Постанова

від 21.10.2019 по справі 520/1877/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 р.Справа № 520/1877/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Адвокатського об`єднання "Адвокати та медіатори України" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Волошин Д.А.) від 11.09.2019 року (повний текст ухвали складено 11.09.2019р.) по справі №520/1877/19

за позовом Адвокатського об`єднання "Адвокати та медіатори України"

до Генеральної прокуратури України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Адвокатське об`єднання "Адвокати та медіатори України", звернулось до суду із адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просить:

- визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо відмови у наданні відомостей та копії документу за адвокатським запитом від 25.01.2019 року;

- зобов`язати Генеральну прокуратуру України виконати адвокатський запит від 25.01.2019 року, а саме: надати відомості щодо вихідного номеру та дати клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання адвоката ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року; надати копію зазначеного клопотання; надати відомості щодо місцеперебування на робочому місці заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. під час підписання клопотання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року закрито провадження у справі.

Роз`яснено позивачу, що він має право звернутись за захистом порушеного права в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року, постановивши нову ухвалу про повне задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначив, що відповідачем було порушено право позивача на отримання відомостей за адвокатським запитом, що стосується саме управлінських функцій відповідача.

Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Ляшенко Ю.О., який одночасно є головою Адвокатського об`єднання "Адвокати та медіатори України", на підставі договору про надання правової допомоги №11НП від 12.02.2018 року та ордеру серії ХВ №0003751599 від 24.01.2019 року надається правова допомога ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01.02.2018 року у справі №760/2788/18, провадження №1-кс/760/2064/18, розглянуто клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Бондаренко-Барбуль А.С., за погодженням прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С. про проведення обшуку в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000722 від 16.04.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 2 от. 364 КК України та клопотання задоволено частково; надано дозвіл на проведення обшуку у домоволодінні, яке на праві власності належить ОСОБА_2 , та у якому проживає ОСОБА_1 .

Листом Генеральної прокуратури України від 05.03.2018 року №06-18605/18, за підписом начальника шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, повідомлено ОСОБА_1 , що обшуки у приміщенні, в якому вона здійснює свою адвокатську діяльність, а також приміщенні, в якому проживає остання проведені на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.02.2017 року, що постановлені за результатами розгляду клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І., поданого згідно з вимогами ст. 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", участь у розгляді зазначеного клопотання приймав детектив Національного антикорупційного бюро України. Також вказано, що в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01.02.2018, якою надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 помилково зазначено, що клопотання подане детективом Національного бюро за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С, однак насправді її винесено за результатами розгляду клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І.

Як вказано позивачем у позовній заяві, з урахуванням встановлених обставин та з огляду на невідповідність отриманої інформації адвокат Ляшенко Ю.О. при наданні правової допомоги ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із адвокатським запитом від 25.01.2019 року, в якому просив надати відомості щодо вихідного номеру та дати клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання адвоката ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року; надати копію зазначеного клопотання; надати відомості щодо місцеперебування на робочому місці заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. під час підписання клопотання.

У відповідь на адвокатський запит Генеральною прокуратурою України листом від 31.01.2019 року №06/1/6-9880ВИХ-19 повідомлено про розгляд запиту та із посиланням на положення ч.1 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", якою визначено надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, повідомлено, що у зв`язку з тим, що надання відомостей зазначених у запиті чинним КПК України не передбачено, підстав для задоволення запиту не вбачається.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні відомостей та копій документу на адвокатський запит, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник не з приводу реалізації відповідачем управлінських функції як суб`єкта владних повноважень, а з правовідносин, котрі склались при виконанні повноважень під час здійснення діяльності в рамках Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір -спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно положень ч.ч. 1-2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною 1 статті 5 Закону України Про інформацію встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України Про доступ до публічної інформації .

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 1 Закону України Про доступ до публічної інформації ).

Таким чином, органи державної влади та їх посадові особи, реалізуючи свої повноваження, наділені правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону України Про доступ до публічної інформації .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як адвокат, вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні відомостей та копій документу на адвокатський запит.

Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Закон визначає адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (ч. 1 ст. 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

За приписами ст. 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Виходячи з наведених правових норм, адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв`язку з чим відносини, які склалися між позивачем та Генеральною прокуратурою України щодо зобов`язання надати відповідь на адвокатські запити, не є публічно-правовими у розумінні КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а (провадження №11-1193апп18).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатський запит не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 05.09.2019 року по справі №821/429/17.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 24 КПК України).

При цьому, гарантіями законності процесуальних дій та/або рішень органів досудового розслідування й суду є не лише можливість їх окремого оскарження, а й низка інших визначених кримінальним процесуальним законом механізмів - право підозрюваного, обвинуваченого й інших визначених у КПК України осіб брати участь у проведенні слідчих дій, висловлювати зауваження, заперечення щодо порядку їх здійснення (пункти дев`ятий, десятий частини третьої статті 42 КПК України), а під час судового розгляду кримінального провадження по суті - заявляти клопотання про визнання недопустимими доказів, одержаних з порушенням установленого законом порядку (частина третя статті 89 КПК України).

Як вбачається із змісту адвокатського запиту, адвокат просив Генеральну прокуратуру України надати відомості щодо вихідного номеру та дати клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання адвоката ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року, а також копії зазначеного клопотання, які є даними (документами) матеріалів кримінального провадження №42015000000000722.

Тобто, у межах спірних правовідносин сторони діють як учасники кримінального провадження, права і обов`язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії , що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) .

Таким чином, зважуючи на тлумачення ЄСПЛ поняття судом, встановленим законом , суд апеляційної інстанції з метою дотримання юрисдикції, визначеної чинним законодавством України, виходячи з характеру спірних правовідносин, які підлягають врегулюванню в рамках іншого судочинства, дійшов висновку, що адміністративний суд не може вважатися судом, встановленим законом у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно цих спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися в порядку, визначеному КПК України.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ч.1 ст.242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Адвокати та медіатори України" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 по справі №520/1877/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 23.10.2019 року.