Постанова

від 17.10.2019 по справі 911/1420/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2019 р. Справа№ 911/1420/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Майданевича А.Г.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 02.08.2019 (вх. №09.1-04.2/6202/19 від 08.08.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019

у справі №911/1420/19 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп"

до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області

про визнання недійсним договору

за участю представників учасників справи:

від позивача - Яценко В.В. довіреність № б/н від 20.12.18

від відповідача - Клименко К.В. довіреність № 01-20/4249/5 від 22.12.18

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання недійсним договору №54 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 30.06.2017, разом із додатком - графіком сплати пайового внеску до нього.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір №54 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 30.06.2017 укладений всупереч вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а тому на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2019 (повний текст складено 29.07.2019) у задоволені позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 179 ГК України, ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п. п. 2.1, 2.2 Положення про порядок залучення коштів будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради від 06.11.2014 №4146-60-VI, встановив недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов`язує визнання недійсним оспорюваного правочину та, відповідно, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп" подав апеляційну скаргу б/н від 02.08.2019 (вх. №09.1-04.2/6202/19 від 08.08.2019) на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 у справі №911/1420/19, просить скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю та покласти судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1921 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн, разом 4802,5 грн на відповідача у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі невірного з`ясування обставин, які мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт стверджує, що зміст договору суперечить приписам ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , оскільки визначення загальної кошторисної вартості будівництва на підставі рішення ради місцевого самоврядування, яке не відповідає вказаним нормам нормативно-правового акту, є незаконним. На думку апелянта, місцевим господарським судом безпідставно було застосовано до спірних правовідносин положення п. п. 2.1, 2.2 Положення про порядок залучення коштів будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради від 06.11.2014 №4146-60-VI. Крім того, позивач вказуючи на порушення норм процесуального права, зазначає, що судом було порушено приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Майданевича А.Г., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від 02.08.2019 (вх. №09.1-04.2/6202/19 від 08.08.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 у справі №911/1420/19. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а учасникам справи - заяв, клопотань, пояснень до 04.10.2019. Справу призначено до розгляду на 17.10.2019.

03.10.2019 від Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта відповідач вказує на те, що у відповідності до п. 4.1 договору № 54 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 30.06.2017, сторони уклали цей договір добровільно, при укладенні цього договору сторони майнових претензій не мають. Доказів того, що при укладенні оспорюваного договору позивач пропонував інші умови в частині методики визначення розміру загальної вартості будівництва, як стверджує відповідач, апелянтом не надано, не надано протоколу розбіжностей стосовно вказаних умов. Крім того, відповідач вказує на те, що багатоквартирний житловий будинок, будівництво якого стало підставою укладення вказаного договору та участі позивача у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Ірпінь на даний час введено в експлуатацію. Також відповідач звертає увагу суду на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2019 у справі № 911/103/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019, зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Орлан-Інвест Груп на користь Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області 1 500 000 грн. 00 коп. заборгованість за договором № 54 про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 30.06.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 17.10.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві, просив рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 залишити без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

30.06.2017 між Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області (відповідач у справі) та ТОВ Орлан-Інвест Груп (замовник за договором, позивач у справі) укладено договір про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь №54, предметом якого участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь.

Згідно пп. 1.2, 1.3. договору місце розташування об`єкта: м. Ірпінь , вул. Мінеральна, 7, 7-з, 7-ж будинок №3. Цільове призначення об`єкта: багатоквартирний житловий будинок квартирною загальною площею 8928,88 кв. м., квартирною площею 7136,04 кв. м., площею нежитлових приміщень комерційного призначення 679,90 кв. м. (Декларація про початок виконання будівельних робіт №КС083171160655 від 26.04.2017).

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість будівництва житлового будинку в м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 7, 7-з, 7-ж будинок №3, розрахована відповідно до заяви замовника, виходячи з опосередкованої вартості (згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 №102) складає: 7136,04*10365,00 = 73 965 054,60 грн, (в т.ч. ПДВ - 12 327 509,10 грн). Відповідно, вартість житлових та нежитлових приміщень комерційного призначення складає: - нежитлові приміщення комерційного призначення: 73965054,60 + 8928,88*679,90 = 5632155,50 грн; - житлові приміщення: 73965054,60 - 5632155,50 = 68332899,10 грн.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховується відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Положення про порядок залучення коштів будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради від 06.11.2014 №4146-60-VI.

Для даної забудови величина пайового внеску складає: - житлові приміщення: 68332899,10*4%=2733315,96 грн; - нежитлові приміщення комерційного призначення: 5632155,50*10%=563215,55 грн. Разом: 3 296 531,51 грн.

Сплата коштів замовником на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста здійснюється шляхом безготівкового перерахування в сумі 3296531,51 грн. згідно графіка (додаток 1) до цього договору, але не пізніше, ніж до введення об`єкта в експлуатацію (п. 2.2. договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх своїх обов`язків за цим договором.

Водночас, разом з договором сторонами підписано додаток №1 до договору - графік сплати пайового внеску замовника будівництва об`єкту архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь.

ТОВ Орлан-Інвест Груп , вважаючи, що наведений в п. 2.1 Договору розрахунок загальної вартості будівництва проведений органом місцевого самоврядування на підставі затверджених Держбудом показників опосередкованої вартості спорудженого житла суперечить положенням ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , звернулось з позовом у даній справі про визнання недійсним договору № 54 від 30.06.2017 згідно ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При вирішенні спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу припису зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суперечність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судом обставинах справи про порушення певним правочином імперативного припису законодавства чи укладення певного правочину всупереч змісту чи суті правовідносин сторін; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За змістом положень ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частинами 5, 6, 8, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Частиною першою статті 648 ЦК України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Рішенням Ірпінської міської ради № 4146-60-VI від 06.11.2014 затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь (далі - Положення), яким визначається порядок і умови залучення коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь.

Так, згідно п. 2.1 Положення величина пайової участі у розвитку інфраструктури визначається у договорі, укладеному Ірпінською міською радою із замовником будівництва об`єктів архітектури, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Згідно з п. 2.2 Положення у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для багатоповерхових житлових будинків.

Пунктом 2.5 Положення передбачено, що розмір пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь складає, зокрема, для житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, розмір коштів пайової участі визначається диференційовано, з урахуванням загальної вартості об`єкта будівництва: для нежитлових приміщень - у розмірі 10%, для житлового фонду - 4%; для нежитлових будівель та споруд - 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Таким чином, із правового контексту вищенаведених норм в їх сукупності слідує, що положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов`язок замовника будівництва взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та актом органу місцевого самоврядування, зокрема, Порядком.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається зі змісту умов оспорюваного правочину, який укладений сторонами на підставі Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради № 4146-60-VI від 06.11.2014, загальна кошторисна вартість будівництва розрахована на підставі затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудження житла. Тобто у відповідності до прийнятого органом місцевого самоврядування рішення, а саме п. п. 2.1, 2.2 Положення. Доказів того, що вказане Положення у встановленому законом порядку було визнано таким, що суперечить чинному законодавству, зокрема, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до матеріалів справи не представлено, а відтак судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що вказане рішення органу місцевого самоврядування не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. До того ж, встановлення відповідності актів органів місцевого самоврядування положенням чинного законодавства не є дискреційними повноваженнями суду господарської юрисдикції.

Серед іншого, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити, що невірність визначення органом місцевого самоврядування загальної вартості будівництва та, відповідно, і розмір пайової участі, на чому наполягав апелянт при зверненні з даним позовом (а.с. 9 абз 6), не може бути підставою для визнання недійсним договору про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, який в силу імперативних приписів закону є обов`язковим для його укладення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем наявності тих фактичних обставин, з якими положення статей 203, 215 ЦК України пов`язують визнання договору №54 від 30.06.2017 недійсним на момент його вчинення, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права (п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України) не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 277 ГПК України). Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі № 911/1420/19, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства).

Отже, звертаючись з апеляційною скаргою, позивач не спростував висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 у справі №911/1420/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 у справі №911/1420/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2019 у справі №911/1420/19 залишити без змін.

3. Справу №911/1420/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.Г. Майданевич

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 22.10.2019