Постанова

від 15.10.2019 по справі 804/819/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2019 року

Київ

справа №804/819/16

адміністративне провадження №К/9901/19263/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Дубовик Діни Петрівни на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 (суддя Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 (головуючий суддя Поплавський В.Ю., судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.) у справі №804/819/16 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ФОП Дубовик Д.П . звернулася до адміністративного суду з позовом до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ФОП ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що ФОП ОСОБА_1 жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки за даними операціями товар був поставлений в повному обсязі, оплату вартості товару проведено, господарські зобов`язання виконані належним чином, факт перевезення товару підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

У свою чергу, відповідачем подано до суду заперечення на касаційну скаргу, згідно якого податковий орган не погоджується з доводами позивача про підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Податковий орган, посилається на відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та здійснення фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, ненадання до перевірки документів, які підтверджують фактичне здійснення угод, відсутності документів на придбання товару, документів, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції між її учасниками. відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій ухвалено законні та обґрунтовані рішення, які не підлягають скасуванню.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі №804/819/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/819/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2019 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 15.10.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки 11.03.2013 складено акт№873/172/НОМЕР_1, згідно висновків якого, платником податків допущено порушення:

абзацу 5 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, статті 44, статті 177 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік;

статтей 44, 177 Податкового кодексу України в частині ненадання документів у повному обсязі за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік;

підпунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 рік, 2012 рік - у сумі 506902,51грн.;

пункту 187.1 статті 187, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік на 683461грн.

15.03.2013 позивачем надані заперечення на акт перевірки від 11.03.2013 №873/172/НОМЕР_1, у зв`язку із надходженням яких проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань, які стали предметом заперечень.

Повторну перевірку проведено у присутності довіреної особи платника податків - ОСОБА_3 . За наслідками перевірки складено акт від 05.04.2013 №1026/172/НОМЕР_1, яким встановлені порушення, аналогічні, викладеним в попередньому акті перевірки.

23.04.2013 на підставі акту перевірки від 05.04.2013 №1026/172/НОМЕР_1 відповідачем прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення:

№0002901720, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 830461грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 683461 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 147000 грн.;

№0002911720, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 633628,04грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 506902,51грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 126725,53грн.;

№0002921720, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510 грн. за незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копії при здійсненні податкового контролю.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2016 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи судові рішення касаційний суд виходив із того, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано належної правової оцінки наданим позивачем договорам купівлі-продажу, актам приймання-передачі, податковим та видатковим накладним та іншим первинним документам, що містяться в матеріалах справи. Суд вказав, що для правильного вирішення спору судам необхідно з`ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок.

За результатами нового розгляду постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди посилались на те, що операції ФОП ОСОБА_1 не підтверджуються необхідними доказами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідно для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв`язку з цим ФОП ОСОБА_1 не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судами з`ясовано, що основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, оптова торгівля металами та металевими рудами, виробництво інших готових металевих виробів, виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин.

16.06.2010 ФОП ОСОБА_1. отримала свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100288421. З 01.07.2010 по 31.12.2010 ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, у період з 01.01.2011 по 31.12.2012 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування.

Платником податків визначено валовий дохід за 2011 рік в розмірі 1505495,69грн., за 2012 рік - 1682484,17грн., та витрати, пов`язані із отриманням доходу - 1467140,08грн. та 1638234,14грн. відповідно по роках.

Як вказано судами попередніх інстанцій, перевіркою не підтверджені витрати підприємця за 2011 рік в розмірі 1465029грн., за 2012 рік в розмірі 1616204грн., що слугувало підставою для донарахування сум податків.

У період що підлягав перевірці, ФОП ОСОБА_1 перебувала у господарських відносинах з такими основними контрагентами-постачальниками товаро-матеріальних цінностей (ТМЦ), робіт, послуг, як ТОВ Металоцентр Стальсервіс (код ЄДРПОУ 37055626); ТОВ АВ метал груп (код ЄДРПОУ 36441934); ТОВ Метагор (код ЄДПОУ 36757651); ТОВ фірма Каскад (код ЄДРПОУ 23934596), та з основними контрагентами-замовниками послуг: ТОВ Неон (код ЄДРПОУ 13454553); ТОВ Хлібозавод №10 (код ЄДРПОУ 31911401); ТОВ Ем Сі Джі (код ЄДРПОУ 35113429); ТОВ НВП Дніпросервісінвест (код ЄДРПОУ 35113429); ТОВ Автомир-Транс (код ЄДРПОУ 31950868).

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем до матеріалів справи надано копії первинних документів щодо поставки позивачу металопродукції поставниками, щодо яких контролюючим органом в акті перевірки не визначено порушень, у зв`язку із чим вказані документи не вважаються належними та допустимими доказами по справі, та не враховуються судом при винесенні рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ АВ Метал Груп (продавець) укладено договір від 24.01.2011 №24/01, згідно умов якого продавець зобов`язується передати металопрокат у власність покупця, а покупець зобов`язується належним чином прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Відповідно пункту 1.2 договору загальна сума договору складає вартість всіх видаткових накладних.

На умовах пункту 2.3 поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад продавця), який знаходиться за адресою: м.Одеса, Ленінградське шосе, 5а, або на інших умовах, про що сторони домовляються заздалегідь та зазначають у рахунках-фактурах. Згідно пункту 8.4 цей договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення.

Судами вказано, що на підтвердження заявлених правовідносин платником податків надані видаткові та податкові накладні на поставку металопродукції. При цьому, надані копії видаткових накладних до яких відсутні податкові накладні Також, наявні податкові накладні на поставку металопродукції, за відсутності видаткових накладних.

У видаткових та податкових накладних металопродукцією, що визначена до постачання є наступний товар, із одиницею виміру тонна: - круг, кутник, лист, труба ГОСТ 10704, ГОСТ 3262, труба профільна, арматура, швелер, лист ПВЛ, лист рифлений, лист х/к, смуга, труба профільна.

Позивачем на підтвердження вищевказаних операцій із ТОВ АВ Метал Груп надано акти приймання-передачі на відповідальне зберігання від ОСОБА_1 (поклажедавець) до ОСОБА_3 (зберігач) із посилання на вищевказані видаткові накладні. До матеріалів справи надано копії договорів оренди приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , укладених ОСОБА_1 (поклажедавець) з ФОП ОСОБА_3 (зберігач) від 08.07.2010 строк дії до 01.07.2010, від 01.07.2011 строк дії до 01.06.2012, від 01.04.2012 строк дії до 31.12.2012.

При цьому, за результатом аналізу наданих документів судами встановлено, що як вбачається актів приймання-передачі на відповідальне зберігання, позивачем надані суду акти по прийманню товару, отриманого від підприємств, щодо яких не встановлено порушень, підтвердження або спростування яких не підлягають дослідженню у цій справі, а саме: від 01.07.2010, від 01.08.2010, від 01.09.2010, від 01.01.2011 отримано ТМЦ від ТОВ СПКБ Енергомашпроект та ТОВ НВП Стальсервіс , крім того за період 2010 року, коли як розглядувані правовідносини мали місце у 2011-2012 роках.

Суди констатували, що у даному випадку, подані позивачем видаткові накладні, на підставі яких складені податкові накладні, не є підтвердженням проведених операцій у бухгалтерському обліку по спірних господарським операціям, отже, й не можуть служити підставою для податкового обліку.

Крім того, доказів на підтвердження транспортування вищевказаного товару суду не надано. З наданих до перевірки документів та долучених до матеріалів справи копій первинних документів неможливо дослідити переміщення поставленого товару за договором. Не підтверджено подальший рух вказаного товару, у тому числі у зв`язку з відсутністю книги обліку доходів та витрат. Перелічений товар у первинних документах визначений родовими ознаками, що унеможливлює його ідентифікацію у межах цивільного обігу.

Також, між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ Метагор (постачальник) укладено договір від 06.09.2012 №061202, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію, асортимент, кількість, якість та ціна якого вказані у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід`ємною частиною, або у специфікаціях, що є додатками до цього договору і його невід`ємними частинами.

Згідно пункту 4.1 договору постачальник відвантажує товар покупцю на умовах само вивозу зі складу постачальника, умови поставки FCA (склад постачальника), згідно Правил Інкотермс , інші умови поставки можуть бути узгоджені сторонами, що оформлюється додатковою угодою до цього договору або в специфікаціях.

Покупець без участі постачальника укладає з перевізником договір перевезення або надає власний транспорт та несе ризики після відвантаження постачальником товару. Відповідно пункту 12.1 договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін, і діє протягом року, якщо по закінченні року жодна із сторін не повідомила про його припинення договір вважається продовженим на тих же умовах.

На виконання умов зазначеного договору сторонами складені рахунок-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, ТТН, акти приймання-передачі на відповідальне зберігання від ОСОБА_1 (поклажедавець) до ОСОБА_3 (зберігач).

Виконуючи вказівку суду касаційної інстанції щодо встановлення подальшого руху товару, використання його платником податків у власній господарській діяльності, суди попередніх інстанцій дослідивши надані документи дійшли висновку про непідтвердження вказаними документами подальшого руху товару, використання його платником податків у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції зазначив про відсутність будь-яких документів на підтвердження подальшого руху товару, у тому числі, повернення товару зберігачем, проведення будь-яких розрахунків за товар набувачами, оскільки станом на 31.12.2012 залишків ТМЦ у платника податків контролюючим органом не виявлено, що не заперечувалось позивачем.

Між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ Металоцентри Стальсервіс (постачальник) укладено договір №ДПМ-00189/12 від 03.01.2012 року, згідно умов якого постачальник зобов`язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити металопродукцію.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано наступні документи: специфікації, рахунок-фактура, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, копії ТТН, акти приймання-передачі на відповідальне зберігання від ОСОБА_1 (поклажедавець) до ОСОБА_3 (зберігач).

Згідно копій ТТН, наданих позивачем, поставка товару здійснена вантажовідправником ТОВ Металоцентри Стальсервіс до вантажоодержувача ФОП ОСОБА_1 з пункту навантаження - АДРЕСА_2 до пункту розвантаження - м. Дніпропетровськ (без зазначення адреси)

Також, суди встановили, що згідно наявних в матеріалах справи документів ТОВ фірмою Каскад поставлено ФОП ОСОБА_1 металопродукцію, відповідно до наступних документів: рахунок-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, ТТН.

З наданих документів неможливо встановити реальність заявлених господарських операцій, оскільки відсутнє документальне підтвердження подальшого руху товару, використання його платником податків у власній господарській діяльності, повернення товару зберігачем, проведення будь-яких розрахунків за товар набувачами, з урахуванням відсутності залишків ТМЦ.

Суд першої інстанції звертав увагу на те, що позивачем надані до суду первинні документи, укладені з іншими контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками, відносно яких не встановлено перевіркою фактів порушення, а тому вони не підлягають розгляду у межах цієї адміністративної справи, оскільки не впливають на суть розгляду справи, а отже відповідно не можуть вважатись доказами по справі.

Додатково суд зазначив про неможливість дослідження товару по ланцюгу постачання, подальший рух товарів від контрагентів-постачальників до контрагентів-покупців, оскільки з контрагентами-покупцями надані лише договори, жодних первинних документів, підтверджуючих виконання господарських операцій суду не надано.

Крім іншого, як вказано судами, надаючи оцінку доводам позивача щодо підтвердження проведених операцій з огляду на наявність сертифікатів якості металопродукції, судами встановлено, що надані сертифікати видані поставниками, які не знаходились із позивачем у договірних правовідносинах, і документів, підтверджуючих такі правовідносини, у тому числі по ланцюгу постачання, позивачем не надано.

Касаційний суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Вірною є позиція судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Суд зауважує, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану необхідно підтвердити, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Статтею 69 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 71 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), яка кореспондується з положеннями частини першої статті 77 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені судами обставини, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваних рішень контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм належну правову оцінку на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

.......................

........................

.........................

В.В. Хохуляк

Л.І.Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду