Рішення

від 21.10.2019 по справі 140/2369/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2369/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Петроль до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укр-Петроль (далі - ТзОВ Укр-Петроль , позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2019 № 0002604001 на суму 250 000,00 грн.

Ухвалою судді від 21.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального відповідачем складено акт № 815/19-00-40-00/39610216 від 04.07.2019 (на бланку 022908) Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального , на підставі якого і прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до підприємства штрафні санкції за роздрібну торгівлю пальним без ліцензії в сумі 250 000,00грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 22.07.2019 № 0002604001 суперечить нормам чинного законодавства є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до підпункту 11 пункту 4 Положення про Головне управління ДФС у Тернопільській області, затвердженого наказом ДФС України № 80 від 01.02.2019 (Головне управління ДФС у Тернопільській області відповідно до покладених на нього завдань виконує роботу, пов`язану із здійсненням ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом, здійснює ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами.

Таким чином Головне управління ДФС у Тернопільській області має виключні повноваження що надані Державною фіскальною службою України Положенням № 80 від 01.02.2019 та відповідно до якого видає ліцензії на право роздрібної торгівлі лише алкогольними напоями і тютюновими виробами, а не ліцензії на право торгівлі паливом.

Виходячи з вищевказаного Державною фіскальною службою України не надано повноважень Головному управлінню ДФС у Тернопільській області на проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо наявності ліцензій на торгівлю пальним, а також повноважень щодо накладення штрафів за відсутність таких ліцензій, як наслідок Головне управління ДФС у Тернопільській області при проведенні фактичної перевірки та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяло без наданих (з перевищенням) повноважень що визначає винесене за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення від 22.07.2019 № 0002594001 протиправним та таким що підлягає скасуванню.

16.09.2019 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про заміну відповідача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.

18.09.2019 відповідачем подано до суду клопотання, згідно якого останній не заперечує проти заміни відповідача його правонаступником.

Ухвалою суду від 19.09.2019 замінено відповідача, Головне управління ДФС у Тернопільській області, на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області, відповідач).

23.09.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ГУ ДПС у Тернопільській області не погоджується із позовними вимогами, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення представник відповідача зазначила, що на підставі наказу ГУ ДФС у Тернопільській області про проведення фактичної перевірки № 1286 від 04.07.2019 проведено фактичну перевірку ?ТзОВ Укр-Петроль щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі пальним, ліцензій на право зберігання пального, а також інших питань, що регулюються вимогами Закону 481/95-ВР, результати якої оформлено актом № 815/19- 00-40-00/39610216 від 04.07.2019. На виконання пункту 86.1 статті 86 ПК України, виконавчий директор ТзОВ Укр-Петроль ОСОБА_1 підписав зазначений акт перевірки. А також, згідно графи акту щодо зауважень, зазначив немає .

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України може бути проведена контрольна розрахункова операція. Відповідно до пункту 80.4 статті 80 ПК України, працівниками контролюючого органу проведено контрольну розрахункову операцію, а саме придбано дизельне пальне 3,53 літри по ціні 28,30 грн. за один літр сукупна вартість придбаного становила 99,90 грн. Зазначена розрахункова операція відбулась за адресою: Тернопільський район, м. Тернопіль, вул. Микулинецька 42/А, де здійснює господарську діяльність ТзОВ Укр-Петроль . Факт такого продажу пального та відсутність ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним підтверджується Х-звітом, фіскальним чеком та поясненнями виконавчого директора ТОВ Укр-Петроль ОСОБА_1 .

На підставі акта перевірки № 815/19-00-40-00/39610216 від 04.07.2019 винесено податкове повідомлення-рішення рішення ГУ ДФС у Тернопільській області № 0002604001 від 22.07.2019 форми С на суму - 250 000,00 грн.

Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення до позивача застосовано штрафну санкцію згідно абз.9 ч.2 ст. Закону № 481/95-ВР, а саме, штраф за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії у сумі 250 000,00 грн.

Відповідно до позовної заяви, єдиною підставою для задоволення позовних вимог позивач вказує, що Головне управління ДФС у Тернопільській області має виключні повноваження що надані Державною фіскальною службою України положенням № 80 від 01.02.2019 та відповідно до якого видає ліцензії на право роздрібної торгівлі лише алкогольними напоями і тютюновими виробами, а не ліцензії на право торгівлі паливом.

Проте, згідно Наказу Державної фіскальної служби України № 513 визначено, що у зв`язку із запровадженням з 01 липня 2019 року ліцензування виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним внесено зміни до додатків 1-5 до наказу ДФС від 19.10.2016 № 875 Про функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів ДФС .

У додатку 2 Зміст функцій та процедур, які здійснюють структурні підрозділи територіальних органів ДФС функцію 1.123 процедури викладено у такій редакції:

Ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального;

1.123.1. організація видачі та видача суб`єктам господарювання ліцензій та додатків до них на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального;

1.123.5. здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати платежів суб`єктами господарювання за отримані ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального;

1.123.6. моніторинг надходжень до бюджету від сплати за ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пальним; оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним; роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального;

1.124.12. здійснення контролю за наявністю ліцензій на виробництво спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального; ліцензій на оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями, тютюновими виробами і пальним; ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами і пальним; ліцензій на зберігання пального;

та доповнити новою процедурою такого змісту 1.123.7. формування та ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним; .

Враховуючи вище наведене, керуючись нормами чинного законодавства, звертаємо увагу суду на те, що дії ГУ ДФС у Тернопільській області, що полягали у проведені фактичної перевірки позивача та складанні за результатами перевірки акта, а також, винесення на підставі вказаного вище акта податкового повідомлення-рішення є цілком законними та обґрунтованими.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним, винесеним відповідно до чинного законодавства та в межах повноважень Головного управління ДФС у Тернопільській області, і відповідно не підлягає скасуванню.

27.09.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив. Позивач повідомив суд, що Товариство з обмеженою відповідальністю Укр-Петроль змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю Сіті Код , а також керівника та місцезнаходження підприємства.

Також позивач зазначив, що статтею 15 Закону № 481/95-BP встановлено, що суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Всупереч вищевказаного відповідачем до свого відзиву на Позовну заяву не надано жодного Акту Кабінету міністрів України, який би підтвердив надання територіальному органу ДФС повноважень стосовно видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, проте як підставу наявності таких повноважень відповідачем долучено та йде посилання у відзиві на адміністративний позов лише на Наказ ДФС № 513 від 25.06.2019, яким вносяться зміни до Наказу ДФС від 19.10.2016 № 875.

Позивач наголосив, що законодавець визначив, що єдиним (виключним) органом, який уповноважує органи виконавчої влади видавати ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним є - Кабінет міністрів України, а не ДФС України, яка в свою чергу також не мала повноважень видавати ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним виходячи з Положення про Державну фіскальну службу України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, а інших постанов чи розпоряджень Кабінету Міністрів України стосовно надання таких повноважень немає тз не долучено відповідачем до відзиву. Кабінет Міністрів України надає такі повноваження відповідно Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , затверджуючи положення про центральний орган виконавчої влади Тобто, логічно, якщо немає повноважень в центрального органу ДФС видавати ліцензії на роздрібний продаж нафтопродуктів, то такі повноваження не можуть бути надані ним територіальному органу - не можна передавати повноваження яких немає.

Ні в Положенні про Державну фіскальну службу Україн , ні в Положенні про Головне управління ДФС у Тернопільській області, які є єдиними документами, відповідно до Закону України Про центральні органи виконавчої влади , що визначають вичерпний перелік їх повноваження, навіть в актуальній редакції станом на сьогодні, немає повноважень видавати ліцензії на роздрібний продаж нафтопродуктів та накладення штрафів за їх відсутність, як наслідок відсутні будь-які зміни до вищевказаних положень стосовно зазначеного.

Відповідно до статті 16 Закону України № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм - цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії. Тому за відсутності повноважень від Кабінету Міністрів України видавати ліцензії на роздрібний продаж нафтопродуктів в ДФС і його територіальних органах відсутні повноваження на контроль за дотримання норм Закону України № 481/95-BP.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі пальним, ліцензій на право зберігання пального, а також інших питань, що регулюються вимогами Закону 481/95-ВР ТзОВ Укр-Петроль (а. с. 5).

За результатами перевірки складено акт № 815/19-00-40-00/39610216 від 04.07.2019, яким зроблено висновки про порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України. Перевіркою встановлено факт продажу пального та відсутність ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (а. с. 7-8).

На підставі акту було прийняте податкове повідомлення - рішення від 22.07.2019 № 0002604001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 250 000,00 грн.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.10.2019 № 1005868450 13.09.2019 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів позивача: зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна органу управління, номер запису11981050007008810 (Товариство з обмеженою відповідальністю Сіті Код (08302, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський Шлях, будинок 67, код ЄДРПОУ 39610216) (а. с. 72-74).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленням-рішенням ТзОВ Укр-Петроль звернулося до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР)

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років. Імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб`єкта господарювання, що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Таким чином, нормами статті 15 Закону № 481/95-ВР регулюються питання видачі ліцензії на роздрібний продаж нафтопродуктів, згідно якої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання.

Відповідно до статті 21 Закону України Про центральні органи виконавчої влади пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів центрального органу виконавчої влади на розгляд міністрові вносить керівник центрального органу виконавчої влади.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади створюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи центральних органів виконавчої влади можуть утворюватися в інших організаційно-правових формах у порядку, визначеному законодавством.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх утворення).

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.

Відповідно до пункту сьомого Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Відповідно до Положення про Головне управління ДФС у Тернопільській області, затвердженого наказом ДФС України № 80 від 01.02.2019, Головне управління ДФС у Тернопільській області є територіальним органом ДФС, який підпорядковується ДФС. Головне управління ДФС у Тернопільській області є органом доходів і зборів. У складі ГУ ДФС на правах відокремлених підрозділів утворюються управління, до складу яких входять державні податкові інспекції.

Відповідно до підпункту 11 пункту 4 Положення про Головне управління ДФС у Тернопільській області, затвердженого наказом ДФС України № 80 від 01.02.2019, Головне управління ДФС у Тернопільській області відповідно до покладених на нього завдань виконує роботу, пов`язану із здійсненням ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом, здійснює ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами.

Таким чином, ГУ ДФС у Тернопільській області наділене повноваження щодо надання видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі лише алкогольними напоями і тютюновими виробами, однак не ліцензій на право торгівлі паливом.

Виходячи із зазначених вище законодавчих норм, суд звертає увагу, що ДФС України не надано повноважень ГУ ДФС у Тернопільській області на проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо наявності ліцензій на торгівлю пальним, а також повноважень щодо накладення штрафних санкцій за відсутності таких ліцензії, що свідчить про відсутність в контролюючого органу повноважень на проведення перевірки та винесення за її результатами податкового повідомлення-рішення.

Щодо твердження відповідача у відзиві на позовну про внесення змін до додатків 1-5 наказу ДФС від 19.10.2016 № 875 Про функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів ДФС , а саме: у додатку 2 Зміст функцій та процедур, які здійснюють структурні підрозділи територіальних органів ДФС функцію 1.123 процедури викладено у такій редакції: Ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального; , 1.123.1. організація видачі та видача суб`єктам господарювання ліцензій та додатків до них на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального; , 1.123.5. здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати платежів суб`єктами господарювання за отримані ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального; , 1.123.6. моніторинг надходжень до бюджету від сплати за ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пальним; оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним; роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального; , 1.124.12. здійснення контролю за наявністю ліцензій на виробництво спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального; ліцензій на оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями, тютюновими виробами і пальним; ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами і пальним; ліцензій на зберігання пального; та доповнено новою процедурою: 1.123.7. формування та ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним; , суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження надання територіальному органу ДФС повноважень щодо видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним. Як підставу наявності таких повноважень ГУ ДПС у Тернопільській області зазначає лише на наказ ДФС України № 513 від 25.06.2019, яким внесено зміни до наказу ДФС від 19.10.2016 № 875.

Проте, чинним законодавством визначено, що єдиним (виключним) органом, який уповноважує органи виконавчої влади видавати ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним є Кабінет Міністрів України, а не ДФС України, яка у відповідності до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 не наділена повноваженнями щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до статті 16 Закону України № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії. Тому, за відсутності повноважень, наданих Кабінетом Міністрів України на видачу ліцензії на роздрібний продаж нафтопродуктів, в ДФС України та його територіальних органах відсутні повноваження на контроль за дотримання норм Закону України № 481/95-ВР.

Згідно частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною першою статті 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною другою статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

На думку суду, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності повноважень щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права .

Зазвичай в позиції захисту суб`єктом господарювання використовуються формально- процесуальні аргументи протиправності застосовних штрафів за результатом перевірки. Натомість питання санкцій за порушення вимог податкового законодавства є критичним у разі відсутності вини підприємства як елемента суб`єктивної сторони такого порушення.

Таке твердження базується із штрафами за податкові правопорушення, які Європейським судом з прав людини розцінюються, як різновид кримінального обвинувачення , що, своєю чергою, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини.

Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції: Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку .

Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій. В межах спірних правовідносин неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно неотримання ліцензії відбулось не з вини останнього, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.

Тобто вина є обов`язковим елементом суб`єктивної сторони у порушенні податкового законодавства.

Так, що у податкових спорах, як правило, аргументація захисту здійснюється за принципом обов`язкового встановлення факту наявності вини використовується під час оскарження застосування штрафних санкцій, пропущення строку сплати податкового зобов`язання тощо. Верховний Суд стає на бік платника податку, наголосивши на тому, що вина є необхідною складовою правопорушення. Відтак, за відсутності вини платника податку неможливим є його притягненню до відповідальності.

Накладення штрафних санкцій є не що інше як покарання, оскільки воно було спрямовано не на компенсацію шкоди Бюджету України.

Також, наявність штрафу не виключає даної справи з-під дії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вищевказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Дані висновки суду ґрунтуються також на рішенні Європейського Суду від 10.02.2015 у справі Остерлунд проти Фінляндії та на запроваджених у згаданому Суді Критеріях Енгеля .

Також Європейським судом з прав людини у рішенні від 23.07.2002 Справа Компанія Вестберґатаксі Акгіеболаґ та Вуліч проти Швеції зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що - для цілей статті 6 Конвенції - заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні. У вказаній справі було застосовано третій критерій тесту Енгеля для визначення випадків, коли йдеться про кримінальне обвинувачення, у розумінні Конвенції, а саме - критерій правових наслідків для адресата.

Таким чином, Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції.

Так, у відповідності до положень частини першої статті 6 згаданої Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно частини другої статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Передбачені абзацом дев`ятим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР за своєю тяжкістю та каральним характером цілком відповідають санкціям, притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, а відтак, наявні всі підстави для застосування частини другої статті 6 Конвенції яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини.

Виходячи з викладеної вище позиції, суд приходить до висновку про відсутність вини позивача у неотриманні ліцензії, оскільки відсутній орган, уповноважений видавати такі ліцензії та здійснювати контроль щодо їх наявності.

Тобто Кабінетом Міністрів України не надано повноважень Державній фіскальній службі України щодо видачі ліцензій на роздрібну торгівлю пальним, що, в свою чергу, підтверджує відсутність повноваження щодо видачі ліцензій на торгівлю пальним, а також повноважень щодо накладення штрафів за відсутність таких ліцензій в Головного управління ДФС у Тернопільській області, що виключає законність застосування штрафних санкцій.

Вищевказана позиція, в тому числі застосування критеріїв Енгеля до податкових штрафів знайшла своє відображення в постанові Верховного суду від 13.02.2018 у справі № 813/4374/16, постанові ВАС України від 10.10.2017 у справі № 826/15800/16, від 03.04.2017 у справі № 826/15637/16.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Такий підхід цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на презумпцію правомірності рішень платника податку, яка закріплена в статті 4.1 ПК України у випадку, коли є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, пріоритет правомірності рішення залишається за платником податків.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій та обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 22.07.2019 № 0002604001.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 750,00 грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням № 4390 від 15.08.2019.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 22.07.2019 № 0002604001 на суму 250 000,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Код (08302, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський Шлях, будинок 67, код ЄДРПОУ 39610216) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (46021, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1, ЄДРПОУ 43142763) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер