Рішення

від 09.10.2019 по справі 910/8588/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2019Справа № 910/8588/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Нечая О.В., за участі секретаря судового засідання Грузького Ю.О., розглянувши у загальному позовному провадженні справу № 910/8588/19

за позовом Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України

(04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 19; ідентифікаційний код: 21609277)

до Приватного підприємства "Глорія-дей"

(02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, буд. 18 Б, кв. 13; ідентифікаційний код: 36069533)

про стягнення заборгованості в розмірі 277 057,59 грн

Представники сторін:

від позивача: Астрюхін К.А., ордер КС № 338022 від 14.08.19;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Глорія-дей" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 277 057,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по сплаті орендних платежів, передбачених Договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 5-2017 від 14.03.2017, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

15.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8588/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.08.2019.

У підготовче засідання 14.08.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 14.08.2019 судом, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 11.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 відповідача в порядку, визначеному статтями 120 - 121 ГПК України, викликано в підготовче засідання 11.09.2019.

04.09.2019 до суду надійшло клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 11.09.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 11.09.2019 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.10.2019.

У судове засідання 03.10.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 03.10.2019 суд на місці ухвалив оголосити перерву до 09.10.2019.

У судове засідання 09.10.2019 з`явився представник позивача, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 09.10.2019 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2017 між Інститутом вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (далі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством "Глорія-дей" (далі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди № 5-2017 майна, що належить до майнового комплексу НАН України (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно (далі - майно): нежитлові приміщення загальною площею 96,3 кв.м. (км. № 1 - № 8 першого поверху адміністративно-службового корпусу), вартість якого визначена згідно з висновком про незалежну оцінку станом на 31.10.2016 і становить 1207602,00 грн без ПДВ, що розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 19, перебувають на балансі Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (п. 1.1 Договору).

Майно передається в оренду з метою використання для розміщення виробництва одягу (п. 1.2 Договору).

Зазначене майно було передано 14.03.2017 відповідачу за актом приймання-передачі нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту вугільних енерготехнологій НАН України до Договору оренди № 5-2017 від 14.03.2017.

Пунктами 3.1, 3.3 Договору встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2017 - 11 082,65 грн. (без ПДВ), ПДВ - 2 216,53 грн., разом 13 299,18 грн. Крім орендної плати орендар сплачує орендарю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Відповідно до п. 3.4 Договору орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщеннями щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно з п. 8.4 Договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання цього договору у разі: погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання орендарем умов цього договору; у випадку несплати орендарем платежів за цим договором більше ніж 3 місяці; у випадку відмови орендаря переглянути розмір орендної плати на підставі п. 3.6 цього договору.

Цей договір укладено строком на 2 роки 10 місяців, що діє з 14 березня 2017 року до 01.01.2020 року. Договір оренди може бути розірвано достроково: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадку порушення однією із сторін зобов`язань за цим договором, у тому числі: несплати орендних платежів протягом 3 місяців. (пункти 10.1, 10.6 Договору).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2018, яке, у відповідності до ч. 1 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набрало законної сили 24.01.2019, розірвано Договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 5-2017 від 14.03.2017, укладений між Інститутом вугільних енерготехнологій Національної академії наук України та Приватним підприємством "Глорія-дей" та виселено Приватне підприємство "Глорія-дей" з кімнат № 1- № 8 першого поверху адміністративно-службового корпусу № 2, що розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вулиця Андріївська, будинок 19. Позивач зазначає суду про те, що після розірвання Договору, в строк, визначений Договором, об`єкт оренди не був повернутий відповідачем позивачу за актом приймання-передачі, а тому просить суд стягнути орендну плату за фактичне користування об`єктом оренди, а також пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання, інфляційні нарахування, 3% річних, 7% штрафу та донарахування подвійної орендної плати за користування майном після розірвання Договору в загальному розмірі 227 057,59 грн.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев`ята статті 165 ГПК України).

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Проаналізувавши зміст Договору, судом встановлено, що за своєю правовою природою він є договором оренди (найму).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення викладені у статті 180 Господарського кодексу України, а саме, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Разом з тим, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до пунктів 10.7, 10.8 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору орендоване майно повертається орендарем орендодавцю протягом трьох робочих днів. У разі, якщо орендар затримав повернення орендованого майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Як вже зазначалось судом вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2018, яке, у відповідності до ч. 1 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набрало законної сили 24.01.2019, розірвано Договір, укладений між сторонами та виселено Приватне підприємство "Глорія-дей" з кімнат № 1- № 8 першого поверху адміністративно-службового корпусу № 2, що розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вулиця Андріївська, будинок 19.

Проте, судом встановлено, що 16.07.2019 в рамках виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/8876/18, рішення суду було виконано в повному обсязі, орендаря було виселено з орендованого приміщення.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок сплачувати за користування майном, в силу ст. 11 ЦК України, виникає з самого факту використання майна. Ухилення користувача від оплати за майно, що знаходиться у нього в користуванні, суперечить принципам добросовісності та справедливості, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене, відповідач зобов`язаний сплачувати орендні платежі за весь час фактичного користування ним майном.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів у розмірі 176 431,18 грн є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, наявними у матеріалах справи, а саме, актами здачі-прийняття робіт на суму 176 431,18 грн.

Щодо стягнення з відповідача донарахування подвійної орендної плати за користування майном після розірвання Договору, пені та 7% штрафу, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 10.9 Договору передбачено, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати подвійної плати за користування майном.

В свою чергу, пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Крім того, за умовами пункту 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відтак, вказані вище види відповідальності за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті орендних платежів та повернення орендованого майна передбачені умовами Договору, який було розірвано за рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2018, яке, у відповідності до ч. 1 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набрало законної сили 24.01.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, правовими наслідками розірвання договору є припинення зобов`язання (частина друга статті 653 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З огляду на вищенаведене, застосування до відповідача відповідальності, передбаченої пунктами 3.7, 3.8, 10.9 Договору є правомірним виключно до дати набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2018, яке, у відповідності до ч. 1 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набрало законної сили 24.01.2019.

Враховуючи вищевикладене, перерахунок донарахування подвійної орендної плати за користування майном після розірвання Договору, пені та 7% штрафу здійснено судом, з урахуванням скорегованих періодів, у зв`язку із розірванням Договору, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню подвійна орендна плата за користування майном після розірвання Договору в розмірі 29 319,06 грн, пеня в розмірі 7 267,86 грн та 7% штрафу в розмірі в розмірі 7 410,37 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% та інфляційних втрат через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті орендних платежів за користуванням об`єктом оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі N 758/1303/15-ц.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі N 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Так, за умовами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов`язання в частині сплати орендних платежів, вимога про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованою.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем було допущено помилки при здійсненні вказаних нарахувань, за розрахунком суду, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 1 876,43 грн та інфляційні втрати в розмірі 5 390,15 грн.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем частково доведено суду належними та допустимими доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно зі ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку що позивачем належними та допустимими доказами частково доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись cтаттями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Глорія-дей" (02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, буд. 18 Б, кв. 13; ідентифікаційний код: 36069533) на користь Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 19; ідентифікаційний код: 21609277) заборгованість з орендних платежів у розмірі 176 430 (сто сімдесят шість тисяч чотириста тридцять) грн 18 коп., пеню в розмірі 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 86 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 390 (п`ять тисяч триста дев`яносто) грн 15 коп., 3% річних в розмірі 1 876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) грн 43 коп., штраф в розмірі 7 410 (сім тисяч чотириста десять) грн 37 коп. та донарахування подвійної орендної плати в розмірі 29 319 (двадцять дев`ять тисяч триста дев`ятнадцять) грн 06 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Глорія-дей" (02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, буд. 18 Б, кв. 13; ідентифікаційний код: 36069533) на користь Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 19; ідентифікаційний код: 21609277) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 415 (три тисячі чотириста п`ятнадцять) грн 44 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.10.2019

Суддя О.В. Нечай