Рішення

від 09.10.2019 по справі 914/1775/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2019 справа № 914/1775/19

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Унібрук , смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область до відповідача:Фізичної особи-підприємця Пристай Олега Ігоровича, с. Добрівляни, Стрийський район, Львівська область про:стягнення 74067,03 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі судового засідання Струк Н.Р.

За участю представників:

від позивача: Дмитришин М.П. - адвокат;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Унібрук звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Пристай Олега Ігоровича про стягнення 74067,03 грн., з яких: 66483,60 грн. заборгованості за поставлений товар, 3687,66 грн. пені, 3324,18 грн. штрафу, 320,46 грн. трьох відсотків річних та 251,13 грн. інфляційних збитків.

Ухвалою суду від 04.09.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 25.09.2019 р.

25.09.2019 р. на розгляд суду представником позивача подана заява про те, що позивачем будуть понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі орієнтовно 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 25.09.2019 р. розгляд справи відкладено на 02.10.2019 р. Ухвалою суду від 02.10.2019 р. розгляд справи відкладено на 09.10.2019 р.

09.10.2019 р. представником позивача подано клопотання (вх. № 41723/19), до якого долучено засвідчені копії банківських виписок, платіжного доручення від 20.09.2019 р. № 153 та акту виконаних робіт від 20.09.2019 р.

У судове засідання 09.10.2019 р. з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги повністю та надав пояснення по суті спору. Відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

1.Описова частина рішення.

1.1.Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після проведення переговорів між Товариством з обмеженою відповідальністю Унібрук (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Пристай Олегом Ігоровичем (покупець, відповідач), дійшовши згоди по всіх істотних умовах, було укладено договір поставки №53/2019 від 10 травня 2019 року (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передавати у власність покупця бетонні вироби, а відповідач зобов`язався приймати та оплачувати його.

На виконання умов договору в період з 10 травня 2019 року ФОП Пристай О.І. було отримано від ТОВ Унібрук товару на загальну суму 91473,60 грн., про що свідчать видаткові накладні (копії містяться в матеріалах справи). Позивач зазначає, що претензії до кількості та якості не пред`являлись.

Позивач стверджує, що в порушення умов договору та вимог чинного законодавства України відповідачем договірні зобов`язання з оплати отриманого товару виконувались неналежним чином, оплата за отриманий товар пройшла частково, в сумі 24990,00 грн. Тому виникла заборгованість за отриманий товар, яка станом на 15 серпня 2019 року, становить 66483,60 грн., що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Позивачем 25.07.2019 р. було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 21 про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Також позивачем за прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати поставленого товару нараховано відповідачу пеню в сумі 3687,66 грн., штраф в сумі 3324,18 грн., інфляційні втрати в сумі 251,13 грн. та три відсотки річних в сумі 320,46 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений за подання даної позовної заяви судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

1.3. Заяви та клопотання сторін.

Позивачем 25.09.2019 р. на розгляд суду подано заяву (вх. № 39368/19) та 09.10.2019 р. клопотання (вх. № 41723/19), в яких зазначає, що позивачем сплачено 9600,00 грн. за надані послуги професійної правничої допомоги адвоката, які просить стягнути з відповідача на користь позивача.

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Унібрук (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Пристай Олегом Ігоровичем (покупець) 01.05.2019 р. укладено договір поставки № 53/2019 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передавати у власність покупця бетонні вироби (товар), а покупець зобов`язався приймати та оплачувати його (п.1.1.).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за період травня - червня 2019 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 91473,60 грн., що підтверджується видатковими накладними від 17.05.2019 р. № 270 на суму 43235,06 грн., від 23.05.2019 р. № 289 на суму 28800,60 грн., від 05.06.2019 р. № 341 на суму 3180,58 грн. та від 13.06.2019 р. № 398 на суму 16257,36 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна ціна договору складається із сум, зазначених у накладних за кожну партію товару, яка є невід`ємною частиною цього договору. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% оплати вартості партії товару на підставі рахунку та/або накладної в термін, що не перервищує 21 календарний день з моменту отримання товару/партії товару.

Як стверджує позивач, відповідач оплатив поставлений товар лише частково в сумі 24990,00 грн. (про що свідчать банківські виписки по рахунку, копії яких містяться в матеріалах справи), заборгувавши позивачу 66483,60 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до п. 5.2. договору в разі порушення покупцем терміну оплати товару, покупець зобовязаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протстрочення платежу від суми несплаченої вартості товару і за весь період прострочення оплати, починаючи з дня, подальшого за днем належного платежду у відповідності із договором, до дня фактичного погашення суми боргу в повному обсязі.

У п. 5.3. договору сторони обумовили, що у випадку прострочення оплати більше як на 30 днів, покумець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми отриманого та неоплаченого товару.

Позивачем за прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати поставленого товару нараховано відповідачу пеню в сумі 3687,66 грн., штраф в сумі 3324,18 грн., інфляційні втрати в сумі 251,13 грн. та три відсотки річних в сумі 320,46 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений за подання даного позову судовий збір.

2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю Унібрук (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Пристай Олегом Ігоровичем (покупець) 01.05.2019 р. укладено договір поставки № 53/2019 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передавати у власність покупця бетонні вироби (товар), а покупець зобов`язався приймати та оплачувати його (п.1.1.).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за період травня - червня 2019 року поставлено відповідачу товар, який прийнято відповідачем, на загальну суму 91473,60 грн.

Як стверджує позивач, враховуючи часткову оплату товару, заборгованість відповідача становить 66483,60 грн.

Суд звертає увагу на те, що сторонами не надано суду доказів та в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем зазначеної заборгованості в сумі 66483,60 грн. Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 66483,60 грн. за поставлений позивачем у травні-червні 2019 року товар.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2. договору в разі порушення покупцем терміну оплати товару, покупець зобовязаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протстрочення платежу від суми несплаченої вартості товару і за весь період прострочення оплати, починаючи з дня, подальшого за днем належного платежду у відповідності із договором, до дня фактичного погашення суми боргу в повному обсязі.

Враховуючи зазначені положення законодавства та умови договору, суд встановив, що позивачем правомірно, в межах шестимісячного строку нараховано 3687,66 грн. пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

У п. 5.3. договору сторони обумовили, що у випадку прострочення оплати більше як на 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми отриманого та неоплаченого товару.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, а також приписами ст. 546 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Заборона застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне урегулювання у договорі. При цьому слід враховувати презумпцію правомірності правочину, визначену ст. 204 Цивільного кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, в даному випадку не йдеться про притягнення особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як форм її сплати.

Отже, враховуючи прострочення оплати поставленого товару більше як на 30 днів та наведені положення законодавства, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 % від суми отриманого та неоплаченого товару, що становить 3324,18 грн., є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу за період з 08.06.2019 р. по 15.08.2019 р. три проценти річних від простроченої суми в сумі 320,46 грн.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 320,46 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу за червень 2019 року 251,13 грн. інфляційних втрат.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Суд звертає увагу на те, що у червні 2019 року індекс інфляції, оприлюднений Державним комітетом статистики України, становив 99,5%.

З огляду на викладене, суд встановив, що у червні 2019 року не було інфляційного збільшення суми боргу, тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих за червень, за прострочення оплати поставленого товару 251,13 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Щодо судового збору, суд зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позову майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, а також те, що ціною позову є 74067,03 грн, беручи до уваги, що з 1 січня 2019 р. встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1921,00 грн., за подання до господарського суду даної позовної заяви позивачу слід було сплатити 1921,00 грн. судового збору.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1914,49 грн. Решта суму сплаченого судового збору суд залишає за позивачем.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Унібрук просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9600,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

До матеріалів справи на підтвердження повноважень долучено ордер від 25.09.2019 р. серія ЛВ № 177612 на надання правової допомоги ТзОВ Унібрук на підставі договору від 01.08.2019 р. № 1115-Д адвокатом Дмитришин М.П. та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, видане Дмитришин М.П., від 03.02.2019 р. № 1621.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Унібрук в особі директора Літвінова С.О. (замовник, клієнт) та Адвокатським об`єднанням Лемеха та Партнери в особі керівника Дмитришин М.П. (виконавець) укладено договір-доручення про надання правничої допомоги № 1115-Д, відповідно до умов якого за дорученням замовника, виконавець зобовязується надати клієнтьу правову допомогу (надання правової інформації, консультацій та розяснень з правових питань, здійснення представництва та правового забезпечення захисту прав та законних інтересів клієнта підчас здійснення судочинства, здійснення правового супроводу діяльності клієнта, надання інших видів правової допомоги) у справі про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пристай Олега Ігоровича заборгованості за договором поставки № 53/2019 від 10.05.2019 р., а замовник зобов`язується виплатити виконавцю гонорар та відшкодувати витрати, необхідні для виконання договору .

Пунктом 5.1. договору-доручення про надання правничої допомоги № 1115-Д від 01.08.2019 р. визначено, що загальна вартість послуг, які надаються виконавцем обумовлені у додатку № 1 до договору. Послуги затверджуються сторонами в акті виконаних робіт та наданих послуг (п.5.2. договору).

До матеріалів справи долучено належним чином завірені копії додатку № 1 від 01.08.2019 р. до договору-доручення про надання правничої допомоги № 1115-Д та акту виконаних робіт № 1 від 20.09.2019 р. згідно договору-доручення про надання правничої допомоги № 1115-Д, якими сторони погодили вартість правових послуг та підтвердили належне надання правової допомоги згідно договору-доручення про надання правничої допомоги № 1115-Д від 01.08.2019 р. з детальним описом виконаних робіт, затраченим часом на їх виконання та розрахунком вартості таких робіт. Зокрема, сторони визначили, що загальна вартість наданих послуг становить 9600,00 грн. за надання правової допомоги.

Дані послуги були оплачені позивачем згідно платіжного доручення від 20.09.2019 р. № 153 на суму 9600,00 грн., копія якого долучена до справи.

Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, враховуючи подані позивачем докази щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи пов`язаність цих витрат з розглядом справи; пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, кількості розрахунків, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, суд дійшов до висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 9600,00 грн.

Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Артимовича В.М., повний текст рішення складено та підписано 21.10.2019 р.

Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути із Фізичної особи - підприємця Пристай Олега Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Унібрук" (77552, вул. Данила Галицького, 34, смт. Вигода, Долинського р-ну, Івано-Франківської обл., ідентифікаційний код 40824985)) 66483,60 грн. основного боргу, 3324,18 грн. штрафу, 3687,66 грн. пені та 320,46 грн. трьох відсотків річних, 1914,49 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору та 9600,00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

4. У задоволенні решта частини позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 251,13 грн. відмовити.

5. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Судові витрати в сумі 6,51 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.10.2019 р.

Суддя Артимович В.М.