Ухвала

від 17.10.2019 по справі 915/251/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

17 жовтня 2019 року Справа № 915/251/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника стягувача: не з`явився,

представника боржника: не з`явився,

приватного виконавця: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу Фермерського господарства "Колос" №92 від 27.09.2019 на дії та рішення приватного виконавця при примусовому виконанні рішення суду у справі №915/251/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна"

(08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Проліски, вул.Броварська, буд.2;

ідент.код 21665011),

до відповідача: Фермерського господарства "Колос"

(57230, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Білозірка; ідент.код 30405651),

про: стягнення заборгованості у розмірі 17495279,69 грн,

особа, дії якої оскаржуються: Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович (адреса для листування: 54001, м.Миколаїв, а/с78; адреса офісу: 54030, м.Миколаїв, вул.Пушкінська, буд.17-А, оф.13) , суд,-

в с т а н о в и в:

Боржник - Фермерське господарство "Колос" звернувся до Господарського суду Миколаївської області із скаргою №92 від 27.09.2019, в якій просить суд:

1) визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича з винесення постанови від 13.09.2019 про опис та арешт майна (коштів) боржника - Фермерського господарства "Колос", якою здійснено опис та накладено арешт на майнові права (речові права), а саме право оренди земельних ділянок загальною площею 1069,2055 га;

2) визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича з винесення постанови від 13.09.2019 про опис та арешт майна (коштів) боржника - Фермерського господарства "Колос", якою здійснено опис та накладено арешт на майнові права (речові права), а саме право оренди земельних ділянок загальною площею 22,1478 га;

3) визнати неправомірною та скасувати постанову від 13.09.2019, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. у виконавчому провадженні №59892637 про опис та арешт майна (коштів) боржника - Фермерського господарства "Колос", якою здійснено опис та накладено арешт на майнові права (речові права), а саме право оренди земельних ділянок загальною площею 1069,2055 га;

4) визнати неправомірною та скасувати постанову від 13.09.2019, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. у виконавчому провадженні №59892637 про опис та арешт майна (коштів) боржника - Фермерського господарства "Колос", якою здійснено опис та накладено арешт на майнові права (речові права), а саме право оренди земельних ділянок загальною площею 22,1478 га.

В обґрунтування скарги боржник зазначив, що на виконання рішення суду від 10.07.2019 у справі №915/251/19 приватним виконавцем Куліченком Д.О. 13.09.2019 у ВП №59892637 винесено постанови, якими здійснено опис та накладено арешт на право оренди (суборенди) земельних ділянок, перелік яких визначено в оскаржуваних постановах.

Зазначені дії приватного виконавця скаржник вважає такими, що не відповідають положенням чинного законодавства та вчинені приватним виконавцем при відсутності правових підстав, в зв`язку з чим вказані постанови підлягають скасуванню, виходячи з наступного:

- здійснюючи опис та арешт майна боржника у ВП №59892637, приватним виконавцем не враховано, що майнові права як об`єкти суб`єктивних цивільних прав не можуть розглядатися як майно у відриві від їхньої юридичної належності тим чи іншим конкретним суб`єктам. Зазначене свідчить про те, що майнові права (в даному випадку право передачі земельних ділянок в оренду) належить власникам таких земельних ділянок, та може відчужуватись ними іншим особам, але тільки з волі саме власника земельної ділянки. Тобто, при відсутності у орендодавців невиконаних грошових зобов`язань перед власними кредиторами, у зв`язку з чим до таких власників може бути застосовано обмеження у розпорядженні власними майновими правами, власник земельної ділянки не може бути примушений укласти договір оренди належної йому землі із іншою особою крім орендаря, визначеного виключно за вибором власника землі.

- звернення стягнення на право оренди (суборенди) земельної ділянки може бути здійснено приватним виконавцем виключно у разі наявності в його провадженні виконавчого провадження стосовно стягнення грошових коштів саме з власника земельної ділянки, а не з її орендаря. Зазначає, що в даному випадку арешт права оренди земельних ділянок є обмеженням прав як ФГ Колос , так і власників земельних ділянок, які не є боржниками у ВП №59892637.

- в силу ч.5 ст.93 ЗК України право оренди земельних ділянок може відчужуватися виключно власниками спірних ділянок, тому не може вважатися майном, за рахунок якого є можливим задоволення вимог позивача як стягувача у виконавчому провадженні ВП №59892637 до відповідача, який є орендарем спірних земельних ділянок за договорами оренди (суборенди).

Ухвалою суду від 03.10.2019 розгляд скарги призначено на 10.10.2019.

10.10.2019 розгляд скарги відкладався на 17.10.2019.

Вимоги ухвал суду від 03.10.2019 та 10.10.2019 щодо надання суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП№59892637 та оригінали матеріалів вказаного виконавчого провадження для огляду у судовому засіданні приватним виконавцем не виконані.

Приватний виконавець у письмових запереченнях №4837 від 11.10.2019 (вхід.№15915/19 від 15.10.2019) зазначає, що у зв`язку з відсутністю порушень вимог чинного законодавства та відсутністю порушених прав чи свобод боржника вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, так як на його думку право оренди земельної ділянки є одним із видів майнових прав - речовим правом до складу якого входять права володіння і користування земельною ділянкою, тобто є активом, що становить фінансовий інтерес для його володільця (отримання прибутку від користування землею), може мати вартісне значення, бути окремим об`єктом цивільного обороту та підлягати примусовому відчуженню (продажу) шляхом звернення стягнення.

Додатково приватний виконавець вказує, що метою накладення арешту на майнові права - право оренди (суборенди) є не розірвання договорів оренди, а навпаки їх збереження та подальша реалізація цих прав на електронних торгах з метою виконання рішення суду.

Стягувачем письмового відзиву на скаргу до суду не надано.

Учасники справи у судове засідання 17.10.2019 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності представників учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

10.07.2019 судом прийнято рішення у справі №915/251/19, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Фермерського господарства "Колос" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" 13974284,68 грн основного боргу, 973849,10 грн пені, 274831,35 грн - 3% річних, 262429,20 грн судового збору.

13.08.2019 вказане рішення набрало законної сили та судом видано відповідний наказ.

У відповідності до ст.129 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з приписами ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до абз.1 ч.1, ч.3 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича від 23.08.2019 відкрито виконавче провадження №59892637 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області виданого 13.08.2019 у справі №915/251/19 про стягнення з Фермерського господарства "Колос" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" 13974284,68 грн основного боргу, 973849,10 грн пені, 274831,35 грн - 3% річних, 262429,20 грн судового збору.

13.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Д.О. у ВП №59892637 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника - Фермерського господарства "Колос", якою здійснено опис та накладено арешт на майнові права (речові права), а саме: право оренди земельних ділянок згідно переліку загальною площею 1069,2055 га.

До того ж, 13.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Д.О. у ВП №59892637 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника - Фермерського господарства "Колос", якою здійснено опис та накладено арешт на майнові права (речові права), а саме: право суборенди земельних ділянок згідно переліку загальною площею 22,1478 га.

Оскаржувані постанови боржником отримано 17.09.2019.

Відповідно до ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їхні права.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішення судів, що відповідно до закону підлягають примусового виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ст.10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника; арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису; постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна; виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин; арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі; копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" надано право приватному виконавцю накладати арешт на майнові права боржника. При цьому, арешт накладається з метою виконання рішення суду. Тобто за рахунок майнових прав здійснюється повне або часткове погашення боргу боржника перед стягувачем.

Визначення майнового права наведено в ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні", згідно якої майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що для виконання рішення суду арешту підлягають лише ті майнові права, що належать боржнику, які можливо реалізувати (продати, передати) за визначеною відповідно до законодавства ціною, а кошти направити на погашення заборгованості.

Право оренди земельної ділянки як строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі, який укладається між орендодавцем та орендарем, виходячи із принципу свободи цивільно-правового договору та з погодженням істотних умов такого договору щодо строку оренди, орендної плати та взаємних прав та обов`язків орендодавця та орендаря, які не можуть суперечити чинному законодавству України (ч.1 ст.93 ЗК України, ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Законодавцем розмежовано права власника земельної ділянки (ст.90 ЗК України) та права землекористувача (ст.95 ЗК України).

Серед прав власника земельної ділянки визначено право здійснювати продаж або іншим чином відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину (п."а" ч.1 ст.90 ЗК України).

До прав землекористувачів віднесено права щодо самостійного господарювання на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використання у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель та споруд (ч.1 ст.95 ЗК України).

Отже, з правомочностей власника майна (володіння, користування та розпорядження майном), що визначені ч.1 ст.319 ЦК України, право оренди земельної ділянки надає орендарю правомочності володіти та користуватися земельною ділянкою для цілей ведення ним підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст.93 ЗК України), однак не надає йому права розпоряджатися як земельною ділянкою, так майновими правами на неї землевласника.

Водночас, власник земельної ділянки, який наділений правом на розпорядження земельною ділянкою та майновими правами на неї, в силу ч.5 ст.93 ЗК України вправі відчужувати право оренди земельної ділянки, в тому числі продавати таке право на земельних торгах, передавати у заставу, спадщину, вносити до статутного капіталу на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Відтак, реалізація абз.5 ч.2 ст.135 ЗК України щодо права державного (приватного) виконавця на звернення стягнення на право оренди земельної ділянки та накладення на нього арешту в порядку ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" повинна здійснюватися з урахуванням того, що боржник у виконавчому провадженні повинен мати статус власника земельної ділянки, а не її орендаря.

Тобто, належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено.

Крім того, застосований державним виконавцем арешт накладений на майнові права (речові права) скаржника, а саме: право оренди земельних ділянок згідно переліку загальною площею 1069,2055 га та площею 22,1478 га призводить до неможливості третім особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, які знаходяться у власності третіх осіб (а у відповідача лише в оренді), що порушують права цих третіх осіб на володіння та розпорядження вказаними земельними ділянками.

Вказані обставини підтверджуються наданими на адресу скаржника листами від 26.09.2019 орендодавця ОСОБА_1 та від 24.09.2019 гр. ОСОБА_2 . При цьому, гр. ОСОБА_2 повідомила, що накладення арешту перешкоджає вчиненню нею дії з оформлення спадщини на земельні ділянки з кадастровими номерами 4823380400:05:000:0190 та 4823380400:05:000:0168, які внесені до переліку земельних ділянкок, на які накладено арешт постановою виконавця від 13.09.2019.

Таким чином, суд приходить до висновку, що накладення арешту на право оренди (суборенди) земельних ділянок здійснено з порушенням принципу пропорційності, який є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком.

У відповідності до положень ст.343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга боржника на дії та рішення приватного виконавця при примусовому виконанні рішення суду від 10.07.2019 у справі №915/251/19 є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.234, 235, 343 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Скаргу Фермерського господарства "Колос" №92 від 27.09.2019 на дії та рішення приватного виконавця при примусовому виконанні рішення суду від 10.07.2019 у справі №915/251/19 - задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича з винесення у виконавчому провадженні №59892637 постанови від 13.09.2019 про опис та арешт майна (коштів) боржника - Фермерського господарства "Колос", якою здійснено опис та накладено арешт на майнові права (речові права), а саме: право оренди земельних ділянок згідно переліку загальною площею 1069,2055 га.

3. Визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича з винесення у виконавчому провадженні №59892637 постанови від 13.09.2019 про опис та арешт майна (коштів) боржника - Фермерського господарства "Колос", якою здійснено опис та накладено арешт на майнові права (речові права), а саме: право суборенди земельних ділянок згідно переліку загальною площею 22,1478 га.

4. Визнати неправомірною та скасувати постанову від 13.09.2019, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Дмитром Олександрович у виконавчому провадженні №59892637, про опис та арешт майна (коштів) боржника - Фермерського господарства "Колос", якою здійснено опис та накладено арешт на майнові права (речові права), а саме: право оренди земельних ділянок згідно переліку загальною площею 1069,2055 га.

5. Визнати неправомірною та скасувати постанову від 13.09.2019, винесену Приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Д.О. у виконавчому провадженні №59892637 про опис та арешт майна (коштів) боржника - Фермерського господарства "Колос", якою здійснено опис та накладено арешт на майнові права (речові права), а саме: право суборенди земельних ділянок згідно переліку загальною площею 22,1478 га.

6. Копію ухвали направити на адреси учасників справи.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України

та підписана суддею 22 жовтня 2019 року.

Суддя М.В.Мавродієва