Рішення

від 21.10.2019 по справі 127/15956/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/15956/19

Провадження № 2/127/2200/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Класік страхування життя про визнання недійсним договору страхування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ СК Класік Страхування Життя про визнання недійсним договору страхування. Позов мотивовано тим, що 04.01.2017 між ПрАТ СК Класік Страхування Життя та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування життя UL № НОМЕР_1 . Відповідно до п.1 зазначеного договору, предметом цього договору є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов`язані з життям, здоров`ям та пенсійним забезпеченням особи. Згідно п.2. договору, строк договору: 20 років (строк сплати страхових внесків), а саме з 05.01.2017 до 04.01.2037. Періодичність сплати страхових внесків - щорічно, страховий внесок - 100 доларів США, страховий тариф - 5,48%. На виконання зазначеного вище договору ОСОБА_1 перерахував на рахунок ПрАТ СК Класік Страхування Життя страховий платіж у розмірі 500,00 доларів США, що на день платежу за офіційним курсом Національного банку України становило еквівалент 13 600,00 грн, що підтверджується квитанцією № 1-2456К від 04.01.2017 року. Позивач зазначає, що в момент укладення договору не був обізнаний про порушення його прав, зокрема, стосовно повернення страхових платежів. Такі умови договору є несправедливими. Крім того, умови договору свідчать про дисбаланс договірних прав та обов`язків, завдають шкоди позивачеві. Також вказує, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 01.06.2017 №2172, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 04.08.2017 за №963/30831, затверджені додаткові вимоги до договорів страхування життя та надана вказівка страховикам щодо приведення своєї діяльності у відповідність до цих вимог. Однак зміни до укладеного договору страхування внесені не були, що унеможливлює для позивача в порушення його прав вирішити питання про відмову від договору страхування та повернення страхового платежу. Зазначає, що в даний час виникли істотні зміни обставин укладення договору, а саме прийнято розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2018 №161 щодо анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг Приватному акціонерному товариству Страхова Компанія Класік Страхування Життя , а саме на послуги у сфері страхування в частині проведення добровільного страхування життя. Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 03.10.2018 №1740 виключено відповідача з державного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. За таких обставин позивач просив визнати недійсним договір добровільного страхування життя UL №3000067539 від 04.01.2017, стягнути з відповідача 13600,00 грн та судові витрати.

Правом подання відзиву відповідач не скористався.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2019 по справі було відкрито загальне позовне провадження.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, однак до суду подали заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримали за обставин викладених в справі, просили суд їх задовольнити. При цьому надали додаткові пояснення, вказуючи, що умовами договору для сторін визначений різний порядок внесення змін до договору (п.16.6 та п.16.5), що є несправедливим, є несправедливою також умова щодо повернення викупної суми та умовами договору зменшено обсяг прав позивача (п.18.1, 18,3), що підтверджує наявний дисбаланс прав сторін. Крім того, вказують, що рішенням суду по справі №127/10334/18 встановлено, що позивач не мав реальної можливості ознайомитися з правилами добровільного страхування життя, зважаючи, що їх обсяг становить 1300,00 аркушів.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом установлено, що 04.01.2017 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПрАТ СК Класік Страхування Життя укладено договір добровільного страхування життя UL №3000 НОМЕР_2 .

Відповідно до п.1 зазначеного договору, предметом цього договору є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов`язані з життям, здоров`ям та пенсійним забезпеченням особи.

Згідно п.2. договору, строк договору: 20 років (строк сплати страхових внесків), а саме з 05.01.2017 року до 04.01.2037 року.

Періодичність сплати страхових внесків - щорічно, страховий внесок - 100,00 доларів США, страховий тариф - 5,48%. (а.с. 13).

На виконання зазначеного вище договору ОСОБА_1 перерахував на рахунок ПрАТ СК Класік Страхування Життя страховий платіж у розмірі 500 доларів США, що на день платежу за офіційним курсом Національного банку України становило еквівалент 13600,00 грн, що підтверджується квитанцією № 1-2456К від 04.01.2017 (а.с. 17).

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2018 №161 анульовано ліцензію ПрАТ СК Класік Страхування Життя на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на послуги у сфері страхування в частині проведення добровільного страхування життя (а.с.18-25).

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 03.10.2018 № 1740, виключено ПрАТ СК Класік Страхування Життя з державного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (а.с.26-27).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про страхування , страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 Закону України Про страхування , страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Статтею 6 вище вказаного закону зазначено, що страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов`язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов`язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов`язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов`язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

Відповідно до ч.1 ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

При цьому ч. 4, 5 ст. 19 Закону України Про страхування визначені валюта страхової виплати та грошових зобов`язань сторін по договорах страхування життя.

Статтею 28 Закону України Про страхування передбачена можливість дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов`язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід`ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 215, 216 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам . Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 998 ЦК України встановлено, що договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 29 Закону України Про страхування , згідно якої договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач ОСОБА_3 як підставу для визнання договору недійсним вказує на несправедливість його умов з посиланням на положення ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частина 3 цієї ж статті визначає конкретні умови договорів, які є несправедливими, водночас даний перелік не є вичерпним.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності; по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів , крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Відповідно до п.17.3 договору, у випадку дострокового припинення договору з ініціативи страхувальника, страхувальник має право на отримання викупної суми, за умови, що договір діяв не менше 19 років і за цей термін страхові внески були внесені в повному обсязі.

Суд погоджується із доводами позивача, що аналіз змісту спірного договору страхування від 04.01.2017, дійсно дає підстави дійти висновку, що у договорі мають місце несправедливі його умови стосовно отримання викупної суми у разі дострокового припинення договору, обмеження їх строком дії договору та внесенням усіх страхових внесків, що суперечать одночасно як вимогам Закону України Про страхування , так і ст. 18 Закону України Про захист справ споживачів та є неприпустимим.

При цьому, зі змісту пунктів 16.5-16.6, 18.1-18.4 варто також ствердно вказувати на істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, оскільки його умовами обмежена можливість їх зміни страхувальником, не передбачені права споживача у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання страховиком договірних зобов`язань.

Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 січня 2019 року в справі 3127/10334/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Класік страхування життя про визнання недійсним договору страхування від 04.01.2017 №3000068926, встановлено, що ОСОБА_1 не мав реальної можливості ознайомитися з правилами добровільного страхування життя в новій редакції при укладенні договорів, їх обсяг, за повідомленням Нацкомфінпослуг від 16.05.2018 за № 2949/13-9, становить 1300 аркушів.

Вказані обставини в силу положень ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Згідно п. 5,6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів у разі визнання окремого положення договору несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Отже, з врахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, вказані положення договору є несправедливими, вигідними лише для страховика, з обмеженням прав страхувальника, тому дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним в цілому.

Разом із тим, доводи позивача щодо несправедливості умов договору внаслідок не приведення їх у відповідність до Додаткових вимог до договорів страхування життя, затверджених розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 01.06.2017 №2172, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.08.2017 за №963/30831, є неспроможними.

Суд не заперечує необхідності їх дотримання та можливої зміни умов договору страхування життя, навпаки акцентує увагу на визнання уповноваженим колегіальним органом держави необхідності посилення вимог до договорів страхування, проте, як уже зазначалося, за ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог законодавства саме в момент вчинення правочину. Однак додаткові вимоги до договорів страхування життя, що стосуються зокрема визначення права страхувальника на відмову від договору страхування життя, порядок та строки повернення страховиком страхового платежу (його частини) в разі відмови страхувальника від договору страхування життя, а також інші умови використання права на відмову від договору страхування життя, визначені уже після укладення договору, тому не можуть вказувати про порушення сторонами вимог цього закону на момент його підписання та бути підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_1 на виконання умов договору сплачено 13600,00 грн згідно квитанції від 04.01.2017 № 1-2456К, що мають бути повернуті ПрАТ СК Класік Страхування Життя позивачеві.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору як споживач відповідно до Закону України Про захист прав споживачів , тому у зв`язку із необхідністю задоволення позову у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути із відповідача в дохід держави судові витрати, а саме 1536,80 грн судового збору за подання ОСОБА_3 позовної заяви ( двох позовних вимог: майнового та немайнового характеру).

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 215, 216, 981, 998 ЦК України, ст. 6, 18, 19, 28 Закону України Про страхування , ст. 18, 19, 21, 22 Закону України Про захист прав споживачів , ст. 12, 13, 89, 137, 141, 223, 259, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Класік страхування життя про визнання недійсним договору страхування задовольнити.

Визнати договір добровільного страхування життя UL № 3000 НОМЕР_2 , який був укладений 04 січня 2017 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Класік страхування життя недійсним.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Класік страхування життя на користь ОСОБА_1 13600,00 (тринадцять тисяч шістсот гривень 00 к.) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Класік страхування життя в дохід держави 1536,80 грн судового збору.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Класік страхування життя , місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Сирецька, 5, корпус 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 33783296.

Суддя: