Рішення

від 23.10.2019 по справі 160/7506/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року Справа № 160/7506/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Покровського міського комунального підприємства "Добробут" до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Покровського міського комунального підприємства Добробут (далі позивач) до Держвної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 27.06.2019 № 2964/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що бюджетні кошті, що надаються платнику податку - одержувачу таких коштів за кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям), не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються таким платником податку, то при їх отриманні платник не визначає податкові зобов`язання з ПДВ, оскільки відсутній об`єкт оподаткування ПДВ, тобто надання субсидій не пов`язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, відповідно не є операцією з оплати товарів/послуг. Позивач не погоджується із висновком відповідача стосовно того, що субсидії не є об`єктом оподаткування ПДВ тільки, якщо вони не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються платником податку. Також позивач вважає помилковим висновок відповідача про те, що при використанні бюджетної Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства м. Покров на період 2018-2023 р.р. між позивачем та органом місцевого самоврядування виникають операції з постачання товарів/послуг, тому бюджетні кошти, що надходять до платника податку в рамках виконання такої програми, є об`єктом оподаткування ПДВ.

Ухвалою суду від 07.06.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, з наступних причин. Бюджетні кошти, що надходять до платників податку в рахунок оплати вартості поставлених таким платником податку товарів/послуг, у тому числі, що постачаються в рамках виконання бюджетної Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства м. Покров на період 2018-2023 р.р. , які для цілей оподаткування ПДВ є об`єктом оподаткування, то на дату зарахування коштів на банківський рахунок такий платник податку - одержувач зобов`язаний визначити податкові зобов`язання з ПДВ виходячи з вартості таких товарів/послуг. Також відповідач наголошує на тому, що твердження позивача про те, що останній приймає участь лише у адміністративних відносинах, а не у господарських відносинає, є хибними. Відповідач надав позивачу лише роз`яснення щодо практичного використання окремих норм податкового законодавства, виходячи з обставин, які були викладені у зверненні позивача. А тому відсутні порушення прав та законних інтересів позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, письмових пояснень не надала.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судовоого розгляду по суті.

Позивач, відповідач та третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач листом від 06.05.2019 № 374, на підставі ст. 52 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ) звернувся до відповідача про надання податкової консультації з питань оподаткування податком на додану вартість.

В листі від 06.05.2019 № 374 позивач просить надати письмову податкову консультацію з наступного питання, а саме:

чи є об`єктом оподаткування податком на додану вартість бюджетні кошти, які виділяються або будуть виділятися з міського бюджету ПМКМ «Добробут за кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) для забезпечення належного утримання та функціонування майна територіальної громади, а саме: об`єктів благоустрою комунальної власності (міські автомобільні дороги, мережі зовнішнього вуличного освітлення, парки, сквери, вулична мережа, тротуари, пішохідні доріжки та інше).

Позивачем отримана Податкова консультація відповідача від 27.06.2019 року № 2964/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

В податковій консультації відповідач зазначає, що нормами ПК України не передбачено нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на підставі пункту 198.5 ст. 198 ПК України при придбанні товарів/послуг за рахунок бюджетних коштів, що надійшли платнику у вигляді субсидій, поточних та капітальних трансферів.

Водночас, отримання платником ПДВ коштів, стосовно яких надано запит, передбачає постачання товарів/послуг для утримання та функціонування майна територіальної громади, а саме: об`єктів благоустрою комунальної власності (міські автомобільні дороги, мережі зовнішнього вуличного освітлення, парки, сквери, вулична мережа, тротуари, пішохідні доріжки та інше), тобто такі кошти відповідно до оплатою вартості товарів/послуг, а тому при їх отриманні виникає об`єкт оподатквання ПДВ та відповідно такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ.

Таким чином податковим органом зроблений висновок про те, що:

-субсидії не є об`єктом оподаткування ПДВ тільки якщо вони не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються платником податку;

-при виконанні бюджетної Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства м. Покров на період 2018-2023 р.р. між позивачем та органом місцевого самоврядування виникають операції з постачання товарів/послуг, тому бюджетні кошти, що надходять до платників податку в рамках виконання такої програми, є об`єктом оподаткування ПДВ.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

За визначенням підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до п.52.3 ст.52 Податкового кодексу України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідно до п.53.1ст.53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Суд аналізуючи вище зазначені положення в сукупності приходить до висновку, що за своєю правовою природою індивідуальна податкова консультація є роз`ясненням контролюючого органу щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган та носить рекомендаційний характер для платника податку та не позбавляє його юридичної свободи дій щодо застосування податкового законодавства.

Згідно п. 53.3 ст.53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Суд аналізуючи зазначену вище норму приходить до висновку, що висновки податкового органу, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган надані в роз`ясненні суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору з огляду на наступне.

Позивач створений з метою обслуговування і утримання об`єктів комунального господарства і отримання прибутку на основі задоволення потреб громадян державних та інших підприємств, установ і організацій у роботах та послугах, що надаються у сферах , визначених предметом діяльності. Засновником і власником комунального підприємства є територіальна громада.

Позивач на підставі діючого законодавства та Статуту здійснює роботи з забезпечення розвитку комунального господарства, благоутсрою, транспортної соціальної інфраструктури міста, здійснення іншої діляьності.

Позивач є отримувачем бюджетних коштів на кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) .

Згідно з п. 1.5 розд. 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету , затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12.03.2012 р. № 333, зареєстрованої в МінЮсті 27.03.2012 р. за N 456/20769 (далі - Інструкція № 333), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за кодом видатків бюджету 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) .

Пунктом 1.6 1 Інструкції № 333 визначено, що:

субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов`язані з відшкодуванням збитків державних підприємств;

трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Підпунктом 2.4.1 Інструкції № 333 передбачено, що до коду 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) відносяться:

субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів;

дотації сільськогосподарським товаровиробникам;

субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії;

відшкодування відсотків за користування кредитами;

державна підтримка громадських організацій;

поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

У відповідності до наведених вище норм законодавства, що регулює бюджетні відносини, надання субсидій не пов`язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, тобто не є операцією з оплати товарів/послуг.

У разі придбанні товарів/послуг, відповідно до п 2.2 Інструкції № 333, застосовується код бюджетної класифікації 2200 Використання товарів і послуг , за якою здійснюється оплата поточних видатків, оплата послуг, придбання матеріалів і предметів, які не беруться на облік як основні засоби (код 2210 Предмети, матеріали, обладнання та інвентар , код 2220 Медикаменти та перев`язувальні матеріали , код 2230 Продукти харчування , код 2240 Оплата послуг (крім комунальних) , код 2250 Видатки на відрядження , код 2260 Видатки та заходи спеціального призначення , код 2270 Оплата комунальних послуг та енергоносіїв , код 2280 Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм ).

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не отримує бюджетне фінансування за кодом класифікації 2200, а отримує бюджетні кошти на кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансерти підприємствам (установам, організаціям) .

Відповідно до п/п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового Кодексу України (далі ПКУ) виплати у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі) не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

За приписами п/п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України будь-які субсидії, які надаються за кодом бюджетної класифікації 2600, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Таке твердження кореспондує з тим, що законодавчо визначений термін субсидія взагалі не передбачається платності, у вигляді компенсації вартості товарів/послуг, що придбавалися у суб`єктів господарювання, у тому числі платників податку на додану вартість, та є фінансуванням поточних бюджетних видатків.

Облік поточного бюджетного фінансування в податковому обліку здійснюється у складі доходів платника податку в повному обсязі.

Так, п/п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 17 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 № 860/4153 отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв`язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов`язані з виконанням умов цільового фінансування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наведений в податковій консультації висновок податкового органу, а саме: Нормами ПК України не передбачено нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на підставі пункту 198.5 ст. 198 ПК України при придбанні товарів/послуг за рахунок бюджетних коштів, що надійшли платнику у вигляді субсидій, поточних та капітальних трансферів. Водночас, отримання платником ПДВ коштів, стосовно яких надано запит, передбачає постачання товарів/послуг для утримання та функціонування майна територіальної громади, а саме: об`єктів благоустрою комунальної власності (міські автомобільні дороги, мережі зовнішнього вуличного освітлення, парки, сквери, вулична мережа, тротуари, пішохідні доріжки та інше), тобто такі кошти відповідно до оплатою вартості товарів/послуг, а тому при їх отриманні виникає об`єкт оподатквання ПДВ та відповідно такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ протирічить вимогам п/п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України та Інструкції № 333 і підлягає скасуванню.

Крім того, відносини які виникають між позивачем і органом місцевого самоврядування, в частині надання субсидій, є бюджетними а не цивільно-правовими та взагалі не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

З метою визначення об`єкта оподаткування ПДВ, слід встановити, чи є правовідносини між позивачем та органом місцевого самоврядування в частині надання субсидій постачанням товарів або послуг.

Відповідно до п/п.:

14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого повару, а також постачання товарів за рішенням суду.

14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є достачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Наведене в ПК України визначення постачання товарів/послуг відноситься до сфери цивільно-правових відносин які регулюються нормами цивільного законодавства, та виникає з підстав визначених ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема: договорів та інших правочинів;

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інших юридичних фактів;

безпосередньо з актів цивільного законодавства;

з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; з рішення суду;

настання або ненастання певної події.

За приписами п. 1.1 ст. 1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правила співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами встановлені ст. 5 ПК України:

поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу;

у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу;

інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Такі поняття як продаж , обмін , дарування відсутні в нормах податкового законодавства та відповідно розкриваються в ЦК України

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.717 ЦКУ за договором дарування одна сторона (дарувалъник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ст.715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Термінам постачання товарів та постачання послуг притаманні однакові риси таким цивільним інституціям як договір купівлі-продажу , договір дарування , договір міни , договір про надання послуг та іншим, а саме: передача права на розпоряджання товарами як власник (права власності) та надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Також, відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, та в інших випадках, передбачених статтею 189 ПКУ.

Таким чином, безпосередньо податковим законодавством, в ст. 188 та 189 ПКУ, визначені правові підстави здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які мають договірне або інше цивільно-правове підґрунтя.

Разом з тим, ст. 1 ЦК України визначені відносини, що регулюються цивільним законодавством, у тому числі основним його актом - Цивільним кодексом України. За ч. 1 ст. 1 ЦКУ цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини). До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 1 ЦК України).

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Статтею 1 Бюджетного Кодексу України (далі БК України) регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

В ст. 91 БК України наведено перелік видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, зокрема на виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів (п/п 5 п. 1).

Відповідно до п. 38 ст. 1 Бюджетного Кодексу України (далі БК України) одержувач бюджетних коштів це суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

За приписами п/п. 3) п.2. ст.22 БК України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

При цьому укладання договору на виконання робіт з програм благоустрою з подальшим підписанням акту виконаних робіт/наданих послуг між розпорядником та одержувачем коштів не передбачено.

Оплата виконання позивачем бюджетної Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства м. Покров на період 2018-2023 р.р. здійснюється на підставі заявок на фінансування.

Таким чином бюджетне законодавство передбачає використання бюджетних коштів виключно на цілі обумовлені планом їх використання.

Цільове фінансування (грошові кошти) надходить підприємству від розпорядника бюджетних коштів на рахунок казначейства, яке спрямовується згідно плану використання, на: заробітну плату та нарахування на заробітну плату; придбання предметів, обладнання та інвентарю; оплату водопостачання та водовідведення; оплату електроенергії; оплату послуг крім комунальних; на інші поточні видатки.

Відносини, які виникають між розпорядником бюджетних коштів та одержувачем є бюджетними, а не цивільно - правовими та відповідно не можуть визначатися як операції з постачання товарів або послуг, тобто не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Внаслідок чого, висновок відповідача наведений у податковій консультації Водночас, отримання платником ПДВ коштів, стосовно яких надано запит, передбачає постачання товарів/послуг для утримання та функціонування майна територіальної громади, а саме: об`єктів благоустрою комунальної власності (міські автомобільні дороги, мережі зовнішнього вуличного освітлення, парки, сквери, вулична мережа, тротуари, пішохідні доріжки та інше), тобто такі кошти відповідно до оплатою вартості товарів/послуг, а тому при їх отриманні виникає об`єкт оподатквання ПДВ та відповідно такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ протирічить нормам податкового та бюджетного законодавства.

Аналогічну позицію займає Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 27 серпня 2018 року по справі № 808/1648/18.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись 241-246, 250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Покровського міського комунального підприємства Добробут (53300, Дніпропетровська область, місто Покров, вул. Тітова, 1-А, код ЄДРПОУ 31881440) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 27.06.2019 № 2964/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Стягнути на користь Покровського міського комунального підприємства Добробут понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили станом на 23.10.2019 року

Помічник судді Лісна А.М.

Згідно з оригіналом

Помічник судді Лісна А.М.