011р.Тому, на думку позивача, строк позовної давності у три роки слід рахувати з 22.06.2016р., коли постанова Ізмаїльського міськрайонного суду набрала законної сили. 09.06.2017р. позивач звертався до Ізмаїльського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення права власності. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду 15.06.2017р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017р., відмовлено у відкритті провадження у зв`язку з тим, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після чого 05.10.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду з цивільним позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення права власності. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду 05.10.2017р. провадження за позовом ОСОБА_1 закрито у зв`язку з тим, що даний спір підсудний господарському суду. Вказані обставини, за твердженнями позивача, стали причиною пропуску позовної давності.

- ухвалюючи рішення від 26.03.2019р., господарський суд не розглянув клопотання позивача від 30.11.2018р. про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, яке було подано разом з позовом від 30.11.2018р. р. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення права власності. Крім того, питання поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, також ставилось позивачем і в п.п.5-8 самого позову від 30.11.2018 року.

- відповідно до ч.2,3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається, зокрема, у разі пред`явлення позову до одного із кількох боржників; після переривання перебіг позовної давності починається спочатку. ОСОБА_1 вказує, що в адміністративній справі №2-а-8098/11 (з 04.07.2011 року до 22.07.2016 року), в адміністративній справі №500/3314/17 (з 09.06.2017 року до 20.09.2017 року), в цивільній справі №500/5574/17 (з 05.10.2017 року до 05.10.2018 року), та в господарській справі №916/2703/18 (з 30.11.2018 року) ті ж самі сторони: ОСОБА_1 , Ізмаїльська міська рада Одеської області та ОСОБА_4 , предметом спору у всіх цих 4 (чотирьох) справах є - 3/500 частини нежитлового вбудованого приміщення АДРЕСА_2 .

03.06.2019р. від Ізмаїльської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, зазначаючи, що господарським судом судом було правильно застосовано норми законодавства щодо спливу позовної давності, оскільки позивачу було відомо про наявність оскаржуваного правочину більше строку загальної позовної давності.

22.07.2019р. від Приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. надійшов лист, в якому М.Д. Єфіменко просить розглядати справу за її відсутності, зазначаючи, що жодних зауважень по даній справі у неї немає.

09.10.2019р. до суду поштою надійшла заява ОСОБА_4 , в якій відповідач просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представник Ізмаїльської міської ради Одеської області заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

ОСОБА_4 в судовому засіданні 17.09.2019р. надавала пояснення по суті вимог апеляційної скарги та просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення та застосувати наслідки спливу позовної давності, залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 15.09.2009р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міськради (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна, яке являється власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради. Відповідно до п.1.1. Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно:частину вестибюлю №1 на 1 поверсі гуртожитку по АДРЕСА_2 загальною площею 13,1 кв.м. Балансоутримувач майна - УЖКГ. Вартість майна визначена у відповідності до незалежної оцінки ТОВ Експерт-Текнор і складає станом на 18.06.2009рю - 35360грн. без врахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою - надання юридичних послуг населенню.

Договір укладений строком до 14.08.2012р. включно.

05.07.2011р. між міською громадою в особі Ізмаїльської міської ради (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу комунального майна шляхом продажу на конкурсі, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця об`єкт малої приватизації комунальної власності - 3/500 частини нежитлової будівлі гуртожитку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Об`єкт приватизації складається із: літери А приміщення №ХХХІV (колишній №18), загальною площею 13,1 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2011р. ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області та Ізмаїльської міської ради Одеської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 в якому, просив суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати частково незаконним та скасувати рішенця 6-ї сесії 6-го скликання Ізмаїльської міської Ради Одеської області №405-6 від 25.02.2011 р. "Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, які підлягають приватизації у 2011 році" в частині встановлення способу приватизації шляхом конкурсу нежитлового вбудованого приміщення №18 - кабінет, загальною пл.13,1 кв.м., яке розташоване на 1-му поверсі в прибудові до будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 вартістю 35360грн.;

- зобов`язати Ізмаїльську міську раду встановити спосіб приватизації нежитлового вбудованого приміщення №18 - кабінет, загальною пл.13,1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі в прибудові до будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 вартістю 35360 грн. шляхом викупу;

- визнати незаконним та скасувати рішення конкурсної комісії по продажу об`єктів комунальної власності Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 30.06.2011 року про визнання переможця конкурсу по продажу нежитлового вбудованого приміщення №18 - кабінет, загальною пл.13,1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі в прибудові до будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 .

- зобов`язати Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради включити до переліку об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації нежитлове вбудоване приміщення № 18 - кабінет, загальною площею 13.1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі в прибудові до будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 шляхом викупу ОСОБА_1 , як особою, що має переважне право перед іншими особами на придбання приміщення відповідно до ч.2 ст.777 ЦК України та подати відповідне подання до Ізмаїльської міської ради для виконання вимог ч.І ст.7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в установленому законом порядку та процедури оцінки такого майна.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.03.2016р. у справі №2-а-8098/11, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016р., адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано частково незаконним та скасовано рішення 6-ї сесії 6-го скликання Ізмаїльської міської Ради Одеської області № 405-VI від 25 лютого 2011 року Про перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, які підлягають приватизації у 2011 році в частині встановлення способу приватизації шляхом конкурсу нежитлового вбудованого приміщення № 18 - кабінет, загальною площею 13,1 кв.м, яке розташоване на першому поверсі в прибудові до будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 , вартістю 35360грн. Зобов`язано Ізмаїльську міську Раду Одеської області встановити спосіб приватизації нежитлового вбудованого приміщення № 18 - кабінет, загальною площею 13,1 кв.м, яке розташоване на першому поверсі в прибудові до будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 , вартістю 35360грн. шляхом викупу. Визнано незаконним та скасовано рішення конкурсної комісії по продажу об`єктів комунальної власності Фонду комунального майна Ізмаїльської міської Ради Одеської області від 30 червня 2011 року про визнання переможця конкурсу по продажу нежитлового вбудованого приміщення № 18 - кабінет, загальною площею 13,1 кв.м, яке розташоване на першому поверсі в прибудові до будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 . Зобов`язано Фонд комунального майна Ізмаїльської міської Ради Одеської області включити до переліку об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації нежитлове вбудоване приміщення № 18 - кабінет, загальною площею 13,1 кв.м, яке розташоване на першому поверсі в прибудові до будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 шляхом викупу ОСОБА_1 , як особою, що має переважне право перед іншими особами на придбання приміщення та подати відповідне подання до Ізмаїльської міської Ради Одеської області в установленому законом порядку та процедури оцінки такого майна.

Адміністративними судами встановлено, що 08.02.2011 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Фонду комунального майна Ізмаїльської міськради із заявою про включення орендованого ним приміщення (т.б. кабінету № 18 , пл.13.1 кв.м.) у перелік приватизації на 2011 рік шляхом викупу , в якій, в свою чергу, одночасно пообіцяв зробити добровільні внески на розвиток міста.

18.02.2011 року позивач, на прохання керівництва міської ради, добровільно сплатив на р/рахунок спеціального фонду міського бюджету м.Ізмаїла в якості благодійного внеску - 35000 грн. (квитанція №ПН837578), а 30.03.2011 року - ще 500 грн. (квитанція №ПН915134).

25.02.2011 року Ізмаїльська міська рада на своїй 6 сесії УІ скликання прийняла рішення №405-VI, яким затвердила Перелік об`єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації в 2011 році .

Відповідно до додатку до вищезазначеного рішення від 25.02.2011р., міськрада визначила 15 об`єктів, які підлягають приватизації, для 7 (семи) з яких встановила спосіб приватизації - викуп , а для інших 8 (вісім) об`єктів, серед яких було і спірне нежитлове приміщення пл.13,1 кв .м. (по АДРЕСА_2 , був встановлений порядок приватизації - конкурс .

21.06.2011 року Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради був проведений І-й етап конкурсу з продажу спірного нежитлового вбудованого приміщення №18 - кабінет, яке розташоване на першому поверсі в прибудові до будівлі гуртожитку по АДРЕСА_2 початкова ціна - 35360 грн.), на якому був визнаний тимчасовий переможець - 3-я особа - ОСОБА_4, яка запропонувала найбільшу (ніж позивач) ціну - 64000 грн. (протокол засідання конкурсної комісії по продажу об`єктів комунальної власності №002 від 21.06.2011р.).

30.06.2011 року був проведений 2-й етап конкурсу з продажу цього нежитлового вбудованого приміщення (т.б. кабінету № 18 ), переможцем якого знову було визнано ОСОБА_4 , як особу, що запропонувала найбільшу ціну - 92000 грн. (протокол №003).

05.07.2011р., між ОСОБА_4 та Фондом КМ Ізмаїльської міськради був укладений договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, дійсність якого оспорюється ФОП в даній справі.

Звертаючись до господарського суду з позовом про визнання недійсним укладеного між ОСОБА_4 та Фондом КМ Ізмаїльської міськради договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, ОСОБА_1 посилався на обставини, встановлені судами адміністративної юрисдикції та зазначав, що оскільки рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міськради від 30.06.2011р. визнане незаконним та скасоване, враховуючи положення законодавства, щодо переважного права орендаря на викуп орендованого майна, договір купівлі-продажу комунального майна від 05.07.2011р. має бути визнаним недійсним.

Господарський суд Одеської області визнав позовні вимоги ОСОБА_1 . обґрунтованими та підлягаючими задоволенню з зазначених у позові підстав, однак дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав спливу позовної давності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду, з огляду наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 відповідно до договору оренди нерухомого майна від 15 вересня 2009 року, був орендарем частини вестибюлю АДРЕСА_2 , загальною площею 13,1 кв.м.

Позивачем умови договору виконувались в повному обсязі, орендна плата сплачувалася у строки, визначені договором, що не заперечується відповідачем.

Проте, згідно із договором купівлі-продажу комунального майна шляхом продажу на конкурсі від 05.07.2011, Фонд Комунального майна Ізмаїльської міської ради продав ОСОБА_4 3/500 частини нежитлового вбудованого приміщення АДРЕСА_2 . Вказаний договір купівлі-продажу комунального майна був укладений після подачі ОСОБА_1 адміністративного позову від 04.07.2011р. року про оскарження рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 30 червня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_4 було визнано як особу, що запропонувала найбільшу ціну та на підставі якого і був укладений договір купівлі-продажу комунального майна шляхом продажу на конкурсі від 05.07.2011 року.

Так, постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2016 року адміністративний позов разом з уточненнями ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 30 червня 2011 року, згідно з яким, переможцем конкурсу по продажу нежитлового вбудованого приміщення АДРЕСА_2 , визнано ОСОБА_4 як особу, що запропонувала найбільшу ціну в сумі 92000 грн.

Таким чином, оскільки рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 30 червня 2011 року скаосване, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що і договір купівлі-продажу комунального майна від 05.07. 2011 року, укладений в межах незаконно проведеного конкурсу, підлягає визнанню недійсним, внаслідок чого підлягає задоволенню і вимога позивача, щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності за номером права власності №29077050 від 07.07.2011 року за ОСОБА_4 , оскільки це є наслідком незаконного конкурсу.

Одночасно з цим колегія суддів вважає також обґрунтованими висновки господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав спливу позовної давності.

Так, у відзивах на позовну заяву, відповідачами Ізмаїльською міською радою Одеської області та ОСОБА_4 було зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.2 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо пропуску позовної давності за вимогами ФОП ОСОБА_1 на момент звернення до суду з позовом, адже початок перебігу строку позовної давності припадає на липень 2011 року , коли позивач мав дізнатися про укладення договору купівлі-продажу спірного майна, оскільки 04.07.2011р. він звернувся до районного суду, оскаржуючи рішення конкурсної комісії Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради та повинен був передбачити наслідки продажу майна у вигляді укладення договору купівлі-продажу з переможцем ОСОБА_4 та усвідомлювати, що у зв`язку із цим його переважне право на придбання майна є порушеним.

З позовом про оспорення договору та похідними від цього вимогами ФОП ОСОБА_1 звернувся у грудні 2018 року.

При цьому колегія суддів не убачає поважності причин пропуску строку позовної давності у зв`язку із очікуванням позивачем рішення суду у спорі щодо оскарження результатів конкурсу, адже ці обставини не були об`єктивно непереборними та жодним чином не перешкоджали зверненню до суду із вимогами про визнання недійсним договору протягом 3-х років з липня 2011 року.

Відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже за встановлених судом обставин порушене право позивача не підлягало суловому захисту на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України.

Аргументи скаржника про переривання строку позовної давності та наявність підстав для поновлення пропущеного строку колегія суддів вважає неспроможними, з огляду наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Як зазначає сам скаржник в позовній заяві та в апеляційній скарзі, 09.06.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 , Ізмаїльської міської ради Одеської області, третя особа - приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області - Єфіменко Марія Дмитрівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення права власності. Однак ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2016 року було відмовлено у відкритті провадження у зв`язку з тим, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2017 року - залишено без змін.

05.10.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду з цивільним позовом до ОСОБА_4 , Ізмаїльської міської ради Одеської області, третя особа - приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області - Єфіменко Марія Дмитрівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення права власності. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2018 було закрито провадження у дій справі у зв`язку з тим, що розгляд справи за предметною юрисдикцією підсудний господарському суду

На момент звернення у 2017-2018р.р. з такими вимогами до інших судів позовна давність вже спливла, отже переривання позовної давності не могло відбутися.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції в даному випадку не вбачається поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги як окремо, так і у своїй сукупності не спростовують обґрунтованості висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності .

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване судове рішення господарського суду Одеської області залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.ст.275, 276 ГПК України.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір , а тому розподіл судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги судом апеляційної скарги не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2019р.у справі №916/2703/18 залишити без змін.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Повна постанова складена 21 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.О. Будішевська