Рішення

від 23.10.2019 по справі 420/4218/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4218/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою селянського (фермерського) господарства «Чивтьчи» до Головного управління ДФС України в Одеській, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2019 року № 0015301406, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства «Чивтьчи» до Головного управління ДФС України в Одеській, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної фіскальної служби України, в якому позивач просив:

визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Одеській від 09.04.2019 року № 0015301406 про накладення штрафних (фінансових) санкцій на селянське (фермерське) господарство «Чивтьчи» (код ЄДРПОУ 19198720) у розмірі 1640062,20 грн.;

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Одеській від 09.04.2019 року № 0015301406 про накладення штрафних (фінансових) санкцій на селянське (фермерське) господарство «Чивтьчи» (код ЄДРПОУ 19198720) у розмірі 1640062,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами фактичної перевірки селянського (фермерського) господарства «Чивтьчи» складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не відповідають фактичним обставинам, та, відповідно, покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав на відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваного рішення.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведеної перевірки, та вказує, що первинні документи під час здійснення перевірки надані не у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви селянського (фермерського) господарства «Чивтьчи» Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з акту перевірки, Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі ст. 20, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 25.02.2019 року № 1321, направлень від 26.02.2019р. №№325, 326, з метою дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів відповідно до закону проведена фактична перевірка селянського (фермерського) господарства «Чивтьчи» за адресою: с. Котловина, вул. Центральна, 161.

За наслідками перевірки складено акт № 240/15/25/РРО/19198720 від 11.03.2019р. (а.с. 13-15), відповідно до висновків якого встановлено порушення, зокрема:

1) не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства 28.04.2018р. у сумі 17940,00 грн.;

2) понадлімітні залишки готівки в касі селянського (фермерського) господарства «Чивтьчи» (код ЄДРПОУ 19198720) на загальну суму 775181,10 грн.;

3) встановлені платежі за готівку понад установлені граничні суми розрахунків з фізичними особами у розмірі, що перевищують 50000,00 грн.

За результатами перевірки Головним управління ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 р. № 0015301406, яким за порушення п.11 гл. 2, п.15 гл.2, п.27 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017р. № 148, на підставі п.п. 54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України, абз. 2 ст.1 та абз.3ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, в тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1640062,2 грн. (а.с. 20).

Зі змісту розрахунку фінансових санкцій вбачається, що суму визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням (1640062,2 грн.) розраховано, виходячи з таких сум: 7751181,10 грн. та 17940,00 грн. (а.с. 21).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Щодо встановленого перевіркою порушення про не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства 28.04.2018р. суд зазначає наступне.

В акті перевірки зафіксовано, що згідно наданих до перевірки документів, а саме: табелю обліку робочого часу по СФГ «Чивтьчи» за квітень 2018 року, бухгалтер СФГ «Чивтьчи» ОСОБА_1 та касир ОСОБА_2 знаходилась у щорічній основній відпустці з 02.04.2018 р. по 28.04.2018р. (включно). Бухгалтер та касир суб`єкта господарювання у зазначений період не мали можливості приймати готівку в касу та оформити наданий до перевірки прибутковий касовий ордер №1 від 28.04.2018р. на суму 17940,00 грн., на підставі якого було оприбутковано у касовій книзі готівкові кошти у сумі 17940,00 грн.

Позивач акцентував увагу на тому що зазначені дії його посадових осіб (бухгалтера СФГ «Чивтьчи» ОСОБА_1 та касира ОСОБА_2 ) не зумовили порушення жодних норм чинного законодавства, оскільки у національному законодавстві такої заборони не міститься. Протилежного відповідач з посилання на приписи чинного законодавства не довів.

Разом з тим у вказаний період бухгалтером СФГ «Чивтьчи» також складено та здано до контролюючого органу необхідну бухгалтерську звітність за 1 квартал 2018 року, нараховано заробітну плату, перераховано відповідні податки тощо.

Відтак, на думку контролюючого органу, вищевказаний прибутковий касовий ордер, складений за особистими підписами бухгалтера СФГ «Чивтьчи» ОСОБА_1 та касира ОСОБА_3 ОСОБА_4 на суму 17940,00 грн. є неправильно (несвоєчасно) оформленим, а готівкові кошти за вказану дату - неоприбуткованими.

Відповідно до пп. 18 п. 3 розділу I Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017р. № 148 (далі - Положення № 148), оприбуткування готівки - проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.

Пунктом 11 розділу ІІ Положення № 148 визначено, що готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Зокрема, оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

За приписами п. 23 розділу ІІІ Положення № 148 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Згідно з п. 32 розділу ІІІ Положення № 148 приймання і видача готівки за касовими ордерами проводиться тільки в день їх складання.

За змістом п. 40 розділу ІV Положення № 148 касир здійснює записи в касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не здійснюються.

Щодо встановлених перевіркою понадлімітних залишків готівки в касі селянського (фермерського) господарства «Чивтьчи» (код ЄДРПОУ 19198720) на загальну суму 775181,10 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зафіксовано, що встановлено понадлімітні залишки готівки в касі підприємства на загальну суму 775181,10 грн., а саме під час проведення перевірки надані видаткові касові ордери від 27.11.2018р. №4 на суму 138066,50 грн., від 28.11.2018р. №5 на суму 135944,00 грн., від 29.11.2018р. № 6 на суму 128478,00 грн., від 30.11.2018р. № 7 на суму 135803,48 грн., від 04.12.2018р. № 8 на суму 137655,00 грн., від 05.12.2018р. №9 на суму 134234,12 грн., в яких видача готівки з каси підприємства не підтверджена оформленими у встановленому порядку відповідними видатковими відомостями, тобто видача готівки з каси не підтверджена підписами одержувачів. До перевірки надано лише 2 відомості невстановленої форми без зазначення обов`язкових реквізитів, згідно яких, зокрема, неможливо встановити строки видачі готівки.

Згідно п. 15 розділу ІІ Положення № 148 установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відповідно до п. 27 розділу ІІІ Положення № 148 касир вимагає пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Одержувачі пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.

Видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі, якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Пунктом 32 розділу ІІІ Положення № 148 передбачено, що приймання і видача готівки за касовими ордерами проводиться тільки в день їх складання.

Видаткові касові ордери, оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості (п. 33 розділу ІІІ Положення № 148).

Суд не погоджується із вищевказаним висновком контролюючого органу, оскільки посадовими особами контролюючого органу безпідставно не враховано, що наданих до перевірки 6 видаткових ордерів на загальну суму 805181,10 грн. та 2 відомості на виплату орендної плати за земельні паї на таку ж суму 805181,10 грн., зокрема:

відомість на 669377,62 грн. на виплату орендної плати власникам земельних паїв в с. Котловина, по якій гроші виплачені 27, 28, 29 листопада 2018 року та 04, 05 грудня 2018 року, списані по касовій книзі за видатковими ордерами № 4 від 27.11.2018р. на суму 133066,50 грн., № 5 від 28.11.2018р. на суму 135944 грн., № 6 від 29.11.2018р. на суму 128978 грн.; № 8 від 04.12.2018р. на суму 137655 грн., №9 від 05.12.2018р. на суму 134234,12 грн.;

відомість на 135803,48 грн. на виплату орендної плати власникам земельних паїв у с. Плавні Ренійського району, по якій гроші виплачені 30.11.2018р. і списані по касовій книзі видатковим касовим ордером № 7 на суму 135803,48 грн.

видача готівки з каси селянського (фермерського) господарства «Чивтьчи» підтверджена підписами одержувачів у розрахунково-платіжних відомостях, у яких вказано нарахування орендної плати 1000225,00 грн., утримання податку з доходів фізичних осіб 180040,50 грн., військового збору 15003,40 грн.. до видачі 805181,10 грн.

Податок з доходів фізичних осіб перераховано платіжними дорученнями № 486 від 27.11.2018 р. на суму 69674,50 грн., №490 від 27.11.2018р. на суму 20000,00 грн., № 491 від 30.11.2018р. на суму 30366 грн., № 505 від 04.12.2018р. на суму 60000,00 грн., всього 180040,50 грн. військовий збір перераховано платіжним дорученням №485 від 27.11.2018р. на суму 15003,40 грн.

При цьому в акті перевірки зафіксовано, що для перевірки надано лише дві відомості невстановленої форми без зазначення обов`язкових реквізитів, згідно яких неможливо встановити строки видачі готівки. Проте, контролюючим органом залишено поза увагою зазначені позивачем у запереченні на акт перевірки (а.с. 16) доводи про те, що розрахунково-платіжні відомості складено на 156 осіб.

За змістом п. 27 розділу ІІІ Положення № 148 одержувачі пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.

Позивач пояснив, що вказана норма не містить вимог записувати паспортні дані, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, відтак, враховуючи, що відомість складено на 156 осіб немає можливості та необхідності записувати паспортні дані цих осіб.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

Так, у Рішенні Європейського Суду по справі ОСОБА_2 ШВЕЙЦАРІЇ від 16 лютого 2000 року якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Жодна норма не може вважатися законом , якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики (Рішення Європейського суду Фельдек проти Словаччини від 12.07.2001 року).

Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (рішення Європейського суду по справі Свято- Михайлівської парафії проти України від 14.06.2007року).

За змістом п.56.21 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що має місце різне тлумачення однієї і тієї ж норми права (п. 27 розділу ІІІ Положення № 148), що вказує на недотримання, визначеного Європейським судом критерію, щодо чіткості та передбачуваності у застосуванні обумовленої норми права, що дає припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків. Як наслідок порушення названого критерію порушується основоположний принцип щодо недопущення перевищення державними органами меж свободи розсуду, що правомірності втручання у здійснення прав і свобод людини.

Відповідно до п. 4.1.4 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на одному з таких принципів як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, при вирішенні цього спору суд враховує, що Указ Президента України від 12.06.1995р. №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , на підставі якого до позивача застосовано штрафні санкції втратив чинність на підставі Указу Президента №418/2019 від 20.06.2019р.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення позивачем вимог закону, і не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень рішення та податкової вимоги, а тому останні підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

За приписами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Селянського (фермерського) господарства «Чивтьчи» (місцезнаходження: 68820, Одеська область, Ренійський район, с. Котловина, вул. Центральна, 161; код ЄДРПОУ 19198720) до Головного управління ДФС України в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ-53, вул. Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2019 року № 0015301406 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС в Одеській області від 09.04.2019 року № 0015301406.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Селянського (фермерського) господарства «Чивтьчи» (код ЄДРПОУ 19198720) судові витрати у розмірі 19210,000 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.10.2019 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.