Рішення

від 11.10.2019 по справі 640/6340/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2019 року № 640/6340/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача - Харченко К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю СВІТОІЛ до треті особи:Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Товариство з обмеженою відповідальністю ОЕЗ Градолія Товариство з обмеженою відповідальністю Прометей-Елеватор провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СВІТОІЛ (далі-позивач/ ТОВ СВІТОІЛ ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач/ Офіс ВПП ДФС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2019 №0000364101, №0000374101.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/6340/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019 у справі №640/6340/19 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЕЗ ГРАДОЛІЯ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Прометей-Елеватор".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Третьою особою-1 (товариство з обмеженою відповідальністю ОЕЗ Градолія ) позов підтримано, в поясненнях вказавши, що з огляду на укладений з позивачем договір переробки, ТОВ ОЕЗ Градолія не мало правових підстав для видачі позивачу складських квитанцій, приймання насіння здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних, що також підтверджується електронним журналом.

Відповідно до пояснень третьої особи-2 (товариства з обмеженою відповідальністю Прометей-Елеватор ) позивач придбав насіння соняшника шляхом його переоформлення на особову картку, здійснював його зберігання на зернових складах ТОВ Прометей-Елеватор та забрав вказане насіння протягом березня-квітня 2016 року з метою подальшої доставки до ТОВ Градолія .

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю СВІТОІЛ (ПН39072114) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинах з ФГ ТАНІРА (ПН34203152) за період з 01.04.2015 по 30.06.2015, з відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за звітній період з 01.04.2015 по 30.06.2015, ТОВ ПРОМЕТЕЙ-ГОЛД (ПН 39139456) за період з 01.03.2016 по 30.04.2016, з відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за звітній період з 01.03.2016 по 30.04.2016, ТОВ ГАВРАН (ПН37518494) за період з 01.02.2016 по 31.05.2016 з відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за звітній період з 01.02.2016 по 31.05.2016, ТОВ ЗЕРНО-ТРЕСТ (ПН 38991258) за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 з відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за звітній період з 01.10.2016 по 31.12.2016, результати якої оформлені актом від 20.12.2018 №4211/28-10-41-01/39072114 (далі -акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, перевіркою ТОВ СВІТОІЛ встановлено порушення:

1). пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства в сумі 13553582 грн.:

- за 2015 рік в сумі 3323751 грн.;

- за 2016 рік в сумі 10229831 грн.

2). пп. а п. 198.1 та абз. Першого та другого п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 3383723 грн., в тому числі:

- за червень 2015 року в сумі 3383723 грн.;

та завищено від`ємне значення , що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 11675813 грн.:

- за червень 2015 року на суму ПДВ 1027971 грн.;

- за лютий 2016 року на суму ПДВ 3276816 грн.;

- за березень 2016 року на суму ПДВ 5068038 грн.;

- за квітень 2016 року на суму ПДВ 259905 грн.;

- за травень 2016 року на суму ПДВ 713521 грн.;

- за жовтень 2016 року на суму ПДВ 638646 грн.;

- за листопад 2016 року на суму ПДВ 36894 грн.;

- за грудень 2016 року на суму ПДВ 654022 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 15.01.2019 №0000364101, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 16111040 грн., з яких 13553582 грн. нараховано за податковими зобов`язаннями та 2557458 грн. - за штрафними санкціями;

- від 15.01.2019 №0000374101, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в загальному розмірі 10647842 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву відповідача, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю СВІТОІЛ приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ФГ ТАНІРА , ТОВ Прометей-Голд , ТОВ Гавран , ТОВ Зерно-Трест .

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

Фінансово-господарські операції між ТОВ СВІТОІЛ (покупець) та фермерським господарством ТАНІРА (постачальник) в особі голови господарства Дамаскіної Л.М. ґрунтувались на договорах поставки від 09.04.2015 №С-199, від 14.04.2015 №С-204, від 15.04.2015 №С-206, від 23.04.2015 №С-216, від 27.04.2015 №С-219, від 14.05.2015 №С-223, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується передати у власність покупця соняшник врожаю 2014 року (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених договорами.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надані копії видаткових накладних, актів перерахунку ціни по якості, платіжних доручень, банківських виписок, посвідчень про якість, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Операції між ТОВ СВІТОІЛ (покупець) та ТОВ Прометей-Голд (постачальник) в особі директора Хачикяна Р.В. оформлені договорами поставки від 02.03.2016 №С248, від 21.03.2016 №С254, від 28.04.2016 №С285, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується передати у власність покупця соняшник врожаю 2015 року (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених договорами.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надані копії видаткових накладних, складських квитанцій, актів приймання-передачі зерна, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, банківських виписок.

Між ТОВ СВІТОІЛ (покупець) та ТОВ Гавран (постачальник в особі директора корсунського В. В. укладені договори поставки від 11.02.2016 №С236, від 17.02.2016 №С237, від 26.02.2016 №С246, від 21.04.2016 №С279 про поставку соняшника українського походження врожаю 2015 року.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надані копії видаткових накладних, актів перерахунку ціни по якості, платіжних доручень, банківських виписок, посвідчень про якість, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Фінансово-господарські операції між ТОВ СВІТОІЛ (покупець) та ТОВ Зерно-Трест (постачальник) здійснювались на виконання договорів поставки від 19.10.2016 №С185, від 25.10.2016 №С216, від 07.12.2016 №С372, від 13.12.2016 №С394 та доповнень до них про поставку соняшника українського походження врожаю 2016 року.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надані копії видаткових накладних, актів перерахунку ціни по якості, платіжних доручень, банківських виписок, посвідчень про якість, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

В свою чергу, за змістом акту перевірки, обґрунтовуючи свої твердження результатами аналізу даних наявних в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС та зібраної податкової інформації щодо звітності контрагентів позивача, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Суд не погоджується з такими висновками Офісу великих платників податків ДФС, з огляду на наступне.

Щодо посилань на податкову інформацію, отриману від Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 30.12.2016 №6827/14-20-14-31/34203152 щодо перевірки ФГ ТАНІРА , податкову інформацію, отриману від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 10.08.2016 №399/7/14-02-14-01-15 щодо ТОВ ГАВРАН , від ГУ ДФС у Кіровоградській області від 23.06.2017 №70/11-28-14-04/38991258, відповідно до якої у вказаних контрагентів відсутня достатня кількість працюючих, відсутня інформація про власних або орендованих фондів, основних фондів, ланцюга постачання, невідповідність номенклатури придбаних товарів та реалізованих товарів по ланцюгу постачання.

З приводу вищевикладеного, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Неприйнятними є доводи контролюючого органу, основані на отриманні податкової інформації, оскільки вказана інформація: схема руху товарів/послуг, відомості щодо номенклатури не містять інформації про позивача, не супроводжується будь-якими доказами та відсутній аналіз операцій саме з позивачем.

Нормами Податкового кодексу України не передбачено ні повноважень, ні права контролюючих органів за результатами своїх дій складати узагальнені податкові інформації, а саме висновки щодо правомірності визначення платником податків сум податкового кредиту та податкових зобов`язань. Водночас, суд зазначає, що будь-які висновки щодо дотримання чи недотримання платником податків чинного законодавства можуть бути зроблені виключно під час проведення перевірки платника податків на підставах і в порядку визначених Податковим кодексом України.

Отже, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними.

Щодо посилань в акті перевірки позивача на висновки, викладені в акті перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 04.08.2016 №359/14-03-14-02/39139456, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Прометей-Голд , судом встановлено, що вказані висновки були предметом дослідження в адміністративній справі №814/216/17.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 у справі №814/216/17 визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 19.08.2016 року № 0007011402, № 0007021402, № 0007031402, № 0007041402 в повному обсязі.

Згідно вказаної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновків: доводи податкового органу щодо непідтвердження операцій по продажу позивачем сільськогосподарської продукції контрагентам-покупцям: ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд", ТОВ "Кернел-трейд", ПП Реммеблі, ТОВ "Ді енд ай еволюшн", ТОВ "Вог трейдінг", ТОВ "Бренівал", ТОВ "Світойл", ТОВ "Бессарабія-агро", ТОВ "Комо Україна", ТОВ "Зерноторгова компанія "Прометей" ґрунтуються лише на висновках про нереальність господарських операцій позивача по придбанню цієї продукції у у ФГ "Паз", ТОВ "Зернотрейд компані", ТОВ "Прометей-Грейн", ТОВ "Укрекспосервіс", ТОВ "Лодікс", ТОВ "Златомир-колос". Оцінюючи надані позивачем як до перевірки, так і до суду першої інстанції, копії договорів купівлі-продажу, видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних, рахунків, актів передачі товару тощо, судова колегія приходить до висновку про підтвердження реальності господарських операцій позивача з ФГ "Паз", ТОВ "Зернотрейд компані", ТОВ "Прометей-Грейн", ТОВ "Укрекспосервіс", ТОВ "Лодікс", ТОВ "Златомир-колос" по покупці сільськогосподарської продукції та, як наслідок підтвердження операцій з контрагентами-покупцями: дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд", ТОВ "Кернел-трейд", ПП Реммеблі, ТОВ "Ді енд ай еволюшн", ТОВ "Вог трейдінг", ТОВ "Бренівал", ТОВ "Світойл", ТОВ "Бессарабія-агро", ТОВ "Комо Україна", ТОВ "Зерноторгова компанія "Прометей".

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Практика Європейського суду з прав людини, викладена, зокрема, у рішеннях по справах "Совтрансавто Холдінг" проти України" та "Україна-Тюмень" проти України", засвідчує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Отже, викладені у наведених постановах адміністративних судів висновки в обов`язковому порядку повинні братися до уваги при вирішенні даного спору.

Щодо висновків відповідача про наявність недостовірної інформації у договорі складського зберігання зерна від 27.10.2015 №10/Д, укладеного між позивачем та ТОВ Прометей-Елеватор , то відповідно до пояснень позивача, зазначений у Договорі складського зберігання з зерна від 27.10.2015 № 10/Д строк зберігання 1 квітня 2015 року містить технічну помилку, оскільки насправді сторони мали намір укласти договір та, відповідно, здійснили таке укладення із метою забезпечення зберігання зерна до 1 квітня 2016 року.

У свою чергу, на виконання Договору складського зберігання зерна від 27.10.2015 № 10/Д, ТОВ ПРОМЕТЕЙ-ЕЛЕВАТОР прийняв на зберігання партії зерна в обсягах, обумовлених в Договорах поставки від 02.03.2016 № С248, та від 21.03.2016 № С254, що підтверджується відповідними складськими квитанціями (копії яких долучені до матеріалів справи).

Зокрема, у договорі поставки від 02.03.2016 № С248 позивач та ТОВ ПРОМЕТЕЙ-ГОЛД угодили поставку 1000 тон зерна. Натомість, факт прийняття цього обсягу зерна на зберігання підтверджується складською квитанцією на зерно АЦ №236644 від 03.03.2016, виданою ТОВ ПРОМЕТЕЙ-ЕЛЕВАТОР , та в якій зазначено, що ТОВ ПРОМЕТЕЙ-ЕЛЕВАТОР зобов`язується зберігати зерно у строк до 01.04.2016. Окрім цього, на засвідчення якості прийнятого зерна ТОВ ПРОМЕТЕЙ-ЕЛЕВАТОР здійснив лабораторний аналіз зерна, що підтверджується Карткою аналізу зерна № 144/1 від 03.03.2016. Також, між ТОВ ПРОМЕТЕЙ-ГОЛД і позивачем складено Акт приймання-передачі зерна № 144 від 03.03.2016.

Також, вважаючи господарські операції із контрагентами - постачальниками безтоварними, контролюючий орган посилається на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, в зв`язку з чим дійшов до висновку, що надані ТТН не підтверджують фактичних рух соняшника.

Суд погоджується з доводами позивача, що товарно-транспорті накладні по операціям з контрагентами позивача підтверджують рух, оскільки в них зазначені: дату та час в`їзду на територію заводу транспортного засобу, номер транспортного засобу, номер причіпа/ напівпричіпа , прізвище та ім`я водія, прізвище та ім`я охоронця, який здійснив пропуск транспортного засобу; дату та час зважування перед розвантаженням, номер транспортного засобу, номер причіпа/напівпричіпа, вагу транспортного засобу перед розвантаженням, прізвище та ім`я вагаря; дату та час зважування після розвантаження, номер транспортного засобу, номер причіпа/напівпричіпа, вагу тари, вагу товару після розвантаження, прізвище та ім`я вагаря; дату та час виїзду з території заводу транспортного засобу, номер транспортного засобу, номер причіпа/напівпричіпа, прізвище та ім`я охоронця, який здійснив пропуск транспортного засобу.

Також, суд наголошує, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо наявності вироку суду у кримінальній справі за кримінальними провадженнями відносно позивача, його контрагентів чи їх посадових осіб.

Отже, посилання відповідача на фіктивність господарських відносин між позивачем та його контрагентом носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності таким контрагентом, а тому не можуть спростовувати фактичне здійснення операцій таким суб`єктом господарювання.

При цьому, надані первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та контрагента у виконанні обумовлених послуг.

Слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, з наведеного вище вбачається, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, з огляду на те, що жодного доказу суду на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагентів укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб`єктами господарювання з метою виконання зобов`язань перед товариством (позивачем у справі).

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд враховує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України .

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 15.01.2019 №0000364101, №0000374101 протиправними та такими, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розміру судових витрат, суд висловлює наступну позицію.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається з матеріалів справи, понесення витрат на правову допомогу позивачем підтверджується платіжним дорученням від 04.04.2019 №67 на суму 56663,52 грн., наявність підстав для здійснення витрат - договором від 25.02.2019 №253-АО-1/2019, додатком до договору від 25.02.2019 №1 та актом надання послуг від 05.09.2019.

При цьому, відповідачем спростувань або будь - яких заперечень щодо судових витрат надано не було, а судом заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу (56663,52 грн.) вбачається співмірним зі значенням справи для позивача та її складністю.

Також, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТОІЛ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС від 15 січня 2019 року №№0000364101 та 0000374101.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 56663 (п`ятдесят шість тисяч шістсот шістдесят три) грн. 52 коп. відшкодувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТОІЛ" (вул. Лейпцизька, 15А,Київ 15,01015, код ЄДРПОУ39072114) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (Дегтярівська 11Г,Київ,04119, код ЄДРПОУ39440996).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 23.10.2019.

Суддя С.К. Каракашьян