Рішення

від 21.10.2019 по справі 320/2173/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року м. Київ № 320/2173/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області до сільськогосподарського виробничого колективу "Горбані" про стягнення капіталізованих платежів,

В С Т А Н О В И В:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області з позовом до сільськогосподарського виробничого колективу "Горбані", в якому просить суд стягнути з відповідача капіталізовані платежі у розмірі 897451,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" одним із джерел формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Враховуючи ту обставину, що відповідач 22.02.2019 вніс до ЄДР відомості про ліквідацію вказаного підприємства, позивач здійснюючи виплати соціального страхування потерпілому від нещасного випадку на виробництві під час роботи у відповідача, підрахувавши суму капіталізованих платежів, що становить 897451,32 грн., просить стягнути з СВК "Горбані" вказані кошти.

Ухвалою суду від 07.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін та проведення судового засідання і запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву, а у разі його не подання у встановлений судом строк, справа буде вирішена за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивачем в прохальній частині позову заявлено суду клопотання про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін. Приймаючи рішення щодо вказаного клопотання, суд виходить з такого.

Згідно статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частин другої, третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У даному випадку предмет позову стосується питань стягнення капіталізованих платежів, а отже є справою незначної складності, оскільки з`ясування обставин не потребує виклику сторін, а заявлена вимога ґрунтується на розрахунку підкріпленого належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суд відмовляє.

Суд констатує, що відповідач по справі своїми процесуальним правами не скористався, відзиву на позов не подав, клопотань щодо відкладення розгляду справи чи з інших процесуальних підстав до суду не звертався, про відкриття провадження у справі та про заплановані судові засідання належним чином повідомлений, що підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи. З огляду на зазначене суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, судом встановлено таке.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сільськогосподарський виробничий колектив "Горбані", код 03753444 перебуває з 22.02.2019 в стані припинення. Інформація щодо можливого правонаступництва в реєстрі відсутня.

Наявними в матеріалах справи актами розслідування нещасного випадку, що стався 15.07.2011 о 7:00 на території СВК "Горбані" від 21.07.2011 та акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 22.07.2011, зафіксовано факт нещасного випадку, який трапився з працівником підприємства ОСОБА_1 .

Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії КИО-2 № 003314, який проведено 09.10.2012, ОСОБА_1 присвоєно довічно ІІІ групу інвалідності. Від вказаної особи 19.10.2011 на адресу позивача надійшла заява про призначення останньому страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), що стався (отримане) за час роботи на СВК "Горбані".

Бориспільським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду у Київській області винесено постанову від 07.03.2018 № 1033/116/116/70 про призначення ОСОБА_1 щомісячних виплат в розмірі 1600 грн.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку потреби в капіталізації платежів по СВК "Горбані" для відшкодування шкоди потерпілому на виробництві ОСОБА_1 станом на 01.03.2019 загальна потреба в капіталізації платежів по вказаному підприємству становить 897451,32 грн.

Листом-вимогою від 14.03.2018 № 06/649 щодо оплати капіталізованих платежів, позивач припускаючи, що СВК "Горбані" буде ліквідоване, зобов`язав останнього здійснити перерахунок спірної суми в розмірі 897451,32 грн. на рахунки Бориспільського відділення управління виконавчої дирекції Фонду у Київській області.

Проте, відповідач таку вимогу не виконав, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з метою врегулювання в судовому порядку спору, що виник.

На час прийняття рішення у даній справі підтверджуючі документи щодо сплати податкового боргу від відповідача до суду не надходили. У зв`язку із несплатою відповідачем у добровільному порядку вказаної суми заборгованості щодо капіталізованих платежів, позивач звернувся в суд для примусового їх стягнення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV) та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року за № 765 (далі - Порядок № 765).

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом № 1105-ХІV.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов`язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 45 Закону № 1105-ХІV роботодавець як страхувальник зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Як зазначено в статті 15 Закону № 1105-XIV, страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Згідно статті 21 Закону України № 1105-ХІV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, серед іншого, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до частин 1 та 7 статті 36 Закону 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються, зокрема, з страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Частиною 2 статті 1205 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Зважаючи на те, що припинення юридичної особи внаслідок ліквідації, не тягне правонаступництва, у відношенні зобов`язання про відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого це правило не діє в повній мірі, оскільки, в силу статті 609 Цивільного кодексу України, передбачається капіталізація платежів з метою їх наступних періодичних виплат, яка здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105-ХІV, джерелами формування коштів Фонду, крім іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом другим пункту 1 Порядку № 765, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників (суб`єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю чи здоров`ю працівників зобов`язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

Таким чином, наведеними нормами Цивільного кодексу України та Закону № 1105-ХІV передбачено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого від нещасного випадку на виробництві та мали право на одержання від нього утримання, а також дітям потерпілого, народженим після його смерті.

За змістом пункту 3 Порядку № 765 капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком, загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим складає 897451,32 грн.

Оскільки капіталізовані платежі сплачені не були, тому вони підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

За змістом частин 1, 2 статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Як вже наголошувалось судом, за приписами пунктів 1 та 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105-XIV, джерелами формування коштів Фонду (крім інших) є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу - щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно з частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, та не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Також, позивач надав належні та достатні докази, якими підтвердив свої доводи наведені в позовній заяві, а саме: виписку з акту огляду МСЕК, відповідно до якої встановлено факт втрати 50% професійної працездатності ОСОБА_1 ; постанову про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2018; розрахунок капіталізованих платежів по СВК "Горбані" та лист-вимогу від 14.03.2018 № 06/649.

Натомість від відповідача жодних заперечень та доказів суду не надходило. Доказів про сплату суми 897451,32 грн. на рахунки, за визначеними позивачем реквізитами, також на день розгляду вказаної адміністративної справи не надано.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосовуванню приписи пунктів 1 та 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105-XIV.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові цього суду від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12. Також, подібна правова позиція висловлена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року по справі № 810/4496/18.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заявлена позивачем сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунками потреби в капіталізації коштів та іншими матеріалами справи.

Враховуючи наведене суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми капіталізованих платежів у розмірі 897451,32 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі № 802/2236/17-а.

За частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Беручи до уваги ту обставину, що суму капіталізованих платежів у розмірі 897451,32 грн. відповідач у добровільному порядку не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (03148, Київська обл., м. Київ, вул. Т. Строкача, 2, код ЄДРПОУ 41316012) до сільськогосподарського виробничого колективу "Горбані" (08464, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Горбані, вул. Леніна, 49, код ЄДРПОУ 03753444) про стягнення капіталізованих платежів задовольнити.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого колективу "Горбані" (08464, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Горбані, вул. Леніна, 49, код ЄДРПОУ 03753444) капіталізовані платежі у розмірі 897451 (вісімсот дев`яносто сім тисяч чотириста п`ятдесят одна) грн. 32 коп. за реквізитами: одержувач: Бориспільське відділенням управління виконавчої дирекції Фонду у Київській області, код ЄДРПОУ ВП - 41437914, банк ГУ ДКСУ у Київській області, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , МФО 821018.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2019

Суддя Панченко Н.Д.