Рішення

від 07.10.2019 по справі 495/7049/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/7049/19

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

07 жовтня 2019 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському

цивільну справу № 495/7049/19

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство Безпеки Охоронний Пожежний Підрозділ-ЮГ

про стягнення заборгованості по заробітній платі

В С Т А Н О В И В :

06.08.2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство Безпеки Охоронний Пожежний Підрозділ-ЮГ (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі (а.с.1-3).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 19.04.2018 року і до цього часу працює у ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ на посаді бухгалтера. Між тим, починаючи з 01.12.2018 року по 01.08.2019 року відповідач не виплачує позивачці заробітну плату, що загалом становить 53 733,75 грн. та документально підтверджується. У зв`язку із цим, крім іншого, затвердженням позивачки їй було завдано відповідачем моральну шкоду, яку вона оцінює у 5 000 грн., що виражено у втраті нормальних життєвих зв`язків, змушенні економити на харчах та ліках, негативному впливі на стан її здоров`я.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі № 495/7049/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ про стягнення заборгованості по заробітній платі. Справу призначено до розгляду (а.с.25-27).

Позивачка - ОСОБА_1 , в судове засідання 07.10.2019 року не з`явилася, але подала до суду заяву, згідно з якою заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.41).

Відповідач - ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ , відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надав та його представник в судові засідання 03.09.2019 року та 07.10.2019 року не з`явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду (а.с.40).

Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

Частиною 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ст.281 ЦПК України).

Як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, відповідач - ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ , був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, його представник двічі не з`явився в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а позивачка - ОСОБА_1 , не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.10.2019 року постановлено розгляд справи № 495/7049/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ про стягнення заборгованості по заробітній платі провести у заочному порядку (а.с.43-44).

У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, згідно наказу директора ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ № 4 від 18.04.2018 року, ОСОБА_1 було прийнято на посаду бухгалтера з 19.04.2018 року з окладом згідно штатного розкладу, в порядку переведення з ТОВ ОПП-Юг (а.с.7).

За твердженням позивачки, починаючи з 01.12.2018 року по 01.08.2019 року відповідач не виплачує їй заробітну плату.

Так, 09.04.2019 року ОСОБА_1 звернулась до директора ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ з заявою, згідно з якою просила виплатити їй заробітну плату за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року (а.с.9).

Між тим, така заява позивачки залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку із цим ОСОБА_1 24.04.2019 року звернулась до директора ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ з заявою, згідно з якою просила звільнити її з 02.05.2019 року за власним бажанням згідно із ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку із порушенням умов трудового договору та законодавства про працю, порушенням ст.115 КЗпП України щодо строків виплати заробітної плати, а саме затримкою її виплати (за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року). Також просила провести з нею остаточний розрахунок у строки, передбачені ст.116 КЗпП України, у тому числі виплатити їй згідно із ст.44 КЗпП України вихідну допомогу (а.с.10).

Між тим, і така заява позивачки залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

02.08.2019 року інспектором праці Головного управління держпраці в Одеській області складено Акт № ОД834/1638/АВ інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, з якого вбачається, що станом на 01.07.2019 року на товаристві (ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ ) має заборгованість із виплати заробітної плати перед 7-ма працівниками за період з грудня 2018 року по червень 2019 року на загальну суму 168 967,83 грн. Водночас, в ході здійснення контрольного заходу посадові особи товариства представили платіжні доручення АТ Райффайзен банк Аваль у м. Києві, відповідно до яких директор ОСОБА_2 неодноразово отримував готівку для виплати заробітної плати працівникам (а.с.20-21, 12-17).

Того ж дня, 02.08.2019 року, інспектором праці Головного управління держпраці в Одеській області складено Припис про усунення виявлених недоліків № ОД834/1638/АВ/П, яким зобов`язано директора ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ ОСОБА_2 вжити дієвих заходів щодо погашення заборгованості із виплати заробітної плати перед 7-ма працівниками товариства на загальну суму 168 967,83 грн. (а.с.22).

Між тим, даний припис залишений директором ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ ОСОБА_2 і по цей час не виконаним.

Відповідно до розрахункової відомості, станом на липень 2019 року, заборгованість ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ перед ОСОБА_1 з виплати заробітної плати становить 53 733,75 грн. (а.с.18).

Згідно із ст.1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (статті 21, 22 Закону України Про оплату праці ).

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленою Генеральною Конференцією Міжнародної організації праці 01.07.1949 року, ратифікованою Україною 31.01.1961 року, заробітною платою, незалежно від назви й методу обчислення, визначено як будь-яку нагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано.

Згідно із ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Федоренко проти України Європейський Суд з прав людини констатував, що право власності, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції, може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України ).

У справі Кечко проти України Європейський Суд з прав людини визнав порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції в ситуації, коли заявник в силу спеціальних та чинних на той період часу положень національного законодавства мав виправдані очікування щодо отримання надбавки до заробітної плати, але вона йому не була виплачена.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України Про оплату праці , а позивачка знаходиться з відповідачем в трудових відносинах і виконує свої трудові обов`язки в повному обсязі, вона має виправдані очікування на отримання заробітної плати.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України , п.59 рішення у справі Мельниченко проти України , п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Як вбачається з матеріалів справи та було вище зазначено, відповідачем - ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ , в порушення статей 1, 21, 22 Закону України Про оплату праці , статей 94, 115 Кодексу законів про працю України, починаючи з грудня 2018 року не виплачувалась на користь позивачки - ОСОБА_1 , заробітна плата, у зв'язку з чим утворилась відповідна заборгованість, яка станом на липень 2019 року склала 53 733,75 грн., а тому підлягає примусовому стягненню з відповідача на користь позивачки в примусовому порядку.

Відповідно до ст.237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами та доповненнями) встановлено порядок, підстави та умови доказування і стягнення моральної шкоди. Доведення наявності моральної (немайнової) шкоди здійснюється шляхом визначення в позовній заяві конкретних обставин, за яких було заподіяно шкоду, а також зазначення того, які неправомірні діяння було вчинено щодо позивача, в чому полягає шкода, що було підставою визначення запропонованого позивачем розміру або форми її відшкодування, якими доказами це підтверджується. Предметом доказування повинна бути глибина моральної (немайнової) шкоди, від якої в кінцевому підсумку залежать розмір та форми відшкодування останньої.

ОСОБА_1 просить стягнути на її користь з ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ моральну шкоду, що складає 5 000 грн.

Беручи до уваги, що відповідачем не виплачено позивачці заробітну плату, внаслідок чого вона зазнала незручності та інші негативні наслідки, не скориставшись своїми правами на отримання заробітної плати, які гарантовані державною, а тому такі дії відповідача дійсно призвели до моральних страждань, негативних емоцій і переживань позивачки.

Між тим, суд вважає, що розмір моральної шкоди підлягає зменшенню з 5 000 грн. до 1 000 грн. у зв`язку з тим, що, по-перше, він надто великий, а, по-друге, в порушення положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ОСОБА_1 не визначено з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди саме у розмірі 5 000 грн. та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про часткову обґрунтованість, правомірність та законність позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим її позовна заява до ТОВ АБОП Підрозділ-ЮГ про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за розгляд позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 15-16, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 47, 94, 115, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1, 21, 22 Закону України Про оплату праці , ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 128, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство Безпеки Охоронний Пожежний Підрозділ-ЮГ про стягнення заборгованості по заробітній платі- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство Безпеки Охоронний Пожежний Підрозділ-ЮГ (67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Перемоги,2-м, код ЄДРПОУ 41297545) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 53 733 (п`ятдесят три тисячі сімсот тридцять три) гривні 75 (сімдесят п`ять) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство Безпеки Охоронний Пожежний Підрозділ-ЮГ (67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Перемоги,2-м, код ЄДРПОУ 41297545) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) моральну шкоду, що складає 1 000 грн. (одна тисяча гривень).

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агенство Безпеки Охоронний Пожежний Підрозділ-ЮГ (67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Перемоги,2-м, код ЄДРПОУ 41297545) на користь держави судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В.В. Мишко