Рішення

від 11.10.2019 по справі 750/11684/18

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/11684/18

Провадження № 2/750/204/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Требух Н.В.

за участі секретаря судового засідання Будаш М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку загального провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2018 року позивачі звернулись до Деснянського районного суду м.Чернігова з позовом до відповідача, в якому, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, просили суд визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на ј частку незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на ј частку квартири АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на ј частину земельної ділянки площею 0,0926 га, призначеної для ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою АДРЕСА_3 кадастровий номер 7410100000:02:046:5838. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/5 частку незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/5 частину земельної ділянки площею 0,0926 га, призначеної для ведення особистого підсобного господарства , розташованої за адресою АДРЕСА_3 кадастровий номер 7410100000:02:046:5838., посилаючись на те, що вони є спадкоємця померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Представником відповідача надано письмові пояснення з приводу позовних вимог, з яких вбачається, що проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити, відзив не надавався.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити.

Протокольною ухвалою суду до участі у справі за згодою представника позивача залучено відповідача ОСОБА_4 , який в судове засідання не з`явився.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Прокоп`євськ, Кемеровської області, Російська Федерація, у сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_6 народився ОСОБА_5 . 07 липня 1990 року ним було укладено шлюб із ОСОБА_3 , зареєстрований відділом ЗАГС Ігналінського району Литовської РСР.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Березники Молотовської (нині - Пермської) області, РРФСР (нині - Російська Федерація). ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Ангарськ Іркутської області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було укладено шлюб, внаслідок чого позивачкою було змінено прізвище на ОСОБА_12 .

Під час шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , даним подружжям за спільні кошти придбавалося майно, рухоме та нерухоме. Зокрема, на підставі укладеного ОСОБА_3 договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом будинку від 16 серпня 1999 року, цим подружжям було придбано незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1 , готовність якого на час укладення вказаного договору складала 88 %..

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер у м. Чернігові; після його смерті відкрилася спадщина на усе належне даному спадкодавцеві майно. За життя вказаною особою було складено заповіт від 13 червня 2008 року, посвідчений нотаріально, згідно якого, усе майно, що належало б ОСОБА_5 на момент його смерті, брат позивачки заповідав своїй матері - ОСОБА_2 - та рідній сестрі - ОСОБА_1 - у рівних частинах.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було прийнято спадщину після ОСОБА_5 у передбаченому законодавством України порядку.

Частинами 2 та 3 статті 71 Закону України Про нотаріат визначено, що на підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Підпунктом 4.21 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1 / 2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.

Підпунктами 1.1.-1.4. включно пункту 1 глави 11 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий із подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз`яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим. Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули до нотаріальної контори, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим. Така відмітка підписується спадкоємцями. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

В результаті звернення ОСОБА_1 , яка діяла у власних інтересах та одночасно виступала повноважним представником ОСОБА_2 , до державного нотаріуса Другої чернігівської нотаріальної контори Панченко О.І. за видачею свідоцтва на Ѕ частку у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1 , заявницею було отримано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 липня 2018 року № 2388/02-31, мотивовану відсутністю згоди ОСОБА_3 на видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та відсутністю реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 .

Окрім того, час перебування ОСОБА_5 у шлюбі з ОСОБА_3 , останньою, за згодою чоловіка, було укладено договір купівлі-продажу квартири від 13 березня 2013 року, згідно якого, вказаним подружжям було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0926 га, розташовану за адресою АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2007 року.

Набуття права власності врегульовано Цивільним кодексом України, згідно статті 328 якого, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 204 ЦК України вказує на те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

У відповідності до частин 1-3 включно статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, стаття 370 ЦК України передбачає, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вказує, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

Стаття 1216 ЦК України визначає спадкуванням перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Стаття 1217 ЦК України вказує, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1220 ЦК України вказує, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (стаття 1221 ЦК України).

Частиною 1 статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частинами 1 та 2 статті 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Частинами 1, 2 та 4 статті 1236 ЦК України передбачає, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Частинами 1 та 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. У відповідності до частини 1 статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до частини 1 статті 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Абзац 17 частини 1 статті 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування вказує, що непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Статтею 26 цього ж Закону передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно.

Відповідно, ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , як непрацездатна вдова ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , як непрацездатна мати ОСОБА_5 , на підставі частини 1 статті 1241 ЦК України мають право на половину частки у праві власності на спадкове майно, які належали б їм у разі спадкування за законом.

Частиною 1 статті 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно підпункту 5.10 пункту 5 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при визначенні розміру обов`язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою встановлено, що обов`язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. При визначенні розміру обов`язкової частки у спадщині нотаріус враховує всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем. Нотаріус пропонує як спадкоємцю за заповітом, так і спадкоємцю, що має право на обов`язкову частку у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх спадкоємців за законом.

З урахуванням наявності у ОСОБА_5 трьох дітей від попередніх шлюбів - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , кількість потенційних спадкоємців ОСОБА_5 першої черги за законом, з урахуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , складає п`ять осіб. Тобто, кожна з цих осіб у разі спадкування за законом мала б право на 1/5 частину спадкового майна.

З огляду на те, що незавершений будівництвом будинок по АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 було набуто у спільну власність, частка ОСОБА_3 у даних об`єктах права власності до виникнення відносин спадкування складала Ѕ. Відповідно, частка у праві власності на вказане спадкове майно, яка належала б ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у разі спадкування за законом, складала б 1/10 (1/2 : 5) для кожної із цих спадкоємиць щодо кожного із вказаних об`єктів. Отже, розмір обов`язкової частки у спадщині щодо незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1, та квартири АДРЕСА_2 для кожної із вказаних спадкоємиць складає 1/20.

З урахуванням наведених розрахунків, частки у праві власності на вищевказані об`єкти нерухомості, що підлягає спадкуванню у рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за заповітом, складають : 20/20 - Ѕ - (1/20 * 2) = по 8/20, або по 2/5. Відповідно, належні ОСОБА_2 у результаті спадкування частки у праві власності на незавершений будівництвом будинок по АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2 , сукупно складають : (8/20 : 2) + 1/20 = по 5/20 = по ј, а частки ОСОБА_1 - по 4/20, або по 1/5.

Щодо вимог до відповідача ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відмовити, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи 23 квітня 2018 року після смерті ОСОБА_5 . відповідач ОСОБА_3 здійснила продаж земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_3 кадастровий номер 7410100000:02:046:5838 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2018 року, що посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. Однак, рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 29.07.2019 року по справі №750/5045/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнано недійсним укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.0926 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер земельної ділянки - 7410100000:02:046:5838), посвідчений 23.04.2018 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О. С. (реєстровий № 1075).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. ( ст..236 ЦК України).

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на ј частку незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на ј частку квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на ј частину земельної ділянки площею 0,0926 га, призначеної для ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою АДРЕСА_3 кадастровий номер 7410100000:02:046:5838.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/5 частку незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/5 частину земельної ділянки площею 0,0926 га, призначеної для ведення особистого підсобного господарства , розташованої за адресою АДРЕСА_3 кадастровий номер 7410100000:02:046:5838.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_3 ) відмовити.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення виготовлено 21.10.2019 року.

Суддя Н.В.Требух