Рішення

від 15.10.2019 по справі 910/8832/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2019 Справа № 910/8832/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Шоу-Світла «Феєрія» , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» , м. Львів

про стягнення 91 998, 47 грн.

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Куць М.Я.

Представники сторін не з`явились.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Шоу-Світла «Феєрія» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» про стягнення 91 998, 47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням укладеного сторонами договору оренди обладнання №17 від 31.03.2017 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати в сумі 63 300 грн. Також позивачем на підставі п. 8.5 договору заявлено до стягнення 8 105, 86 грн пені та на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 16 799, 82 грн інфляційних втрат, 3 792, 79 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Шоу-Світла «Феєрія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» про стягнення 91 998, 47 грн з доданими до неї матеріалами передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 прийнято справу № 910/8832/19 до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 11.09.2019.

09.09.2019 позивач подав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 63 300 грн основного боргу з огляду на його сплату відповідачем після подання позову у даній справі. Крім того, просив розглядати справу без його участі та стягнути з відповідача на його користь 12 830 грн витрат на професійну правничу допомогу, які складаються з 6 500 грн передоплати за підготовку до розгляду справи в суді та 6 300 грн гонорару (10% від суми коштів, які фактично стягнуті з відповідача).

Відповідачем 11.09.2019 подано заяву про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2019 продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, розгляд справи відкладено на 10.10.2019.

У зв`язку з перебуванням судді Галамай О.З. у відрядженні з 10.10.2019 по 11.10.2019, ухвалою суду від 23.09.2019 судове засідання призначено на 15.10.2019.

26.09.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне: безпідставне врахування позивачем при розрахунку інфляційних втрат індексу інфляції за червень 2017 року; сплив позовної давності щодо заявленої до стягнення пені; необґрунтованості та неспівмірності заявленої до стягнення суми адвокатських витрат із складністю справи. Тому відповідач просив застосувати сплив позовної давності до вимоги в частині нарахованої пені в сумі 8 105, 86 грн, відмовити в задоволенні вимоги про стягнення 3 879, 40 грн інфляційних втрат (різниця між заявленим розміром та контррозрахунком відповідача) та зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам, але не більше 4 000 грн. Також відповідач подав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він очікує понести, на суму 5 600 грн та просив стягнути з позивача на його користь такі витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

10.10.2019 позивач подав відповідь на відзив, в якому звернув увавгу суду на те, що враховуючи приписи ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відповідач має нести судові витрати, пов`язані із розглядом справи в повному обсязі, незалежно від результатів вирішення спору; посилаючись на ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України ствердив, що оскільки вимога позивача щодо сплати основного боргу задоволена відповідачем лише після пред`явлення позову, судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в цій частині мають бути стягнуті з відповідача; заперечив проти зменшення розміру адвокатських витрат, вважає їх співмірними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами; щодо гонорару в розмірі 10% від суми коштів, які будуть стягнуті з відповідача зазначив, що така домовленість викладена в пунктах 5.4, 5.5 договору про надання правничої допомоги, а оскільки основна сума заборгованості перерахована позивачу після пред`явлення позову до суду, гонорар підлягає також стягненню з відповідача.

В судове засідання 15.10.2019 представники сторін явку повноважних представників не забезпечили.

Однак від представника відповідача Сідловської І.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що лише 14.10.2019 така виписана з 3-ї міської клінічної лікарні м. Львова, де перебувала у зв`язку з вагітністю та пологами (копія медичного свідоцтва про народження додається).

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Застосовуючи статтю 3 ГПК України, статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи закінчення строку розгляду справи (60 днів з дня відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження), достатності доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливості її вирішення за відсутності представників сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

31 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою Шоу-Світла «Феєрія» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» (далі - орендар) укладено договір оренди (тимчасового обладнання) №17 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого у порядку та на умовах, що визначені даним договором орендодавець приймає на себе зобов`язання передати орендареві у строкове тимчасове платне користування - оренду об`єкт оренди, а орендар зобов`язується прийняти в користування об`єкт оренди і сплатити орендодавцеві орендну плату на умовах, визначених цим договором та додатку(ів), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.п.1.2., 1.3. договору об`єктом оренди за цим Договором є рухоме майно елементи сценічних металоконструкцій - комплект (надалі - обладнання, майно або об`єкт оренди), що визначатиметься сторонами в специфікації - окремому Додатку №1 до цього Договору (надалі - Додаток), який є невід`ємною частиною останнього. Найменування, кількість, погодження істотних умов оренди, ціна та строки оренди обладнання за цим договором зазначаються в Додатках, які є невід`ємною частиною цього договору, та які сторони зобов`язуються підписувати в кожному випадку передання в оренду обладнання за цим договором.

Відповідно до п. 3.2., 3.3 договору передача обладнання в оренду здійснюється на підставі Акта прийому-передачі обладнання, який підписується уповноваженими представниками сторін. Датою передачі (повернення) обладнання вважається дата акта приймання-передачі майна з оренди, підписаний уповноваженими представниками обох сторін.

Згідно з п.п. 4.1.-4.2. договору вартість орендної плати за об`єкти оренди згідно Додатку №1 п. 1.2.1. (комплект згідно Специфікації) з ПДВ складає 162 000 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 27 000 грн. Загальна вартість цього договору визначається сумарно як загальна вартість орендної плати за об`єкти оренди, наданих послуг, що погоджуються сторонами у додатках (специфікаціях) в кожному випадку передачі в оренду майна.

Відповідно до п. 4.5. договору розрахунки за надані орендодавцем послуги здійснюються орендарем у національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної суми на банківський рахунок орендодавця на підставі виставлених останнім рахунків на умовах: оплата у розмірі 80% від загальної вартості оренди згідно з п. 4.1. договору протягом десяти банківських днів з дати передання майна в оренду; решта грошових коштів не пізніше 10 календарних днів після підписання обома сторонами акту(-ів) здачі- приймання, надання послуг (робіт).

У разі несвоєчасної сплати орендної плати або у випадку сплати орендної плати не в повному обсязі, орендодавець може застосувати до орендаря пеню/штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України у період повної або часткової несплати, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання (п.8.5. договору)

В специфікації на надання послуг з оренди (тимчасового користування) обладнання від 31.03.2017 вказано, що загалом вартість послуг за весь термін оренди з ПДВ складає 162 000 грн (Додаток № 1 до договору).

3гідно з специфікацією на надання послуг з оренди (тимчасового користування) обладнання від 10.04.2017 загалом вартість послуг за весь термін оренди складає 50 100 грн (Додаток № 2 до договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування - оренду згідно з Додатком №1 від 31.03.2017 (Специфікацією) до договору обладнання, що підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання передачі обладнання (майна) в оренду від 03.04.2017.

Згідно з актом приймання-передачі обладнання (майна) в оренду від 10.04.2017 позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування - оренду згідно з Додатком №2 від 10.04.2017 (Специфікацією) до договору обладнання.

Таким чином, загальна вартість оренди майна на підставі договору склала 212 100 грн (162 000 грн + 50 100 грн = 212 100 грн).

19 травня 2017 року сторонами підписано акт прийому-передачі (повернення) обладнання з оренди відповідно до Додатку № 2 від 10.04.2017 та акт здачі-приймання, надання послуг (робіт) на суму 50 100 грн.

22 травня 2017 року сторонами підписано акт прийому-передачі (повернення) обладнання з оренди відповідно до Додатку № 1 від 31.03.2017 та акт здачі-приймання, надання послуг (робіт) на суму 162 000 грн.

Відповідач сплатив позивачу на підставі договору 148 800 грн, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача.

31 грудня сторонами підписано акт звірки розрахунків, в якому зазначено про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 63 300 грн.

Таким чином позивач зазначив, що станом на момент звернення з позовом до суду, відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо здійснення оплати за договором оренди обладнання, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 63 300 грн, на яку останнім нараховано на підставі п. 8.5 договору 8 105, 86 грн пені за період 02.06.2017 по 02.12.2017 та на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 16 799, 82 грн інфляційних втрат за період з червня 2017 року по травень 2019 року, 3 792, 79 грн 3% річних за період з 02.06.2017 по 31.05.2019.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується факт як передання, так і повернення обладнання з оренди та сплати відповідачем орендних платежів на момент подання позову в розмірі 148 800 грн. Тобто на момент подання позову, неоплаченою залишилась сума - 63 300 грн орендної плати за обладнання.

Враховуючи п. 4.5 договору, строк оплати орендних платежів закінчився 01.06.2017, однак такі сплачені відповідачем не були.

Поряд з цим, після подання позовної заяви до суду, відповідачем добровільно сплачено 63 300 грн основного боргу, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі в частині заявленої до стягнення суми основного боргу - 63 300 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

З позовної заяви вбачається, що позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасну сплату коштів за договором оренди обладнання (тимчасового користування) № 17 від 31.03.2017 за період з 02.06.2017 по 02.12.2017 в розмірі 8 105, 86 грн.

Поряд з цим, відповідачем заявлено про сплив позовної давності в частині заявлених до стягнення 8 105, 86 грн пені.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

3 матеріалів справи вбачається, що позовну заяву про стягнення з відповідача, у тому числі пені, позивачем подано до суду 05.07.2019, в той час, як строк оплати закінчився 01.06.2017.

Тобто позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України, на звернення до суду з такою вимогою.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

Отже, в задоволенні вимоги про стягнення 8 105, 86 грн пені суд відмовляє з огляду на сплив позовної давності.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 16 799, 82 грн інфляційних втрат за період з червня 2017 року по травень 2019 року.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок боргу з врахуванням індексу інфляції повинен був бути визначений позивачем виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто в даному випадку з липня 2017 року.

Отже, позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати за червень 2017 року.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що такі підлягають до задоволення за період з липня 2017 року по травень 2019 року в розмірі 12 920, 42 грн. В решті стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення 3 792, 79 грн 3% річних за період з 02.06.2017 по 31.05.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд встановив, що такий є правильним. Отже, 3 792, 79 грн 3% річних підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат сторін на професійну правничу допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

До позовної заяви позивачем долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 05.07.2019, в якому зазначено, що сума судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 10 921, 00 грн.

Також позивачем долучено договір про надання правничої допомоги №49 від 20.06.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми Шоу-Світла «Феєрія» та Адвокатським бюро Шенлі .

Згідно з розділом 5 договору про надання правничої допомоги вартість послуг адвокатського об`єднання складається з: винагороди за підготовку до розгляду справи у суді; винагороди за представництво інтересів клієнта у судових засіданнях; винагороди за стягнення боргу.

3а підготовку до розгляду справи у суді (що включає вибір правової позиції, збір доказів, підготовка клопотань, позовної заяви тощо) клієнт зобов`язується сплатити передоплату у сумі еккталентній 250 (двісті п`ятдесят) дол. США. Після відкриття провадження у справі така винагорода поверненню не підлягає.

Клієнт зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню винагороду за стягнення боргу у розмірі 10% (десять відсотків) від суми коштів, що будуть фактично стягнені з ТОВ Артмакс Інжиніринг . Така винагорода сплачується пропорційно сумі боргу, стягненого на користь клієнта, протягом 3 (трьох) днів з моменту фактичного отримання коштів (їх частини) в рахунок погашення боргу.

У разі досягнення домовленості між боржником та клієнтом про позасудове врегулювання спору або затвердження мирової угоди клієнт зобов`язується негайно сплатити адвокатському об`єднанню гонорар, визначений п.5.4. даного Договору, у повному обсязі.

Винагорода (гонорар) сплачується у безготівковій формі у гривнях на поточний рахунок адвокатського об`єднання, зазначений у цьому договорі.

Про надані послуги складається акт наданих послуг.

На виконання умов договору від 20.06.2019 сторонами 18.07.2019 підписано акт про надані послуги із переліком фактично вчинених дій та з зазначенням їх вартості, а саме: 6 500 грн за послуги щодо підготовки до розгляду справи в суді , визначені п. 5.2 договору та 6 330 грн за послуги щодо стягнення з відповідача основного боргу відповідно до п.п. 5.4, 5.5 договору.

24.06.2019 позивач сплатив АБ Шенлі 6 500 грн передплати за послуги з підготовки до розгляду справи в суді згідно з договором № 49 від 20.06.2019.

18.07.2019 позивач сплатив АБ Шенлі 6 330 грн оплати за надання правничої допомоги: за стягнення основного боргу згідно з договором № 49 від 20.06.2019.

Також адвокатом подано детальний опис робіт (наданих послуг) у даній справі.

Загальна сума витрат позивача на правову допомогу, заявлена до стягнення у даній справі становить 12 830 грн (6 500 грн + 6 330 грн).

Проаналізувавши суть спірних правовідносин, враховуючи подану позивачем доказову базу, детальні розрахунки як позовних вимог, так і пені, інфляційних втрат, 3% річних, подання заяв від 06.09.2019 в порядку ст. 169 ГПК України та про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про обґрунтованість, співмірність на документальну підтвердженість витрат на професійну правничу допомогу за підготовку і подання позову до суду в сумі 6 500 грн.

Поряд з цим, адвокатом також заявлено до стягнення 6 330 грн витрат на підставі п. п. 5.4, 5.5 договору.

Проаналізувавши вказані пункти договору, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача передбачених п. п. 5.4, 5.5 договору 10 % від суми коштів, що будуть фактично стягнуті з відповідача, оскільки сума основного боргу не стягнута з відповідача, а добровільно ним сплачена.

Більше того, за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг та не підлягає до задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 462/9002/14-ц, від 3 липня 2019 року у справі № 757/20995/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 10 липня 2019 року у справі № 912/2391/16.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено попередній (орієнтовний) розмір судових витрат в розмірі 5 600 грн .

Також відповідачем долучено договір про надання правничої допомоги №14/19 від 10.09.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» та адвокатом Сідловською Іриною Юріївною.

Відповідно до п. 3.2. договору вартість правової допомоги (гонорар) виконавця погоджується сторонами та закріплюється (оформляється) додатковим договором (додатковими договорами) до цього Договору.

10.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» та адвокатом Сідловською Іриною Юріївною укладено додатковий договір до договору про надання правової допомоги, пунктом 2 якого погодили вартість послуг, зокрема, вартість ознайомлення з матеріалами справи та їх аналіз - 1 500 грн, вартість складення та подання до суду відзиву на позовну заяву 2 000 грн; участь у судовому засіданні по розгляду справи - 800 грн за одне судове засідання; вартість складення будь-якого процесуального документу (за винятком відзиву на позовну заяву), необхідність у складенні якого виникатиме у процесі судового розгляду справи розраховується з врахуванням кількості аркушів такого процесуального документу - вартість двох аркушів становить 500 грн, за кожен наступний аркуш по 150 грн.

26.09.2019 між відповідачем та його адвокатом підписано акт наданих послуг, в якому детально описано надані адвокатом послуги та витрачений час, зокрема, в розділі 1 вказано: складання та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи - 0, 5 год, ознайомлення з матеріалами справи - 1 год, правовий аналіз матеріалів справи - 2 год, що в сукупності становить 1 500 грн.

В розділі 2 зазначено: заява про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву - 1 год, аналіз судової практики, складання відзиву на позовну заяву, його подання - 3 год, копіювання відзиву на позов та його відправлення - 1 год, що в сукупності становить 2 500 грн (500 грн - заява про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, 2 000 - відзив на позов).

На підставі виставлених адвокатом рахунків, відповідач оплатив йому платіжними дорученнями № 1071 від 16.09.2019 - 3 500 грн та № 1077 від 26.09.2019 - 500 грн, що загалом становить 4 000 грн.

Заперечень позивача щодо заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правову допомогу суду не надано.

Проаналізувавши подані відповідачем докази фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу в розміріі 4 000 грн, суд дійшов висновку, що такі є обґрунтованими.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пропорційно задоволеним вимогам - 5 653, 20 грн витрат на професійну правничу допомогу, а з позивача на користь відповідача - 521, 11 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи приписи ч. 11 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість зарахування витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з відповідача на користь позивача 5 132, 09 грн.

Щодо судового збору.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки позивач у відповіді на відзив вказував про необхідність покладення понесених ним витрат на відповідача, до стягнення з останнього на користь позивача підлягає 1 670, 74 грн судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, суд не вбачає підстав у даній справі для застосування приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись статтями 73, 74, 126, 129, 130, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1 . Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» (місцезнаходження: 79057, місто Львів, вул. Коновальця, будинок 103, ідент. код юридичної особи: 31526494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Шоу-Світла «Феєрія» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, будинок 18-А, ідент. код юридичної особи: 20060793) 16 713, 21 грн , з яких: 12 920, 42 грн інфляційних втрат, 3 792, 79 грн 3% річних; 1 670, 74 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5 132, 09 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні вимоги про стягнення 3 879, 40 грн інфляційних втрат та 8 105, 86 грн пені відмовити.

4 . В частині стягнення 63 300 грн основного боргу закрити провадження у справі № 910/8832/19.

5. У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмакс Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Шоу-Світла «Феєрія» 6 330 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 21.10.2019.

Суддя Галамай О.З.