Рішення

від 15.10.2019 по справі 915/1980/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року Справа № 915/1980/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

позивач (представник позивача) в судове засідання не з`явився,

відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» , 54055, м.Миколаїв, вул. 7-ма Слобідська 70 в/1

до відповідача: Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Березанського району, 57401, Миколаївська область, Березанський район, смт. Березанка, вул.Центральна, буд.46

про: стягнення 1572, 31 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.10.2019),

10.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 10.09.2019 про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Березанського району заборгованості у розмірі 20 328,68 грн. з якої: 17 289,02 грн. - основна заборгованість, 1997,52 грн. - пеня, 171,22 грн. - 3% річних, 120,51 грн. - інфляційні втрати, 823,65 грн. - штраф у вигляді збитків за перевищення обсягу постачання газу у квітні 2019 року.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання природного газу №41АВMKZ709-18 від 02.01.2019 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ. Також, зазначає, що позивачем та відповідачем в п.1.3 Договору було визначено планові обсяги постачання газу по місяцях, зокрема в квітні 2019 року - 1 тис. м. куб., в травні 2019 року - 0 тис. м. куб., при цьому з боку відповідача жодних коригувань погодженого та замовленого обсягу у відповідності до п.2.4-2.6 Договору не здійснювалось. В квітні 2019 року відповідачем було спожито всього 1,923 тис. кум. м. природного газу, що дає підставу позивачу для застосування відповідальності, визначеної п.п.1 п.1 Розділу VI Правил постачання природного газу, а саме вимагати від споживача стягнення штрафу у вигляді збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу за звітний період, що становить 823,65 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначене на 15 жовтня 209 року.

15.10.2019 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву про зменшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 337,18 грн., інфляційних втрат у розмірі 120, 51 грн., 3% річних у розмірі 114,62 грн. та просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 15.10.2019 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 37808303 (а.с.48).

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача та представника позивача.

Судом розглядаються зменшені позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

02 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» (далі - позивач, постачальник) та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Березанського району (далі - відповідач, споживач) укладено Договір №41АВМКZ-709-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2019 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п.1.1 Договору).

У відповідності до п. 1.3 Договору, планові обсяги постачання газу по місяцях, тис.куб.м. становить: січень 2019 року 2000 куб.м., лютий 2019 року - 2000 куб.м., березень 2019 року - 1500 куб.м, квітень 2019 року - 1000 куб.м., травень 2019 року -0, червень 2019 року - 0, липень 2019 року - 0, серпень 2019 року -0, вересень 2019 року -0, жовтень 2019 року - 1000 куб.м., листопад 2019 року - 1500 куб.м., грудень 2019 року - 2000 куб.м. Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача і оператора ГРС/оператора газотранспортної системи відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (п.1.5 Договору).

Згідно п.2.8 Договору, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: - за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику два примірника акта приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписаний уповноваженим представником споживача та копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складених між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ; - постачальник протягом трьох днів з дати одержання акта приймання - передачі газу зобов`язується повернути споживачу один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником постачальника та скріплений печаткою постачальника, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання - передачі газу (п.п.2.8.1, 2.8.2 Договору).

Відповідно до п.3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 17.04.2019), ціна газу з 01.04.2019 становить 7460,533 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1492,107грн., всього з ПДВ - 8952,64 грн. (з урахуванням тарифу на транспортування магістральними трубопроводами). Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2, та 3.3 цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання - передачі газу та розрахунках за цим Договором (п.3.4 Договору).

Згідно п.п.4.2, 4.2.1 Договору, оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: - 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У відповідності до абз.2 п.4.2.2 Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа, наступного за звітним місяця.

Згідно п.4.8 Договору, звірка розрахунків здійснюється сторонами протягом десяти днів з дати пред`явлення вимоги про це однієї із сторін на підставі відомостей про фактичну оплату вартості газу споживачем та актів приймання - передачі газу.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) та відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 1 січня 2019 року і діє в частині постачання газу до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п.9.3 Договору, усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).

Так, на виконання вимог Договору позивач протягом квітня 2019 року, травня 2019 року, поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 17 289,02 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу:

- Акт №МКЗ89007199 приймання - передачі природного газу від 30 квітня 2019 року на суму 17 215,92 грн. (а.с.21);

- Акт №МКЗ89008316 приймання - передачі природного газу від 31 травня 2019 року на суму 73,10 грн. (а.с.22).

Вказаний природний газ був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на вказаних актах та засвідчені печаткою відповідача. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено.

Позивач у заяві про зменшення позовних вимог зазначає, що позивач 19.09.2019 отримав від відповідача лист №110 від 17.09.2019 згідно якого відповідач повідомляє, що ним було сплачено борг за квітень - травень 2019 року у розмірі 17 289,02 грн. в підтвердження чого посилається на платіжне доручення №41 від 31.07.2019 на суму 7 447,92 грн., платіжне доручення №78 від 31.07.2019 на суму 9 768,00 грн. та платіжне доручення №27 від 21.06.2019 на суму 73,10 грн.

Позивачем та відповідачем був складений акт звірки взаєморозрахунків за період січень - серпень 2019 року, згідно якого станом на 31.08.2019 заборгованість у відповідача відсутня.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати за купований природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно вимог ст. 712 Цивільного Кодексу України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.2.1 Договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розміру 1 337,18 грн. нараховану за період з 11.05.2019 по 31.07.2019 по зобов`язанню квітня 2019 року на суму заборгованості 17 215,92 грн.

Розрахунок пені уточнений судом та з урахуванням вірного визначення періоду прострочення, а саме без включення дня фактичної сплати суми заборгованості в період часу за який здійснюється стягнення пені, розмір пені який нарахований позивачем правомірно становить 1 331,52 грн. за період з 11.05.2019 по 30.07.2019 (абз. 1 п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 5,66 грн. (1337,18 грн. - 1331,52 грн.) задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу п.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» до стягнення пені є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд взявши до уваги незначний період прострочення виконання зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, та оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання за Договором, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної суми пені на 50%, саме стягненню підлягає пеня у розмірі 665,76 грн. (1 331,52 грн. - 50%).

Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 114,62 грн. нараховані за період з 11.05.2019 по 31.07.2018, розмір яких є обґрунтованим відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню.

Згідно наданого до позовної заяви розрахунку позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні в загальному розмірі 120,51 грн. нараховані за травень 2019 року, розмір яких є обґрунтованим відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню.

За таких обставин, зменшені позовні вимоги підлягають часткову задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 11 ,13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Березанського району (57401, Миколаївська область, Березанський район, смт. Березанка, вул.Центральна, буд.46, код ЄДРПОУ 36742967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» (54055, м. Миколаїв, вул. 7-ма Слобідська, 70в/1, код ЄДРПОУ 39589483) пеню у розмірі 665,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 120,51 грн., 3% річних у розмірі 114,62 грн. та 1913,32 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2019

Суддя Н.О. Семенчук