Рішення

від 08.10.2019 по справі 922/1773/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1773/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Сахновщинської селищної ради, смт.Сахновщина Харківської області до Приватного підприємства "Ритм", смт.Сахновщина Харківської області про стягнення 192 643,58 грн. за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Сахновщинська селищна рада (надалі - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Ритм" (надалі - відповідач) про стягнення 192643,58грн. безпідставно збережених коштів.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою площею 0,2131га, кадастровий номер 6324855100:00:014:0024, розташованою за адресою: вул. АДРЕСА_1 колишня вул. АДРЕСА_2 Маркса), 6, смт.Сахновщина, яка перебуває у комунальній власності Сахновщинської селищної ради, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов`язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі 192643,58грн.

Ухвалою від 10.06.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.06.2019.

25 червня 2019 року від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Зазначив, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки. Ставши власником нерухомого майна, відповідач своєчасно та відповідно до вимог земельного законодавства звернувся до Сахновщинської селищної ради Харківської області для оформлення права землекористування в установленому законом порядку. Відповідач вважає, що до укладення договору оренди та визначення в ньому конкретної суми орендної плати за користування земельною ділянкою, будь яке твердження про можливу суму не отриманої орендної плати чи завдання цим шкоди, є передчасним та необґрунтованим. Також відповідач зазначив, що згідно Довідки Головного управління ДФС у Харківській області ПП "Ритм", відповідно до п.291.4 ст.291 та п.298.8 ст.298 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями) підтверджено статус платника єдиного податку третьої групи протягом 2015-2018 років. Отже, ПП "Ритм" звільняється від сплати земельного податку згідно п.297.1 ст.297 Податкового Кодексу України. Заборгованість за відповідачем із податку на землю не значиться. Крім того, відповідач зауважив, що відсутні докази позивача про те, що в діях відповідача є склад цивільно-правової відповідальності у вигляді завдання шкоди: протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відповідач наполягає і на тому, що фактично користується земельною ділянкою площею 0,1396га, оскільки загальна площа нерухомого майна складає 1395,9м.кв. Позивачем не доведено існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду, відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)), основою для визначення розміру якої для земель державної та комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, оформлена як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Даний відзив прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 25.06.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.07.2019.

16 липня 2019 року від позивача та відповідача надійшли клопотання про долучення до справи додаткових доказів.

У підготовчому засіданні 16.07.2019 судом задоволено клопотання сторін про долучення додаткових доказів. Також, у даному засіданні судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 09.09.2019.

У судовому засіданні 09.09.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення розгляду справи в судовому засіданні на 08.10.2019.

Позивач та відповідач своїх представників у судове засідання 08.10.2019 не направили, причини неявки суду не повідомили. Про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується підписами їх представників у повідомленні про дату, час і місце наступного судового засідання, розміщеному в листі фіксації осіб, що прибули в судове засідання 09.09.2019.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу №576К від 24.09.1997 та на підставі договору купівлі-продажу №93 від 21.01.2005 приватне підприємство "Ритм" набуло у власність нерухоме майно.

Дане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, на підставі заяви директора ПП "Ритм", рішенням Сахновщинської селищної ради від 29.04.2005, останньому надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 .

23.06.2014 на підставі розробленого проекту землеустрою відомості про земельну ділянку кадастровий №6324855100:00:014:0024, площею 0,2131га, внесено до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6306399682018 від 22.08.2018.

Відповідно до рішення Сахновщинської селищної ради від 05.02.2016 №79 назву вулиці Карла Маркса змінено на Чабанівського.

Відповідно до даних з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Сахновщинської селищної ради.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речові прав на нерухоме майно відповідач не має прав землекористувача щодо вказаної земельне ділянки, користується земельної ділянкою за цією адресою без документа, що посвідчує право власності чи право користування.

З наданого позивачем акту обстеження земельної ділянки з кадастровим №6324855100:00:014:0024, площею 0,2131 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ) від 26.06.2019, вбачається, що відповідач з часу придбання об`єктів нерухомості 21.01.2015 та по теперішній час використовує вказану земельну ділянку. Зокрема, обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка повністю огороджена, як парканом висотою 2м так і будівлями, які знаходяться у власності ПП "Ритм", на земельній ділянці розташовані складські приміщення, авто гаражі, вантажний автотранспорт, будівельні матеріали та інше майно. Фактично до її меж вся земельна ділянка, площею 0,2131га використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель. Доступ сторонніх осіб на територію підприємства обмежений.

Таким чином, відповідач з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ) і по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,2131га, без виникнення права власності або користування нею та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Харківській області від 16.01.2019 №1165/9/20-40-52-05-24 відповідач протягом 2015-2018 років перебуває на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку 3 групи, а згідно ст.297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності.

Посилаючись на те, що відповідач не набув у встановленому порядку належних прав власності або користування на дану земельну ділянку та не сплачує грошові кошти за користування нею у встановленому законодавством розмірі, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 ЦК України просив стягнути з відповідача 192643,58грн. безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи зі змісту зазначених статей, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що право власності чи право користування на відповідну земельну ділянку було зареєстровано за попереднім власником будівлі, що дало б можливість стверджувати про перехід права власності чи права користування відповідачу на земельну ділянку, на якій вони розміщені, відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

Таким чином, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє лише нежитловими будівлями і по теперішній час використовує земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,2131га. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Однак, в матеріалах справи відсутні, сторонами не надано доказів державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послалась на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 192643,58грн, зауважив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Зважаючи на те, що відповідачем не оформлено права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою, отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права на земельну ділянку відповідачем, зокрема укладення договору оренди з позивачем та державної реєстрації такого права. Перехід до особи права власності на нерухоме майно надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Однак докази укладення такого договору в матеріалах справи відсутні, а, отже, відповідач без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні даного спору, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав. Відповідний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З приписів наведеної норми вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що позивачем надано витяг з Державного земельного кадастру №НВ-6306399682018 від 22.08.2018, відповідно до якого земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,2131га, була належним зареєстрована 23.06.2014, а тому існувала як об`єкт цивільних прав протягом спірного періоду (01.01.2016-31.12.2018).

Розмір фактично використовуваної відповідачем земельної ділянки площею 0,2131га також підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 26.06.2019, складеним уповноваженими особами позивача.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що ним використовується виключно земельна ділянка під об`єктами нерухомості загальною площею лише 0,1396га, оскільки вони належними доказами не підтверджені.

Натомість, з акту обстеження земельної ділянки від 26.06.2019 вбачається, що відповідач використовує й іншу територію даної земельної ділянки. Зазначене підтверджується тим, що ця земельна ділянка повністю огороджена, як парканом висотою 2м так і будівлями, які знаходяться у власності ПП "Ритм", на земельній ділянці розташовані складські приміщення, авто гаражі, вантажний автотранспорт, будівельні матеріали та інше майно. Фактично до її меж вся земельна ділянка, площею 0,2131га, використовується для експлуатації та обслуговування належним відповідачу будівель.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Сахновщинського комунального водоканалізаційного підприємства №39 від 24.06.2019.

Так, з даного листа вбачається, що на території земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_3 , розташована лінія каналізаційного колектора , який перебуває на балансі Сахновщинського КВКП та має площу земельної ділянки забороненої для використання землі - охоронна зона.

Між тим, у даному листі відсутні посилання на відповідні документи та нормативно-правові акти, на підставі яких встановлено охоронну зону та запроваджено заборону використання частини земельної ділянки. Також не зазначено якої саме площі земельної ділянки стосується така заборона, якщо вона дійсно була запроваджена.

Суд звертає увагу, що з наявного у справі витягу з Державного земельного кадастру №НВ-6306399682018 від 22.08.2018 вбачається, що будь-які відомості про обмеження у використанні спірної земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, не зареєстровані.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позивач належними та допустимим доказами довів, що відповідачем фактично використовується земельна ділянка саме площею 0,2131га, у свою чергу відповідач дану обставину не спростував.

Також, суд зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

На виконання даних приписів, позивач на підтвердження правомірності визначеного ним розміру безпідставно збережених відповідачем коштів надано суду відповідні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, складені відділом у Сахновщинському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Розмір збережених відповідачем коштів у період з 01.01.2016 по 31.10.2018 в сумі 192643,58грн. було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Суд погоджується із правильністю визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на нормах Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Закону України "Про оцінку земель"; Рішенні XXVIII сесії VI скликання Сахновщинської селищної ради від 25 вересня 2013 року № 1294-VI "Про затвердження розмірів орендної плати за користування землями несільськогосподарського призначення по населених пунктах смт.Сахновщина, Чорнолозка, с.Жовтень, с.Германівка".

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про те, що він як платник єдиного податку звільняється від сплати земельного податку.

Так, відповідно до п.14.1.72 ст.14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Однак, відповідач не є ані власником земельної ділянки, ані постійним землекористувачем. Відповідно, відповідач має сплачувати плату за землю виключно у формі орендної плати.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 192643,58грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Ритм" (64501, Харківська область, Сахновщинський район, смт.Сахновщина, вул.М.Чабанівського, буд.6, код 22626415) на користь Сахновщинської селищної ради (64501, Харківська області, Сахновщинський район, смт.Сахновщина, вул.Поштова, буд.3, код 04398301) 192643,58грн. безпідставно збережених коштів, 2889,66грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "18" жовтня 2019 р.

Суддя М.В. Калантай