Рішення

від 16.03.2010 по справі 5020-3/042

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

16.03.2010 справа № 5020-3/042

За позовом Фізично ї особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99045);

(АДРЕСА_3, м. Севастоп оль, 99008)

до Товари ства з обмеженою відповідаль ністю „Ливадійський дельфін арій”

(вул. Єрошенка, буд. 20, к в. 12, м. Севастополь, 99045)

фізичної особи-підпри ємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_2, 99011)

про визнання права вл асності на морських тварин т а визнання договору оренди в ід 16.02.2010 недійсним,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Фізична особа- підприємець ОСОБА_1) - О СОБА_3, представник, довірен ість ВММ № 480208 від 22.02.2010;

відповідач (ТОВ „Ливаді йський дельфінарій”) - Гал абурда Г.В., директор, проток ол № 10 від 25.01.2010, паспорт серії Н ОМЕР_3, виданий Каховським Р В УМВС України в Херсонській області від 22.04.1997;

відповідач (Фізична осо ба-підприємець ОСОБА_2) - ОСОБА_2, паспорт серії НО МЕР_4, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 21.08.2002.

Суть спору:

Фізична особа-підприє мець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Се вастополя з позовом до товар иства з обмеженою відповідал ьністю „Ливадійський дельфі нарій”, фізичної особи-підпр иємця ОСОБА_2 про визнання права власності на морських тварин та визнання договору оренди від 16.02.2010 недійсним.

В обґрунтування позовних в имог позивач посилається на статті 15, 16, 203, 215, 319-320, 392, 761 Цивільного кодексу України. Зокрема, поз ивач вважає, що договір, уклад ений між ТОВ „Ливадійський д ельфінарій” та фізичною особ ою-підприємцем ОСОБА_2 є н едійсним, оскільки ТОВ „Лива дійський дельфінарій” не є в ласником морських тварин, а в ідтак не мало право розпоряд жатися ними. Також позивач пр осить визнати за ним право вл асності на дельфінів-афалін - двох самок та одного самця , оскільки це право заперечує ться ТОВ „Ливадійський дельф інарій”, яке вважає, що спірні тварини були передані як вне сок до статутного фонду ТОВ „ Ливадійський дельфінарій”.

Ухвалою від 05.03.2010 позовна зая ва прийнята до розгляду та по рушено провадження у справі; розгляд справи призначено н а 16.03.2010.

У судовому засіданні 16.03.2010 ві дповідачі в порядку статті 59 Г осподарського процесуально го кодексу України надали ві дзиви на позов /арк. с. 48, 50/, відпо відно до яких позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши нада ні докази, заслухавши по яснення сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із вантажною м итною декларацією /арк. с. 12/ Тов ариство з обмеженою відповід альністю „Утришский дельфин арий” передало Товариству з обмеженою відповідальністю „Аква-Студио” дельфінів-афа лін (дві самки, один самець).

В свою чергу, товариство з о бмеженою відповідальністю „ Аква-Студио” на підставі нак ладної № 1 від 10.02.2001 /арк. с. 13/ перед ало вказаних дельфінів Спіль ному українсько-російському підприємству „Ливадийский д ельфинарий”.

03.06.2005 ТОВ „Утришский дельфина рий” вийшов зі складу учасни ків Спільного українсько-рос ійського підприємства „Лива дийский дельфинарий” (проток ол № 3 від 03.06.2005 /арк. с. 26/, виписка з протоколу /арк. с. 27/) та на підст аві договору від 12.10.2005 /арк. с. 28/ пе редало всі права на чорномор ських дельфінів-афалін (дві с амки; один самець) набувачу - ОСОБА_1.

Відповідно до п. 1 договору в ід 12.10.2005, набувач прийняв на себ е право володіння, користува ння та розпорядження дельфін ами.

Також сторони домовились, щ о набувач зобов' язується уп родовж 5 днів з моменту підпис ання договору укласти догові р зі Спільним українсько-рос ійським підприємством „Лива дийский дельфинарий” щодо ут римання та використання твар ин у науковій, чи іншій підпри ємницькій діяльності; чи при йняти від Спільного українсь ко-російського підприємства „Ливадийский дельфинарий” н а власне утримання та забезп ечення (п. 5 договору від 12.10.2005).

28.10.2005 ОСОБА_1 (Замовник) та С пільне українсько-російське підприємство „Ливадийский д ельфинарий” (Виконавець) укл али договір відповідального утримання тварин /арк. с. 29/, від повідно до якого ОСОБА_1 п ередав морських тварин (дель фінів-афалін - дві самки, оди н самець) Спільному українсь ко-російському підприємству „Ливадийский дельфинарий” д ля забезпечення останнім утр имання тварин в належних умо вах, які б сприяли відтворюва нню, дресируванню, проведенн ю наукової роботи з дотриман ням всіх нормативних вимог в цій частині (п. 2.1.1 договору від повідального утримання твар ин від 28.10.2005).

У п. 2.1.2 договору відповідаль ного утримання тварин від 28.10.20 05 сторони домовились, що викон авець зобов' язаний на першу вимогу замовника повернути тварин упродовж трьох днів.

Договір відповідального у тримання тварин від 28.10.2005 набир ає законної сили з моменту пі дписання сторонами та діє бе зстроково (п. 5.1 договору відпо відального утримання тварин від 28.10.2005).

На підставі акту приймання -передачі від 28.10.2005 /арк. с. 30/ морсь кі тварини були передані вик онавцю.

12.12.2005 Спільне українсько-росі йське підприємство „Ливадий ский дельфинарий” було перет ворене у Товариство з обмеже ною відповідальністю „Ливад ійський дельфінарій” (п. 1.2 ста туту ТОВ „Ливадійський дельф інарій” /арк. с. 32-40/).

Також у п. 1.2 статуту ТОВ „Лив адійський дельфінарій” зазн ачено, що Товариство з обмеже ною відповідальністю „Ливад ійський дельфінарій” є повни м правонаступником всіх прав та обов' язків Спільного ук раїнсько-російського підпри ємства „Ливадийский дельфин арий”.

16.02.2010 між ТОВ „Ливадійський д ельфінарій” (Орендодавець) т а фізичною особою-підприємце м ОСОБА_2 (Орендар) був укла дений договір оренди (далі - Договір оренди) /арк. с. 11/.

Згідно з п. 1.1 Договору оренди від 16.02.2010 орендодавець передав , а орендар прийняв в оренду мо рських тварин: дельфінів-афа лін (дві самки; один самець) дл я ведення підприємницької ді яльності.

Позивач вважає, що директор ТОВ „Ливадійський дельфінар ій” не мав право укладати дог овір оренди від 16.02.2010 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , оскільки не є власником мо рських тварин.

З метою захисту свого права власності позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вивчивши матеріали справ и, суд вважає позовні вимоги т акими, що підлягають частков ому задоволенню, виходячи з н аступного.

Статті 15 та 16 Цивільного к одексу України надають кожні й особі право на захист її цив ільного права у разі його пор ушення, невизнання або оспор ювання. При цьому захист циві льних прав та інтересів здій снюється судом.

Відповідно до статті 1 Госпо дарського процесуального ко дексу України громадяни, які здійснюють підприємницьку д іяльність без створення юрид ичної особи і в установленом у порядку набули статусу суб ' єкта підприємницької діял ьності, мають право звертати ся до господарського суду зг ідно з встановленою підвідом чістю господарських справ за захистом своїх порушених аб о оспорюваних прав і охороню ваних законом інтересів, а та кож для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямо ваних на запобігання правопо рушенням.

Пункт 2 частини другої статт і 16 Цивільного кодексу Україн и називає одним із способів з ахисту цивільних прав та інт ересів "визнання правочину н едійсним".

З наведеною нормою узгоджу ється стаття 20 Господарськог о кодексу України (з наступни ми змінами і доповненнями), ча стина друга якої також відно сить до способів захисту пра в і законних інтересів госпо дарюючих суб' єктів визнанн я господарської угоди (право чину) недійсною.

Стаття 202 Цивільного кодекс у України визначає правоч ин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припине ння цивільних прав та обов' язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи баг атосторонніми (договори).

Частинами другою та третьо ю статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що недій сним є правочин, якщо його нед ійсність встановлена законо м (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правоч ину недійсним судом не вимаг ається.

Якщо недійсність правочин у прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує його дійсність на підста вах, встановлених законом, та кий правочин може бути визна ний судом недійсним (оспорюв аний правочин).

Таким чином, законодавець р озмежовує правочини, недійсн ість яких прямо передбачена законом (нікчемні правочини) , та оспорювані правочини, тоб то ті, які можуть бути визнані судом недійсними на вимогу з аінтересованої особи.

Статтею 204 Цивільного кодек су України закріплено презум пцію правомірності правочин у, тобто правочин є правомірн им, якщо його недійсність пря мо не встановлена законом аб о якщо він не визнаний судом н едійсним.

Правочини не повинні супер ечити положенням законів, га лузевих законодавчих актів т а нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Кон ституції.

Правові наслідки недодерж ання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встан овлені в параграфі 2 глави 16 Ци вільного кодексу України.

Недійсною є та угода, що не в ідповідає вимогам закону (ст аття 48 Цивільного кодексу Укр аїни).

Також згідно з частиною пер шою статті 215 Цивільного кодек су України підставою недійсн ості правочину є недодержанн я в момент його вчинення стор оною (сторонами) вимог, які вст ановлені частинами першою - третьою, п' ятою та шостою ст атті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Циві льного кодексу України таким и вимогами, додержання яких є необхідним для чинності пра вочину, зокрема, є:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодек су, іншим актам цивільного за конодавства, а також моральн им засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє прав очин, повинна мати необхідни й обсяг цивільної дієздатнос ті;

- волевиявлення учасн ика правочину має бути вільн им і відповідати його внутрі шній волі;

- правочин має бути спр ямований на реальне настання правових наслідків, що обумо влені ним.

Приписами частини першо ї статті 640 Цивільного кодексу України унормовано, що догов ір є укладеним з моменту одер жання особою, яка направила п ропозицію укласти договір, в ідповіді про прийняття цієї пропозиції.

При цьому, частиною другої с татті 640 Цивільного кодексу Ук раїни встановлено, якщо відп овідно до акта цивільного за конодавства для укладення до говору необхідні також перед ання майна або вчинення іншо ї дії, договір є укладеним з мо менту передання відповідног о майна або вчинення певної д ії.

Відповідно до частини перш ої статті 759 Цивільного кодекс у України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов' язується передат и наймачеві майно у користув ання за плату на певний строк .

Таким чином, договір оренди може бути як консенсуальним , так і реальним.

Стаття 627 Цивільного кодекс у України закріплює цивільно -правовий принцип свободи до говору, згідно з яким сторо ни є вільними в укладенні д оговору, виборі контрагента та визначенні умов догово ру з урахуванням вимог цьо го Кодексу, інших актів цивіл ьного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розу мності та справедливості.

На підставі принципу свобо ди договору сторони у п. 7.1 Дого вору оренди визначили, що цей договір набирає сили з момен ту його підписання та фактич ної передачі орендарю тварин , що повинно підтверджуватис ь актом приймання-передачі.

Отже, виходячи з умов спір ного договору факт його укла деності повинен підтверджув атися наявністю підписів сто рін на договорі та відповідн ого акту приймання-передачі.

Сторонами не надано належ них та допустимих доказів, як і б підтверджували факт пере дачі тварин - дельфінів-афал ін (дві самки, один самець) ТОВ „Ливадійський дельфінарій” фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

Крім того, в судовому засіда нні 16.03.2010 відповідачі пояснили суду, що акт приймання-переда чі тварин за Договором оренд и не складався.

За приписами статей 33, 34 Госп одарського процесуального к одексу України кожна сторона повинна довести ті обставин и, на які вона посилається як н а підставу своїх вимог і запе речень. Докази подаються сто ронами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають зн ачення для справи. Обставини справи, які відповідно до зак онодавства повинні бути підт верджені певними засобами до казування, не можуть підтвер джуватись іншими засобами до казування.

Виходячи зі змісту статті 32 Господарського процесуальн ого кодексу України, належни ми слід визнавати докази, які містять відомості про факти , що входять у предмет доказув ання у справі, та інші факти, щ о мають значення для правиль ного вирішення спору.

Сторонами не надано належ них доказів на підтвердження факту передачі спірних твар ин за Договором оренди від 16.02.2 010.

Враховуючи вищезазначен е, суд дійшов висновку, що дого вір оренди від 16.02.2010 є неукла деним.

Оскільки відповідно до ча стини першої статті 215 Цивільн ого кодексу України підставо ю недійсності правочину є не додержання стороною (сторона ми) вимог, які встановлені ста ттею 203 Цивільного кодексу Укр аїни, саме на момент вчинен ня правочину, правочин, який не вчинено, не може бути в изнаний недійсним.

Пленум Верховного Суду Ук раїни у пункті 8 своєї Постано ви № 9 від 06.11.2009 також підкреслив , що не може бути визнаний неді йсним правочин, який не вчине но.

Викладене дає суду підстав и для відмови фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 в задо воленні його позовних вимог щодо визнання договору від 16.0 2.2010 недійсним.

Статтею 328 Цивільного код ексу України унормовано, що п раво власності набувається н а підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочин ів. Право власності вважаєть ся набутим правомірно, якщо і нше прямо не випливає із зако ну або незаконність набуття права власності не встановле на судом.

Відповідно до статті 319 Ци вільного кодексу України вла сник володіє, користується, р озпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник ма є право вчиняти щодо свого ма йна будь-які дії, які не супере чать закону.

Стаття 321 цього ж кодексу пер едбачає, що право власності є непорушним; ніхто не може бут и протиправно позбавлений ць ого права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності позивача н а спірних дельфінів підтверд жується договором від 12.10.2005, на підставі якого ТОВ „Утришски й дельфинарий” передало ОС ОБА_1 всі права на чорноморс ьких дельфінів-афалін (дві са мки; один самець).

Враховуючи вищевикладе не, позовні вимоги щодо визна ння права власності на морсь ких тварин - дельфінів-афалі н (дві самки; один самець) є обґ рунтованими і підлягають зад оволенню.

Згідно з частиною другою с татті 49 Господарського проце суального кодексу України, я кщо спір виник внаслідок неп равильних дій сторони, госпо дарський суд має право покла сти на неї державне мито неза лежно від результатів виріше ння спору.

Водночас частиною п' ятою статті 49 Господарського проц есуального кодексу України в становлено, що при частковом у задоволенні позову судові витрати покладаються на обид ві сторони пропорційно розмі ру задоволених позовних вимо г.

У зв' язку з чим суд поклад ає на відповідача - ТОВ „Лив адійський дельфінарій” держ авне мито в розмірі 101,14 грн. (1/2 ви трат від задоволеної вимоги щодо визнання права власност і), витрати на інформаційно-те хнічне забезпечення в розмір і 59,00 грн.; на фізичну особу-підп риємця ОСОБА_2 - державне мито в розмірі 101,14 грн., витрати на інформаційно-технічне за безпечення в розмірі 59,00 грн. Сп лачене державне мито в розмі рі 85,00 грн. (щодо немайнової вим оги), у зв' язку з відмовою суд у в задоволенні позову в част ині визнання договору оренди від 16.02.2010 недійсним, покладаєть ся на позивача і стягненню з в ідповідачів не підлягає; вит рати на інформаційно-технічн е забезпечення судового проц есу в розмірі 118,00 грн. також пок ладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуаль ного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольни ти частково.

2. Визнати за фізи чною особою-підприємцем ОС ОБА_1 (АДРЕСА_1, 99045; АДР ЕСА_3, м. Севастополь, 99008; і дентифікаційний номер НОМ ЕР_1) право власності на м орських тварин - чо рноморських дельфінів-афалі н (дві самки; один самець).

3. В частині визнанн я недійсним договору оренди від 16.02.2010, укладеного між Т ОВ „Ливадійський дельфінарі й” (вул. Єрошенка, буд. 20, кв . 12, м. Севастополь, 99045; ідентиф ікаційний код 24689383) та фізичн ою особою-підприємцем ОСОБ А_2 (АДРЕСА_2, 99011; ідентиф ікаційний номер НОМЕР_2) - в позові відмовити.

4. Стягнути з Товари ства з обмеженою відповідаль ністю „Ливадійський дельфін арій” (вул. Єрошенка, буд. 20, кв. 12, м. Севастополь, 99045; іден тифікаційний код 24689383; відомос ті про поточні рахунки в банк івських установах в матеріал ах справи відсутні) на кори сть фізичної особи-підпри ємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , 99045; АДРЕСА_3, м. Севастопол ь, 99008; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; відомості про пото чні рахунки в банківських ус тановах в матеріалах справи відсутні) державне мито в р озмірі 101,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забез печення судового процесу в р озмірі 59,00 грн.

Видати наказ після набр ання рішенням законної сили.

5. Стягнути з фіз ичної особи-підприємця ОСО БА_2 (АДРЕСА_2, 99011; іденти фікаційний номер НОМЕР_2; відомості про поточні рахунк и в банківських установах в м атеріалах справи відсутні ) на користь фізичної особ и-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99045; АДР ЕСА_3, м. Севастополь, 99008; і дентифікаційний номер НОМ ЕР_1; відомості про поточні р ахунки в банківських установ ах в матеріалах справи відсу тні) державне мито в розмір і 101,14 грн., витрати на інфо рмаційно-технічне забезпече ння судового процесу в розмі рі 59,00 грн.

Видати наказ після набр ання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

і підписано в порядку

статті 84 ГПК України

19.03.2010.