Рішення

від 18.10.2019 по справі 916/2350/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2350/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/2350/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 39525257)

До відповідача : РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ (СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНІЯ) ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ М. ОДЕСИ (65113, м.Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 43; код ЄДРПОУ 23210993)

про стягнення 11527,28 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Кулинич К.С., адвокат за довіреністю

Від відповідача: Попов В.В., адвокат за довіреністю

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ (СЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНІЯ) ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ М. ОДЕСИ про стягнення 70277,69грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за Договором №008665-РО на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовим (релігійні організації, крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) від 18.10.2016р., та направлено на стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 58750,41 грн., пені у розмірі 8989,45грн., 3% річних у розмірі 1230,79грн. та інфляційних у розмірі 1307,04 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2350/19. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "16" вересня 2019 р. о 11:00. Запропонувано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у засідання на 16.09.2019р. о 11:00.

13.09.2019р. позивачем до господарського суду Одеської області було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 8989,45 грн., 3% річних у розмірі 1230,79 грн. та інфляційні у розмірі 1307,04 грн.

16.09.2019р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2019р. приймаючи до уваги заяву відповідача про відкладення розгляду справи та неявку у судове засідання представника відповідача РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ (СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНІЯ) ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ М. ОДЕСИ було відкладено розгляд справи по суті на "07" жовтня 2019 р. о 09:50. та викликано представників учасників справи у судове засідання для розгляду справи по суті на "07" жовтня 2019 р. о 09:50.

Надалі, 07.10.2019р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Також, 07.10.2019р. до господарського суду Одеської області від РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ (СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНІЯ) ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ М. ОДЕСИ надійшло клопотання про залучення до участі у справу третіх осіб, проте, у судовому засіданні, яке відбулось 07.10.2019р., повноважним представником відповідача були надані пояснення та зазначено суду, що клопотання відповідач просить залишити без розгляду.

11.10.2019р. до господарського суду Одеської області позивачем було надано відповідь на відзив відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

18 жовтня 2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (Постачальник) та РЕЛІГІЙНОЮ ГРОМАДОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ (СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНІЯ) ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ М. ОДЕСИ (Споживач) було укладено Договір №008665-РО на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовим (релігійні організації, крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності (надалі - Договір), за умовами якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених цим Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору, передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (надалі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається у акті приймання комерційного вузла обліку газу.

Відповідно до п. 11.1. Договору, Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31.12.2016р., а у частині оплати за надалі послуги - до їх повного здійснення. Даний Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2016р. згідно ЦК України статті 631 п.3. Договір вважається продовженим до 31 грудня кожного наступного року, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в іншій строк за згодою сторін у порядкую визначеному законодавством України.

Відповідно до п. 2.1. Договору, постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. Поштові адреси точок комерційного вузла обліку - м.Одеса, вул. Академіка Корольова, 43. (п. 2.5. Договору).

Умовами п. 3.6. Договору визначено, що обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним сторонами акт прийому-передачі природного газу, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

Відповідно до п. 5.1. Договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до Прейскуранту цін НАК „Нафтогаз України» .

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 5.1. Договору, є обов`язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та у розрахунках за газ згідно з умовами Договору. (п. 5.3. Договору).

Згідно до р. 5.6. Договору, оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7 банківських днів до початку місяця поставки газу.

Умовами п. 7.2.1. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов укладеного Договору, позивачем на користь відповідача було здійснено поставку природного газу, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, а саме: у грудні 2018р. на суму 24655,08 грн. у обсязі 2884 м.куб, у січні 2019р. на суму 27313,79 грн. у обсязі 3195 м.куб, у лютому 2019р. на суму 22081,87 грн. у обсязі 2583 м.куб, у березні 2019р. на суму 6659,60 грн. у обсязі 779 м.куб.

Як зазначено в позові, відповідачем було не в повному обсязі та несвоєчасно здійснено оплату отриманого природного газу, у зв`язку з чим станом на момент подання позовної заяви до суду за РЕЛІГІЙНОЮ ГРОМАДОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ (СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНІЯ) ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ М. ОДЕСИ рахувався основний борг у розмірі 58750,41 грн.

Під час розгляді справи з боку відповідача було здійснено повну сплату основної заборгованості, у зв`язку з чим позивачем було надано до суду відповідну заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог.

Позовні вимоги позивача обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за Договором №008665-РО на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовим (релігійні організації, крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) від 18.10.2016р., та направлено на стягнення з відповідача пені у розмірі 8989,45 грн., 3% річних у розмірі 1230,79 грн. та інфляційних у розмірі 1307,04грн.

Відповідачем, заперечуючи проти заявлених позовних вимог позивача, було зазначено суду, що як вбачається з позовної заяви позивач стягує заборгованість з відповідача за період грудень 2018р., січень-березень 2019р. у загальній сумі 80710,34 грн.

При цьому, як стверджує відповідач, у розрахунку боргу зазначено, що відповідач за зазначений період сплатив наступні грошові суми: 04.01.2019р. у розмірі 10000,00 грн., 13.02.2019р. - 12813,79 грн. та 13.02.2019р. - 14500,00 грн. та загалом було здійснено оплати на суму 37313,79 грн.

За твердженням відповідача, різниця між нарахованими об`єктами газу та здійсненими оплатами становить 43396,55 грн., але сума боргу, зазначена позивачем, становить 58750,41 грн., що, за посиланням відповідача, суперечить фактичним оплатам за зазначений період.

Також відповідачем надавались пояснення та було зазначено суду щодо безпідставного визначення об`ємів газу за вказаний період, оскільки фактично відповідачем було спожито меншу кількість об`єму такого газу.

Відповідачем було зазначено, що у зв`язку з тим, що відсутня заборгованість відповідача на момент подачу позові та є безпідставним нарахування пені, 3% річних та судових витрат на судовий збір і правову допомогу.

На підставі викладеного та зазначеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В свою чергу, надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду наступне.

Щодо порядку обліку обсягів природного газу, що був спожитий відповідачем протягом дії Договору від 18.10.2016 р., позивач пояснював наступне.

Відповідно до п. 4.2. Договору, облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Постановою НКРЕКП „Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» від 30.09.2015р. № 2494 (далі - Постанова НКРЕКП № 2494), визначено поняття оператора газорозподільної системи.

Пунктом 4.3. Договору від 18.10.2016р. встановлено, що обсяг постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС, та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до умов Постанови НКРЕКП №2494, для забезпечення фізичної доставки природного газу між Газорозподільним підприємством та споживачем укладається договір розподілу природного газу за формою, що встановлена Постановою НКРЕКП „Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» від 30.09.2015 №2498.

У зв`язку з чим, позивачем було зауважено суду, що саме умовами типового договору розподілу природного газу встановлено порядок передачі природного газу та умови його обліку.

До позовної заяви були залучені саме акти приймання - передачі природного газу, що були складені Газорозподільним підприємством (Оператором ГРМ) та підписані представниками ПАТ „ОДЕСАГАЗ» та відповідача, й скріплені їх печатками.

Таким чином, як стверджує позивач, відповідач, при наявності заперечень щодо обсягу фактично розподіленого (поставленого) природного газу, на підставі укладеного договору розподілу природного газу з АТ „ОДЕСАГАЗ» , мав право письмово звернутися до останнього з відповідними міркуваннями (незгодою) щодо обсягів, зазначених у актах приймання - передачі природного газу, а у випадку недосягнення згоди, - звернутись із позовною заявою до суду, що ним зроблено не було.

Щодо здійснених оплат відповідачем за період грудень 2018р. - березень 2019р. позивачем було пояснено, що відповідач в відзиві на позовну заяву від 07.10.2019р., помилково ототожнює період виникнення заборгованості (12.2018р. - 03.2019р.) з періодом здійснення ним оплат за спожитий природний газ по Договору. Інформація з цього приводу наводиться у Детальному розрахунку суми основного боргу за Договором № 008665-РО від 18.10.2016 р.

Дійсно, за період з 04.01.2019р. по 13.02.2019р. Споживачем сплачено на рахунок Постачальника грошові кошти у розмірі 37313,79 грн., але, як зазначено у стовпці № 9 „Сума та дата фактичної оплати за спожитий природний газ» Детального розрахунку, вони були зараховані на погашення заборгованості за природний газ, спожитий у листопаді 2018 р. (на суму 15353,86 грн.) та частково на погашення заборгованості за природний газ, спожитий у грудні 2018 р. (на суму 21959,93 грн.).

Як зазначено у стовпці № 10 „Сума боргу» Детального розрахунку, заборгованість відповідача за спожитий природний газ у грудні 2018 р., на час складання позовної заяви, складала 2695,15 грн. (24655,08 грн. - 21959,93 грн.). Основна ж заборгованість відповідача, прохання про стягнення якої зазначалося у п. 2 прохальної частини позовної заяви від 09.08.2019 р. №08-19/39, на загальну суму 58750,41 грн. - виникла за природний газ, спожитий у 12.2018р. - 03.2019р., а саме: грудень 2018 р. на загальну суму - 2695,15грн.; січень 2019 р. на загальну суму - 27313,79 грн.; лютий 2019 р. на загальну суму - 22081,87грн.; березень 2019 р. на загальну суму - 6659,60 грн.

Після здійснення її фактичного погашення відповідачем 20.08.2019 р. та 23.08.2019р. р., позивачем було подано 13.09.2019 р. до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 10.09.2019 р.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

У відповідності до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» та РЕЛІГІЙНОЮ ГРОМАДОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ (СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНІЯ) ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ М. ОДЕСИ виникли на підставі укладеного між ними 18.10.2016р. Договору №008665-РО на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовим (релігійні організації, крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до ст. 40 Закону України „Про ринок природного газу» , розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання РЕЛІГІЙНОЮ ГРОМАДОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ (СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНІЯ) ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ М. ОДЕСИ прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №008665-РО на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовим (релігійні організації, крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) від 18.10.2016р. щодо своєчасної та в повному обсязі сплати отриманого природного газу.

Умовами п. 7.2.1. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені та відповідний розрахунок пені міститься в матеріалах справи. Суд перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, вважає його часткового не вірним, та вважає за необхідне зазначити, що позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 8989,45 грн., тоді як при складанні усіх заявлених позивачем спірних періодів гроша сума пені становить - 10142,66 грн.

Також, суд вважає за потрібне зазначити, що позивачем було допущено помилку при здійсненні нарахуванні пені на суму боргу 4102,75 грн. за період з 11.11.2018р. по 20.11.2018р., так сума пені за такий період становить грошову суму - 40,47 грн.

Отже, вірна сума пені, з урахування вищевикладеного, становить грошову суму у розмірі 10138,62 грн.

Отже, якщо вірно здійснити розрахунок пені, то з відповідача підлягає стягненню сума пені у розмірі 10138,62., однак враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд стягує заявлену позивачем суму нарахованої ним пені за визначеним ним періодом у розмірі 8989,45грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних, так відповідно до такого розрахунку борг зі сплати 3% річних становить - 1230,79 грн.

Суд перевіривши розрахунок позивача, щодо нарахованих ним 3% річних, зазначає, що ним при здійсненні нарахування 3% річних на суму боргу 4102,75 грн. за період з 11.11.2018р. по 20.11.2018р. допущено арифметичну помилку.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 4102.75 11.11.2018 - 20.11.2018 10 3 % 3.37 За вказаний період сума 3% річних становить 3,37 грн.

На підставі вищевказаного, з відповідача підлягає стягненню 3% річних у загальному розмірі 1230,45 грн.

Також, позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат, так відповідно до такого розрахунку борг зі сплати інфляційних втрат становить - 1307,04 грн.

Суд перевіривши розрахунок позивача, щодо нарахованих ним інфляційних втрат, зазначає, що ним при здійсненні нарахування інфляційних у окремих періодах було допущено арифметичну помилку.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 01.03.2019 - 31.07.2019 2695.15 1.015 40.34 2735.49 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 01.03.2019 - 31.07.2019 27313.79 1.015 408.78 27722.57 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 01.04.2019 - 31.07.2019 22081.87 1.006 130.56 22212.43

Окрім того, суд зазначає, за період з 01.05.2019р. по 31.07.2019р. мала місце дефляція, у звязку з чим на підставі зазначеного, з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 976,02 грн.

Щодо заперечень відповідача, що були надані під час розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом не приймаються до уваги та відхиляються доводи та заперечення відповідача, що були надані ним під час розгляду даної справи в частині, що стосується визначення обсягів спожитого природного газу, оскільки матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу за визначені періоди, що підписані, зокрема, з боку відповідача та скріплені печаткою підприємства відповідача.

Також суд зауважує, що матеріали справи не містять мотивованих заперечень з боку відповідача щодо вищенаведеного, та зворотного щодо доводів позивача в цій частині, викладеним ним у позові, повноважним представником відповідача під час розгляду справи спростовано не було.

Також судом відхиляються заперечення відповідача щодо відсутності у нього заборгованості за окремими визначеними позивачем періодами, станом на момент подання позовної заяви до суду позивачем, оскільки з наявного в матеріалах справи детального розрахунку, який, в свою чергу, розроблено позивачем за весь період дії договору, укладеного між сторонами, судом було перевірено факт наявності заборгованості за відповідачем за укладеними правочином, та враховано, що дійсно з боку відповідача певними платежами за окремими періодами здійснювались відповідні проплати за отриманий ним природний раз, однак, також судом взято до уваги, що у зв`язку з наявністю заборгованості за попередні періоди, які не були спірними за даним позовом, за відповідачем рахувався борг, та здійснені проплати з боку відповідача, в свою чергу, зараховувались позивачем у попередні періоди, за якими, як вже було зазначено судом, рахувався борг.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем, при здійснені нарахування пені, 3% та інфляційних втрат, окремо по кожному періоду, за яким був наявний борг, враховувались періодичні проплати відповідача, у зв`язку з чим, зменшувалась наявна сума боргу за такий період, що було прийнято позивачем до уваги при здійсненні відповідних нарахувань, та прийнято судом до уваги при розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, а також встановлення під час розгляду справи судом наявності прострочення оплати отриманого відповідачем природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, витікає з виниклих спірних правовідносин та положень чинного законодавства, а також враховуючи, що доказів на підтвердження спростування викладеного відповідачем суду надано не було, суд зазначає, що твердження відповідача є необґрунтованими та не підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Підсумовуючи вищевикладене, надавши відповіді на доводи учасників справи, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача у даній справі - обґрунтовані та підтверджені наданими доказами.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» зі стягненням з РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ (СЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНІЯ) ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ М. ОДЕСИ пені у розмірі 8989,45 грн., 3% річних у розмірі 1230,45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 976,02 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» та Адвокатським об`єднанням „Південна регіональна колегія адвокатів» було укладено Договір №131 (2019) про надання правової (правничої допомоги).

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» та Адвокатським об`єднанням „Південна регіональна колегія адвокатів» 01.04.2019р. було укладено Додаток №2 до Договору №131 (2019) про надання правової (правничої допомоги) від 01.04.2019р.

Також позивачем було залучено до матеріалів орієнтований розрахунок витрат на правничу допомогу до укладеного договору, за яким складання позовної заяви до господарському суду Одеської області становить 1000,00 грн. та представництво інтересів клієнта в господарському суду Одеської області - 2000,00 грн.

В підтвердження надання та оплати за надані адвокатом послуги у сумі 30000,00 грн. позивачем було залучено до матеріалів справи платіжне доручення №3287 від 09.08.2019р. на суму 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Приймаючи до уваги суму заявлених позовних вимог, враховуючи малозначність справи та обсяг доказів, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає обґрунтованим та доцільним зменшити суму правничої допомоги до 2000 грн.

Крім того, враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, на відповідача покладаються витрати на правничу допомогу у розмірі 1942,51 грн.

Також на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору у розмірі 1865,78грн., розраховані у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» - задовольнити частково.

2.Стягнути з РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ (СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНІЯ) ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО РАЙОНУ М. ОДЕСИ (65113, м.Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 43; код ЄДРПОУ 23210993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (65003, м.Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 39525257) пеню у розмірі 8989 (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 45 коп., 3% річних у розмірі 1230 (одна тисяча двісті тридцять) грн. 45 коп.. інфляційні втрати у розмірі 976 (дев`ятсот сімдесят шість) грн. 02 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять) грн. 78 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1942 (одна тисяча дев`ятсот сорок дві) грн. 51 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко