Рішення

від 23.10.2019 по справі 826/3665/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2019 року № 826/3665/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічної

комплектації Київсільспецбуд

до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа Державне підприємство Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічної комплектації Київсільспецбуд звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 08.02.2018, просить визнати протиправними дії щодо неприйняття рішення про вилучення земельної ділянки за зверненням від 05.05.2017 № 01/05-2014 та зобов`язання прийняти рішення про вилучення земельної ділянки розміром 4607,84 кв. м, наданої у постійне користування Державному підприємству Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця , для передачі у користування (оренду) Товариству з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічної комплектації Київсільспецбуд .

Ухвалою від 08.02.2018 залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця .

У судовому засіданні 08.05.2018 суд ухвалив замінити відповідача на належного - Київську міську раду на виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію).

У судове засідання 24.01.2019 учасники справи не прибули, у зв`язку з чим суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не виконуються обов`язки щодо вилучення земельної ділянки розміром 4607,84 кв. м, наданої у постійне користування Державному підприємству Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця , для передачі у користування (оренду) Товариству з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічної комплектації Київсільспецбуд , чим порушуються права позивача, оскільки він є власником цілісного майнового комплексу, що розташований на спірній земельній ділянці, а отже має першочергове право користування земельною ділянкою.

Відповідачем через канцелярію суду подано заперечення (відзив) на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки розпорядження землями державної власності належить до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів.

Третя особа не скористалась правом на надання пояснень з приводу позовної заяви.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

Відповідно до договору від 01.04.1999 № 624, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічної комплектації Київсільспецбуд , позивачем придбано державне майно у вигляді цілісного майнового комплексу за адресою: м . Київ, вул. Маршала Гречка, 9-д.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 по справі № 3/51, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2016, встановлено, що зазначений цілісний майновий комплекс знаходиться в межах земельної ділянки (0,4238 га), яка надана державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованого 15.07.1998 № 91-4-00017, агрокомбінату Пуща-Водиця .

Під час приватизації підприємства, спірна земельна ділянка не виділялась, право користування спірною земельною ділянкою не оформлювалось та не надавалось, що підтверджується відсутністю відповідного державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, договору її оренди чи державного акту про право власності на неї.

Позивач звернувся до Київської ради з клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.09.2016 № 057027-18228 повідомлено позивача, що передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування всіх потреб здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Заявою від 05.05.2017 № 01/05-2017 аналогічного змісту позивач звертався до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), де просив прийняти рішення про вилучення частини земельної ділянки розміром 4607,84 кв. м, наданої у постійне користування Державному підприємству Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця , для передачі у користування (оренду) Товариству з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічної комплектації Київсільспецбуд .

Листом від 06.06.2017 № 057027-9709 відповідач повторно повідомив позивача, що передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування всіх потреб здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Позивач, вважаючи, що саме до повноважень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належить вилучення земельних ділянок, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина п`ята статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначена норма кореспондується також з положеннями статті 141 Земельного кодексу України, яка встановлює, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З наведених норм вбачається, що законодавець розрізняє такі підстави припинення права користування земельною ділянкою, як вилучення та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

У спірному випадку має місце набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, а отже посилання відповідача на статтю 149 Земельного кодексу України є безпідставними, оскільки положеннями зазначеної статті визначений порядок вилучення земельної ділянки, що є іншою підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на частину шосту статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною четвертою цієї статті центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності , крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до витягу Головного управління Держгеокадастру у м. Києві спірна земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:91:400:0103 відносить до земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Таким чином, відповідно до положень, на які посилається позивач, Київська міська державна адміністрація передає земельні ділянки державної власності, крім земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, передача яких входить до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Зазначене положення кореспондується також з пунктом є 1 частини статті 15 1 Земельного кодексу України, відповідно до якої до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Слід також звернути увагу, що частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою , у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, відповідач, надаючи відповідь на заяви позивача, посилаючись при цьому на відсутність у нього відповідних повноважень, діяв правомірно, оскільки позивач мав звернутися з заявами до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів, а отже позовні вимоги у даному випадку є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічної комплектації Київсільспецбуд (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 9-д, код ЄДРПОУ 30188217) до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 00022527), третя особа - Державне підприємство Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-Водиця (04078, м. Київ, вул. Полкова, 57, код ЄДРПОУ 00849296) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов