Рішення

від 21.10.2019 по справі 904/3728/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019м. ДніпроСправа № 904/3728/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Вязовська К.В., розглянувши справу

за позовом Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірнича компанія "Енергія", м. Дніпро

про стягнення 68 000,00 грн. штрафу та 68 000,00 грн. пені

Представники:

Від позивача Гочачілов К.М - представник

Від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Хмельницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірнича компанія "Енергія" про стягнення 68 000,00 грн. штрафу та 68 000,00 грн. пені.

Ухвалою суду від 23.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.09.2019.

Ухвалою від 09.09.2019 відкладено підготовче засідання до 01.10.2019.

Ухвалою від 01.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2019.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в жодне судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвала суду, направлена на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.08.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 27, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 21.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2019 адміністративною колегією Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) у справі № 03-06/54-17 прийнято рішення №3-р/к "Про захист економічної конкуренції", згідно з яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірнича компанія "Енергія" (далі - відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова Компанія Гефест , які полягали в узгодженні своєї конкурентної поведінки під час підготовки та участі у відкритих торгах (UA-2017-06-20-000474-с) щодо закупівлі: Вугілля кам`яне код ДК 021:2015-09110000-3 - Тверде паливо , яка проводилась протягом червня-липня 2017 року Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення анти конкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів.

За вчинене порушення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України Про захист економічної конкуренції накладено штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірнича компанія "Енергія" у розмірі 68 000,00 грн.

У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Зокрема, відповідачу було також роз`яснено, що відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

У рішенні адміністративної колегії також зазначено, що відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення може бути оскаржено повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання. Цей строк не може бути відновлено.

Позивач листом від 19.02.2019 № 72-02/320 направив на адресу відповідача рішення від 15.02.2019 № 3-р/к у справі № 03-06/54-17 для виконання за адресою реєстрації. Відповідач отримав зазначений лист 28.02.2019, що підтверджується підписом представника відповідача на поштовому повідомленні (а.с.25).

Згідно частини 1 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі - Закон) Рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідачем рішення Адміністративної колегії Хмельницького обласного територіального відділенні Антимонопольного комітету України від 15.02.2019 № 3-р/к у справ № 03-06/54-17 у встановлений двомісячний строк не оскаржувалось.

Відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Станом на час звернення позивача до господарського суду, відповідач доказів сплати штрафу не надав.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Таким чином, позивач вважає, що строк сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням адміністративної колегії Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.02.2019, закінчився 02.05.2019.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Позивач посилається на те, що відповідач в установлений строк не сплатив штраф, накладений рішенням адміністративної колегії Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.02.2019, документів, що підтверджують сплату штрафу до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення не надіслав, а тому позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача на підставі вказаного рішення суми штрафу в розмірі 68 000,00 грн. та суми пені в розмірі 68 000,00 грн. за період з 03.05.2019 по 09.08.2019, враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Вказане і є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб`єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення адміністративної колегії Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.02.2019, вручене відповідачу 28.02.2019.

Отже, суд вважає, що кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 02.05.2019.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Рішення Адміністративної колегії Хмельницького обласного територіального відділенні Антимонопольного комітету України від 15.02.2019 № 3-р/к у справ № 03-06/54-17 у встановлений двомісячний строк не оскаржувалось.

З матеріалів даної справи судом встановлено, що відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 68 000,00 грн., накладеного на нього рішенням адміністративної колегії Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.02.2019, у двомісячний строк з дня вручення відповідачу рішення про накладення штрафу (частини 1, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), оскільки станом на час розгляду справи, спірний штраф відповідач не сплатив, докази протилежного до матеріалів справи не долучив.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 68 000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати відповідачем штрафу за період з 03.05.2019 по 09.08.2019 в розмірі 68 000,00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 1 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

З урахуванням положень абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач просить стягнути з відповідача 68 000,00 грн. пені за вказаний період за наступним розрахунком:

Сума штрафу, накладеного на відповідача рішенням від 15.02.2019, становить 68 000,00 грн.

Позивач зазначає, що за період з 03.05.2019 по 09.08.2018 відповідачем прострочено 99 день сплати штрафу, а сума пені за прострочення сплати штрафу за цей період складає 100 980,00 грн.

При цьому, позивачем враховано обмеження, встановлені частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно яких розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням АМК, у зв`язку з чим позивач визначив розмір пені за період з 03.05.2019 по 09.08.2018 в сумі 68 000,00 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що він здійснений вірно, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 68 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягнення з відповідач на користь позивача штрафу у сумі 68 000,00 грн. та пені - 68 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірнича компанія "Енергія" про стягнення штрафу у сумі 136 000,00 грн. - задовольнити у повному обсязі .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірнича компанія "Енергія" (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, 27; код ЄДРПОУ 38240991) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ 38045529, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок 31115106022002, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106) - штраф у розмірі 68 000,00 грн. та пеню у розмірі 68 000,00 грн., про що видати наказ .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірнича компанія "Енергія" (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, 27; код ЄДРПОУ 38240991) на користь Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (29001, м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54, код ЄДРПОУ 21312821) витрати по сплаті судового збору - 2 040,00 грн. , про що видати наказ .

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.10.2019

Суддя Н.Г. Назаренко