Рішення

від 09.10.2019 по справі 160/8198/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Справа № 160/8198/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

23.08.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), третя особа Фермерське господарство ПЕРЕМОГА КВІ (надалі - третя особа), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019 р. №392635-5353-0417, від 25.06.2019 р. №392635-5353-0417/1, прийняті Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, якими визначено суму додаткового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, на загальну суму 136872,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач, як орендар передав право користування земельною ділянкою створеній ним юридичній особі, - Фермерському господарству ПЕРЕМОГА КВІ (код ЄДРПОУ 39308175), яке в свою чергу, своєчасно сплачувало орендну плату за спірні періоди. Протягом 2017, 2018 років та за останній податковий період (2019 рік) сума належної орендної плати сплачена Фермерським господарством ПЕРЕМОГА КВІ у повному обсязі у відповідності до умов договору. У зв`язку із чим, позивач вважає, що відповідачем безпідставно визначені грошові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб оскаржуваними рішеннями.

До позову додано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/8198/19 передана на розгляд судді Віхровій В.С.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи положення ч.4 вказаної статті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №160/8198/19 у спрощеному провадженні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи у судове засідання 18.09.2019 р. об 11:40 год.

18.09.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повідомляє суд про незгоду з позовними вимогами, оскільки згідно наявної інформації саме позивач є користувачем земельної ділянки як фізична особа, тому відповідачем, виконуючи функцію контролю за сплатою податків та зборів, нараховано позивачу належний до сплати податок з орендної плати з фізичних осіб, у зв`язку із чим винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. ГУ ДФС у Дніпропетровській області вважає, що під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Судове засідання 18.09.2019 р. було знято з розгляду через перебування судді на навчанні в Національній школі суддів з 16.09.2019 р. по 20.09.2019 р.

У зв`язку із чим, судовий розгляд справи 18.09.2019 р. було відкладено до 02.10.2019 р. о 13:00 год.

У судове засідання 02.10.2019 р. представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Для повторного виклику сторін по справі з метою дотримання рівності сторін судового процесу, розгляд справи відкладено до 09.10.2019 р. о 10:20 год.

Згідно ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючі визначені КАС України строки розгляду справи, гарантії додержання судом цих строків, дотримання принципу рівності сторін судового засідання та недопущення затягування судового процесу, а також відсутності підстав для повторного відкладення розгляду справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по суті справи та з огляду на положення ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України за можливе перейти до подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 6.2.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Судом встановлено, що на підставі отриманої інформації від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про перелік діючих договорів оренди земельних ділянок в розрізі орендарів, інформації з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо реєстрації за ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1221455800:01:004:0003, загальною площею 13.1805 га, розташованої на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, на виконання вимог п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Дніпропетровській області нараховано позивачу податкове зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб 18010900:

у розмірі 46927,72 грн. за 2019 рік згідно податкового повідомлення-рішення №392635-5353-0417 від 25.06.2019 р.

у розмірі 89944,76 грн. (за 2017 рік за 2018 рік) згідно податкового повідомлення-рішення №392635-5353-0417/1 від 25.06.2019 р.

Отже, податковим органом було визначено позивача - фізичну особу орендарем земельної ділянки, за користування якою, згідно положень Податкового кодексу України, справляється плата, однак наявність сплачених коштів до бюджету не було встановлено, що мало наслідком нарахування сум до сплати контролюючим органом шляхом винесення податкових повідомлень-рішень.

Позивач не погоджуючись з таким нарахуванням сум податку, оскільки не вважає себе фактичним користувачем земельної ділянки, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Так, земельна ділянка сільськогосподарського призначення за кадастровий номером 1221455800:01:004:0003, загальною площею 13.1805 га, яка розташована на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, передана позивачу в оренду на підставі Договору оренду від 30.12.2016 року за №13/30-12/16Д0 для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, позивач є єдиним засновником Фермерського господарства ПЕРЕМОГА КВІ , основна діяльність якого, згідно п. 5.1 Статуту господарства, затвердженого Рішенням засновника №1 від 17.07.2014 р., здійснюється на земельній ділянці.

Право на земельну ділянку засноване (п.5.2 Статуту).

Зі змісту наявних в матеріалах справи документів, а саме:

договору оренди від 30.12.2016 року №13/30-12/16ДО;

платіжних доручень за період з 2016 року по 2019 рік;

податкових декларацій за 2016-2019 роки;

листа Головного управління Держгеокадастру України в Дніпропетровській області під 23.01.2019 року №27-4-0.21-56/104-19 у відповідь на звернення позивача про надання інформації про наявність земель та їх розподіл станом на 01.01.2016 р., вбачається, що фактичним користувачем земельної ділянки є юридична особа, - Фермерське господарство ПЕРЕМОГА КВІ .

Суд зауважує, що заборгованості зі сплати за землю упродовж спірного періоду за земельною ділянкою не рахувалося. ФГ ПЕРЕМОГА КВІ здійснювало виплати за самостійно поданими деклараціями з плати за землю, та з даного питання з боку податкового органу жодних коригувань та/або спірних питань не виникало.

Суд зазначає, що на час укладення договору оренди землі, який становить предмет розгляду по даній справі та на час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, був чинним Закон України Про фермерське господарство в редакції до внесення в нього змін Законом України від 31.03.2016 року.

Статтею 7 зазначеного закону, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції передбачалося, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Згідно зі статтею 8 зазначеного закону, після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже законодавець визначив наступний порядок дій: отримання громадянином земельної ділянки у власність або в оренду для ведення фермерського господарства, після цього можливість реєстрації цього господарства.

В той же час у положеннях статті 12 вказаного закону перелічені землі, які віднесені до земель фермерського господарства, зокрема зазначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство , до складу майна фермерського господарства може входити право користування землею, яке передано членами фермерського господарства.

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 06.10.1998 оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство № 973 - ІV від 19.06.2003 фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Отже, фізичні особи, які отримують в оренду земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства здійснюють діяльність на цих землях не особисто, а через створену ними юридичну особу - в даному випадку це фермерське господарство. Лише за таких умов може бути дотримано вимоги цільового використання цих земель.

Керуючись податковою доктриною превалювання сутності над формою суд вважає, що в даному випадку має значення суть господарської операції, яка відбулася, а не її зовнішнє оформлення. Так, саме фермерське господарство отримувало прибуток від користування земельною ділянкою, яка була передана їй у визначеному законодавством порядку.

Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до п. 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд дійшов висновку, що законодавством не визначено механізм передачі коштів, які поступають на рахунки фермерського господарства від його господарської діяльності на земельній ділянці - його членам для сплати орендної плати за цю ділянку, що фактично унеможливлює сплату орендної плати самим членом господарства, який не отримує доходу від її використання та не веде господарської діяльності на ній. Таким чином до земель фермерського господарства відносяться в тому числі і землі, отримані засновником цього фермерського господарства в оренду з метою створення цього господарства, і які передані ним цьому господарству і використовуються за цим цільовим призначенням.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, пп. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4, п. 56.21 ст. 56 ПК України зазначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини № 973- IV від 23.02.2006 суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Зокрема, у рішеннях по справах Серков проти України та Щокін проти України Європейський суд вказав, що порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, має місце тоді, коли відповідне національне податкове законодавство не є чітким, узгодженим і відповідно, не відповідає вимозі "якості" закону, що має наслідком його суперечливе тлумачення та у зв`язку з тим, що судами всупереч національного законодавства не застосовується підхід, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускає неоднозначне тлумачення норм права.

Факт фактичного користування земельною ділянкою підтверджено достатніми та належними доказами по справі та в ході судового розгляду справи така обставина не спростовувалась.

Отже, податкове зобов`язання з плати за землю повинен сплачувати суб`єкт відповідних податкових правовідносин, що в даному випадку виступає фермерське господарство ПЕРЕМОГА КВІ .

Відтак, податковий орган не мав законних підстав для нарахування позивачу податку за землю оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Решта доводів сторін висновку суду по суті спору не спростовує.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, позовна заява є такою, що підлягає задоволенню.

В порядку розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України за наслідками розгляду даної справи документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 240-246, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа Фермерське господарство ПЕРЕМОГА КВІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, якими визначено суму додаткового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб від 25.06.2019 р. №392635-5353-0417, від 25.06.2019 р. №392635-5353-0417/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1368,74 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 09.10.2019

Суддя В.С. Віхрова

Згідно з оригіналом

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун