Рішення

від 22.10.2019 по справі 340/2226/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2226/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області про визнання протиправною і скасування відмови, а також зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною і скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. А. Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) викладену в листі-відмові № Б-7098/0-3646/0/17-19 від 20.08.2019 про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Бандурівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.

В обґрунтування вимог позивач зазначив що бажає використати право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. З цією метою він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, до якого були долучені усі необхідні документи, проте отримав відмову з підстав не передбачених Земельним кодексом України, що й стало підставою для звернення до суду.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскаржувана відмова Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, тому просить суд відмовити в задоволенні заявленого позову в повному обсязі.

Також, зазначив, що з метою раціонального використання земельних ділянок наказом від 30.07.2019 за №753 Про внесення змін до наказу від 16 лютого 2016 року №77 щодо переліку підібраних (зареєстрованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, який діяв до прийняття нового наказу від 30.08.2019 №836, вибрана позивачем земельна ділянка зарезервована для учасників АТО, що й стало причиною відмови у наданні дозволу (а.с. 29-32).

Позивачем надана відповідь на відзив відповідача, згідно якої земельна ділянка станом на час відмови позивачу у наданні дозволу, не була зарезервована для учасників АТО (а.с. 44-45).

Також, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Головному управлінню Держгеокадастру в Кіровоградської області (25030, м. Кропивницький, вул. А. Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) вчиняти певні дії - щодо видачі будь-яких наказів про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою чи іншим способом відчуження земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га розташованої на території Бандурівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суміжно з земельною ділянкою (кадастровий номер № 3520381300:02:000:9101), до вирішення справи по суті.

Ухвалою суду від 09 вересня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області про визнання протиправною і скасування відмови, а також зобов`язання вчинити дії - відмовлено (а.с. 21).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із клопотанням ЗВ-9300014522019 від 31.07.2019 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Бандурівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (а.с. 13).

До клопотання були додані документи згідно додатку (а.с. 13).

Листом від 20.08.2019 № Б-7098/0-3646/0/17-19 відповідач повідомив позивача, що у Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не має правових підстав для задоволення його заяви (а.с.10), оскільки земельна ділянка, зображена на поданих графічних матеріалах, включена до переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Про внесення змін до наказу від 16 лютого 2016 року № 77 щодо переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції (а.с. 10).

Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача, викладеним в листі від 20.08.2019 № Б-7098/0-3646/0/17-19, в якому останній повідомив про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи її протиправною, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст п.п. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі п. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1, 7 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, однак за умови, якщо такого права вона не використала раніше.

Документальних доказів використання позивачем раніше такого права відповідач до суду не надав.

Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Проаналізувавши норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач, згідно з статтею 118 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Натомість, відповідач листом від 20.08.2019 № Б-7098/0-3646/0/17-19 відмовив позивачу у наданні дозволу, оскільки земельна ділянка, зображена на поданих графічних матеріалах, включена до переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Про внесення змін до наказу від 16 лютого 2016 року № 77 щодо переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Документальних доказів перебування у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб земельної ділянки яку претендує позивач отримати у власність Головним управлінням до суду не надано, як і не надано доказів того, що вказана земельна ділянка зарезервована для передачі у власність учасникам антитерористичної операції. Надані відповідачем копії наказів, щодо резервування земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, не містять документального підтвердження того, що станом на час подачі позивачем його клопотання, земельна ділянка вже була зареєстрована для передачі учасникам антитерористичної операції.

Відтак, суд дійшов висновку, що в порушення ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідачем надано ОСОБА_1 немотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену в листі від 20.08.2019 № Б-7098/0-3646/0/17-19, тому позовна вимога в якій позивач просить визнати протиправною і скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. А. Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) викладену в листі-відмові № Б-7098/0-3646/0/17-19 від 20.08.2019 про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги, в якій позивач просить зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Бандурівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.11.2018 р. №П/811/601/18 (провадження №К/9901/58495/18), а згідно з статтею ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки клопотання позивача від 31.07.2019 ЗВ-9300014522019 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою розглянуто з порушенням норм Земельного кодексу України, суд вважає, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його клопотанням має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути дане клопотання.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, які визнані судом протиправними.

Відповідно до п. 1 ст. 139 КАС України стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) про визнання протиправною і скасування відмови, а також зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області викладене в листі № Б-7098/0-3646/0/17-19 від 20.08.2019 щодо відмови в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ЗВ-9300014522019 від 31.07.2019 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Бандурівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун