Рішення

від 18.10.2019 по справі 297/2477/16-ц

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2477/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого Ільтьо І. І.,

при секретарі Куні О. І.,

за участю позивача - ОСОБА_1 та його представника - Пуканич Е ОСОБА_2 В ОСОБА_2 та представника відповідачів ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: Виконавчий комітет Берегівської міської ради та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом знесення будівлі,

встановив:

19 березня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гарапко Х. М. придбали житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Того же дня ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гарапко Х. М. придбали земельну ділянку площею 0,0399 га за вищевказаною адресою. ОСОБА_1 є власником сусіднього будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У березні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повністю знесли придбаний ними житловий будинок та розпочали будівництво на його місці трьохповерхового готелю, будівництво якого майже завершено.

З листа Берегівської міської ради Закарпатської області № 49/03-31 від 30.07.2015 року ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції придбаного ними житлового будинку на підставі поданого ними до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт / про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 25 травня 2015 року. Проте відповідачі виконують будівельні роботи з нового будівництва, на виконання яких у них не має дозволу.

Розпорядженням Берегівського міського голови №214 від 11.08.2015 року створено комісію для розгляду звернення ОСОБА_1 25.08.2015 року комісією було складено акт обстеження домоволодінь за адресою: АДРЕСА_1 , яким було встановлено, що замість реконструкції житлового будинку, заявленої у повідомленні про початок виконання будівельних робіт / про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 25 травня 2015 року, ведеться нове будівництво трьохповерхової будівлі. При цьому виявлено порушення щодо прив`язки даної будівлі до меж земельної ділянки з сторони належної позивачу земельної ділянки. Також виявлено відхилення щодо висоти об`єкта, закладеної у будівельному паспорті.

Крім того, спірна будівля збудована безпосередньо на межі між земельними ділянками сторін на відстані менше мінімально допустимої (1 метр), що є порушенням вимог пункту 3.25*Державних Будівельних норм ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1994 року №44.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, позивач просить усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом знесення спірної будівлі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали, з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_3 позов не визнав з підстав викладених у запереченні.

Представники виконавчого комітету Берегівської міської ради та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками сусіднього будинковолодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гарапко Х. М. (а.с. 35).

25 травня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції придбаного ними житлового будинку на підставі поданого ними до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт / про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт (а.с.36).

Згідно декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 09.06.2017 року, реконструкція одноквкартрного житлового будинку з добудовою на надбудовою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , є закінчений будівництвом та готовим до експлуатації (а.с.161).

Також, рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно від 21 червня 2017 року та 27 грудня 2017 року внесено зміни до запису про спірний об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірна будівля не є самочинним будівництвом з огляду на вищезазначене, оскільки спірний об`єкт будується на земельній ділянці, яка належить відповідачам на праві власності з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, наявні всі необхідні дозвільні документи, які давали їм право здійснити забудову та відповідну державну реєстрацію нерухомого майна.

Позивач стверджує на порушення відповідачами будівельних норм і правил, посилаючись на розпорядження Берегівського міського голови №214 від 11.08.2015 року, яким створено комісію для розгляду звернення ОСОБА_1 ..

Зокрема, 25.08.2015 року комісією було складено акт обстеження домоволодінь за адресою: АДРЕСА_1 , яким було встановлено, що замість реконструкції житлового будинку, заявленої у повідомленні про початок виконання будівельних робіт / про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 25 травня 2015 року, ведеться нове будівництво трьохповерхової будівлі. При цьому виявлено порушення щодо прив`язки даної будівлі до меж земельної ділянки з сторони належної позивачу земельної ділянки. Також виявлено відхилення щодо висоти об`єкта, закладеної у будівельному паспорті. Крім того, спірна будівля збудована безпосередньо на межі між земельними ділянками сторін на відстані менше мінімально допустимої (1 метр), що є порушенням вимог пункту 3.25*Державних Будівельних норм ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1994 року №44 (а.с.15).

Разом з тим, суд критично оцінює дані викладені у вищезазначеному акті, оскільки в такому не зазначено чому та на підставі яких нормативних актів комісія прийшла до висновку, що саме ведеться нове будівництво, а не реконструкція. Крім того, не вказано в чому саме полягають відхилення від нормативної висоти, закладеної у будівельному паспорті та наскільки суттєві такі відхилення; не вказано в чому полягає порушення щодо прив`язки будівлі до меж земельної ділянки ОСОБА_1 ; як випливає із змісту акту, обстеження проводилося візуально, жодних вимірювань, в тому числі і висоти будівлі, не проводилося.

Також, 27 жовтня 2015 року Упрвління Державної архітектурної-будівельної інспекції у З/о внесено приписи №287 та 289 -п/1007 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з якого вбачається, що останніми були порушені Державні будівельні норми ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затвердженні наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року №44 (а.с.74-77).

Суд констатує, що відповідачами інформація про виконання в повному обсязі приписів №289-п/1007 та №287-п/1007 від 27.10.2015 року була надана та вчасно, що підтверджується копією заяви від 27.11.2015 року (а.с. 37).

Невідповідності між інформацією, викладеною у вказаній заяві та фактичними обставинами будівництва контролюючим органом виявлено не було, позивачем чи його представником таких даних суду не подано. В подальшому перевірок контролюючий орган не проводив, порушень не виявляв.

Отже у суду немає підстав вважати, що вказані у приписах порушення відповідачами усунуті не були.

Щодо порушення будівельних норм і правил, то у справі з метою встановлення наявності таких за клопотанням позивача проведено будівельно-технічну експертизу, якою встановлено порушення ряду будівельних норм.

Зокрема, згідно висновку комплексної судової будівельно-технічної експертизи №210/18 від 19 січня 2018 року, будівництво спірного житлового будинку виконується з порушенням вимог пункту 3.32, 3.25*, 3.32, 3.37 ДБН 360-92** Планування і забудова міських і сільських поселень (а.с. 99-112).

Оцінюючи вищезазначену будівельно-технічну експертизу, суд приходить до наступного.

Так, суд критично оцінює твердження експерта щодо порушення п.3.32 ДБН 360-92 в частині відступу від червоної лінії, оскільки при визначенні червоної лінії експерт зазначив, що така проходить по огорожі земельної ділянки.

Відповідно до пункту 14 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Суд вважає, що червона лінія позначає землі загального користування, які призначені для прокладки інженерних і транспортних комунікацій, пішохідних зв`язків, впорядкування, озеленення й освітлення вулиць тощо.

Червоні лінії можуть бути визначені на підставі генеральних планів міст. В умовах старої забудови збільшення розмірів вулиць у червоних лініях можливе тільки коли здійснюється реконструкція забудови.

Таким чином, суд приходить до висновку, що червона лінія повинна встановлюватися відповідним документом (містобудівною документацією, генеральним планом).

Жодних доказів (витягів з містобудівної документації, тощо), що червона лінія проходить саме по огорожі земельної ділянки експерт не навів. Про використання в ході проведення експертизи належних документів, які встановлюють червону лінію експертом не зазначено і в тексті експертизи.

Суду критично також критично оцінює висновки експерта щодо порушення п.3.25 ДБН 360-92 в частині не забезпечення відступу від найбільш виступної конструкції стіни житлового будинку відповідачів до земельної ділянки (огорожі) позивача на 1 метр та не забезпечення водовідводу атмосферних опадів.

Суд зазначає, що на момент будівництва огорожі не існувало. Найбільш виступна конструкція стіни реконструйованого (старого) будинку також знаходилася на тій самій відстані, що і в існуючого будинку.

Експерт також вказує на порушення пунктів 3.13 та 3.37 ДБН 360-92, констатуючи, що не дотримані відстань побутового розриву та протипожежні вимоги між торцями житлового будинку домоволодіння АДРЕСА_1 (північний торцевий фасад) та житлового будинку АДРЕСА_2 головний АДРЕСА_3 ) по АДРЕСА_4 . АДРЕСА_2 , яка є меншою 15 м.

Суд вважає таке твердження експерта необґрунтованим з наступних підстав.

Так, експертом взагалі не встановлено відстань між торцем будинку АДРЕСА_1 та головним фасадом АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.4 описової частини експертного висновку (аркуш 7) експертом вимірялася відстань лише між торцями цих будинків.

У відповідності до п.3.13 відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм (розділ 10), протипожежних вимог (додаток 3.1).

Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2-3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а заввишки в 4 поверхи і більше - 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м.

Ця будівельна норма стосується випадків, коли обидва будинки мають 2-3 поверхи, тобто більше одного поверху. Будинок же позивача є одноповерховим.

Як встановлено матеріалами експертизи у даному випадку побутовий розрив приймається між торцем будинку відповідачів та головним фасадом будинку позивача.

Як випливає з вимог вказаної вище будівельної норми, відстань 15 м побутового розриву повинна бути забезпечена, якщо у торці є вікна із житлових кімнат.

Експерт не встановив, що у торці будинку відповідачів є вікна із житлових кімнат.

Отже у даному випадку експерт мав керуватися таблицею 3.3. пункту 3.37 ДБН 360-92, де зазначено, що відстань між торцями будинків, які не мають вікон із житлових кімнат повинна встановлюватися за протипожежними нормами.

Згідно ж з матеріалами експертизи протипожежна відстань має становити 8 метрів і між будинками позивача та відповідачів вона не порушена. Звідси випливає, що відстань побутового розриву між цими будинками також не порушена.

Як наслідок, висновок експерта про порушення при будівництві будинку відповідачів будівельних норм, передбачених п.п.3.13,3.37 ДБН 360-92 суд до уваги не приймає.

Що стосується висновку експерта в частині порушення п.3.25 ДБН 360-92 щодо незабезпечення протипожежної відстані між будинками №22 та №20, то суд вважає, що такий висновок даної справи не стосується, оскільки якщо навіть таке порушення і мало місце, то воно не стосується будинку позивача, а відтак і самого позивача.

Також, суд звертає увагу, що експерт при дослідженні виходить за межі своєї компетенції, даючи правову оцінку житловому будинку відповідачів як самочинному будівництву (аркуш 9 передостанній абзац).

При цьому експерт не зазначає на підставі яких саме критеріїв, вказаних у ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок відповідачів є самочинно збудованим.

У випадку якщо експерт вважає, що будинок підпадає під ознаки самочинного будівництва за ознакою істотного порушення будівельних норм і правил, він повинен був зазначити у висновку наскільки порушення, встановлення ним є істотними.

Як випливає з тексту експертизи, експерт таких відомостей не зазначив.

Крім наведеного, експерт зазначає, що на момент проведення експертизи спірний будинок є об`єктом незавершеного будівництва, оскільки не введений в експлуатацію.

Разом з тим, таке твердження експерта є безпідставним та спростовується витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Крім цього, судж констатує, позивач ОСОБА_1 не мав права подавати зазначений позов, оскільки за змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва виключно зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.

Цими суб`єктами є власник земельної ділянки, на якій збудовано об`єкт, яким позивач не являється, а також відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування.

З урахуванням змісту вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені як власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Так, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В порушення наведених правових норм, у позовній заяві позивач не зазначив, конкретні права, які були невизнані, оспорені або порушені внаслідок зведення спірної будівлі, обмежившись лише констатацією того, що нібито в майбутньому обслуговування спірної будівлі буде можливе лише шляхом заходження на його земельну ділянку, що створить йому неабиякий дискомфорт, а також те, що атмосферні опади потрапляють на його ділянку.

Такі доводи позивача суд вважає безпідставними та не свідчать про порушення його прав, оскільки випадків проникнення на його земельну ділянку не було, а також відповідачами вжито заходів щодо відведення атмосферних опадів від суміжної ділянки позивача.

У п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) (далі - Постанова) роз`яснено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування.

За таких обставин, враховуючи, що знесення спірної будівлі є крайньою мірою і можливе лише тоді коли використано усі передбачені законодавством України заходи, а при проведенні експертизи питання про можливість усунення встановлених порушень іншим шляхом, зокрема шляхом перебудови, не вирішувалось, суд приходить до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12,13, 76-81, 229, 235, 259, 263-265, 268, 355-356 ЦПК України, ст. ст. 16, 376, 386, 391 ЦК України, Постановою № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) , Державні будівельні норми ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затвердженні наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року №44, суд -

ухвалив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: Виконавчий комітет Берегівської міської ради та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом знесення будівлі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ільтьо І. І.